Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Духовне виховання як чинник становлення особистості молодшого школяра





               Юлія Табачук, асистент кафедри теорії та методики дошкільної освіти Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка

УДК 159.923.5 + 32

 

У статті розкривається зміст поняття «духовність», а також розглядаються важливі аспекти проблеми формування духовності. На підставі результатів експериментального дослідження описуються особливості типових відповідних уявлень молодших школярів. Обґрунтовується значення духовного виховання у становленні особистості дитини цього віку.                                   

Ключові слова: духовність, моральність, вчинок, особистість, молодший школяр, сім'я, школа.

 

В статье раскрывается содержание понятия «духовность», а также рассматриваются важные аспекты проблемы формирования духовности. На основе результатов экспериментального исследования описываются особенности типичных соответствующих представлений младших школьников. Обосновывается значение духовного воспитания в становлении личности ребенка этого возраста.

Ключевые слова: духовность, нравственность, поступок, личность, младший школьник, семья, школа.

 

Maintenance of concept «spirituality» opens up in the article, and also the important aspects of problem offorming of spirituality are examined. On the basis of results of experimental research the features of typical corresponding presentations of junior schoolchildren are described. The value of spiritual education is grounded in becoming of personality of child of this age. 

Key words: spirituality, morality, act, personality, junior schoolboy, family, school. 

 

 

Постановка проблеми. Проблема духовноморального виховання особистості завжди була однію з актуальних, а в сучасних умовах, зважаючи на системну кризу, яка охопила наше суспільство, вона набуває особливого значення. Адже, незважаючи на те, що людина живе у матеріальному світі і тому, напевно, має насамперед потреби матеріальні, духовні ідеали завжди вважалися вищими, важливішими цінностями. А проте останнім часом спостерігається суттєве погіршення моральних взаємин між людьми, зростання цинізму, брутальності, жорстокості, агресивності, невміння зрозуміти одне одного, виявити повагу, толерантність, емпатію, милосердя, справедливість. Ці риси, на жаль, дедалі різкіше проявляються у поведінці не тільки «збагачених» відповідним досвідом дорослих, юнаків, а й підлітків і навіть дітей. Більше того, окреслена проблема загострюється з огляду на засилля взірців агресивної та цинічної поведінки у сучасних ЗМІ.

З огляду на це держава останнім часом надає великої ваги духовному вихованню молодого покоління (зокрема, це відображено у Наказі Міністерства освіти і науки України від 26.07.2005 року № 437 «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства»).

Тому дослідження відповідної сфери виховання, його засобів і закономірностей на сучасному етапі розвитку суспільства та науки є актуальною проблемою. Зважаючи на думку ряду авторитетних дослідників (зокрема, М. Боришевського, Р. Павелкова та ін.) про те, що молодший шкільний вік є сензитивним періодом для становлення моральної свідомості та самосвідомості індивіда, ми обрали в якості вікової вибірки для власних наукових розвідок саме цей етап у становленні особистості. Адже відомо, що ключовим моментом духовного виховання виступає формування моральності в усіх її змістових аспектах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Духовність, безсумнівно, є вельми складним феноменом, наукове дослідження якого потребує виокремлення чітких одиниць аналізу. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що проблемі виховання такої якості приділено чимало уваги. Коріння відповідних досліджень є вельми глибоким, про що свідчать праці педагогів минулого: А. Дистервега, Я. Коменського, Г. Песталоці, В. Сухомлинського. Вони, зокрема, й виділили головні фактори, які впливають на духовне виховання учнів - це праця, сім'я, школа, вчитель.

На сьогодні названа проблема розглядається філософами (В. Андрущенко, Л. Губернський, М. Каган, С. Кримський,), соціологами (Б. Нагорний, О. Семашко,), педагогами (О. Бабченко, І. Бужина, О. Олексюк, С. Тищенко), психологами (І. Бех, М. Боришевський, Б. Братусь, І. Зелінченко, З. Карпенко, О. Киричук, О. Колісник, М. Савчин, Т. Саннікова) [2; 3].                                                                                              

             Представники кожної з цих наук мають особистий погляд на сутність духовності, що вказує на універсальність даного феномену. Психологи ж досліджують насамперед феноменологію духовності в її зовнішніх проявах і закономірностях становлення. Так, М. Боришевський зазначає, що духовність - це багатовимірна система, складовими якої є утворення в структурі свідомості та самосвідомості особистості, де віддзеркалюються її найактуальніші моральнорелевантні потреби, інтереси, погляди, ставлення до оточуючої дійсності, до інших людей, до себе самої, що стали суб'єктивно значущими регуляторами активності. Одиницею виміру духовності вчений вважає ціннісні орієнтації. До системи цінностей, в контексті яких функціонує духовність, входять моральні, естетичні, інтелектуальні, екологічні, світоглядні, валеологічні, громадянські та інші цінності [4, с. 27].

