Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Проблема виховання учнівської молоді творчих неформальних об’єднань в умовах гуманізації суспільства





                Катерина Петровська, аспірантка кафедри соціальної педагогіки Бердянського державного педагогічного університету

УДК 37. 013.42: 371. 83

 

У статті розглядаються проблеми виховання учнівської молоді творчих неформальних об'єднань. Виокремлюються основні аспекти, якими представлені сучасні тенденції роботи з неформальною молоддю. Визначаються основні методичні умови, принципи, підходи до її виховання. Встановлено, що основний спосіб роботи з творчими неформальними об'єднаннями полягає у соціально-педагогічній діяльності щодо створення соціально-виховного, творчого середовища, який базований на вікових потребах молодої людини у спілкуванні, самоствердженні та самореалізації.

Ключові слова: творчі неформальні об'єднання, учнівська молодь, творче середовище, виховання, принципи, методичні умови, підходи.

 

В статье рассматриваются проблемы воспитания учащейся молодежи творческих неформальных объединений. Выделяются основные аспекты, которыми представлены современные тенденции работы с неформальной молодежью. Определяются основные методические условия, принципы, подходы к их воспитанию. Установлено, что основной способ работы с творческими неформальными объединениями, заключается в социально-педагогической деятельности по созданию социально-воспитательной, творческой среды, которая основана на возрастных потребностях молодого человека в общении, самоутверждении и самореализации. 

Ключевые слова: творческие неформальные объединения, учащаяся молодежь, творческая среда, воспитание, принципы, методические условия, подходы. 

 

The problems of education for students of creative informal associations. Outlines key aspects to the modern trends of the informal youth. Identifies major methodological conditions, principles and approaches to their education. Established that the main way of working with creative informal associations, lay in socio!educational activities, to create a socio!educational, creative environment, which is based on age requirements for young people in dialogue, self!affirmation and self!actualization.

Key words: creative informal associations, students, creative environment, education, principles, methodological conditions, approaches. 

 

Постановка проблеми. Розвиток соціальної педагогіки як самостійної наукової галузі та практичної діяльності сприяє формуванню нових підходів до вирішення соціальних проблем, зокрема соціального захисту і підтримки уразливих верств населення; створенню умов щодо розвитку й самореалізації кожної особистості.

В Україні після здобуття незалежності зроблено вагомі кроки у формуванні законодавчої бази щодо вирішення проблем соціальнонезахищених категорій населення, у першу чергу це стосується дітей та молоді. Та формування комплексної системи допомоги дітям та молоді, що потрапили у скрутні умови, - достатньо складний процес, який потребує науково обґрунтованих форм, методів і засобів відновлення потенціалу особистості та психолого-педагогічної підтримки її саморозвитку та самореалізації.

У нинішній ситуації молодь добре відчуває невідповідність їй культурних стереотипів і норм поведінки - життя, що нав'язується дорослими, а разом з цим відмовляється розуміти і приймати всю традиційну культуру. Як наслідок, у молоді виробляється специфічний молодіжний світогляд і стиль життя, тобто субкультура.

Цілком очевидно, що саме молодіжна субкультура водночас зумовлює появу неформальних молодіжних об'єднань і забезпечує живильне середовище для їх появи й існування. Як вважають більшість дослідників (І. Башкатов, С. Косарецька, О. Паламарюк, М. Шимановський та ін.), характерною ознакою неформальних молодіжних об'єднань є те, що вони легко вписуються в процес демократизації та гуманізації суспільства, однак можуть стати дестабілізаційним фактором. Це свідчить, що неформальні молодіжні об'єднання є закономірними для сучасного суспільства явища, які необхідно вивчати, а їх членам - сприяти в позитивній самореалізації та соціалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема виникнення, діяльності та впливу на формування особистості молодіжних об'єднань різного спрямування є досить новою для науковців. Проте вже є вивченими різні її аспекти.

Так, вагомий внесок у вивчення діяльності молодіжних і дитячих об'єднань в Україні внесли А. Булавін, Н. Головатий, В. Головенько, А. Корнієвський, М. Окаринський, Р. Охрімчук, В. Прилуцький та ін. Вони досліджували різні аспекти діяльності цих об'єднань з урахуванням регіонального компонента.

