Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психолого - педагогічні аспекти формування самоефективності танцюючої молоді





 

Юрій Назар, аспірант кафедри психології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка

УДК 159.9.07

 

У дослідженні розкрито поняття самоефективності з різних позицій - психології особистості, психології творчості, психології спорту, соціальної психології. Стаття містить опис експериментально-психологічного дослідження з проведеним статистичним аналізом та його інтерпретацією. Проаналізовано фактори, які впливають на рівень самоефективності танцюристів, зокрема мотиваційно-вольова сфера особистості, «Я-концепція», особистісна зрілість. Зроблено висновки та рекомендації за даними дослідження.                                                                                          

Ключові слова: самоефективність, самооцінка, рівень домагань, мотивація доягнення, самодетермінація.

 

В исследовании рассмотрено понятие самоэффективности с разных позиций - психологии личности, психологии творчества, психологии спорта, социальной психологии. Статья содержит описание экспериментально-психологического исследования с проведенным статистическим анализом и его интерпретацией. Проанализированы факторы, которые влияют на уровень самоэффективности, в частности мотивационно-волевая сфера личности, «Я-концепция», личностная зрелость. Сделаны выводы и рекомендации по данным исследования.

Ключевые слова: самоэффективность, самооценка, уровень домогательств, мотивация достижения, самодетерминация.


The concept of self-efficiency is in-process reflected from different positions - psychology of personality, psychology of creation, psychology of sport, social psychology. Diploma work contains description of experimentally psychological research with the conducted statistical analysis and its interpretation. Factors which influence on the level efficiency are analysed, in particular motivational volitional sphere of personality, Myself-conception, personality maturity. Conclusions and recommendations are done from data of research.

Key words: self-efficiency, self-appraisal, level of solicitations, motivation of achievement, self-determination.         

 

Спорт відіграє важливу роль у житті сучасного суспільства. Він не тільки забезпечує всебічний фізичний розвиток людини, а й через посередництво танцю як виду спортивної діяльності сприяє вихованню морально-вольових і естетичних якостей особистості. Дедалі частіше люди вступають у різні творчо-спортивні об'єднання, серед яких - танцювальні ансамблі. Ставши членом якого-небудь танцювального гуртка, особистість стає членом соціально-психологічної групи, де отримує досвід додаткової соціалізації, включається у процес комунікації на всіх рінях (тілесному, поведінковому, емоційному та когнітивному) і виступає об'єктом навчально-виховного процесу [1, с. 50-63].

Танець із давніх часів був запорукою фізичного здоров'я; крім того, він надавав змогу всебічно розвиватись людині в контексті естетичного самовиховання, культурного розвитку, мистецького збагачення, тілесного переживання емоційних станів. Танцювальне мистецтво і сьогодні є способом самореалізації особистості - найвищої потреби в ієрархії А. Маслоу [2, c. 313]. Танцюристи часто стикаються з проблемами психологічного, професійного, творчого, соціального, фізичного та іншого здоров'я, адже танець можна розглядати різноаспектно: як спорт, як мистецтво, як творчість, як навчання і виховання, як спосіб самовираження, а зрештою - як професійну діяльність.

Сьогодні хореографічне мистецтво, як ніколи, переживає період бурхливого розвитку, сміливо оновлює образну поетику, образно-емоційний зміст, органічно придатний до танцювально-пластичного вираження передових ідей сучасності [3, с. 29-33].

Самоефективність у танцювальній діяльності є одним із ключових понять, адже нерідко вона визначає успішність учасників танцювальних ансамблів, задоволення їх потреби в самореалізації, спосіб досягнення цілей та розвиток вольових зусиль. Крім того, досліджувана тематика інтегрує в собі знання соціальної психології, психології спорту, педагогічної психології, психології особистості та психології творчості.

Метою проведеного нами дослідження соціально-психологічних чинників самоефективності молоді було виявити соціально-психологічні особливості самоефективності в учасників танцювальних студій. Об'єктом дослідження є самоефективність в процесі танцювально-спортивної діяльності. Предметом - соціопсихологічні особливості самоефективності танцюристів.

