Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Теоретичне та емпіричне дослідження колірного профілю як чинника віктимної поведінки





 

В. Папуша, старший викладач кафедри психології Рівненського інституту Університету «Україна»

УДК 343.9.88: 159.922.6

 

У статті наведено результати діагностування віктимної поведінки підлітків за допомогою виявлення їх колірного профілю.

Ключові слова: віктимність, підлітки, колірний профіль.           

 

В статье приведены результаты диагностирования виктимного поведения подростков с помощью выявления их цветового профиля.

Ключевые слова: виктимность, подростки, цветовой профиль.

 

In the article the results of diagnosticating of victim conduct of teenagers are offered by the exposure of them colour type.

Key words: victim, teenagers, colour type.

 

Постановка проблеми. Динамічні зміни, які відбуваються в українському суспільстві, руйнація й утворення систем ціннісних орієнтацій зумовлюють зростання, з одного боку, агресії, жорстокості, насилля, а з іншого - невпевненості, страху та тривоги.

Проблеми віктимної й агресивної поведінки стають дедалі популярнішими напрямами дослідницької діяльності психологів і педагогів. Це цілком природно, оскільки у цій складній та інтенсивно досліджуваній галузі залишається чимало невирішених проблем, серед яких - питання про природу та причини виникнення віктимності у дітей та підлітків. Останнім часом проблема насильства піддається глибокому міждисциплінарному аналізу та виявленню соціополітичних, культурних, психологічних, педагогічних і біологічних чинників, що сприяють збереженню агресії та передачі її з покоління в покоління. Необхідним також постає розгляд зворотного боку цього процесу - віктимної поведінки жертви.

Вважаємо, що будь-яка ситуація насильства не є випадковою для жертв. Найчастіше вона підготовлена всією історією життя людини, яка тягнеться з дитино-батьківського етапу взаємин, коли формується основа особистості майбутнього індивіда. Це дуже важко діагностувати, адже людям зазвичай здається, що вони мали нормальне, здорове дитинство.

Припускаємо, що існують певні психологічні та індивідуально-особистісні чинники, котрі сприяють віктимізації підлітків і на які необхідно спрямовувати психокорекційні заходи. З огляду на це, метою статті є аналіз результатів вивчення окремих психологічних чинників віктимізації поведінки підлітків.

Результати теоретичного аналізу проблеми. В останні роки суттєво зріс інтерес психологів, педагогів, працівників соціально-педагогічних закладів та громадськості до «важких» та «важковиховуваних» підлітків. Серед цієї категорії дітей значний відсоток становлять діти-жертви за різними категоріями й ознаками. Наразі більшість науковців акцентує увагу на соціальних чинниках дитячих кривджень, а психологічний і віктимологічний аспекти залишаються практично недосліджуваними.

Можна виокремити декілька основних теоретичних підходів до пояснення чинників віктимної поведінки: когнітивний підхід, теорія соціального навчання, теорія агресивності, динамічна особистісна модель, еволюційний підхід Б. Уайнхолда, ідея Х. Кохута, трансакційний аналіз Е. Берна та інші [5, с. 22-25].

Т. М. Вакуліч, аналізуючи соціокультурні чинники віктимної поведінки, звертає увагу на роль соціокультурного оточення, культури і цінностей суспільства в процесі віктимізації особистості [5, с. 26].

Загалом проблемою вивчення віктимологічних аспектів поведінки людей займались як вітчизняні (Л. В. Франк, В. І. Полубінський, В. П. Коновалів, В. Я. Рибальська, Д. В. Рівман, В. А. Туляков), так і зарубіжні (Г. фон Гентінг, Б. Мендельсон, Р. Елленберг, Дж. Рейнуотер, М. Селігман, М. Аміру) вчені.

Існує низка як первинних, так і вторинних віктимогенних ознак особистості та поведінки дитини. У механізмі віктимізації підлітка беруть участь щонайменше чотири найважливіші компоненти:

1) ситуативні чинники віктимного характеру - ненавмисне ушкодження чи примусова участь у колективній бійці;

2) віктимогенні індивідуально-психологічні властивості дитини - агресивність, конфліктність, зухвалість, нахабність або ж тривожність, боязливість, невпевненість у собі, занижений рівень самооцінки та ін.;                                     

3) специфічний психоемоційний стан дитини - надмірна емоційна збудженість або ж пригніченість, втомлюваність, фрустрація тощо;

4) суто віктимна (віктимогенна) поведінка - провокування конфліктів, бійок чи, навпаки, демонстрація нерішучості, невпевненості та ін.