Історію виникнення, розвитку та діяльності неформальних молодіжних об'єднань розглядали М. Малютін, В. Лісовський, Ф. Штибіц, А. Яковлєв та ін. У роботах І. Башкатова, Т. Егорової, А. Запесоцького, І. Звєрєвої, О. Карпенко, С. Косарецької, С. Левікової, В. Лукова, Д. Ольшанського та ін. вивчалися окремі різновиди неформальних об'єднань, процеси їх становлення та взаємодії з соціальними інститутами та формами суспільної свідомості.

Незважаючи на наявність наукових робіт з проблеми участі молоді у неформальних молодіжних об'єднаннях, у наукових дослідженнях не знайшла поки що належного висвітлення проблема формування суспільно-нормативної моделі поведінки учнівської молоді творчих неформальних об'єднань.

Більшість досліджень у царині творчості доводять, що в розвитку й формуванні творчої особистості важливе місце посідає педагог, вихователь, організатор позакласної та виховної роботи (Ю. Бабанський, В. Краєвський, В. Оніщук, В. Полонський, С. Яковлев та ін.). Так, С. Яковлев вважає, що, зважаючи на специфічність творчої учнівської молоді неформальних об'єднань, необхідне використання специфічних методів педагогічного впливу та розвитку творчих здібностей, а також формування готовності до виявлення творчості в соціально схвальній формі [3, с. 12-15].

На підставі аналізу психологічних і педагогічних досліджень можна дійти висновку, що актуальність проблеми пошуку змісту, форм, методів і соціально-педагогічних умов виховання молоді, формування суспільно-нормативної поведінки учнівської молоді у творчих неформальних об'єднаннях зумовлена протиріччям між об'єктивними потребами у науково обґрунтованих нових підходах до вирішення проблеми та існуючими підходами до роботи з дезадаптованою молоддю.

Мета і завдання нашого дослідження - визначити особливості, методичні умови, принципи, підходи до виховання учнівської молоді творчих неформальних об'єднань.

Майже всі неформальні об'єднання творчого спрямування дослідники відносять до просоціальних груп (І. Башкатов, С. Косарецька, Г. Пономарьова, Н. Побєда та ін.). Однак через те, що молодь цих об'єднань та їх творча діяльність перебуває поза увагою основних виховних інститутів (сім'ї, навчальних закладів, закладів організації дозвілля молоді тощо), виникає необхідність у посиленні соціально-педагогічної роботи з членами цих неформальних об'єднань з метою превенції негативних впливів асоціальних неформальних об'єднань, що знаходяться поруч із ними «на вулиці».

Аналіз наукових джерел розглядуваної проблематики (А. Капська, Л. Мардахаєв, А. Мудрик, А. Панов, П. Шпетенко та ін.) дав підстави виділити такі аспекти, якими представлені сучасні тенденції роботи з неформальною молоддю:

1. Перевиховання молоді у спеціальних виправних установах у зв'язку із здійсненими протизаконними діями.

2. Формальний вплив у межах навчально-виховного процесу освітньої установи без урахування специфіки розвитку молоді, інтересів, проведення часу, організації дозвілля (варіанти неформального впливу: ситуативно-епізодичне, емпіричне, випадкове, стихійне).

3. Піднесення неформальних молодіжних об'єднань за допомогою елевації (розвиток особистісних якостей з просоціальною спрямованістю на базі асоціальних аналогів: на основі жадібності - ощадливість, агресивності - сміливість і т.д.) відносин між його членами, переведення неформального молодіжного об'єднання на рівень самодіяльного об'єднання з колективною самосвідомістю [1].

4. Прийняття неформальних молодіжних об'єднань як соціальної даності, груп, які виконують комунікативні, соціалізуючі функції (Р. Гартман, Г. Деттенборн, І. Ріхард та ін.) [2].

5. Використання потенціалу неформальних груп з метою вирішення завдань педагогізації соціального середовища, створення опосередкованих умов розвитку, реабілітації або корекції певної особистості.