Зазначимо, що самоефективність - це віра в ефективність власних дій і очікування успіху від їх реалізації, один із ключових термінів соціально-когнітивної теорії Альберта Бандури. Самоефективність означає переконання людини в тому, що в складній ситуації вона зможе продемонструвати вдалу поведінку. Тобто віра в ефективність означає оцінку власної дуже конкретно визначеної поведінкової компетентності. На думку Бандури, істотною характеристикою багатьох психічних захворювань є нестача довіри до власних поведінковим здібностям. Багато захворювань супроводяться недооцінкою або неправильною оцінкою особистих здібностей і поведінкових навичок [4, с. 47].

Самоефективність не існує без самовиховання, а це процес засвоєння людиною досвіду попередніх поколінь за допомогою внутрішніх суб'єктивних факторів, що забезпечують розвиток особистості. Здійснюючи самовиховання, людина може займатися самоосвітою, що, природно, не може не позначитися на творчій діяльності людини. Прагнення до досконалості приводить до високих творчих результатів [5, с. 54].

Необхідно також згадати і про теорію самодетермінації, розроблену американськими психологами Е. Десі і Р. Райаном, яка постулює, що людина здатна відчувати і реалізовувати в своїй поведінці свободу вибору, незважаючи на об'єктивні обмежуючі чинники середовища або вплив неусвідомлюваних процесів. Якщо з самого дитинства умови існування дитини сприяють наданню їй свободи вибору активності, царині інтересів, якщо вони надають широкий діапазон можливостей без накладення непотрібних обмежень, то все це сприяє тому, що дитина, а згодом і дорослий стає здоровою і повноцінною особистістю. Підміна вибору самої людини вимогами ззовні - одна з причин виникнення психічних порушень [6, с. 2-5].

Важливим чинником самоефективності є й самооцінка - оцінка особистістю самою себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Відносячись до структури Я-концепції, самооцінка є важливим регулятором поведінки. Від самооцінки залежать взаємини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток особистості [7, с. 13].

Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань особистості, тобто прагненням до досягнення цілей того ступеня складності, на яку людина вважає себе спроможною. Розбіжність між домаганнями і реальними можливостями людини веде до того, що вона починає неправильно себе оцінювати, внаслідок чого її поведінка стає неуспішною. Люди з реалістичним рівнем домагань вирізняються упевненістю в своїх силах, наполегливістю в досягненні мети, більшою продуктивністю, критичністю в оцінюванні досягнутого (за класичною концепцією У. Джемса) [8, с. 5-11].

Ще у школі дитина стає об'єктом оцінювання з погляду інтелектуальних, соціальних і фізичних можливостей. Тому танцювальна студія неминуче стає джерелом вражень, на підставі яких починається бурхливий розвиток самооцінки. З'являється ще одна значуща фігура - хореограф (тренер, викладач), від якої людина отримує зворотний зв'язок. Домінуючою цінністю в системі танцювальної освіти є творчі успіхи. Як позитивні, так і негативні оцінки, що повторюються впродовж тривалого періоду, не можуть не чинити істотного впливу на самооцінку.

Самоустановки індивіда і характер його особистісної мотивації правлять найбільший вплив на успішність (Н. Сміт) [9, c. 58-66]. Результати численних досліджень говорять про те, що між успішністю й уявленнями індивіда про свої здібності існує тісніший зв'язок, ніж між успішністю і Я-концепцією загалом. У підлітків, які володіють негативними уявленнями про свої танцювальні здібності, інші елементи Я-концепції можуть бути позитивними, негативними або нейтральними. Проте індивіди, які володіють низькою самооцінкою, загалом становлять серед них приблизно половину (Бруковер, Еріксон, Джойер) [10, с. 88].

Учні, які добре вчаться, отримують перевагу не тільки в плані самооцінки, але й у взаєминах з хореографом, колегами, друзями. Це, у свою чергу, мотивує свідомо проявляти в навчанні ще більшу завзятість. До чинників, що впливають на успішність, на думку Р. Бернса, належать Яконцепція, показник інтелекту, соціальний статус, зацікавленість батьків [11, c. 30].

