Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Соціально - психологічні цінники ставлення до вагітності у матерів доношених і недоношених дітей





 

Марія Перун, асистент, аспірант кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка

УДК 159.922.1-055.26

 

У статті досліджено соціально-психологічні чинники ставлення до вагітності матерів доношених і недоношених дітей. Виявлено, що особливості «Я-концепції» матерів, ставлення до сімейних ролей та дитини, а також задоволення сімейним життям є важливими факторами, які впливають на ставлення жінок до вагітності. З'ясовано, що незалежно від того, чи жінка народила доношену чи недоношену дитину, її ставлення до вагітності може бути однаковим.

Ключові слова: передчасно народжені діти, вчасно народжені діти, матері, ставлення до вагітності, соціально-психологічні чинники.

 

В статье исследованы социально-психологические факторы отношения к беременности матерей доношенных и недоношенных детей. Выявлено, что особенности «Я-концепции» матерей, отношение к семейным ролям и ребенку, а также удовлетворенность своей семейной жизнью являются важными факторами, которые влияют на отношение женщин к беременности. Выяснено, что независимо от того, родила женщина доношенного или недоношенного ребенка, ее отношение к беременности может быть одинаковым.

Ключевые слова: недоношенные дети, доношенные дети, матери, отношение к беременности, социально-психологические факторы.

 

In the article are investigated social and psychological factors of attitudes towards full-term pregnancy and premature babies. It is found that features of maternal self-concept, attitudes toward family roles and children as well as appreciation of family life are important factors that influence women's attitudes to pregnancy. Research shows that regardless of whether the woman gave birth to a full-term or preterm baby, her attitude toward pregnancy may be the same.

Key words: prematurely born children, children born on time, mothers, attitudes to pregnancy, social and psychological factors.

 

Постановка проблеми. Незважаючи на зростаючий інтерес до перинатальної психології, передчасні пологи та особливості становлення материнства за таких обставин є однією з найменше вивчених ділянок науки. Е. Куфтяк наголошує на тому, що основні дослідження, які стосуються недоношених дітей та їхніх матерів, виконані зарубіжними фахівцями-психоневрологами [3]. В Україні спостереження за розвитком передчасно народжених дітей, як під час лікування, так і після виписки додому, перебувають виключно у полі зору медиків. Передчасні пологи - це ситуація, у якій страждають дві сторони: і матір, і дитина. Проте спеціальні дослідження психологічних особливостей матерів передчасно народжених дітей, а також їхніх сімей на вітчизняних теренах практично відсутні. Це зумовлює актуальність теми нашого дослідження, мета якого - виявлення соціально-психологічних чинників ставлення до вагітності матерів доношених і недоношених дітей.

Аналіз теоретичних джерел. Одним із напрямів вивчення материнства як частини особистісної сфери жінки є дослідження особливостей матерів, що не мали можливості адекватно взаємодіяти з дітьми на перших етапах становлення материнсько-дитячої взаємодії. Передчасна сепарація була спричинена порушенням процесу пологів, неонатальною патологією або передчасними пологами.

При передчасних пологах, до закінчення повних 37 тижнів вагітності, дитина кваліфікується як недоношена, якщо маса тіла не перевищує  2500 г., а довжина тіла - 48 см. Частота невиношування становить, за даними авторів різних країн, від 3 до 16% [1]. Передчасно народжені діти, або недоношені, у нашій країні складають близько 5% всіх новонароджених. Як наголошує Е. Куфтяк, передчасне народження немовляти може викликати в матерів шок і, як наслідок, - порушення захисних механізмів психіки, позбавляючи жінку можливості використати адаптивні види та стратегії подолання цієї кризової ситуації. До шоку можуть також додаватися провина («що я зробила...?»), гнів («моя доля несправедлива»), заперечення того, що відбувається («це відбувається не зі мною»), депресія («мені байдуже») [3].

Е. Грон та П. Іманалієва встановили, що у жінок із загрозою невиношування вагітності найчастіше зустрічаються ейфоричний і гіпогестогнозичний варіанти  психологічного компонента гестаційної домінанти (далі ПКГД). Згідно з дослідженнями І. Добрякова, в жінок, які народили недоношену дитину, переважали ейфоричний, гіпогестогнозичний та тривожний варіанти ПКГД, а оптимальний ПКГД траплявся у них в чотири рази рідше, ніж у жінок, які народили вчасно [1].

