Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психічне здоров’я та його вплив на копінгповедінку особистості





 

Інна Моначин, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології у виробничій сфері. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

УДК 159.938.363.6

 

У статті здійснено аналіз понять «психічне здоров'я» та «копінг-поведінка». Висвітлено систему заходів, мета яких - забезпечення ефективної психологічної підтримки для осіб, що перебувають у складних життєвих ситуаціях. Визначається цінність та ефективність запропонованого алгоритму.

Ключові слова: психічне здоров'я, копінг-поведінка, афірмація, самофутурування.

 

В статье проанализированы понятия «психическое здоровье» и «копинг-поведение». Представлена система мероприятий, цель которых - обеспечение эффективной психологической поддержки для лиц, находящихся в сложных жизненных ситуациях. Определяется ценность и эффективность предложенного алгоритма.

Ключевые слова: психическое здоровье, копинг-поведение, афирмация, самофутурирование.

 

The article analyzes the concepts of «mental health» and «coping-behavior.» It deals with a system of measures aimed at - providing effective psychological support for people who are in difficult situations. The value and effectiveness of the proposed algorithm is determine. 

 

Постановка проблеми. Здоров'я нації - суттєвий показник суспільного та економічного розвитку держави. Одним із найважливіших завдань людства є вирішення проблеми збереження здоров'я. Незважаючи на значну роботу, пророблену державними інститутами в цьому напрямку, особистість насамперед сама повинна дбати про психічне, фізичне та соціальне здоров'я. Потрібні ґрунтовні знання, велике бажання та сила волі, щоб бути та залишатися здоровим - як фізично, так і психічно. Та часто людина, переживаючи реалії свого життя, потребує невідкладної психологічної допомоги. Іноді кваліфікованої, а іноді самодопомоги, опановуючи певні стратегії поведінки подолання в складних життєвих ситуаціях і використовуючи особистий досвід.

Метою статті є з'ясування впливу психічного здоров'я на копінг-поведінку особистості в складних життєвих ситуаціях.

Основний зміст. Аналіз досліджень зарубіжної і вітчизняної наукової літератури дає нам змогу констатувати, що когнітивна психотерапевтична традиція трактує психічне здоров'я як процес адекватної інтерпретації й оцінки особистого досвіду, що акцентує спосіб відновлення цілісності. А прихильники біхевіористської психотерапевтичної традиції психічне здоров'я убачають як - оволодіння новою поведінкою з метою адаптації до середовища.

У психологічних словниках психічне здоров'я визначають як стан душевного благополуччя, для якого характерна відсутність хворобливих психічних проявів і який забезпечує адекватну умовам оточуючої дійсності регуляцію поведінки та діяльності особистості. Це трактування цілком узгоджується з визначенням, яке сформулювали експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я: «психічне здоров'я - стан повного фізичного, розумового та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад» [5].

Безумовно, здоров'я загалом і психічне зокрема є необхідними умовами психологічного здоров'я, але водночас останнє (тобто можливість повноцінно розвиватися) впливає на соматичну і психічну сфери людини. Ще в середині XI ст. в Tacuinus Sanitas (таблицях здоров'я) арабського лікаря Абу Ібн Бутлана або в «Каноні лікарської науки» іншого арабського лікаря Авіценни було подано настанови щодо збереження здоров'я: а) lumen et aer (світло і повітря); б) cibus et patus (харчування і пиття); в) motus et guies (рух і спокій); г) somnium et vigilia (сон та активність); д) exareta et secreta (обмін речовин); е) affectus animi (емоції) [2].

