Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Особливості емоційних станів у вагітних жінок





               Олександра Шишук, здобувач кафедри загальної та соціальної психології Волинського національного університету імені Лесі Українки

УДК 616.85-056.4-618.2-084

 

Теоретичний аналіз представленого матеріалу побудований на розгляді стану вагітності жінки як макростресору. Емпірико-діагностичний аспект вивчення проблеми стосується конкретизації проявів емоційних станів вагітних жінок залежно від інтерпретаційного контексту соціально-психологічних (задоволеність шлюбом, вік, місце проживання) та клініко-анамнестичних факторів (порядок пологів та обтяжений анамнестичний діагноз).          

Ключові слова: вагітність, ставлення до вагітності, тривожність, обтяжений анамнез, невротизація, депресія, психологічний компонент гестаційної домінанти.          

 

Теоретический анализ представленного материала построенный на рассмотрении беременности женщины как макрострессора. Эмпирико-диагностический аспект изучения проблемы касается конкретизации проявлений эмоциональных состояний беременных женщин в зависимости от интерпретационного контекста социально-психологических (удовлетворенность браком, возраст, место проживания) и клинико-анамнестических факторов (порядок родов и отягощенный анамнестический диагноз).                                                    

Ключевые слова: беременность, отношение к беременности, тревожность, отягощенный анамнез, невротизация, депрессия, психологический компонент гестационной доминанты.

 

Theoretic analysis of the presented material is based on the observation of the pregnancy like a macrostressor. Empirical diagnostic aspect of the problem concerns concretization of the manifestations of emotional states of pregnant women, depending on the interpretive context of socio-psychological (satisfaction with the marriage, age, place of residence) and clinical-anamnestic factors (order of birth and complicated anamnestic diagnosis.

Key words: pregnancy, attitude to pregnancy, anxiety, complicated anamneses, neuroticism, depression, psychological component of gestational dominant.

 

Інтегральним показником суспільного розвитку країни, відображенням її соціально-економічного та морального стану, потужним фактором формування демографічного, економічного, трудового та культурного потенціалу суспільства є здоров'я населення, особливо жінок і дітей, яке за останні роки в Україні значно погіршилося (Р. В. Богатирьова, 1997; Н. Г. Гойда, 2000). Однією з причин означеної тенденції є нестабільна соціально-економічна ситуація, що негативно впливає на психічну сферу жінки.

Суттєвий вклад у формування здоров'я жінок і дітей вносить період вагітності та пологів, в якому жінки найбільш чутливі до дії різних чинників [2; 5; 11; 12]. Проблема негативного демографічного балансу, патологічного перебігу вагітності та ускладнених пологів залишається актуальною для України. Серед причин, що призводять до ускладнень під час вагітності та пологів, виділяються різноманітні порушення емоційної сфери. Негативні емоції породжують зсуви на психофізіологічному рівні, що призводить до зниження якості здоров'я матері і, як наслідок, дитини. Критичний аналіз літератури вітчизняної та зарубіжної психології показав, що дослідники здебільшого зосереджуються на вивченні клінічних аспектів патології вагітних і тільки на окремих особливостях психоемоційного стану вагітної жінки та його впливу на репродуктивну функцію, перебіг вагітності та перинатальні наслідки [1, с. 66-73].

Дослідження в царині психології материнства (С.Ю. Мещерякова, Р. В. Овчарова, Ю. Шмурак, І. Ю. Хамітова, Г. Г. Філіппова, В. І. Брутман, О. І. Захаров) надають змогу зробити висновок, що стан вагітності є одним із найважливіших етапів у житті жінки та закономірним результатом розвитку материнської сфери та відправним пунктом у подальшому розвитку жінки як особистості та матері. Цей специфічний за новизною період в житті жінки не позбавлений емоційного напруження й адаптації до нових умов [11; 12].

Дослідження в царині перинатальної психології свідчать про те, що неадекватна поведінка матері під час вагітності, її емоційні реакції на стреси, якими насичено буденне життя, слугують причиною величезної кількості різноманітних патологічних станів у дитини - як поведінкових, психологічних, так і соматичних [2, с. 51-56]. Доведено, що емоційний стрес вагітної жінки, майбутньої матері, корелює з передчасними пологами, дитячою психопатологією, частими виникненнями шизофренії, нерідко зі шкільними невдачами, високим рівнем правопорушень, схильністю до наркоманії та спроб суїциду [7, с. 16-25]. Таким чином, емоційний дисбаланс матері може викликати емоційну дисфункцію плоду [5; 12].