Таким чином, великого значення в процесі віктимізації поведінки підлітків набувають індивідуально-психологічні якості, типові особливості поведінки та психоемоційний стан дитини як потенційної жертви [5].

М. П. Бурмака для оцінювання індивідуально психологічних чинників, пропонує такі варіанти особистісних профілів осіб із віктимною поведінкою:

1) невротичний профіль;

2) психо- і соціопатичний профіль;

3) особистісний профіль;

4) демонстративні особистості;

5) імпульсивні (некеровані) особистості [2, с. 37-38].

На нашу думку, варто було б додати до цього також колірний профіль особистості. Адже колір не тільки надає важливу інформацію про предмет, але й має здатність викликати думки і почуття.

Особливості взаємодії людського організму з кольором, а також феномен кольоросприйняття спрадавна цікавили дослідників. Сотні поколінь учених намагалися розгадати загадку глибинного впливу кольору на внутрішнє життя людського мікрокосмосу. Стародавні індуси вважали людину «світлоносною» («теджасі»). Згідно з доктринами індійських йогів людський організм витканий із вібрацій звуків і кольорів, що переплітаються, мелодій і світлових потоків, динаміка яких повністю визначає життєдіяльність і психічне життя людини [8, с. 5].

Наші предки іменували очі «вікнами» організму, «брамами сприйняття». Загальноприйнятою є думка, що людський організм сприймає колірні потоки за допомогою зорового аналізатора. Проте це не єдиний канал, яким енергія кольору може досягати організму. Численні дослідження феномену «шкірного зору» доводили принципову можливість сприйняття кольору не тільки за допомогою рецепторів сітківки ока, але й будь-якими клітинами організму. Відомий російський психолог О. М. Леонтьєв у 30-х рр. ХХ ст. розробив методику розвитку в людей високої чутливості до кольору. Аналогічні експерименти проводилися в 70-ті роки в Чехословачинні.

Відомий біолог-еволюціоніст Е. С. Шноль вважав, що нервовими волокнами людського організму рухається зовсім не електричний імпульс, а колірні потоки. Виявляється, нервове волокно є точним аналогом відомих сучасним технологам світлопроводів. Нерв немов пристосований для проведення кольору.

Докази різної дії кольорів на осіб з інакшим характером наводили В. Бехтерєв, Е. Гейл, Е. Беббіт. Означеною проблемою також займалися Е. Шредінгер, Луї де Бройль, В. М. Інюшин, В. П. Казначєєв та та багато інших.

Насправді, колір загадковий, бо дає змогу за лічені хвилини за характером вибору визначити те інтимно-внутрішнє, про яке інколи не здогадується і сама людина. Колір синонімічний душевним станам, споріднений психічним процесам, близький найважливішому, найглибшому в наших душах [8].

Словами можна передати свідоме, кольорами - несвідоме. По-перше, кольори відображають існуючі поведінку та сутність людини, подруге, уподобання до якихось кольорів свідчить про необхідність «зміни кольору», тобто про проходження визначних етапів розвитку людини. Наприклад, може бути обраним колір, що відповідає існуючим характеристикам темпераменту, чи колір, який є джерелом енергетичного або інтелектуального наповнення для людини.

Вчені різних галузей науки виокремлюють фізіологічну та психологічну складові впливу кольору, що мають близькість до емоцій - тілесних проявів душі, тобто нашого інтелекту. Ще античні вчені помітили тісний зв'язок між кольором та емоціями. Сьогодні підтверджується певне відношення кольору до емоцій у стійких

словесних сполученнях на кшталт «забарвлення емоцій», «емоційне забарвлення переживань». Все це підводить нас до визначення впливу кольору як ідеального (психічного), що пов'язано з матеріальним (фізичним чи фізіологічним) через емоції, почуття як їх інформаційно-енергетичне співвідношення.

Результати емпіричного дослідження. Для доведення гіпотези про те, що підлітки, схильні до віктимної поведінки, віддають перевагу сірому кольору, на базі ДСОК «Електронік» Рівненської області було здійснено пілотне психодіагностичне дослідження. Вибірка становила 28 осіб, які зазнали насильства.

