Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психічне здоров’я студентів як фактор адаптації до навчання у ВНЗ





               Ірина Періг, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології у виробничій сфері Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя

УДК 159.9

 

У статті поставлено проблему адаптації студентів до умов вищого навчального закладу (ВНЗ), вирішення якої передбачає врахування психічного здоров'я, психофізіологічних показників, особистісних якостей, умов організації навчального простору. Описується зміст процесу адаптації до навчання у ВНЗ, який включає соціально-психологічну, психологічну та діяльнісну складові.

Ключові словапсихічне здоров'я, адаптація, психічна дезадаптація, соціально-психологічна дезадаптивність.

 

В статье поднята проблема адаптации студентов к условиям вуза, решение которой предполагает учет психического здоровья, психофизиологических показателей, личностных качеств, условий организации учебного пространства. Описывается содержание процесса адаптации к обучению в вузе, который включает социально-психологическую, психологическую и деятельностную составляющие.

 Ключевые слова: психическое здоровье, адаптация, психическая дезадаптация, социально-психологическая дезадаптивность.

 

The paper put the problem of students' adaptation to the conditions of the university, the resolution of which involves consideration of mental health, physiological indicators of personal qualities, terms of educational space. Describe the content adaptation process to higher education, which includes: socio-psychological, psychological and activity components.         

 

Постановка проблеми. На сучасному рівні розвитку суспільства підвищені вимоги до рівня психічного здоров'я. Особливо це стосується осіб, які займаються інтенсивною розумовою працею. В умовах соціальних змін, пов'язаних із розвитком науки та техніки, а також інформаційним перевантаженням, збільшується число нових і незвичних за характером впливу факторів ризику, що діють на нервово-психічне та соматичне здоров'я і зменшують адаптаційні резерви людини. Це, в першу чергу, стосується студентів молодших курсів, які перебувають у несприятливих соціально-психологічних умовах переходу від шкільної до вузівської системи навчання. Саме в цей період відмічається найбільший ризик зриву адаптації та виникнення психічних і психосоматичних розладів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання адаптації вивчаються на клітинному, органному, організменному, популяційному і видовому рівнях. У зв'язку з цим повністю обґрунтованою є точка зору Ф. Б. Березіна, який розглядав адаптаційну концепцію як один з перспективних підходів до комплексного вивчення людини [1, с. 68].

Науковці В. А. Абрамов, Д. С. Лебедев, Ю. А. Александровский, Е. В. Андрущенко, В. Л. Гавенко, говорячи про адаптацію, мають на увазі багаторівневий, функціонально детермінований процес із включенням у нього фізіологічних, особистісно-орієнтованих і соціальних компонентів.

Проблема адаптації студентів до умов навчання у вищій школі розробляється різнопланово. М. М. Лапкін, Н. В. Яковлева продемонстрували, що показником адаптації є успішність у навчанні, а також поєднання високих рівнів пізнавального і змагального мотивів. Характеріологічні особливості і особистісні якості студентів (високий рівень вольового контролю, пластичність, емоційна стійкість, здатність домінувати, гнучкість у судженнях і вчинках як показники адаптованості) досліджувалися Ф. Б. Березіним, Н. Г. Колизаєвою, Л. Н. Захаровою, В. Г. Леонтьєвим, Б. Г. Ананьєвим і ін.

А. Г. Маклаков вивчав питання особистісного адаптаційного потенціалу. І. М. Соколова виділила три основні типи дезадаптації студентів: психопатичний, невротичний, психосоматичний [4, с. 34].

Метою статті є висвітлення проблеми належної адаптації студентів до навчання у ВНЗ, необхідною умовою якої є психічне здоров'я.

Основна частина. Серед підходів до оцінювання психічного здоров'я студентів, з точки зору науково обґрунтованої системи навчання і виховання у ВНЗ, виділяється вивчення психологічних особливостей студентів (інтелектуальних, особистісних, психофізіологічних) і динаміки їх змін під час навчання у ВНЗ, а також рівень захворюваності і порушення психічного здоров'я.