Увесь період вагітності супроводиться інтенсифікацією всіх видів процесів обміну та складною перебудовою адаптаційно-компенсаторних механізмів материнського організму. Нейрогуморальні зміни організму, що відбуваються протягом вагітності, інтенсивно позначаються на психоемоційному стані вагітної жінки [8; 11].

Наведені аргументи надають змогу визначити стан вагітності, що за своєю значущістю потребує прояву власної зорганізованості жінки та активної позиції щодо нових умов. Але цей стан переважно сприймається як стрес для організму та особистості жінки.

На доведення вищесказаного можна виділити основні ознаки стану вагітності як макростресору [3; 6]. По-перше, вагітність локалізована в часі та просторі, що виокремлює її на тлі хронічних стресорів; по-друге, вагітність вимагає якісної реорганізації в структурі «індивід-навколишнє середовище» і цим відрізняється від ситуаційної адаптації; по-третє, вагітність супроводиться стійкими афективними реакціями, а не тільки короткочасними емоціями, як це відбувається у повсякденному житті [11]. Також під час вагітності можуть виникати додаткові стресові навантаження, що включають в себе безліч вторинних стресорів (поява ускладнень вагітності, які потребують госпіталізації жінки або виявлення вроджених аномалій розвитку плоду). Ці стресові фактори можуть спричиняти порушення материнської сфери і, як наслідок, призводити до ускладнень материнсько-дитячих взаємин після народження дитини [10, с. 16-27]. Все вищевикладене дає змогу зробити висновок про те, що адаптація до вагітності, як психологічна, так і фізіологічна, безпосередньо пов'язана з психоемоційним станом жінок, які очікують на появу дитини.

Метою нашого дослідження є вивчення особливостей психоемоційного стану вагітних жінок залежно від задоволеності шлюбом, віку, місця проживання, порядку пологів та наявності ускладнень.

Для реалізації мети було розроблено програму емпірико-діагностичного вивчення проблеми. Практична робота, яка включала психодіагностичне обстеження емоційних станів вагітних жінок, проводилася на базі денного стаціонару Луцького клінічного пологового будинку. Дослідження проводилося протягом жовтня 2010 р. - січня 2011 р.

Важливою частиною побудови програми емпірико-діагностичного вивчення проблеми є підбір ефективних і адекватних психодіагностичних методів.

У даному дослідженні були використані клініко-амнестичні методи, анкетування, спостереження, а також такі психодіагностичні методики: шкала реактивної та особистісної тривожності Спілбергера - Ханіна, тест-опитувальник задоволеності шлюбом В. В. Століна, Т. Л. Романова, Г. П. Бутенко, методика диференціальної діагностики депресивних станів В. А. Жмурова, методика діагностики рівня невротизації Л. І. Васермана, скринінг-тест ставлень вагітної І. В. Добрякова.

Відповідно для участі в обстеженні було відібрано 100 вагітних жінок віком від 19 до 37 років. У досліджуваній групі переважали жінки 26-33річного віку (62% досліджуваних). Середній вік становив 26,6 року. 62% жінок очікували на перші пологи й 38% жінок - на другі. У вибірки виключалися особи, які перебували на психіатричному та наркологічному обліку, а також жінки молодше 18 та старше 40 років.

Вибірку складали респонденти, які проживали у місті (52% осіб) і селі (48% осіб), мали середню (20% осіб), середню спеціальну (50% осіб) та вищу (30% осіб) освіту. 70% працюючих осіб та 30% респондентів не працювали. Серед працюючих найбільший відсоток складали вчителі (35,7%), вихователі дитячих садків (31,25%), медичні працівники (12,5%) і по одному представнику таких професій, як продавець, кухар, секретар, агроном, технолог і журналіст.

У 70% вагітних жінок з представленої вибірки наявними були обтяжені анамнестичні діагнози, а саме: викидень у 12,5%, аборт - у 7%, завмерла вагітність - у 3,5%, проблеми вз зором спостерігалися у 8,5%, серцево-судинні захворювання - у 18,5%, оперативне втручання під час вагітності перенесли 10% вагітних жінок даної вибірки.