Поняття «хвороба», «здоров'я», «психічне здоров'я», «психологічне здоров'я» не можна вважати сьогодні концептуально визначеними і однозначними. Хворобу ми розуміємо як дію сукупності руйнівних процесів в організмі людини, наслідком чого є не лише погіршення фізичного самопочуття хворого, а й зміни його особистості, відхилення в емоційній, вольовій та інших сферах. З огляду на таку позицію, повернення до здоров'я передбачає усунення негативних наслідків хворобливих переживань, небажаних установок, невпевненості у власних силах, тривожності тощо. Здоров'я можемо визначити як глобальний психічний стан особистості, для якого характерною є динамічна гармонійність внутрішніх переживань і пов'язані з цим ефективність і успішність діяльності людини.

Рис. 1 - Алгоритм програми психологічної підтримки осіб, які перебувають у складній життєвій ситуації

У складних життєвих ситуаціях відбуваються зміни, які можуть впливати на траєкторію життя особистості. В таких ситуаціях майже завжди здається, що неможливо нічого зробити. Та навіть якщо це так, то все одно вихід є - людина здатна змінити своє ставлення до того, що трапилось. А відтак успіх у розв'язанні складної життєвої ситуації залежить передусім від самої людини, її психічного здоров'я та індивідуального способу взаємодії з ситуацією, тобто «coping behavior».

Логіка дослідження вимагає насамперед уточнення сутнісного змісту дефініції «копінг» (анг. coping - подолання). Вперше в науковий обіг поняття «копінг» було введено Л. Мерфі (Murphy L.) в 1962 р. під час дослідження способів подолання дітьми вимог, які детерміновані кризами розвитку. До них належали активні зусилля особистості, спрямовані на оволодіння складною ситуацією.

У сучасних психологічних дослідженнях [1; 2; 3; 6; 8] поняття «копінг» (coping behavior) охоплює широкий спектр активності особистості, починаючи з неусвідомлених психологічних захистів і завершуючи цілеспрямованими способами подолання проблемних ситуацій.

У сфері здоров'я існують стратегії, які фокусуються на переживаннях. Під процесом переживання ми розуміємо особливу форму діяльності, спрямовану на відновлення душевної рівноваги, втраченої осмисленості існування та пошук життєвого сенсу. Відомо, що структура переживання описується трьома складовими: змістовою, процесуальною та особистісною [4]. Переживаючи особистість використовує певну техніку подолання. В реальній життєвій практиці (психологічній, юридичній, релігійній, сімейній, педагогічній тощо) етична «адекватність» людини, її відповідальність за своє переживання чітко усвідомлюється, культивується та нормативно закріплюється.

Основною формою реалізації психологічної підтримки особистості в складній життєвій ситуації став груповий тренінг (складання афірмацій, техніки самофутурування, опанування стратегіями копінг-поведінки), спрямований на відновлення психічного здоров'я та переорієнтацію особистості, а також формування життєвих і професійних стратегій (рис. 1). В основі нашого тренінгу лежить принцип «навчальної лабораторії», згідно з яким учасникам рекомендується не застосування репродуктивних, знайомих способів поведінки, а випробування нових. Позаяк основним зазданням тренінгу є не зміна, а розширення репертуару конструктивних переживань.

Підґрунтя програми психологічної підтримки становить єдність чотирьох функцій: діагностики суті проблеми; інформації стосовно природи проблеми та шляхів її вирішення; консультації на етапі прийняття рішення та розроблення стратегії вирішення проблеми; первинної допомоги на етапі реалізації розробленого плану.

Застосування діагностичних, методичних та інформаційних методів уможливлює забезпечення єдності та взаємопроникнення двох аспектів практичної психології: діагностики і корекції психічних явищ. Спрямованість психологічної підтримки на відстеження особливостей переживань особистості дає змогу виявити і зафіксувати непрогнозовані й неочікувані результати, що мають як позитивний, так і негативний характер.

Кожне заняття присвячено конкретній темі, яка є ланкою загальної системи психологічної підтримки, необхідної для розвитку та набуття впевненості у собі, а також оволодіння прийомами та стратегіями подолання складних ситуацій.