На наш погляд, ідея елевації є утопічною, оскільки неформальне молодіжне об'єднання - апріорі закрита для дорослих група (приймаються тільки дорослі, які проповідують ідеологію об'єднання). У зв'язку з цим дорослі - соціальні працівники, психологи, педагоги будуть сприйматися молоддю як вороги, тим паче, що нині в країні немає фахівців даного профілю і умов для подібних зустрічей.

«Позиція прийняття» широко представлена в західноєвропейській практиці, зокрема в Німеччині.

У межах комплексної роботи з учасниками неформальних молодіжних об'єднань реалізуються такі напрямки:

- діяльність соціальних педагогів у школі (передбачає комплекс профілактичних заходів, консультації, співпрацю з батьками, персоналом, координацію роботи з навколишніми гуманітарними установами, втручання, коли потрібна зміна законів і правил);

- діяльність «вуличних» соціальних працівників за допомогою спілкування з членами не формальних об'єднань, неформальних зустрічей у спеціальних центрах, де молода людина-«неформал» отримує можливість обґрунтувати свою життєву позицію, відрефлексувати переживання;

- ініціювання створення груп соціальної спрямованості, молодіжних соціальних ініціатив, групи взаємодопомоги та взаємопідтримки; включення цих груп у систему соціально-педагогічної діяльності установ, мікросоціуму;

- спільна робота з організаторами молодіжного руху з метою переорієнтації асоціальних груп на просоціальні.

З огляду на викладене стає очевидною проблема вибору професійної позиції фахівця: вважає він головним завданням своєї діяльності переорієнтацію неформального молодіжного об'єднання (як малої групи) на просоціальний шлях або, усвідомлюючи всю складність (нерідко і неможливість) входження до групи, націлений на персональну роботу з молодою людиною та допомогу у психологічно здоровому середовищі, зокрема освітньої установи, з метою поступової адаптації в учнівському колективі [3, с. 25-28]. Останнє, на наш погляд, є найбільш обґрунтованим.

Цікавим для нашого дослідження є сформульований В. Хорнштайном принцип нової парадигми соціально-педагогічної роботи з неформальною учнівською молоддю у Німеччині. Так, автор наголошує на тому, що вона повинна не тільки забезпечувати основні структурні елементи позитивної соціалізації, а й відображати глибинні інтереси і потреби молоді, створювати можливості для їхньої реалізації [4, c. 136]. У цьому зв'язку він виділив такі складові, необхідні для її успішного забезпечення: економічний, психолого-гігієнічний, емоційно-соціальний і когнітивно-інтелектуальний. Поряд з тим, учений акцентував увагу і на наявність так званого конфлікту поколінь, який потрібно в обов'язковому порядку враховувати при розробленні технологій роботи з членами саме творчих неформальних молодіжних об'єднань.

На підставі теоретичного аналізу наукових досліджень (Ю. Волков, М. Галагузова, Н. Головатий, В. Павловський та ін.) ми визначили одну з основних молодіжних проблем. Молодь особливо гостро переживає обмеженість можливостей у сфері реалізації творчих здібностей. Так, Г.Єгорова наголошує на тому, що байдужність і недооцінка значення таланту з боку суспільства й держави мають серйозні соціальні наслідки, ведуть до зростання песимістичних і екстремістських настроїв у молодіжному середовищі, негативізму, до заперечення етичної й культурної наступності поколінь [2, с. 105-107].

На нашу думку, в роботі з молодіжними неформальними об'єднаннями творчого спрямування слід акцентувати увагу на:

- активізації участі молоді в культурному житті;

- підтримці молодіжних інновацій у сфері культури та підвищення престижу молодіжної творчості;

- залученні молоді у розвивальні форми дозвілля та орієнтацію молодіжної культури на моральні цінності;

- створенні умов для розвитку молодіжної субкультури «брейк-дансу», «графіті», «хіп-хоп» та ін.;

- підвищенні художнього рівня самодіяльної творчості молодіжних колективів;

- розвитку і зміцненні різнобічних зв'язків між молодіжними колективами;

- формуванні, збереженні і вдосконаленні молодіжних культурних традицій, зокрема у проведенні молодіжних мистецьких фестивалів;

- формуванні інноваційних методів взаємодії органів державної влади, установ освіти, культури та молодіжної політики, творчих молодіжних колективів у сфері підтримки та розвитку молодіжної творчості.