Задля вивчення впливу задоволеності шлюбом на психоемоційний стан вагітних жінок було використано тест-опитувальник задоволеності шлюбом В. В. Століна, Т. Л. Романова, Г. П. Бутенко, методику діагностики рівня невротизації Л. І. Васермана та скринінг-тест ставлень вагітної І. В. Добрякова. Аналізуючи результати, отримані за допомогою тест-опитувальника задоволеності шлюбом В. В. Століна, Т. Л. Романова, Г. П. Бутенко, ми виокремили дві групи. Першу групу склали 53 жінки (відповідно 53% осіб), задоволені своїм шлюбом, а другу - 47 жінок (відповідно 47% осіб), не задоволених своїми шлюбними стосунками. При цьому всі жінки вважали вагітність бажаною.

Змістовний аналіз поняття невротизації охоплює такі характерні прояви невротичних розладів, як швидка втомлюваність, порушення сну, іпохондрична фіксація на неприємних соматичних відчуттях, зниження настрою, підвищена дратівливість, збудливість, наявність страхів, тривоги та невпевненості у собі.           

Аналізуючи результати діагностики, отримані за допомогою методики діагностики рівня невротизації Л. І. Васермана, можна відмітити такі показники у двох групах досліджуваних вагітних жінок: низький рівень невротизації (до 9 балів) у 71,7% вагітних жінок, задоволених своїм шлюбом на відміну від 14,9% у групі вагітних жінок, незадоволених шлюбними стосунками; середній рівень (10-19 балів) - у 15,1% вагітних жінок, задоволених своїм шлюбом, на відміну від 21,3% у групі вагітних жінок, не задоволених шлюбними стосунками; високий рівень невротизації (понад 20 балів) спостерігався у 13,2% вагітних жінок, задоволених своїм шлюбом, на відміну від 63,8% у групі вагітних жінок, не задоволених шлюбними стосунками.                                                                                                         

Скринінг-тест ставлень вагітної І. В. Добрякова визначає тип психологічного компонента гестаційної домінанти (ПКГД), що характеризує насамперед особистісні зміни та реакції жінки, тобто зміни у системі її ставлень, зокрема у ставленні жінки до своєї вагітності, до її майбутньої дитини. Психологічний компонент гестаційної домінанти (ПКГД) являє собою сукупність механізмів психічної саморегуляції, що включаються у жінки при настанні вагітності, спрямованих на збереження гестації та створення умов для розвитку майбутньої дитини, формують ставлення жінки до своєї вагітності, її поведінкові стереотипи [9, с. 419].

І. В. Добряков виокремлює п'ять типів психологічного компонента гестаційної домінанти, а саме оптимальний, гіпогестогнозичний, ейфоричний, тривожний та депресивний [4, с. 96-113].

Аналізуючи результати діагностики, отримані за допомогою скринінг-тесту ставлень вагітної І. В. Добрякова, можна відмітити узагальнені показники за п'ятьма шкалами у двох групах досліджуваних вагітних жінок.

Оптимальний тип ПКГД спостерігався у 54,7% вагітних жінок, задоволених шлюбом, на відміну від 10,6% у групі вагітних жінок, не задоволених шлюбними стосунками.

Гіпогестогнозичний тип ПКГД спостерігався у 5,7% вагітних жінок, задоволених шлюбом, на відміну 15% у групі вагітних жінок, не задоволених шлюбними стосунками.

Ейфоричний тип ПКГД спостерігався у 5,7% вагітних жінок, задоволених шлюбом, на відміну 10,6% у групі вагітних жінок, не задоволених шлюбними стосунками.

Тривожний тип ПКГД спостерігався у 22,6% вагітних жінок, задоволених шлюбом, на відміну 38,3% у групі вагітних жінок, не задоволених шлюбними стосунками.

Депресивний тип ПКГД спостерігався у 11,3% вагітних жінок, задоволених шлюбом, на відміну 25,5% у групі вагітних жінок, не задоволених шлюбними стосунками.