С. Ожегов визначає духовність як властивість душі, що полягає у превалюванні духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними [3]. Т. Саннікова розглядає духовність як складний багатоструктурний феномен, який характеризує внутрішній світ індивіда та виявляє себе через моральність, збереження чистого сумління, відповідальність, служіння людям через добродіяння у стосунках [6].

М. Савчин зазначає, що «духовність - це вищий момент людської індивідуальності. Духовне є те в людині, що завжди може заперечити, сказати «ні». Духовність покликана ошляхетнювати, прикрашати і біологічне (тілесне), і соціальне в людині, надавати їм гуманістичного змісту» [2, с. 81].

Визначаючи роль духовності у розвитку особистості, Б. Братусь вказує, що вона додає сенс життю людини; адже в ній індивід черпає відповіді на екзистенціальні проблеми, котрі хвилюють його: про сенс життя, про критерії добра і зла, істини і обману [3, с. 379]. І. Хлопонін, Н. Хлопоніна, А. Тимохіна наголошують на тому, що «втрата духовності рівнозначна втраті людяності. Тривала криза духовності в окремої особистості може призвести до її деградації, втрати людського обличчя» [7].

Основою процесу означеного виховання науковці вважають формування прагнення до найвищих загальнолюдських цінностей: гуманістичних ідеалівлагоди, милосердя, правди, справедливості; переважання альтруїстичних мотивів, готовності поступитися особистими інтересами заради інтересів інших; потреби безкорисно робити добро [5].

Першим осередком формування особистості дитини є її сім'я. Значний вплив на формування духовності у сім'ї мають батьківські настанови, бесіди, особистий приклад, сімейні звичаї.

На жаль, дослідження окремих науковців демонструють, що переважна більшість сучасних батьків не спроможна повною мірою дбати про духовний розвиток своїх нащадків [5, с. 421]. Більшість дорослих у першу чергу націлюються на задоволення матеріальних потреб дитини, не надаючи належної уваги формуванню вищих, морально-духовних її інтересів.

Так, діти переважно рідко чи навіть дуже рідко відвідують разом із батьками театри, виставки, екскурсії, церкву; вкрай обмеженим є й «живе спілкування» у сім'ї, адже душевно-духовний діалог з дорослими замінює «теле-іграшково-розважальна індустрія», внаслідок чого позитивний потенціал сімейного виховання істотно знижується. Як зазначає О. Шевченко, на духовне формування дітей у сім'ї значний вплив мають і такі чинники, як тип стосунків її членів, стиль спілкування, мікроклімат, який може бути як сприятливий, так і несприятливий. Не сприяє духовному розвитку дитини, зокрема, нервовий, напружений мікроклімат: він негативно позначається на психічному стані дитини, на рівні її самооцінки, налаштовує на підсилення її агресивності. Доброзичлива ж атмосфера, пронизана щирістю, взаєморозумінням, любов'ю, навпаки, створює надійне підґрунтя для розвитку відповідних якостей особистості дитини [5, с. 417].

Ще одним важливим інститутом, який відіграє не менш важливу роль у процесі духовно-морального виховання особистості, виступає школа, що здійснює цілеспрямований навчально - виховний процес згідно із затвердженими на офіційному рівні програмами.

Зокрема, виховання дітей 6 - 10 років В. Сухомлинський називав «школою сердечності». Він радив педагогам і батькам дітей вчити добру, любові, милосердю. Для цього необхідно, щоб вихованці постійно бачили гуманістичний зміст учинків і поведінки тих, хто їх оточує: рідних, близьких, вчителів, дорослих, а педагог, у свою чергу, повинен регулярно організовувати спільну діяльність, спрямовану на з'ясування змісту дитячого вчинку - як позитивного, так і негативного [1].

Загалом педагог школи повинен бути високоморальним, високодуховним не лише на словах, а й у своїх діях, тому що його вихованці не тільки довірливі, а й дуже сензитивні до всілякого роду обману чи розбіжностей між «словом і ділом» [1].

Важливим кроком у формуванні духовності дитини, підтриманим на державному рівні, стало введення у шкільні програми курсу «Основи християнської етики». Цей курс є дисципліною християнсько - світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування.