Перший етап передбачав роботу із з'ясування рівня фізичного, психічного та соціального здоров'я досліджуваних. На підставі отриманих результатів складався психологічний профіль осіб, які перебувають в складній ситуації, та формулювалися висновки щодо резервів відновлення потенціалу психологічного здоров'я.

Теоретичний аналіз уможливив дійти висновку, що інтегральною характеристикою функціонування та розвитку людини є її фізичне, соціальне та психічне здоров'я. Здоров'я - явище цілісне, тому виділення окремих складових має умовний характер і в концептуальному плані можливе лише тією мірою, якою кожен рівень виділення розуміється як випадок розгляду цілісного феномену під певним кутом зору. Щодо фізичного здоров'я, то зрозуміло, що воно зумовлено морфофункціональними особливостями і властивостями організму. Самооцінка фізичного здоров'я виявляє міру благополуччя у функціонуванні організму. У визначенні психічного і психологічного здоров'я існують різні точки зору. Психічне здоров'я - це такий стан психіки, який характеризується цілісністю та узгодженістю всіх психічних функцій організму. Дане поняття розуміють по-різному: а) як відсутність виражених психічних порушень; б) як певний резерв сил людини, завдяки якому вона може подолати несподівані стреси чи ускладнення; в) як стан рівноваги між людиною та світом, що її оточує [2, с. 26-31]. Психічне здоров'я взаємопов'язано з фізичними і духовними структурними компонентами здоров'я людини загалом.

Перехід від психологічного до соціального рівня досить умовний. Соціальне здоров'я визначається кількістю і якістю міжособистісних зв'язків індивіда, ступенем його участі в житті суспільства та характеризує адекватність його сприйняття соціальної дійсності. Порушенняу сфері соціального здоров'я можуть бути зумовлені домінуванням окремих особистісних властивостей (конфліктністю, егоцентризмом тощо).

Задля реалізації цього завдання використано комплексну методику С. Степанова «Самооцінка фізичного, психічного і соціального здоров'я», до якої ввійшли: самооцінка стану фізичного здоров'я; визначення рівноваги, спокою та душевної гармонії, що складають психічне здоров'я; самооцінка ступеню конфліктності, яка використовується під час вивчення соціального з доров'я.

 

Таблиця 1 - Показники фізичного, психічного та соціального здоров'я осіб, які перебувають в складній життєвій ситуації до впровадження програми

 

Із результатів, поданих у табл. 1, видно, що фізичне здоров'я досліджуваних як контрольної, так і експериментальної груп перебувають у ситуації, де треба приділяти значну увагу боротьбі з факторами ризику (зайвою вагою, палінням, низькою фізичною активністю).

Аналіз показників психічного здоров'я досліджуваних обох груп надав підстави дійти висновку, що стан нервової системи у них виснажений, за певних умов спостерігаються неадекватні емоційні реагування та глибинне рефлексивне осмислення малоприємних моментів свого буття.

Подальший аналіз показав, що експериментальна і контрольна групи відчувають нестачу ресурсів відновлення душевного благополуччя. Соціальне здоров'я досліджуваних контрольної (12,3+1,5) та експериментальної (13,8+1,9) груп характеризується підвищеною конфліктністю. Зрештою, це цілком зрозуміло, адже безробітним важко взаємодіяти з соціумом через невпевненість, неврівноваженість і депресивність.

Опиняючись у складній ситуації, досліджувані не використовують технології оздоровлення, які сприяють розширенню резервів фізіологічних функцій, відновленню здатності до саморегуляції та самовідтворення.

Правомірно стверджувати, що відновлення здоров'я людини повинно складатися з певного комплексу дій, які позитивно та всебічно впливатимуть на організм людини. Для нашого дослідження істотним є розуміння Е. Еріксоном ролі не психічно здорової особистості (безкризової, безконфліктної, неспокійної), а вітальної (живої, життєспроможної, життєдайної), що переживає досить болючі перебудови і щоразу долає нові складні життєві ситуації.