Психічне здоров'я - стан душевного благополуччя, який характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам дійсності регуляцію поведінки та діяльності. Основними критеріями психічного здоров'я є: 1) відповідність суб'єктивних образів об'єктам дійсності, що відображаються і характеру реакцій - зовнішнім подразникам, значенню життєвих подій; 2) адекватний віку рівень емоційно-вольової і пізнавальної зрілості особистісних сфер; 3) адаптивність у мікросоціальних відносинах; 4) здатність до самоуправління поведінкою, розумного планування життєвих цілей і підтримання активності в їх досягненнях тощо.

Психічне здоров'я є умовою успішного пристосування до нових соціальних умов, зокрема навчальних.

А. А. Налчаджян характеризує соціально-психологічну адаптованість як такий стан взаємовідносин особистості і групи, коли вона без тривалих зовнішніх і внутрішніх конфліктів продуктивно виконує свою провідну діяльність, задовольняє власні основні соціогенні потреби, повністю виконує ті рольові очікування, які ставить перед нею еталонна група, переживає стан самоствердження і вільного самовираження своїх творчих здібностей» [2].

Нам імпонує трактування адаптації як постійного процесу і результату зустрічної активності суб'єкта і середовища.

В. В. Лагерєв визначає адаптацію студентів до навчання у ВНЗ як «інтенсивний і динамічний, багатосторонній і комплексний процес життєдіяльності, в ході якого індивід на основі відповідних і пристосувальних реакцій виробляє стійкі навички задоволення тих вимог, які пред'являються до нього в ході навчання і виховання у вищій школі».

Зміст процесу адаптації до навчання у ВНЗ включає соціально-психологічну, психологічну і діяльнісну складову. Соціально-психологічна складова відображає зміну соціальної ролі студента, коригування потреб і системи цінностей, необхідність більш гнучкої регуляції своєї поведінки, засвоєння норм і традицій, що склалися у вищій школі. Психологічна складова відображає перебудову мислення і мови студента, різке зростання функції уваги, пам'яті, збільшення емоційного напруження, формування особистості. Діяльнісна - відображає пристосування студентів до нових психофізіологічних навантажень, приєднання до напруженої навчальної діяльності, подолання своєрідного «інформаційного» зриву, суперечність між особистими інтересами і необхідністю, яка пов'язана з недостатньою соціальною установкою [4, с. 28-29].

На думку Ф. Б. Березіна, в людини вирішальну роль відіграє психічна адаптація, значною мірою справляючи вплив на адаптаційні процеси, які реалізуються на інших рівнях. Реалізація процесу психічної адаптації забезпечується, за його словами, складною багаторівневою функціональною системою, на різних рівнях якої регулювання здійснюється переважно психологічними (соціально-психологічними і власне психічними) або фізіологічними механізмами. У загальній системі психічної адаптації ним виділяються три основні рівні або підсистеми: власне психічний, соцільно-психологічний і психофізіологічний. При цьому завданнями власне психічної адаптації є підтримання психічного гомеостазу і збереження психічного здоров'я, соціально-психологічної - організація адекватної мікросоціальної взаємодії, психофізіологічної адаптації - оптимальне формування психофізіологічних співвідношень і збереження фізичного здоров'я. Дослідження показників психічної адаптації тому передбачає комплексний підхід і одночасно оцінювання відповідно актуального психічного стану, особливостей мікросоціальної взаємодії, церебральної активності і вегетативного регулювання [1].

Нездатність справитися з тягарем соціальних і психологічних проблем призводить до порушень психічного і соматичного здоров'я.

За даними світової статистики, триває подальше зростання нервово-психічних порушень і захворювань внаслідок розширення межових невротичних і особистісних порушень, які вивчені далеко недостатньо.

На думку Г. Сельє і Дж. Рейуотера, «якщо тіло надовго залишається в стані напруження, в результаті можуть виникнути небажані наслідки: високий кров'яний тиск, порушення діяльності нирок, хвороби серця, виразка шлунку - все це деякі форми плати за тривалий стрес». Автори вважають, що сильні емоції (страх, гнів, злість, горе), особливо, якщо вони пригнічуються і витісняються, можуть стати причиною численних психосоматичних захворювань, «найпоширеніший страх - це страх втратити відчуття самототожності, втратити власну особистість». Тому для юнацького віку несформованість цього почуття, яке є основним новоутворенням даного вікового періоду, за даними Е. Еріксона, є найбільш небезпечним для подальшого розвитку.