Як зазначають науковці (В. Жуковський, Т. Саннікова та ін.), він не є ученням віри, оскільки не включає релігійні обряди, не ставить за мету залучення до певної конфесії, а матеріал, який викладається, є спільним для усіх конфесій. Метою даного курсу є формування в учнів християнських моральних чеснот, ознайомлення їх із базовими християнськими цінностями: цінностями істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов'язку, совісті, честі, що забезпечує належні морально-етичні умови для самопізнання та самореалізації зростаючої особистості. Зокрема, передбачається формування емоційної сфери: співчуття, співпереживання, радості; інтелектуальних і пізнавальних здібностей (розвиток різних видів уваги, пам'яті, мислення). Виховна мета слугує для виховання таких позитивних рис характеру, як доброзичливість, працьовитість, любов до ближнього, співчуття, оптимізм.

Проаналізувавши визначення та розуміння поняття духовності різними науковцями, розглянувши теоретичні аспекти проблеми розвитку духовності та відповідно спрямованого виховання дітей, обґрунтувавши роль різних інститутів у формуванні означеної особистісної якості, переходимо до експериментальної частини нашої статті.

Мета дослідження полягає у виявленні типових особливостей розуміння дітьми молодшого шкільного віку змісту моральних вчинків, а також пов'язаних із ними деяких релігійних уявлень.

Аналіз результатів дослідження. Задля реалізації мети дослідження нами було використано метод анкетування. Базою дослідження слугували ЗНЗ І-ІІІ ступенів м. Кременець Тернопільської області. У дослідженні взяли участь 35 учнів

3-х класів. Анкета, яку їм було запропоновано, містила сім запитань. При описі результатів анкетування будемо дотримуватися типової лексики наших респондентів, яка відображає відповідні їх особистісні смисли.

Усі діти (35 опитуваних) на запитання: «Чи віриш ти в Бога?» - відповіли «так». Це свідчить про те, що діти мають певні уявлення про Бога, тобто школярі не заперечують Його існування, знають, що Бог є, проте побачити його неможливо. Молодші школярі ставляться до Бога з любов'ю, вони сприймають Його як вічне, постійне, міцне, очікують від Нього тепла, доброти, любові (про це свідчать усні відповіді дітей на наше запитання: «Яким ви уявляєте Бога?»). У відповідь на запитання: «Які вчинки ти вважаєш добрими? Наведу приклади добрих вчинків» - діти писали: «Добрі вчинки - це допомога рідним по господарству» - так зазначили 27 учнів (77% респондентів), тобто тут ми бачимо, що праця, як уже зазначалося, є одним із ефективних засобів формування моральних якостей дітей; 29% опитуваних (10 школярів) вважають, що добрими вчинками є: «допомога ближньому: людям похилого віку, людям з обмеженими фізичними можливостями», на важливості таких добрих вчинків, як «допомога друзям у біді, підтримка у важкій ситуації» - наголосили 71% опитуваних (25 школярів), на важливість такого доброго вчинку як повага до старших звернули увагу 26% опитуваних (9 дітей), 14% (5 опитуваних) вважають, що «потрібно захищати менших, поступатися місцем старшим, людям із дітьми в автобусі», на велике значення вміння «співчувати людині, бути ввічливим» вказали 54% (19 дітей), 49% опитуваних (17 учнів) вважають, що добрим вчинком є також «допомога іншому, яка може виявлятись у найелементарнішій допомозі своєму ровесникові (наприклад, позичити ручку, книжку, гумку тощо), 40% дітей (14 учнів) зазначили, що: «не можна ображати та насміхатися, глузувати з інших», цікаво також, що 31% учнів (11 дітей) вважають, що добре вони чинять тоді, коли «кажуть людям приємні слова, дарують подарунки», 9 дітей (26%) твердять, що добре - це коли «людина не заздрить іншим», «не завдає шкоди оточуючим», «не краде», «не вбиває», «вірить у Бога».

У ході аналізу відповідей учнів на запитання: «Які ви знаєте погані вчинки?» - ми виокремили такі одиниці аналізу: більшість дітей 60% (21 учень) поганими вчинками вважають: бійки, помсту іншій людині, образу старшого, образу меншого і слабшого; 11 учнів (31% респондентів) зазначили, що поганий вчинок - «це коли менші не поступаються місцем старшим у громадському транспорті»; «не слухаються батьків» (12 учнів - 34%), «обманюють їх», «роблять зло людям» - (51% - 18 учнів), «висловлюються нецензурною лексикою» (4 учні - 11%), «запізнюються на уроки, втікають з уроків» (ці погані вчинки виокремили 17 учнів - 49% опитуваних); поганий вчинок - «це коли людина палить» - так відповіло 6 опитуваних (17%); 10 учнів (29%) написали, що поганий вчинок - «це коли людина забруднює навколишнє середовище».