А. Адлер, стверджуючи, що людина прагне до досконалості, виходив з міркування, що люди які йдуть уперед, завжди перебувають у русі до значущих цілей у житті. Самі люди відповідальні за те, ким вони стають і як поводяться. Згідно з Ж. Ньюттеном, мотивація - «це безперервна, активна селективність, яка визначає стійкість і спрямованість поведінки і забезпечує досягнення мети» [12, c. 36-40].

Під час досліджень мотиву досягнення такими ученими, як Д. Мак-Клелланд і Х. Хекхаузен, були виявлені дві незалежні мотиваційні тенденції: прагнення до успіху і прагнення уникнути невдачі. Дані досліджень, присвячених вивченню мотивації людської діяльності, а також дані досліджень особистості показують, що успішність людської діяльності визначається трьома чинниками: силою мотивації (прагненням до успіху), наявністю в ціннісній системі людини цінностей досягнення, а також освоєнням необхідних навичок і вмінь [13, c. 99-114].

Отже, основними завданнями дослідження є: опрацювати теоретичний матеріал з досліджуваної тематики; провести емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей особистості учасників танцювального ансамблю, зокрема психодіагностику мотиваційно-вольової сфери особистості, провести експериментальне дослідження самоефективності залежно від оцінки результатів діяльності; кількісно та якісно описати, проаналізувати та проінтерпретувати отримані результати; зробити висновки та рекомендації.

Загальна кількість досліджуваних - 85. З них 58 дівчат і 27 хлопців. Вік досліджуваних - від 14 до 25 років. Танцівники, що досліджувалися, займаються професійно танцями від 2 до 5 років.

При проведенні психологічного дослідження були використані такі методики: Опитувальник вольової саморегуляції Звєркова - Ейдмана; Методика самооцінки і рівня домагань Дембо - Рубінштейн; Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху та уникнення невдач Т. Елерса; Шкала самоефективності Шварцера - Єрусалема; Шкала експертного оцінювання танцювальних вмінь і навичок; Опитувальник особистісної зрілості.

Оцінювання учнів танцювальних секцій проводилось індивідуально. Оцінювання кожного учня відбувалося за розробленими наперед критеріями (ритмічність, стилістика танцю, хореографія, імпровізація, контактність, артистичність), за кожним з яких можна було поставити бали в десятибальній шкалі. Через тиждень після оцінювання було проведено повторне опитування, яке було здійснено з метою порівняння того, як оцінювання танцівників впливає на їх самоефективність. Крос-кореляційний аналіз проводився для трьох груп: загальної групи досліджуваних; групи досліджуваних, що отримали високі оцінки танцювального виступу; групи досліджуваних, що отримали низькі бали.

У загальній групі досліджуваних до оцінювання виявлено прямо пропорційний зв'язок між самоефективністю та вольовою саморегуляцією (r = 0,82), наполегливістю (r = 0,72), самовладанням (r = 0,68), самооцінкою (r = 0,82), мотивацією доягнення успіху (r = 0,91); а також обернено пропорційний з'язок між самоефективністю та мотивацією уникнення невдач (r = - 0,70).

 У загальній групі досліджуваних після оцінювання танцюристів було виявлено прямо пропорційний кореляційний зв'язок між оцінкою танцюриста та самоефективністю (r = 0,64) та обернено пропорційний зв'язок між оцінкою та наполегливістю (r = - 0,44).

Дані кореляційного аналізу для групи досліджуваних з високою оцінкою свідчать про такі зв'язки: встановлено прямий зв'язок між оцінкою і самоефективністю та обернений зв'язок між оцінкою і мотивацією уникнення невдач.

За даними кореляційної матриці для групи досліджуваних, що отримали низьку оцінку виявлено взаємні прямі зв'язки між самоефективністю та вольовою саморегуляцією, наполегливістю, самовладанням, самооцінкою, мотивацією досягнення успіху.