Після передчасного народження немовляти психологічні проблеми матерів можуть бути також спричинені відсутністю фізичного контакту з дитиною, яка для підтримання життєво важливих функцій перебуває на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії. Е. Ісеніна наголошує на тому, що у зв'язку з відсутністю зорового контакту партнерів (мама і дитина) та обмеженістю тактильних відчуттів уявлення матері про дитину значною мірою має віртуальний характер [2].

Непослідовна поведінка передчасно народженого немовляти, спричинена особливостями його розвитку, може вводити батьків в сум'яття та засмучувати, вони можуть відчувати тривогу, пов'язану з проблемами виживання та розвитку дитини. Унаслідок цього батьки або уникають дитини, або, навпаки, компенсують зміни поведінки недоношених немовлят через свою гіперопіку. Незважаючи на невідповідність своєї поведінки сигналам немовляти, батьки ще більше перестимульовують дитину, погіршуючи її поведінку та збільшуючи свою особисту фрустрацію [4]. Отже, недоношена дитина та пов'язані з нею проблеми догляду виснажують внутрішні ресурси багатьох матерів і, як наслідок, можуть погіршити взаємодію у діаді мама-дитина.

Методики дослідження та групи досліджуваних. У нашому емпіричному дослідженні взяло участь 130 жінок. З них 64 - це матері, які народили вчасно (середній гестаційний вік дитини 39,6 тижня), та 66 - матері, які народили дитину передчасно (середній гестаційний вік дитини 31,3 тижня). Вік дитини на момент дослідження складав від одного дня до 12 тижнів життя.

Середній вік досліджуваних жіно к в обох групах - 27 років. Серед матерів доношених дітей 95% одружених, 5% - неодружених; серед матерів недоношених дітей 92% одружених, 6% неодружених і 2% перебувають у громадянському шлюбі. Тривалість шлюбу більшості досліджених нами жінок (47% - вчасно народжених дітей і 45% - передчасно) складає від одного до п'яти років. Стосовно кількості дітей, то для 69% матерів доношених дітей це перша дитина, для 25% - друга, а для 6% - третя, на противагу матерям недоношених дітей, серед яких 50% мають одну дитину, 39% - дві, 8% - три та 3% - чотири дитини. За цим показником у групі жінок передчасно народжених дітей у середньому виявилось більше дітей порівняно з групою жінок, які народили вчасно (t = 2,171 при р = 0,031). Така відмінність за кількістю дітей, зокрема, може бути спричинена тим, що серед матерів передчасно народжених дітей 18% таких, які при останніх пологах народили двійню, серед жінок, які народили вчасно, таких не було.

Серед матерів вчасно народжених дітей 70% проживає у місті, 22% - у селі і 8% - у селищі міського типу; серед передчасно народжених у місті проживає 56%, селі - 35%, селищі міського типу - 9%. Більшість матерів доношених дітей мають вищу освіту (64%), неповну вищу мають 27% і середню 9%. Серед матерів недоношених дітей вищу освіту мають 46%, неповну вищу - 45% і середню - 9%. За цим показником також виявлена статистично достовірна різниця між двома підгрупами: матері доношених дітей у середньому мають вищий рівень освіти (t = 2,308 при р = 0,022).

Отже, досліджені нами групи жінок відрізнялися за тривалістю гестаційного віку дитини, рівнем освіти матерів та кількістю дітей у сім'ї. Нами були використані такі методики. Тест ставлення до вагітності І. Добрякова, який вимірює ставлення до себе і до системи «мама-дитина» під час вагітності, а також оточуючих до вагітної жінки. Дана методика використана для ретроспективного оцінювання системи відносин матері під час вагітності і базується на спогадах жінки після пологів про перебіг її вагітності. У результаті визначається співвідношення п'яти типів психологічного компонента гестаційної домінанти (ПКГТ): оптимального, ейфоричного, тривожного, депресивного та гіпогестогнозичного. Оптимальний тип описує жінок, які позитивно оцінюють свою вагітність, вони відповідально, але без зайвої тривоги ставилися до неї, адекватно реагували на проблеми, що виникали, та конструктивно їх долали. При ейфоричному типі у вагітної жінки переважає підвищений фон настрою, вони схильні бачити все в «рожевому» світлі. Жінок, схильних до тривожного типу, упродовж всієї вагітності супроводять тривоги, страхи та фобії. У жінок цього типу достатньо часто зустрічається високий рівень тривожності, як стійкої особистісної характеристики, а також реакції на актуальні проблеми, наприклад, акушерсько-гінекологічні ускладнення чи сімейні проблеми. Депресивний тип характеризує жінок з яскраво негативно забарвленим сприйняттям вагітності. Гіпогестогнозичний тип характеризує жінок з явним чи прихованим несвідомим неприйняттям своєї вагітності.