Отримані результати свідчать, що жінкам, задоволеним шлюбом, властиве відчуття психо-емоційного благополуччя, психічного спокою та врівноваженості. Для жінок, не задоволених шлюбними стосунками, властивий негативний психоемоційний фон перебігу вагітності, що виявляється у схильності до психічного неспокою та засмученості. Таким чином, у вагітних жінок, задоволених шлюбом, спостерігається позитивний емоційний фон, що може свідчити про безумовне прийняття рішення виношувати дитину, адаптацію до нової ролі. У жінок, не задоволених шлюбними стосунками, домінують неадекватні типи переживання вагітності, що може свідчити про низький рівень емоційної підтримки партнера. Отже, вагітним, які оцінюють свій шлюб як сприятливий, властивий більш виражений позитивний психоемоційний фон перебігу вагітності; вони приймають свою вагітність, адаптовані до нового стану; у них сформований оптимальний, або адекватний, тип переживання вагітності.

Вік також є тим фактором, що впливає на психоемоційний стан вагітної жінки. Ми припустили, що молоді жінки менш готові до вагітності, оскільки більш сприятливі до несприятливих факторів середовища і мають нестабільну емоційну сферу. З-поміж респондентів представленої вибірки вагітних жінок було виокремлено три групи: група 1 - вагітні жінки віком від 19 до 25 років (30 осіб), група 2 - вагітні жінки віком від 26 до 30 років (40 осіб), група 3 - вагітні жінки віком від 31 до 37 років (30 осіб).

Порівняльний аналіз психологічних особливостей емоційних станів жінок у різних вікових групах проводився за допомогою методики діагностики рівня невротизації Л. І. Васермана, шкали особистісної та реактивної тривожності Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна, скринінгтесту ставлень вагітної І. В. Добрякова.

Аналізуючи результати діагностики, отримані за допомогою шкали особистісної та реактивної тривожності Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна, можна відмітити узагальнені показники за двома шкалами у трьох групах досліджуваних вагітних жінок. Відповідно до проведеного дослідження було виявлено, що особистісна та реактивна тривожність спостерігається в трьох групах досліджуваних жінок. Високий рівень особистісної тривожності спостерігається у 66,7% вагітних жінок у групах 1 та 3 на відміну від 30% вагітних жінок у групі 2. Високий рівень реактивної тривожності спостерігається у 63,3% вагітних жінок у групах 1 та 3 на відміну від 37,5% вагітних жінок у групі 2.

Порівняльний аналіз результатів діагностики, отриманих за допомогою методики діагностики рівня невротизації Л. І. Васермана, вивів узагальнені показники у трьох групах досліджуваних вагітних жінок. Низький рівень невротизації (до 9 балів) був відмічений у 33,3% вагітних жінок у групах 1 та 3 на відміну від 67,5% вагітних жінок у групі 2; середній рівень (10-19 балів) був відмічений у 10% вагітних жінок у групах 1 та 3, на відміну від 25% вагітних жінокнаду групі 2; високий рівень невротизації (понад 20 балів) спостерігався у 56,7% вагітних жінок у групах 1 та 3 на відміну від 7,5% вагітних жінок у групі 2.

Аналізуючи результати діагностики, отримані за допомогою скринінг-тесту ставлень вагітної І. В. Добрякова, можна відмітити узагальнені показники у трьох вікових групах обстежуваних вагітних жінок. Оптимальний тип ПКГД характерний для 67,5% жінок віком від 26 до 30 років. Ейфоричний тип ПКГД характерний для 70% вагітних жінок групи віком від 19 до 25 років. Тривожний тип ПКГД характерний для 60% вагітних жінок віком від 31 до 37 років. Отже, отримані результати в ході порівняльного аналізу результатів свідчать про те, що період від 26 до 30 років - це саме той період, що є оптимальним з точки зору психологічного дозрівання жінок, їх готовності до адекватного переживання вагітності.

Нами також було проведено дослідження психоемоційного стану вагітних жінок залежно від їхнього місця проживання. Відповідно до проведеного дослідження було виявлено, що особистісна та реактивна тривожність спостерігається у двох групах досліджуваних жінок - як у групі жінок із міста, так і в групі жінок із сільської місцевості. Високий рівень особистісної тривожності спостерігається у 57,7% вагітних жінок, які проживають у місті, проти 62,5% вагітних жінок із сільської місцевості. Високий рівень реактивної тривожності спостерігається у 48,1% вагітних жінок, які проживають у місті, проти 52,1% вагітних жінок із сільської місцевості.