Таким чином, узагальнюючи наведені напрями, можна виокремити такі специфічні принципи системної роботи з неформальними молодіжними об'єднаннями:

- принцип трансформації - як перенесення соціально-особистісної активності молоді з несприятливої зони розвитку в сприятливу, зокрема з неформального молодіжного об'єднання в класний, творчий колектив;

- принцип педагогічної ремісії - як ослаблення емоційних, діяльнісних зв'язків молоді з членами неформального молодіжного об'єднання - як результат інтеграції в класний, творчий колективи;

- принцип самореалізації особистості на основі рефлексії та просоціального самоствердження - як забезпечення оптимальних умов для задоволення молоддю своїх соціальних, духовних пореб, інтересів;

- принцип інтегративності - як об'єднання актуальних ідей і форм роботи з молоддю з метою переорієнтації їхніх інтересів, спрямованості діяльності;

- принцип систематичної і сталої співпраці школи і сім'ї, всіх освітніх та офіційних дозвіллєвих структур з метою сприяння молоді в просоціальному розвитку особистості;

- принцип опосередкованого впливу на молодь просоціально орієнтованих і референтних значущих дорослих і колективу;

- принцип побудови життєвих перспектив - як сприяння молоді у виборі гуманно орієнтованого життєвого шляху.

Важливим напрямком роботи з творчою неформальною учнівською молоддю С. Яковлев вважає використання творчого потенціалу з метою вирішення завдань педагогізації соціального середовища, створення опосередкованих умов розвитку, реабілітації або корекції певної особистості [3].

Перш ніж розглядати проблему розвитку творчого потенціалу з позицій визначення методичних умов, потрібно визначити низку підходів, які можуть сприяти переорієнтації їх діяльності на соціально-спрямовану творчу діяльність. Найбільш продуктивними для нас є:

- інтегративний підхід, що розглядає творчий потенціал як інтегративну якість особистості, що виражає ставлення (позиції, установки, спрямованості) людини до творчості; визначає потребу та можливість творчої самореалізації і саморозвитку; відображає міру можливостей актуалізації її сил в реальній перетворюючій практиці; надає систему знань, переконань, на базі яких будується, регулюється діяльність людини, здатність швидко змінювати способи дій відповідно до нових умов діяльності (Л. Зоріна, В. Ільченко, З. Козловська, А. Єгоренков, І. Яковлєва та ін.).

- синергетичний підхід, що характеризує процес розвитку творчого потенціалу особистості на підставі нових усвідомлень про «людинознавство» (В. Буданов, І. Добронравова, А. Євтодюк, І. Пригожин, Г. Хакен та ін.).

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури та беручи до уваги визначені підходи до процесу розвитку творчого потенціалу, ми визначили такі педагогічні умови розвитку творчого потенціалу учасників молодіжних неформальних об'єднань: наявність зразка креативної поведінки; співтворчість; суб'єктна позиція у творчій діяльності; створення творчої атмосфери.

Так, зразком для наслідування виступає невизначений алгоритм дій і операцій, а передусім творча спрямованість особистості, її креативна поведінка. При цьому, на думку С. Яковлева, важливо, щоб дорослий, який демонструє творче ставлення до дійсності, був значущим для молодих людей. Виникаючий емоційний контакт між ними створює умови для продукування учасниками об'єднання оригінальних ідей. Можна говорити про їхню емоційну включеність у творчий процес [3, с. 12-15].

Рядом дослідників (А. Бодалев, В. Кан-Калік, Ю. Красильников, М. Никандров та ін.) доведено, що становлення творчої особистості, розкриття її сутнісних сил можливі не інакше як через співтворчість з талановитою, творчою особистістю. Проблема співтворчості у дослідженнях цих вчених розробляється переважно в контексті ідеї співпраці. Проте слід зауважити, що співпраця, виступаючи необхідною умовою співтворчості, не визначає повністю її специфіки, що пов'язано з особливостями позиції суб'єктів взаємодії. На нашу думку, саме співтворчість надає змогу затвердити у спілкуванні керівника і учасників молодіжного творчого неформального об'єднання таку оптимальну форму їх взаємодії, як діалог.