Методика PARI (parental attitude research instrument) - це методика вивчення батьківських установок Е. Шеффера та Р. Белла (адаптація Т. Нещерет). Вона застосована для вивчення ставлення матерів до різних аспектів сімейного життя та до своєї дитини. Вісім ознак об'єднуються у показник ставлення до сімейної ролі: обмеження інтересів рамками сім'ї, відчуття самопожертви у ролі матері, сімейні конфлікти, незадоволеність роллю домогосподарки, надавторитет батьків, безучасність чоловіка у справах сім'ї, домінування матері та залежність (несамостійність) матері. П'ятнадцять ознак стосуються батьківсько-дитячих відносин і поділяються на такі три групи: оптимальний емоційний контакт, надмірна емоційна дистанція з дитиною та надмірна концентрація на дитині.

Тенессійська шкала «Я-концепції» (адаптація І. Нагорної, О. Кисляк) застосована для виявлення особливостей самоставлення жінок. Ця методика надає можливість виокремити показник, який відображає загальний рівень самооцінки, а також вісім показників, які характеризують самоідентифікацію, задоволення собою, задоволення своєю поведінкою, фізичне Я, моральне Я, особистісне Я, сімейне Я та соціальне Я досліджуваних нами матерів. Тест-опитувальник задоволеності шлюбом (В. Століна, Т. Романової, Г. Бутенко) використаний для визначення досліджуваними рівня благополуччя свого подружнього життя.

Також нами враховані дані паспортички, що включає: вік, місце проживання, освіту, сімейний стан, тривалість шлюбу, кількість дітей, тиждень, на якому відбулися останні пологи, та вік останньої (новонародженої) дитини.

Таким чином, нами були охоплені різні соціально-психологічні аспекти ставлення жінкиматері до важливих для неї сфер: до вагітності, до дитини та сімейних ролей, до шлюбу, а також до себе самої.

Результати емпіричного дослідження. Отримані результати за методикою ставлення до вагітності І. Добрякова свідчать про наступне. Для матерів обох груп виявився схожий профіль ставлення до вагітності (рис. 1). Це підтверджує порівняльний аналіз за t-тестом Стьюдента: статистично значущих відмінностей між матерями доношених та недоношених дітей нами виявлено не було.

Для більшості досліджених нами матерів (58% матерів доношених і 41% матерів недоношених дітей) домінуючим є оптимальний тип ставлення до вагітності; рівень такого ставлення досягає середніх показників. Значно менше представленими є ейфоричний, тривожний та гіпогестогнозичний типи, а депресивний виявляється лише незначною мірою. Всі ці чотири типи за рівнем вираженості є низькими.

Результати порівняльного аналізу за t-тестом Стьюдента демонструють відмінності за такими шкалами методики PARI між матерями доношених та недоношених дітей (рис. 2): оптимальний емоційний контакт (t = -2,041 при р = 0,043), надмірна концентрація на дитині (t = -3,835 при р = 0,000) та ставлення до сімейної ролі (t = -2,209 при р = 0,028). За шкалою надмірна емоційна дистанція статистично значущих відмінностей між двома групами виявлено не було.

У результаті порівняльного аналізу за t-тестом Стьюдента ми виявили відмінності за такими шкалами методики Тенессійська шкала «Я-концепції» між матерями двох груп (рис. 3): самоідентифікація (t = 2,043 при р = 0,043) та фізичне Я (t = 2,329 при р = 0,021). За рештою шкал даної методики, а саме: задоволення собою, поведінка, морально-етичне Я, особистісне Я, сімейне Я, соціальне Я та загальним показником відмінностей нами виявлено не було.

Порівнюючи дві групи матерів за результатами тесту-опитувальника задоволеності шлюбом, t-тест Стьюдента статистично вагомих відмінностей не виявив.