Вводиться і обґрунтовується поняття «особистісне здоров'я студентів», яке розуміють як особливу гармонію в розвитку різних компонентів особистості в контексті соціальної ситуації розвитку (навчання у ВНЗ). Сучасні дослідження структури захворюваності студентів показують, що збереження, втрата або ослаблення психічного здоров'я - це процеси, тісно пов'язані з особистісними змінами.

Вважається, що втрата і послаблення особистісного здоров'я студентів пов'язані з кризою сенсу професії, а «група ризику» характеризується внутрішньособистісним конфліктом. Особистісне здоров'я в умовах професійного навчання опосередковується становленням професійно-особистісної зрілості.                   

Відомо, що труднощі сучасного процесу навчання примушують багатьох студентів до так званого відходу в хворобу, тобто до дезадаптації.

Декілька авторів (Р. М. Баєвський, О. І. Сукманський, В. Л. Гавенко, С. Б. Семічов) вказували на існування проміжного стану між здоров'ям і хворобою - передхвороби, «психічної дезадаптації». Несприятливий для особистості перебіг адаптаційної взаємодії здебільшого супроводиться невротичними відхиленнями, дисгармонійними акцентуаціями і комплексами, які виникають в результаті реагування на «деструктивні» елементи середовища чи особистісного внутрішнього світу.

Вивчення особливостей формування дезадаптації студента до умов ВНЗ показало, що успішність пристосувальних процесів залежить від типологічних, індивідуально-психологічних та інших властивостей особистості. Високий рівень адаптації людини як суб'єкта діяльності досягається при оптимальних перебудовах діяльності, специфіка яких залежить від її психічного стану, який забезпечує підтримку ефективної навчальної діяльності в умовах дезадаптуючих впливів.

Хороша адаптованість особистості пов'язана з відсутністю таких характеріологічних рис, як тривожність, нейротизм, ригідність тощо.

Соціально - психологічна дезадаптивність - це «завжди заперечення дієвого пристосування особистості до оточуючого світу, коли в неї фактично перекриваються шляхи для розгортання творчої активності, духовної врівноваженості, внутрішньої свободи і впевненості у собі» [5].

На динаміку адаптації студентів впливає взаємодія різних факторів, які визначають напрямок зриву.

До соціальних факторів, які впливають на динаміку адаптації і які визначають відповідні напрямки зриву, ми відносимо сімейне становище студентів, житлові умови студентів, регулярність і якість харчування, наявність шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю), дотримання розпорядку дня, заняття спортом, академічну успішність.

До психологічних факторів адаптації відносять індивідуально-психологічні особливості, психоемоційні стани студентів, наявність внутрішньо-особистісних і міжособистісних конфліктів, які призводять до підвищення рівня суїцидального ризику.

Психофізіологічні фактори адаптації визначаються через показники стану розумової працездатності, уваги, оцінку психічного і соматичного стану.

Показниками ефективності механізмів психічної адаптації можуть бути досягнутий рівень результативності навчальної діяльності, задоволеність мікросоціальним впливом, рівень напруження психофізіологічних систем, рівень психологічного здоров'я особистості.

Таким чином, адаптація до навчання у ВНЗ передбачає одночасний вплив цілої низки факторів, яка включає в себе комплекс як суб'єктивних (залежних головним чином від самих студентів), так і об'єктивних (залежних від зовнішніх обставин) факторів.

Для завдань практичного дослідження потрібно умовно розділити весь комплекс факторів, які впливають на студента на внутрішні (психофізіологічні і психологічні особливості студента) і зовнішні (соціально-побутові, психогенні).

Одним із комплексу зовнішніх чинників, які негативно впливають на процес адаптації першокурсників на початкових його етапах, може виступати саме засіб організації навчального режиму, оскільки подолання невідповідності новим вимогам дійсності пов'язано насамперед з процесами руйнування старого і формування нового робочого динамічного стереотипу, що, як правило, супроводиться психоемоційним напруженням.