На підставі статистичного аналізу за методикою Шеффе у загальній групі досліджуваних учасників танцювального ансамблю було виявлено такі особливості: зростання показників рівня самоефективності при зростанні балів за результатами оцінювання танцю; найменший прояв ознаки за шкалою наполегливість при високій оцінці танцювального номеру і приблизно однаковий прояв наполегливості при низькій та середній оцінках.

Наполегливість, на відміну від самоефективності, мала тенденцію до зменшення її рівня із зростанням оцінки, тобто при низькій чи середній оцінці танцювального виступу наполегливість танцюристів залишається практично на однаковому рівні, а при високій оцінці танцювальних умінь і навичок показник рівня наполегливості у структурі вольової саморегуляції знижується:

Отже, у становленні самоефективності велике значення мають результат діяльності, досвід, саме тому у групі досліджуваних з високою оцінкою гіпотеза про збільшення рівня самоефективності підтвердилася. У групі з низькими оцінками рівень самоефективності не підвищився, однак збільшилась наполегливість, яка у другій групі, навпаки, зменшилася. Тобто учасники танцювальних ансамблів, котрі отримали низькі бали за результатами експертного оцінювання танцювальних вмінь і навичок отримали додатковий стимул підвищити свій хореографічний рівень, що й виявилось у підвищенні рівня наполегливості. Крім того, у даній групі збільшилася мотивація досягнення успіху і зменшилася мотивація уникнення невдач порівняно з показниками її рівня до оцінювання танцювальних виступів танцівників. Зменшення рівня наполегливості у групі з високими оцінками є виправданим, оскільки самоефективність у даній сфері підвищилась і рівень переконаності в успішності наступних виступів відповідно теж. Учасники танцювальних ансамблів, мотивовані на досягнення успіху, є більш самоефективними у даній сфері, ніж учасники, які здебільшого мотивовані на уникнення невдачі. Однак мотивованість танцюристів на досягнення успіху чи уникнення невдачі не визначає рівень оцінки виступу.

Висновки. Вплив самоефективності на поведінку залежить від її ступеня, узагальненості та сили. Цей вплив багатогранний: самоефективність впливає на пошук або уникнення ситуацій певного типу; вибір поведінкових альтернатив; тип, частоту і тривалість спроб оволодіння важкою ситуацією; атрибуцію успіху і неуспіху. Хоча, звичайно, не можна зменшувати й зворотного впливу на самоефективність результатів дій, моделей, які доступні спостереженню.

Самоефективність - почуття особистої компетентності та ефективності. Це почуття відрізняється від самоповаги й усвідомлення особистої гідності. Люди, які наділені високою самоефективністю, наполегливіші, менш тривожні, краще вчаться та мотивовані на успіх.

Рівень самоефективності визначається рівнем вольової саморегуляції, а також такими її компонентами, як наполегливість і самовладання. У формуванні самоефективності також велике значення має адекватна самооцінка. Одним з основних факторів також є мотивованість людини на досягнення успіху чи на уникнення невдачі. У сфері танцювальної діяльності важливим є підтримка тренера, поради танцюристу, досвід змагань, здобутки, нагороди, перемоги в хореографічному напрямку. Тому експеримент з оцінюванням, що проводився у даному дослідженні, для деяких індивідів був підтвердженням особистої самоефективності у даній сфері, а для деяких - додатковим стимулом для досягнення кращих результатів.

Хореографам рекомендується взяти до уваги результати дослідження і враховувати індивідуальний підхід в подальшій тренувальній діяльності. Учасникам танцювальних ансамблів слід працювати на досягнення успіху, на хороший результат, бути наполегливими в роботі, адекватно оцінювати себе та свої можливості, прагнути до особистісної зрілості.

На перспективу плануються подібні дослідження, зокрема повторне дослідження при необ'єктивному оцінюванні танцюристів, використання більшої кількості методик для визначення додаткових факторів формування самоефективності.

Адже серед безлічі форм художнього виховання підростаючого покоління хореографія володіє величезними можливостями для повноцінного естетичного вдосконалення людини, для її гармонійного фізичного розвитку. Танець, будучи джерелом естетичних вражень, формує художнє «Я» як складову Я-концепції.



Номер сторінки у виданні: 253
Автор:

Повернутися до списку новин