Для діагностування обрано різні методи. На початковому етапі проведено опитування для визначення ймовірності провокуючої поведінки. Експеримент був спрямований на виявлення початкового рівня знань із проблеми віктимності, навичок безпечної поведінки підлітків. На другому етапі ми використали методику «Схильність до віктимної поведінки» І. Малкіної-Пих для виявлення рівня віктимності, щоб надалі порівняти колірний профіль осіб, схильних і несхильних до віктимної поведінки [4, с. 155-168]. Завершальний етап - проведення колірного тесту Люшера [8].

На першому етапі були отримані такі результати: у більшості опитаних, а саме у 63% наявні певні нахили до агресивних дій. Твердження були дібрані таким чином, що надання понад 70% позитивних відповідей свідчило про наявність у жертви насильства нахилів до агресивних дій та роздратування.

Для впевненішого висновку про наявність в опитуваного провокуючої віктимної поведінки нами було проведено діагностування за методикою «Схильності до віктимної поведінки» І. Малкіної-Пих. Результати наведено в табл. 1.

З табл. 1 видно, що на цьому етапі експерименту переважає високий рівень показників за такими аспектами віктимності: схильність до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки, схильність до некритичної поведінки, реалізована віктимність.

За шкалою «Агресивна віктимна поведінка» шість осіб мають низький рівень показників. Для представників такого типу характерне зниження мотивації досягнення, спонтанності, високий рівень самоконтролю, прагнення у дотриманні норм і правил. Вісім підлітків за вказаною шкалою мають високі показники. До цієї групи належать опитувачі, які схильні потрапляти в неприємні та небезпечні для життя і здоров'я ситуації в результаті виявленої агресії або іншої провокуючої поведінки (наклеп, образа тощо). Для них характерним є створення конфліктної ситуації. Спостерігається схильність до антигромадської поведінки, порушення соціальних норм, правил і етичних цінностей, якими часто суб'єкт нехтує. Такі люди легко піддаються емоціям, особливо негативного характеру, яскраво їх виражають, є домінантними, нетерплячими, запальними.

За шкалою «Схильності до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки» (модель активної віктимної поведінки) чотири особи мають низькі показники, що вказує на підвищену турботу про власний рівень безпеки, прагнення захистити себе від можливих помилок та неприємностей. Вони характеризуються підвищеною тривожністю, недовірливістю. П'ятнадцять підлітків мають високі показники за означеною шкалою, що вказує на те, що активна поведінка провокує ситуацію віктимності. Вони можуть не усвідомлювати наслідків своїх дій або не надавати їм значення, сподіваючись на краще.

За шкалою «Схильність до гіперсоціальної віктимної поведінки» п'ять підлітків набрали високі показники. Це люди, позитивна поведінка яких викликає злочинні дії агресора. Особи такого типу вважають неприпустимим ухилення від втручання в конфлікт, нетерпимі до поведінки, що порушує громадський порядок навіть у ситуації, коли це може коштувати їм здоров'я або життя. Готові ризикнути, на жаль, не завжди усвідомлюють наслідки таких вчинків. Шість осіб, які виявили низький показник за названою шкалою, характеризуються пасивністю, байдужістю до тих явищ, які відбуваються навколо, що може бути наслідком як образи на зовнішній світ, так і відчуття нерозуміння та відсутності соціальної підтримки.

За шкалою «Схильність до залежної і безпорадної поведінки (модель пасивної віктимної поведінки) вище норми набрали шість підлітків. Це особи, які не чинять опору, протидії злочинцеві з різних причин: з огляду на вік, фізичну слабкість, безпорадний стан, боязливість, зі страху перед відповідальністю за власні протиправні або аморальні дії тощо. Як правило, вони мають низьку самооцінку, створюючи кризові ситуації з метою отримання співчуття і підтримки оточуючих, поступливі та схильні до залежної поведінки, схильні виправдовувати чужу агресію й всіх прощати. Результат нижче норми був наявний у п'яти осіб. Вони схильні до незалежності, відособленості, зазвичай прагнуть виділитися із групи однолітків, адже мають на все особисту точку зору, яка може бути протилежною думці колективу.