Іншим чинником, що значною мірою впливає на перебіг адаптаційного процесу, є перевищення інформаційного навантаження під час навчання, невідповідність якості та кількості інформації психофізіологічним і особистісним можливостям першокурсників, що супроводиться зростанням психофізіологічного напруження, дезадаптацією фізіологічних функцій організму, часто призводить до розвитку позамежового гальмування певних систем головного мозку, розвитку стану «хронічної втоми», дезорганізації психічної діяльності (уваги, пам'яті, мотиваційно-емоційної сфери тощо).

Не менш важливим чинником, який безпосередньо позначається на успішності адаптаційного процесу першокурсників, є особистісні, дидактичні й організаційно-комунікативні якості викладачів. Відомо, що педагог з його особистісними якостями і методом спілкування може чинити сильний негативний вплив на емоційний стан учнів, спричиняючи стан нервово-психічної напруженості, який за певних умов може набувати характеру стійкого неврозу дидактогенного походження.

Серед факторів, які впливають на успішність дидактичної адаптації можна відмітити недостатню поінформованість студента про організацію навчальної діяльності в університеті і вузівські вимоги.

Велике значення відіграє нова група товаришів. Як зазначає, Г. М. Андрєєва, середовище органічно включено в життєдіяльність людини і послуговується важливим фактором регуляції її поведінки. З будь-яким компонентом екосистеми індивід пов'язаний через процеси пристосування до неї і разом з тим - через процеси її перетворення.

Значний вплив справляє тип середнього навчального закладу, закінчення якого передувало вступу у ВНЗ. Легше адаптуються до технічного вузу випускники спеціалізованих фізико-математичних класів середніх загальноосвітніх шкіл.

Важливими факторами є соціально-побутові умови, матеріальне становище студентів, допомога куратора групи.

Успішність подолання труднощів адаптації першокурсниками не в останню чергу зумовлена їх власними адаптивними можливостями, які значною мірою детерміновані віковими фізіологічними і психологічними особливостями. Перші роки навчання у вищому закладі освіти збігаються зі старшим юнацьким віком (середній вік першокурсників - 17-20 років), коли ще діють процеси формування організму і становлення особистості. Характерною рисою цього віку є завершення формування певних систем організму, а також окремих мозкових структур і вищих нервово-психічних функцій, що є причиною їх підвищеної нестійкості й уразливості. Недостатня стійкість центральної нервової системи у цьому віці нерідковиявляється в зростанні психоемоційного напруження, неадекватних психоемоційних реакціях навіть на зміни звичної обстановки.

Несприятливе поєднання комплексу негативних зовнішніх чинників та певних психологічних і фізіологічних вікових особливостей самих першокурсників може спричиняти не тільки небажані зміни в їхній діяльності (втрату внутрішньої організованості психічних процесів, зміщення або втрату мети, ослаблення активності, зниження рівня працездатності), а й через надзвичайно високе інтелектуальне перенапруження призводити до зриву функціонування психіки.

Аналізуючи опубліковані дані щодо стану здоров'я студентів, С. Б. Семічов доходить висновку про високу поширеність серед студентської молоді явищ втоми і перевтоми, різних передхворобних і хворобливих реакцій, невротичних та інших межових станів, вегетативних дисфункцій, психосоматичних захворювань тощо. Ці та інші факти свідчать про те, що пристосування першокурсників до специфічних умов вищої школи часто досягається надто високою ціною - ціною втрати здоров'я.

Велике значення для адаптації до умов ВНЗ є здібності до навчання. Вони є важливим показником не лише швидкості оволодіння знаннями, вміннями та навичками (Н. А. Менчинська), сприйнятливості особистості до навчання (Б. Г. Ананьєв) й активного пристосування людини до  умов діяльності (К. М. Гуревич).

Висновки. Успішність адаптації залежить, перш за все, від організації стійких психофізіологічних і психологічних особливостей особистості (властивостей нервової системи і темпераменту) і відносно стійких характеристик вольових якостей, мотивацій і тенденцій поведінки.

Від того, скільки часу і яких витрат потрібно на процес адаптації, залежить ефективність становлення майбутнього фахівця, формування знань, вмінь і навичок, подальша успішність, гармонійний розвиток, тобто становлення студента не тільки як професіонала, а й як зрілої особистості, готової до самостійного життя, успішної самореалізації свого потенціалу.



Номер сторінки у виданні: 299
Автор:

Повернутися до списку новин