Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Дослідження особливостей стресостійкості у майбутніх медиків





 

Тетяна Пастрик, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри медичної психології та психодіагностики Волинського національного університету імені Лесі Українки

УДК 159.944.4:616-051 П 19

 

У статті представлено основні підходи до розуміння поняття «стрес», його прояви та фази. Описано поняття професійного стресу та основні напрямки формування стресостійкості у майбутніх медиків.

Ключові слова: стрес, майбутні медичні працівники, професійний стрес, стресостійкість.

 

В статье представлены основные подходы к понятию « стресс», его проявление и фазы. Описано понятие проффесинального стресса и основные направления формирования стрессоустойчивостиу будущих медицинских работников.

Ключевые слова: стресс, будущие медицинские работники, профессиональный стресс, стрессоустойчивость.     

 

The basic psychological features to the concept of stress and displays and phases in the article.

Key words: stress, future medical workers, professional stress, stability to stress.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Проблема професійного здоров'я людини дедалі гучніше заявляє про себе. Одним із аспектів цієї проблеми є явище професійного стресу. Стрес став природною та невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. Нездатність або невміння людини подолати стрес є основою для розладу здоров'я або погіршення якості життя в різних сферах. Як вітчизняні, так і зарубіжні дослідження проблеми стресу присвячені переважно одній із тем: теоретичній, дослідницькій, діагностичній або питанням психологічного втручання. У перекладі з англійської мови «стрес» - це тиск, натяг, зусилля, а також зовнішній вплив, що створює цей стан.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Змістовний аспект поняття «стресор» стало означати не тільки фізичний, але й психологічний вплив а «стрес» - реакцію не тільки на фізично шкідливі дії, але й на будь-які події, що викликають

негативні емоції [5, с. 11]. Наявність великої кількості стресорів у медичній діяльності описують вже давно як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Питання професійного здоров'я медика відображені у роботах Т. С. Абрамової, Г. І. Куценко, Є. І. Сошникова, Л. М. Юр'євої, Ю. В. Щербатих, а також Г. Сельє, У. Кеннон, Дж. Сміта, В. Розова, Б. Когана та ін.

Проблема професійного стресу почала розглядатись у психології в останніх два десятиріччя. А. Б. Лєонова стверджує, що професійний стрес виникає в результаті невідповідності вимог робочого середовища і індивідуальних ресурсів людини, яка працює.

Часто молоді люди відчувають стресові ситуації, пов'язані з вибором професії та професійною діяльністю. Зокрема, найбільший рівень стресів спостерігається у тих спеціалістів, які працюють з людьми, їхніми проблемами і потребами, тобто мають безпосередні контакти з клієнтами чи пацієнтами. Тому важливим етапом у роботі фахівця медичної сфери є вміння формувати як власну стійкість до стресорів, так і надавати різні види допомоги молодим людям, які потрапили у стресову ситуацію. У зв'язку з цим є необхідним визначення основних чинників формування стресостійкості у майбутніх медиків.

Виділення невирішених частин загальної проблеми. Формулювання цілей статті. Психічні навантаження викликають або сприяють появі різних психічних розладів. Дотепер залишається недостатньо зрозумілим, чим можна пояснити варіабельність реакцій на стрес, чому одні люди швидко реагують формуванням психічних або соматичних розладів, а інші залишаються резистентними до стресу. Особливості стресостійкості у майбутніх медиків є малодослідженою проблемою. Нині не існує іі цілісноі концепціі. Відтак метою нашого дослідження є вивчення особливостей стресостійкості у майбутніх медиків.

У межах дослідження нами визначено такі завдання:

- вивчити ознаки професійного стресу в медичних працівників;

- експериментально дослідити рівень стійкості до стресорів у майбутніх медиків;

- визначити основні напрями формування стресостійкості у майбутніх медиків та особливості надання психологічної допомоги у стресових ситуаціях.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження:                                                                                

- теоретичний аналіз педагогічної, психологічної та медичної літератури з проблеми дослідження, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизацію;

- емпіричні: тестування, спостереження, індивідуальні та групові бесіди;

- методи статичного аналізу отриманих даних та якісної інтерпретації результатів дослідження.

Дослідження проводилося на базі Луцького базового медичного коледжу. У дослідженні брали участь 45 студентів спеціальності «Сестринська справа», IV курс навчання, всі особи жіночої статі, віком 19-20 років.

Вирішуючи перше завдання дослідження, проаналізувавши ознаки професійного стресу в медичних працівників, було встановлено, що професія медичної сестри - одна з тих, де це явище найбільш поширене і прояви стресу в роботі різноманітні та численні. З-поміж найпоширеніших можна назвати такі, як фрусторованість, підвищена тривожність, дратівливість, виснаженість.