На психоемоційний стан вагітної впливають два фактори, а саме наявність ускладнень і порядок пологів. Як ми зазначали, вибірку респондентів становили 62% жінок, які очікували на перші пологи, і 38% жінок - на другі, а також 30% вагітних жінок із необтяженим анамнезом і 70% - з обтяженим. Для дослідження впливу порядку пологів та наявності ускладнень на психоемоційний стан вагітної жінки нами були використані такі методи, як методика диференціальної діагностики депресивних станів В. А. Жмурова, шкала особистісної та реактивної тривожності Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна, методика діагностики рівня невротизації Л. І. Васермана.

Аналізуючи отримані дані, слід відмітити, що у вагітних жінок, які очікують на другі пологи, усі показники як невротизації, так і тривожності в середньому помірні або вищі від середнього, ніж у вагітних жінок, які очікують на перші пологи. Це свідчить про те, що для жінок, у яких був досвід успішної вагітності та фізіологічних

пологів, інформація про вагітність та ті, зміни, що відбуваються в організмі, не є травмуючими. Отже, психоемоційний фон вагітності жінок, які очікують на другі пологи здебільшого позитивний, що й виявляється в емоційно адекватному переживанні вагітності.

Аналізуючи результати діагностики, отримані за допомогою шкали особистісної та реактивної тривожності Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна, можна відмітити узагальнені показники за двома шкалами у досліджуваних вагітних жінок залежно від наявності чи відсутності обтяженого анамнезу. Відповідно до проведеного дослідження було виявлено, що особистісна й реактивна тривожність спостерігалася в двох групах досліджуваних жінок. Високий рівень особистісної тривожності спостерігається у 71,4% вагітних жінок із обтяженим анамнезом, на відміну від 63,3% жінок, у яких були відсутні скарги на погане самопочуття, патологічна симптоматика та хронічні захворювання в анамнезі. Високий рівень реактивної тривожності спостерігався у 60% вагітних жінок із обтяженим анамнезом на відміну від 53,3% жінок, у яких були відсутні скарги на погане самопочуття, патологічна симптоматика та хронічні захворювання в анамнезі.

Узагальнюючи результати діагностики, отримані за допомогою методики діагностики рівня невротизації Л. І. Васермана, можна відмітити такі показники у двох групах досліджуваних вагітних жінок: низький рівень невротизації (до 9 балів), що був відмічений у 53,3% вагітних жінок, у яких були відсутні скарги на погане самопочуття, патологічна симптоматика та хронічні захворювання в анамнезі, на відміну від 7,2% у групі вагітних жінок із ускладненнями; середній рівень (10-19 балів) спостерігався у 33,3% жінок, у яких були відсутні скарги на погане самопочуття, патологічна симптоматика та хронічні захворювання в анамнезі, на відміну від 21,4% у групі вагітних жінок із обтяженим анамнезом; високий рівень невротизації (понад 20 балів), що спостерігався у 13,4% жінок, у яких були відсутні скарги на погане самопочуття, патологічна симптоматика та хронічні захворювання в анамнезі, на відміну від 71,4% у групі вагітних жінок із ускладненнями вагітності.

Аналізуючи результати діагностики, отримані за допомогою методики диференціальної діагностики депресивних станів В. А. Жмурова, можна відмітити узагальнені показники у двох групах досліджуваних вагітних жінок: перша група - вагітні жінки, у яких були відсутні скарги на погане самопочуття, патологічна симптоматика та хронічні захворювання в анамнезі, друга група - вагітні жінки з обтяженим анамнезом. Відповідно до проведеного дослідження було виявлено, що високий рівень депресії спостерігався у 77,14% вагітних жінок із обтяженим анамнезом, на відміну від 43,3% жінок, у яких були відсутні скарги на погане самопочуття, патологічна симптоматика та хронічні захворювання в анамнезі.

Висновок. Отримані результати свідчать проте, що серед факторів, які  пливають на психоемоційний стан вагітної жінки, можна виокремити:  адоволеність шлюбними стосунками, вік респондентів, наявність досвіду попередньої вагітності й пологів, а також наявність обтяженого анамнезу або ускладнень.

Отримані в ході дослідження дані можуть слугувати підґрунтям для розроблення методів диференціальних корекційних, психопрофілактичних, психогігієнічних та психотерапевтичних заходів протягом всієї вагітності жінки та психологічної підготовки жінок до пологів.



Номер сторінки у виданні: 137

Повернутися до списку новин