Суть діалогової взаємодії А. Бєлкін убачає у взаємному збагаченні й особистісному розвитку його учасників. Даний процес може становити суб'єкт-суб'єктну взаємодію керівника і молодих людей як партнерів. Молода людина стає співавтором соціально-культурної діяльності, яку творчо організує керівник об'єднання. Співтворчість надає учаснику об'єднання право на свій темп, свій потенціал творчих можливостей і свій шлях його реалізації [5, с. 111-115].

В. Андрєєвим, Е. Глухівською та іншими дослідниками виокремлені умови, що надають змогу реалізувати співтворчі суб'єкт-суб'єктні відносини в процесі соціально-культурної діяльності. Отже, це:

- суб'єкт-суб'єктна взаємодія, коли кожен учасник творчого процесу має право на особисте рішення. Суб'єкт-суб'єктні відносини стимулюють розвиток творчого потенціалу молодих людей, оскільки характеризуються активністю сторін;

- створення і збереження учасниками об'єднання атмосфери творчості;

- стимулювання індивідуального стилю творчої діяльності й самовираження кожного із суб'єктів дозвілля;

- постійний розвиток власних творчих можливостей та педагогічної майстерності.

Суб'єктна позиція у творчій діяльності сприяє розвитку здатності до самостійного цілепокладання й мотивації, вміння оперувати освоєними способами здійснення найпростіших дій у змінних умовах, самостійно оцінювати результат творчої діяльності, виходити за межі заданої ситуації, варіативно й творчо вирішувати нові завдання. Звідси випливає розвиток таких особистісних якостей учасників творчого неформального об'єднання, як самостійність, відповідальність,

організованість, ініціативність, творча спрямованість. Ці особистісні якості, у свою чергу, є підґрунтям для формування суспільно-нормативної поведінки.

У зв'язку з вищесказаним особливого значення набуває створення творчої атмосфери. Враховуючи багатоплановість поняття «творча атмосфера», виділимо деякі найважливіші її складові. Чимало дослідників відводять вирішальну роль позиції учасників виховного впливу, їхньому творчому ентузіазму, доброзичливості у створюваній ними атмосфері свободи думки і самопрояву (Г. Лабунська, В. Мухіна, Н. Сакуліна, Є. Фльоріна, С. Шацький та ін.). У науковій літературі виділено безліч прийомів для досягнення цього: виявляти інтерес до дій молодих людей; визнавати і заохочувати безліч варіантів відповідей; заохочувати почуття передбачення й очікування; демонмтрувати іншу точку зору на знайомі предмети, явища тощо (O. Зотова, А. Ковальова, Б. Паригін, К. Платонов, О. Лутошин та ін.). Ми вважаємо, що названі прийоми можуть бути ефективні і для організації соціально-культурної діяльності учасників творчого неформального об'єднання.

У свою чергу, Г. Цукерман, А. Бєлкін та І. Харламов встановили, що важливим компонентом творчої атмосфери є організація ситуацій успіху. Ситуація успіху - це різновид педагогічної ситуації, яка формує в молодих людей суб'єктивне бажання включитися у творчу діяльність на рівні своїх можливостей, що забезпечує необхідні умови для цього. Ситуація успіху розвиває нестандартне мислення, прагнення до творчого самопрояву, формує в особистості позицію активного учасника процесу діяльності, суб'єкта діяльності [5].

Висновки. Отже, можна дійти висновку, що основний спосіб роботи з творчими неформальними об'єднаннями, завдяки якому можна протистояти впливу на них асоціальних вуличних угруповань і який полягає у соціально-педагогічній діяльності щодо створення соціально-виховного, творчого середовища, грунтований на вікових потребах молодої людини у спілкуванні, самоствердженні та самореалізації. Надалі планується дослідження у напрямку розроблення педагогічної моделі соціально-виховного середовища.



Номер сторінки у виданні: 195

Повернутися до списку новин