Програма відновлення психологічного здоров'я передбачала такі фази:

Перша фаза - попередня. Її мета - формування в осіб, які перебувають у складних життєвих ситуаціях, адекватного усвідомлення себе, своїх особливостей і проблем, структури внутрішньої картини та вироблення позитивних установок для майбутньої взаємодії із навколишнім середовищем.

Друга фаза - головна. Це актуалізація, осмислення, реконструкція та побудова ситуацій минулого, теперішнього та майбутнього, що відіграють суттєву роль у формуванні суб'єктивної картини проблеми особистості; руйнування вироблених під час переживання неконструктивних психологічних механізмів захисту; активізація «ресурсів» із потужним позитивним емоційним зарядом переживання; набуття навичок роботи з тілом, емоціями, образами, символами, думками.

На третій фазі - завершальній - відбувалося формування позитивних настанов у осіб, які переживають складну ситуацію й опановують нові способи поведінки та закріплення адекватної для даної особистості моделі реагування. Задля цього були застосовані прийоми когнітивної й екзистенційної психотерапії, які дають змогу утримувати позитивні уявлення учасників про їх сьогодення і майбутнє, сприяють розширенню сфери цінностей, пошуку сенсу життя.

Отже, відновлення психічного здоров'я в осіб, котрі опинились у складній життєвій ситуації, здійснено за допомогою інтегральної терапії - техніки, спрямованої на відновлення всіх видів інтеграції (внутрішньорівневої, міжрівневої, особистісної, міжособистісної, надособистісної), на відбудову внутрішньої і зовнішньої гармонії особистості. Вона сприяє оновленню механізмів саморегуляції, особистісному розвитку та відродженню фізичного та психічного здоров'я. У такий спосіб створюються умови, коли особистість стає стійкою до зовнішніх фізичних, психологічних та соціальних впливів.

У контексті нашого дослідження особливого значення набуває «позитивна тріада» О. Беккера, яка включає компоненти позитивної установки: на власну особистість (самоповага, висока самооцінка); на сприйняття довкілля (прийняття оточуючого світу, здатність любити) та на майбутнє (оптимізм). Тому для психічного здоров'я, як зазначають дослідники [2; 5; 8], важливі такі виміри, як самоприйняття (позитивне ставлення до себе); автономність (здатність протистояти соціальному тиску); компетентність (впевненість в успішному здійсненні різних видів діяльності); особистісне зростання (розвиток і реалізація свого потенціалу); соціальна сприйнятливість іншими (довірливі стосунки з іншими, потреба піклуватися про благополуччя інших). Саме ці фактори в нашому дослідженні виступають важливими показниками психічного здоров'я людей, які перебувають у складній життєвій ситуації.

Другим етапом організації психологічної підтримки осіб, які перебувають у складній ситуації, є складання афірмацій як один із способів певної переорієнтації. Етимологія слова affirmation з латинської affirmо - підкріплюю, стверджую. У разі використання афірмацій необхідно відмовитися від старих, нав'язаних, стереотипних моделей поведінки і здійснювати як внутрішню, так і зовнішню візуалізацію своєї мети. Йдеться саме про наявність певних поривань і бажань, що репрезентують в індивідуальній свідомості процес вибору тих мотивів і цілей в майбутньому, які сприяють конструктивності переживань і зумовлюють динаміку розвитку особистості.

Наступним кроком психологічної підтримки передбачено використання техніки самофутурування, яка належить до прийомів конструювання майбутнього. Афірмації та самофутурування - це техніки, які взаємопов'язані та взаємодоповнюють одна одну. Інтегрованим елементом техніки самофутурування є побудова життєвої програми особистості, тоді як афірмації - послідовність перепрограмування своєї поведінки. У сукупності ці техніки є проектуванням, плануванням особистої стратегії розвитку, що не терпить примушення та формального ставлення, тобто не може здійснюватися без бажання та інтересу особи.