Суттєвим стресогенним фактором є психологічні, фізичні перевантаження медичних працівників, що спричиняють феномен «професійного вигоряння». Під цим явищем в психології розуміють стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, що виявляється в професіях соціальної сфери. Даний феномен становить багатокомпонентний синдром, найбільш вираженими складовими якого є емоційна виснаженість, деперсоналізація та редукція професійних досягнень.

Відомий зарубіжний психолог Ганс Сельє, визначив такі стадії стресу:

- безпосередня реакція на вплив (стадія тривоги);

- максимально ефективна адаптація (стадія резистентності);

- порушення адаптаційного процесу (стадія виснаження) [4].

А також вирізняють три ступені прояву стресу:

1) слабкий (вказує практично на його відсутність, психічний стан при цьому майже не змінюється, фізичні та фізіологічні зміни не спостерігаються);

2) середній (відчутні зміни у соматичному та психічному станах, спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності);

3) сильний (відбуваються порушення та розлад основних фізичних, фізіологічних та психічних функцій людини).

Можна виокремити чотири групи стресогенних факторів, властивих для будь-якого виду діяльності. Перша група - комунікативні (особливості міжособистісних стосунків). Група інформаційних факторів пов'язана зі структурою

діяльності і відображає послідовність і впорядкованість професійних операцій. Стресогенні фактори емоційного характеру поєднують фактори відповідальності, загрози для здоров'я. Фізіолого-генетичні фактори стресу включають стресори, які безпосередньо впливають на організм людини [2, с. 204].

Наслідком існування проблеми стресу стала необхідність вивчення стресостійкості як здатності людини протистояти впливу стрес-факторів та розвитку патологічних психічних станів.

Необхідно зазначити, що вивченню стресостійкості як генетично зумовленої здатності організму протистояти дії негативних факторів приділено з боку науковців значно більше уваги, ніж дослідженню її як сформованої в процесі життєдіяльності здатності [1, с. 40].

Власне стресостійкість забезпечує медичним працівникам надійне і безпечне функціонування під час трудової діяльності, і, відповідно, чим вище буде її рівень, тим менш чутливою до негативних впливів стресових факторів буде людина. Стресостійкість є тим, що зумовлюється індивідуальністю людини.

На сьогоднішній день розроблено багато методик, діагностичною метою яких є саме підвищення стресостійкості медиків.

Отже, для вирішення другого завдання дослідження нами використовувались такі методики: «Тест на самооцінку стресостійкості особистості», «Схильність до стресу» (модифікація Фрідмана і Розенмана), «Самооцінка психічних станів» (за Айзенком).

Методика «Тест на самооцінку стресостійкості особистості». Конфлікти, як і інші негативні фактори нашого життя, створюють нервозні стани і часто призводять до стресу. Даний тест складається із 18 питань і передбачає три варіанти відповіді: рідко - 1 бал, іноді - 2 бали, часто - 3 бали. Під час обробки даних потрібно підраховувати сумарну кількість балів і визначити рівень стресостійкості. Стресостійкість у даній методиці передбачає 9 рівнів (табл. 1).

Із табл. 1 випливає, що чим менша сумарнкількість балів, тим вища стресостійкість і навпаки. Якщо у досліджуваного 9-й і навіть 8-й рівень стресостійкості, то йому необхідно кардинально змінювати свій спосіб життя. На підставі отриманих даних у нас виділилось тільки чотири рівні стресостійкості. 42,22% (19 осіб) вибірки продемонстрували рівень нижче від середнього, що свідчить про те, що такі особи є досить стресостійкими, вони додержуються гармонійного способу життя, окремі невдачі не виступають стресовими ситуаціями, але іноді все ж вони схильні до стресу. Аналіз результатів вибірки показав 33,33% (15 осіб) середнього рівня стресостійкості, дані особи схильні до стресових ситуацій, хоча потрапляють у них не завжди. Наступним рівнем стресостійкості є вищий від середнього - це 15,55% (7 осіб), що свідчить про те, що людина піддається як психологічному, так і фізіологічному впливу негативних подій, конфліктів і тому отримує стрес, хоча в деяких ситуаціях бореться з ним і намагається запобігти йому. Ще одним рівнем у нашому дослідженні є високий рівень стресостійкості - 8,88% (4 особи).

Схильність до стресу вивчалася нами за допомогою методики модифікації Фрідмана і Розенмана.