1. Рис. - Ставлення до вагітності в матерів вчасно та передчасно народжених дітей

Рис. 2 - Ставлення до дитини та сімейної ролі в матерів вчасно та передчасно народжених дітей

Рис. 3 - Самоставлення в матерів вчасно та передчасно народжених дітей

Отже, незважаючи на те, що між матерями, які народили вчасно та передчасно, відмінностей щодо їхнього ставлення до вагітності нами не виявлено, матері доношених дітей є все-таки більше самоідентифікованими, тобто вони краще розуміють себе і те, ким вони є. Стосовно оцінювання свого фізичного Я, то вони краще        приймають своє тіло, позитивніше оцінюють стан свого здоров'я та свій фізичний вигляд, ніж матері недоношених дітей. У матерів, які народили вчасно, позитивним є ставлення до сімейної ролі, слабший емоційний контакт з дитиною і вони не демонструють таку концентарцію на ній, як це спостерігається в матерів передчасно народжених дітей.

Подальший аналіз отриманих результатів полягав у побудові факторних моделей для двох груп матерів. Процедура факторного аналізу дала нам змогу виокремити провідні фактори в результаті варімакс-обертання для кожної групи (при p > 0,600). Побудовані нами моделі дають змогу виокремити ключові чинники ставлення до вагітності у матерів доношених і недоношених дітей.

Для групи жінок, які народили дитину вчасно, нами була побудована модель із шести факторів, яка пояснює 65% даних. До фактора 1 (23% дисперсії) увійшли показники самоідентифікації (0,774), задоволення собою (0,819), поведінка (0,859), фізичне Я (0,730), морально-етичне Я (0,835), сімейне Я (0,750), соціальне Я (0,762), загальний показник самоприйняття (0,958), тому цей фактор ми називаємо «Я-концепція жінки». Фактор 2 (10% дисперсії) об'єднав такі показники: ставлення до сімейної ролі (0,846), емоційна дистанція (0,807) та надмірна концентрація на дитині (0,844), що дає нам підстави назвати цей фактор «Ставлення до сімейних ролей та дитини». Фактор 3 (8% дисперсії) об'єднав вік (-0,782), тривалість шлюбу (- 0,888) та кількість дітей (-0,808), тому цей фактор отримує назву «Соціально-демографічні особливості матерів». Фактор 4 (8% дисперсії) включає показники оптимальний (0,904) та тривожний (- 0,760) типи перебігу вагітності, відтак вважаємо доцільним назвати цей фактор «Оптимістичне ставлення до вагітності». До фактора 5 (8% дисперсії) увійшли показники гіпогестогнозичного (- 0,722) та ейфоричного (0,806) типів перебігу вагітності, тому цей фактор ми називаємо «Ейфорія у ставленні до вагітності». Фактор 6 (8% дисперсії) включив показники: сімейний стан (0,789) і задоволеність шлюбом (0,725), що надає нам можливість назвати цей фактор «Задоволення сімейним життям».

Для групи жінок, які народили дитину передчасно, нами також була побудована модель із шести факторів, яка пояснює 67% даних. Фактор 1 (25% дисперсії) об'єднав такі показники, як: самоідентифікація (0,831), задоволення собою (0,831), поведінка (0,887), фізичне Я (0,746), морально-етичне Я (0,800), особистісне Я (0,843), сімейне Я (0,754), соціальне Я (0,841) та загальний показник самоприйняття (0,981). Відповідно до отриманих нами результатів ми назвали цей фактор «Я концепція жінки». До фактора 2 (10% дисперсії) увійшли показники ставлення до сімейної ролі (0,870), емоційної дистанції з дитиною (0,825) та концентрації на дитині (0,894). Цей фактор ми називаємо «Ставлення до сімейних ролей та дитини». Фактор 3 (9% дисперсії) включив показники віку (0,795), тривалості шлюбу (0,787) та кількості дітей (0,840), що дає нам можливість назвати це фактор «Соціально-демографічні особливості матерів». Фактор 4 (8% дисперсії) об'єднав показники тиждень пологів (-0,795), вік останньої дитини (0,651) та ейфоричного типу перебігу вагітності (-0,736), тому цей фактор ми називаємо «Відсутність ейфорії у ставленні до вагітності». Фактор 5 (7% дисперсії) включив оптимальний (0,866) і тривожний (-0,756) типи перебігу вагітності, що надає нам можливість назвати цей фактор «Оптимістичне ставлення до вагітності». До фактора 6 (8% дисперсії) увійшли показники сімейний стан (0,831) та задоволеність шлюбом (0,773), тому вважаємо доцільним назвати цей фактор «Задоволення сімейним життям».