У відповідь на запитання: «Чи нагороджує Бог людину за добрі вчинки і як нагороджує?» - діти зазначали: «За добрі вчинки Бог нагороджує любов'ю до людини» - 30 дітей (86%), «дає здоров'я» - 26% (74 учні), «наділяє розумом» -

11 дітей (31%), «робить людину щасливою» - 14% (5 учнів), «робить людину успішною» - 9% (3 учні); окремі діти написали, що за гарні вчинки Бог допомагає у навчанні, допомагає отримати хорошу оцінку - 12 учнів (34%), 4 учні (11% респондентів) вважають, що за гарні вчинки Бог посилає людині ангела-охоронця; якщо людина вірить у Бога і робить хороші вчинки, то Він оберігає її від зла, дає багатство (10 учнів - 29%); дає сина і дочку (2 учні - 5%), 5 учнів (14% опитуваних) зазначили, що якщо людина робить добрі вчинки, то «Бог, коли людина помирає, забирає її в рай, а «не відправляє» до пекла. Тобто ми бачимо, що основною «нагородою» за гарні вчинки діти вважають любов Бога до людини, та у наділення людини здоров'ям, успіхом у житті.

У відповідь на запитання: «Чи карає Бог за погані вчинки? Як карає?» - діти надавали такі відповіді: «За погані вчинки Бог посилає людині багато хвороб, погане самопочуття, головний біль» - 14 учнів (40%); «не оберігає від зла» - 12 учнів (39%), «карає поганими оцінками в школі» (9 учнів - 26%), робить так, щоб батьки сварили за погані оцінки, 2 учнів (6%) зазначили, що «якщо людина зробила поганий вчинок іншій людині, то Бог може зробити так, щоб та людина випробувала це на собі», і лише один учень відповів, що Бог не карає людину за погані вчинки.

На запитання: «Які люди навколо тебе? Частіше добрі чи недобрі? Чому? Що б ти їм побажав(ла)?» - діти найчастіше відповідали так: «Навколо мене хороші, співчутливі люди, тому що вони допомагають мені і один одному, поважають мене» - 14 учнів (40%), «підказують, яким краще бути, кажуть гарні слова», я б побажав людям «бути хорошими» (32 учні - 91%), «тим людям, які недобрі, щоб стали добрими, не були заздрісними»; інші діти (40%) бажали людям здоров'я, щастя, добра, довголіття, успіхів у житті, у навчанні, багатства, і лише один учень із 35 відповів, що йому частіше зустрічаються недобрі люди, тому що вони роблять йому зло, а він побажав таким людям добра.

Значення поняття «добро» більшість дітей (70%) розуміють так: «добро - це коли ти ввічливий, чемний, робиш добрі справи»; «добро - це любов до інших людей, віра в Бога» (25%), добро - «це допомога іншому».

Щодо самооцінки, то варто сказати, що більшість дітей вважають себе дуже добрими, оцінку 12 поставили собі 11 учнів із 35 опитуваних, оцінку 11 - 8 учнів, на 10 балів оцінює себе 5 дітей, між 10 балами і 11 балами - 1 дитина, на 9 балів свою доброту оцінило 6 учнів, між 9 і 10 балами - 1 учень, двоє учнів оцінили себе на 8 балів і 1 учень - на 2 бали.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

Виходячи з теоретичного аналізу напрацювань відомих науковців, духовність можна трактувати як складний багатоструктурний феномен, який характеризує внутрішній світ індивіда та виявляє себе через моральність, збереження чистого сумління, відповідальність, служіння людям через добродіяння у стосунках [5]. Відповідна сфера формування особистості, безсумнівно, є важливим чинником у формуванні особистості. Адже в основі духовного виховання лежить цілеспрямований розвиток прагнення людини до найвищих загальнолюдських і національних цінностей. При цьому сенситивним для формування належних духовно-моральних якостей є молодший шкільний вік.

Основними інститутами, які впливають на духовний розвиток дитини, є сім'я та школа. Чималий позитивний вплив на виховання духовності мають, зокрема, уроки християнської етики, які вчать дітей співчувати та співпереживати, розвивають в учнів належну культуру мислення, спілкування, формують такі риси характеру, як доброзичливість, працьовитість, любов до ближнього.

Проаналізувавши відповіді молодших школярів на запитання запропонованої їм анкети, можна здійти висновку, що більшість учнів цього віку мають елементарні моральні уявлення, на їх основі можуть аналізувати свої вчинки та поведінку оточуючих людей. Поряд із цим спостерігається тенденція до надмірної конкретності або фрагментарності таких знань, а також до завищеної самооцінки у відповідній сфері.

Перспективами подальших наукових досліджень виступає поглиблене вивчення кореляцій моральних і релігійних уявлень молодших школярів.



Номер сторінки у виданні: 177

Повернутися до списку новин