Стрес є неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред'явлену йому вимогу. Методика складається із 21 запитання, передбачає три варіанти відповідей: так - 2 бали, дещо середнє - 1 бал, ні - 0 балів. Чим менша сума балів, тим нижча схильність до стресу, тобто до типу В, а тип А означає високу схильність до стресу. Максимальна кількість балів за даною методикою дорівнює 37 балам. При аналізі даних тип В, який виступає показником низької схильності до стресів, притаманний особам, в яких наявною є саморегуляція, вони не зважають на конфлікти, негаразди, завжди досягають своїх цілей - 8,88% (4 особи). Перехід до типу В - це особи, які характеризуються тим, що вони вміють протистояти стресам, вони позитивні, комунікативні, у них рідко виникають стресові ситуації - 28,88% (13 осіб). Нейтральна зона - 31,11% (14 осіб), у цих людей бувають стресові ситуації, але вони намагаються їх уникати і в деяких випадках це допомагає. Рівень переходу до типу А - 24,44% (11 осіб) характеризується тим, що ці люди часто потрапляють до стресових ситуацій. Тип А - 6,66% (3 особи) - характеризується високою схильністю до стресів, такі люди завжди ризикують, мають внутрішній неспокій.

Наступною методикою проведення психодіагностичної програми є методика «Самооцінки психічних станів» Айзенка. Досліджуваний має оцінити в балах запропоновані йому вислови. Тест ділиться на декілька блоків, які відповідають певному психічному стану. Виокремлють чотири блоки:

1. Тривожність (з 1 по 10 питання)

2. Фрустрація (з 11 по 20 питання)

3. Агресивність (з 21 по 29 питання)

4. Ригідність (з 31 по 40 питання).

Аналізуючи результати даного тесту, ми виявили стан нетривожності у 57,77% (26 осіб), яким притаманний спокій, врівноваженість, доведення справи до кінця. Середній або допустимий рівень тривожності спостерігається у 28,88% (13 осіб), вони характеризуються залежністю від обставин і ситуацій. Також виділимо високий рівень тривожності - це 13,33% (6 осіб), - що характеризується напруженістю, почуттям неспокою.

За шкалою фрустрації ми отримали такі дані:

- низький рівень фрустрації - 26,66% (12 осіб) - людина не має високої самооцінки, стійка до невдач, не зупиняється на досягнутому.

- середній рівень фрустрації - 57,77% (26 осіб) - фрустрація має місце у житті таких людей, вони чинять під впливом обставин і емоцій.

- високий рівень фрустрації - 15,55% (7 осіб) - характеризується низькою самооцінкою, втечею від труднощів.

За шкалою агресивності можна зробити висновок, що 64,44% (29 осіб) не є агресивними, стримані, спокійні. 35,55% (16 осіб) притаманний середній рівень агресивності, що характеризується зміною настрою, такі люди намагаються стримувати свою агресію.

Аналізуючи дані за шкалою ригідності, ми отримали такі результати: 48,88% (22 особи) - ригідності не виявлено, що свідчить про те, що ці особи легко переключаються з однієї справи на іншу, змінюють щось у житті; середній рівень, який виявлено у 40% (18 осіб), свідчить про вплив настрою цих осіб та їх бажань на поведінкову діяльність людини. Сильно виражена ригідність у 11,11% (5 осіб); такі люди важко і довго пристосовуються до нових умов.

Отже, в нашій роботі ми визначили місце стресу у професійній діяльності майбутніх медиків. Найвищий рівень стресу спостерігається у тих спеціалістів, які мають безпосередній контакт з пацієнтами та колегами. Відтак однією з професійно значущих якостей, що необхідна майбутнім медикам, є стресостійкість. У дослідженнях стресостійкість розглядається як генетично-успадкована властивість людини. Але в результатах досліджень останніх років показано, що стресостійкість можна сформувати в процесі діяльності.

У результаті дослідження ми виявили досить низькі показники стресостійкості у майбутніх медиків в умовах професійно-навчальної діяльності. Середній рівень тривожності свідчить про високу здатність значної частини студентів пережити психічно напружені стани. Результати дослідження визначили, що студенти мають досить високий рівень тривожності, що може свідчити про їх невміння знайти оптимальний вихід із важкої ситуації чи якоїсь проблеми. Людина почувається безпорадною, переживає страх перед невідомим майбутнім, невизначеність і неконтрольованість власних дій. Низький рівень тривожності свідчить про те, що студенти не вміють чинити опір негативному впливу оточуючого середовища, деструктивно реагують на конфліктні і стресові ситуації.

Психологічні чинники, які впливають на адаптованість студентів до стресу, полягають у вмінні створювати позитивні підтримуючі міжособистісні стосунки, оптимістично мислити з почуттям гумору. На схильність до стресу у майбутніх медиків впливають такі чинники, як нездатність адекватно сприймати навколишню

дійсність, невміння управляти сильними емоціями та імпульсами. Ми визначили, що основними напрямами формування стресостійкості є збереження психологічного позитивного стану і зміцнення власного психічного здоров'я.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребує розробка відповідних програм і їх адаптація до умов навчальної діяльності у ВНЗ 1-2-го рівнів акредитаціії.



Номер сторінки у виданні: 262

Повернутися до списку новин