Порівнявши ці дві факторні моделі, ми бачимо, що жінки двох груп відрізняються між собою тим, що для матерів, які народили дитину вчасно, вагомим є фактор ейфоричного ставлення до вагітності, на відміну від матерів недоношених дітей, в яких, навпаки, відсутня ейфорія у ставленні до вагітності. Для матерів недоношених дітей більш вагомими є такі соціально-демографічні чинники, як тривалість шлюбу та кількість дітей, порівняно з матерями вчасно народжених дітей. Спільним для цих двох груп є те, що для них обох важливими є фактори «Я-концепції», ставлення до сімейних ролей та дитини, а також задоволення сімейним життям.

Проаналізуваши результати кореляційного аналізу за критерієм r-Пірсона (p < 0,05) для кожної групи жінок, ми виявили кореляційні зв'язки між шкалами, які відображають різні типи ставлення до вагітності, та шкалами інших методик. У групі матерів, які народили дитину вчасно, шкала оптимального типу перебігу вагітності прямо корелює з самоідентифікацією (r = 0,30), фізичним Я (r = 0,27) та особистісним Я (r = 0,26), а у групі, де матері народили передчасно, цей тип перебігу вагітності є в оберненому взаємозв'язку з тижнем пологів (r = - 0,32) та у прямому - з особистісним Я жінки (r = 0,29).

Шкала, яка відображає гіпогестогнозичний тип перебігу вагітності, виявила значимі взаємозв'язки лише у групі матерів доношених дітей. Цей тип перебігу вагітності прямо корелює з показником віку останньої дитини (r = 0,29) та обернено - з тижнем пологів (r = -0,35) й оцінкою свого фізичного Я (r = - 0,30).

Шкала ейфорії у ставленні до вагітності у групі матерів доношених дітей є прямо пов'язана з освітою матері (r = 0,28) та обернено - з віком останньої дитини (r = -0,31). У групі матерів недоношених дітей ця шкала прямо корелює лише з тижнем, на якому відбулися останні пологи (r = 0,41).

У групі матерів, які вчасно народили дитину, нами виявлено значну кількість обернених кореляцій між шкалою тривожного типу ставлення до вагітності та шкалами, які відображають Я-концепцію матерів: самоідентифікацією (r = -0,38), задоволенням собою (r = - 0,27), фізичним Я (r = -0,29), особистісним Я (r = -0,30), сімейним Я (r = -0,28), соціальним Я (r = -0,34), а також загальним показником самоприйняття (r = -0,29).

У групі матерів, які народили дитину передасно, шкала тривожного типу ставлення до вагітності прямо корелює з віком останньої дитини (r = 0,25) та обернено - зі шкалою оцінки своєї поведінки (r = -0,25). Шкала, яка відображає депресивний тип перебігу вагітності, виявила значущий обернений взаємозв'язок лише у групі матерів недоношених дітей зі шкалою фізичного Я матерів (r = -0,24).

Отже, у групі матерів, які народили дитину вчасно, особливості «Я-концепції» відіграють важливу роль у ставленні жінок до вагітності. Так позитивна оцінка свого тіла та стану здоров'я сприяє оптимальному типу ставлення жінки до перебігу її вагітності, і навпаки - негативна оцінка себе з боку фізичного Я, особистісного Я, сімейного Я, соціального Я - тривожному та гіпогнозичному типам. Вищий рівень освіти жінки-матері сприятиме виникненню ейфорії у ставленні до вагітності.

Для матерів, які народили недоношену дитину, позитивна оцінка свого особистісного Я сприятиме оптимальному типу перебігу вагітності, погіршення самооцінки, з точки зору їх фізичного Я сприятиме депресивному типу ставлення до вагітності, а негативна оцінка своєї поведінки - тривожному.

Висновки. У результаті проведеного емпіричного дослідження ми виявили, що незалежно від того, чи жінка народила доношену чи недоношену дитину, її ставлення до вагітності може бути однаковим. Оптимальний тип ставлення до вагітності виявився домінуючим для більшості досліджених нами матерів (58% матерів доношених та 41% матерів недоношених дітей).

Важливими факторами, які впливають на ставлення жінок до вагітності є особливості Я - концепції матерів, ставлення до сімейних ролей та дитини, а також задоволення сімейним життям.

Подальше вивчення зазначеної проблематики може бути пов'язане з виявленням соціально- психологічних чинників ставлення до материнства в жінок, які мають доношених і недоношених дітей.



Номер сторінки у виданні: 266
Автор:

Повернутися до списку новин