За шкалою «Схильність до некритичної поведінки» (модель некритичної віктимної поведінки) кількість балів вище норми була у дванадцяти осіб. Такі підлітки демонструють необачність, невміння правильно оцінювати життєві ситуації. Некритичність може виявитися на базі як негативних (жадібність, користолюбство і ін.), так і позитивних (щедрість, доброта, чуйність, сміливість і ін.) рис особи, а також невисокого інтелектуального рівня. Такі підлітки демонструють необережність, необачність, невміння правильно оцінювати життєві ситуації в результаті якихось особистих або ситуативних чинників: емоційний стан, вік, рівень інтелекту, захворювання. Особу некритичного типу виявляє схильність до спиртного, нерозбірливість у знайомствах, довірливість, легковажність. Має неміцні етичні засади, що посилюється відсутністю особистого досвіду або його несистематизованістю. Схильні до ідеалізації людей, виправдання негативної поведінки інших, не помічають небезпеки. Результати нижче норми виявили шість осіб, котрим притаманні вдумливість, обережність, прагнення передбачати можливі наслідки своїх вчинків, які іноді призводять до пасивності, страхів. Самореалізація в цьому разі значно утруднена, може з'являтися соціальна пасивність, що призводить до незадоволення своїми досягненнями, до відчуття розпачу, заздрості [4].

У ході дослідження за методикою «Схильність до віктимної поведінки» І. Малкіної-Пих ми розподілили підлітків на дві групи: перша - 16 осіб із низьким або нормальним рівнем, друга - 12 осіб із високим рівнем віктимної поведінки, тобто ті підлітки, що отримали високі показники за шкалою «Реалізована віктимність».

Надалі проводимо тестування з використанням колірного тесту Люшера. Він базований на експериментально встановленій залежності між вибором людиною певних кольорів (відтінків) та її поточним психологічним станом. В основу тесту покладені фундаментальні закономірні зв'язки між різноякісними колірними енергіями та певними психічними процесами, станами та явищами.

З метою порівняльного аналізу результати у відданні переваги певному кольору в кожній групі було підсумовано й унормовано відповідно до кількості підлітків у групі.

Була виявлена схожість колірного вибору залежно від вираженості віктимної поведінки: реалізована віктимність, схильність до некритичної поведінки, схильність до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки. Для кожної з означених груп із невеликою варіативністю у виборі кольору характерні певні переваги: реалізована віктимність асоціюється з вибором сірого кольору, схильність до некритичної поведінки - з червоним, коричневим, а схильність до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки - з чорним.

Для підтвердження гіпотези статистичним методом ми відібрали групу осіб, які отримали високі показники за шкалою «Реалізована віктимність», що склала дванадцять підлітків, і провели порівняльний аналіз вибору кольорів за колірним тестом Люшера. Відповідно до результатів, із дванадцяти досліджуваних десять підлітків віддало перевагу сірому кольору.

Наступне завдання емпіричного дослідження - вивчення колірного вибору як способу оцінювання віктимної поведінки у підлітків. Для обробки статистичних даних був використаний непараметричний метод статистики λ-критерій Колмогорова - Смірнова, а отриманні результати опрацьовувались за допомогою статистичного пакету «STATISTIKA.6.0» [1; 7, с. 142].

Обробка статистичних даних виявила, що результати, отримані за методикою І. МалкіноїПих, корелюються із результатами колірного тесту Люшера на 83%, що надає можливість підтвердити гіпотезу стосовно впливу колірного профілю на визначення схильності підлітків до віктимної поведінки.

Висновки. Проблема віктимної поведінки підлітків - це соціально-психологічна проблема. Її рішення пов'язано з формуванням у підлітків системи знань, навичок безпечної поведінки у важких життєвих ситуаціях і надання допомоги в їх вирішенні.

Результати емпіричного дослідження були визначені за методикою І. Малкіної-Пих та підтверджені колірним тестом Люшера. За результатами проведених досліджень констатуємо, що віддання переваги сірому кольору підлітками підтверджує схильність до віктимної поведінки.

Згідно з результатами ми виявили, що досліджувана група підлітків досить часто потрапляла у неприємні або навіть небезпечні для здоров'я і життя ситуації, адже їхні дії, як правило, носили агресивний, необдуманий, спонтанний характер. Це підтверджує вибір ними переважно сірого кольору, який символізує негативні тенденції - тривожність, стрес, переживання страху, засмучення тощо.

Означене дослідження не є вичерпним і потребує перевірки за допомогою інших колірних тестів і діагностичних методик, ширшої вибірки, а врахування гендерного аспекту дасть повнішу картину у розумінні чинників віктимної поведінки та формуванні колірного профілю підлітків.



Номер сторінки у виданні: 248
Автор:

Повернутися до списку новин