Переживаючи складну життєву ситуацію, людина проживає великий спектр станів і через переживання визначає особистісну траєкторію руху. Щоб переживання не перетворились у схему, насамперед необхідно чітко уявляти не лише кінцевий результат, але й способи його досягнення, шлях, яким прагне йти людина, і ті об'єктивні та суб'єктивні ресурси, необхідні для вирішення конкретних моментів життя.

У дослідженнях встановлено, що особам в складній ситуації характерними є: схильність до фаталізму та песимізм щодо майбутнього. Варто зазначити, що в концепції цілепокладальної свідомості, розробленої Ю. М. Швалбом, категорія майбутнього займає головне місце, відповідно до якої «в акті цілепокладання із зародку наявний образ бажаного майбутнього», який може змінюватися, конкретизуватися, уточнюватися, трансформуватися, оновлюватися, але який завжди існує з самого початку [6, с. 29].

Поряд із упровадженням тренінгу важливим дієвим засобом, що забезпечує відновлення психологічного здоров'я, є психодрама з основними етапами роботи (розминка, дії та інтеграція), які уможливлюють досягнення результату. Психодрама - це передусім вид психотерапії, яка має дві складові: клінічну (як лікування) і неклінічну (як самопізнання).

За допомогою тренінгових вправ відбувається опанування стратегіями копінг-поведінки. Індикаторами конструктивних переживань виступають такі особливості: рецептивна активність, спрямована на досягнення поставленої мети, готовність до співпраці, здатність оволодівати новими моделями поведінки.  

Таблиця 2 - Зведена таблиця результатів вихідного та  кінцевого етапів вимірювань стану фізичного, психічного та соціального здоров'я у осіб що перебували в складній життєвій ситуації

               Із результатів, наведених у табл. 2, видно, що різниця вихідного вимірювання видів самооцінки здоров'я у контрольної та експериментальної груп перед упровадженням програми, спрямованої на опанування конструктивними переживаннями, є несуттєвою (р > 0,05).

Результати кінцевого вимірювання дають інші співвідношення. В експериментальній групі показники фізичного здоров'я (79,2+10,3) поліпшились завдяки використанню резервів витривалості та переоцінки й позбавлення своїх шкідливих звичок. На нашу думку, підвищення фізичного здоров'я слугуватиме гарним фоном для активності особистості.                                                                     

Показники психічного здоров'я (17,9+2,8) свідчать про ймовірне відновлення внутрішньої гармонії завдяки конструктивності переживань. Це змушує досліджуваних підвищувати особисте уявлення про себе, як про особистість, здатну будувати своє життя відповідно до своєї мети та уявлень. Відновлення психічного здоров'я передбачало опору на активну уяву людини, для чого використовувались прийоми відомих психотехнік розроблення життєвих стратегій і пояснення часової перспективи майбутнього.

Після реалізації впровадженої програми у досліджуваних експериментальної групи зафіксовано опанування тактиками асертивності, толерантності та сміливими висловлюваннями особистої думки (показник самооцінки соціального здоров'я становив - 22,1+8,2).

Висновки Розроблено програму алгоритму психологічної підтримки осіб, які перебувають в складних життєвих ситуаціях, що включала два етапи: основне спрямування першого етапу полягало у відновленні потенціалу психічного здоров'я, а другого - в оптимізації процесу переорієнтації, вибудовуванні лінії переоцінки цінностей та розкритті особистої унікальності. На етапі відновлення психічного здоров'я за допомогою способу моніторингу та самомоніторингу здійснювалось вивчення самооцінки через спектр копінг-поведінки та соціальну сприйнятливість. На етапі переорієнтації особистості відбувалося оволодіння техніками афірмацій, самофутурування й опанування стратегіями копінг- поведінки.



Номер сторінки у виданні: 294

Повернутися до списку новин