Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Виховання лідерських здібностей в умовах допрофесійної підготовки





                Мар'яна Хоменко, практичний психолог,

Ірина Чемерис, соціальний педагог Луцького педагогічного коледжу

УДК 377.8.035.91

 

У статті розглядається питання розвитку лідерських здібностей в умовах допрофесійної підготовки. Запропоновано дослідження, в результаті якого виявляються лідерські здібності студентів, та на підставі цього складено програму по роботі з кураторами та студентськими групами, що спрямована на виховання лідерів у колективах.

Ключові поняттялідер, лідерство, лідерські здібності, група, організаційно-діяльнісна гра, тренінг.

 

В статье рассматривается вопрос развития лидерских способностей в условиях допрофессиональной подготовки. Предложено исследование, в результате которого выявляются лидерские способности студентов, и на основании этого составлена программа по работе с кураторами и студенческими группами, направленная на воспитание лидеров в коллективах.

 Ключевые понятия: лидер, лидерство, лидерские способности, группа, организационно-деятельностная игра, тренинг.

 

This article deals with the development of leading skills in pre!professional training. A study which has revealed leading skills of students is set. Based on this study the programme concerning the work with curators and student groups has been made. This programme aims to educate leaders in the community.

 Key words: leader, leadership, leading skills, group, organization and activity game, training.

 

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку суспільства, питання формування лідера в колективі окреслюється у педагогічному, психологічному та соціальному аспектах. Нові реалії освітнього процесу вимагають підготовки вчителя, здатного створювати оптимальні умови для розвитку кожної особистості, максимально враховувати її індивідуальні інтереси, сприяти розвитку в учнів високоморальних якостей, які надають їм можливість стати активними повноправними громадянами своєї держави та самореалізуватися як особистості. А це, у свою чергу, зумовлює необхідність у формуванні в педагога системи лідерських якостей, завдяки яким він зможе приймати своєчасні самостійні рішення, переконувати учнів у правильності своєї позиції, вести їх за собою на шляху досягнення поставлених цілей, ефективно взаємодіяти з батьками школярів та колегами.

Про необхідність формування у педагогів лідерських якостей вказується й у «Національній доктрині розвитку освіти». Так, у цьому освітньому документі зазначається, що однією з необхідних передумов модернізації освіти є «виховання

лідера у цій сфері». Тема лідерства опрацьована багатьма науковцями. Аналізуючи літературні джерела, слід зазначити, що вона широко висвітлювалась у працях зарубіжних (К. Бланшард, І. Вешлер, В. Врум, П. Друкер, Ф. Йєттон, Ф. Массарик, М. Маскон, Р. Танненбаум, Ф. Фідлер, П. Херсі та ін.), російських та вітчизняних (В. Веснін, Д. Виханський, Л. Карамушка, В. Лозниця, В. Москаленко, Ф. Хміль та ін.) дослідників. Разом з тим проведений аналіз показує, що проблема виховання лідерських здібностей, саме в умовах допрофесійної підготовки, на сьогоднішній день не досліджувалась.

У розробленій вітчизняній теорії соціальної психології за основу вивчення проблеми лідерства був узятий діяльнісний підхід, запропонований О. Леонтьєвим, відповідно до якого, головними детермінантами процесу лідерства були цілі та завдання групи, що визначали, хто стане лідером і який стиль лідерства виявиться найбільш ефективним. Обов'язкова умова лідерства - володіння владою у формальних і неформальних організаціях найрізноманітніших рівнів і масштабів: у державі, місцевому самоврядуванні, трудових організаціях, суспільних групах і рухах.

У розвитку повноправного члена суспільства важливу роль відіграє перехід до сфери педагогічно організованого колективу, який посідає особливе місце у становленні особистості, оскільки саме в ньому найбільш цілеспрямовано і інтенсивно формуються необхідні суспільству соціальні настанови, зразки поведінки, здобуваються знання, вміння та навички суспільного життя. Згуртованість групи часто визначається її соціально-психологічним кліматом. Як зазначає М. П. Анікєєва, соціально-психологічний клімат є комплексною психологічною характеристикою, яка відображає стан взаємин і ступінь задоволеності членів колективу різними факторами життєдіяльності колективу [2, с. 14].

Створення студентських організацій є системою впливу однолітків один на одного, тобто виховання особистості здійснюється колективним суб'єктом, де відбувається процес гармонізації досвіду особистих і колективних відносин.

Кількість визначень лідера і лідерства як соціального явища постійно зростала. Лідер відіграє центральну роль в організації спільної діяльності групи, до якої він належить, і регулює міжособистісні відносини. За авторами Н. І. Алексєєвою, С. А. Багреців, І. Д. Бех, Дж. Террі [1, с. 102], лідер - це член групи, який має вплив на групу, що спонукає її членів до досягнення спільної мети, володіє необхідними організаторськими здібностями, займає центральне місце в структурі міжособистісних відносин і спонукає своїм прикладом, організацією й управлінням групою до досягнення групових цілей найкращим засобом.

Український психолог В. О. Татенко виділяє такі критерії оцінки лідерства:

1. Прагнення вести за собою. «Бути лідером - значить вказувати шлях іншим - найліпший, найкоротший, найбезпечніший» [4, с. 12]. Лідер, на думку вченого, не тільки направляє і веде своїх послідовників, але й прагне вести їх за собою, а послідовники не просто йдуть за лідером, а й хочуть йти за ним.

2. Мотивація першості. В. О. Татенко вважає: для того, щоб стати лідером не достатньо прагнути бути першим. Першість, за його словами, передбачає кращі, ніж в інших, життєві результати, що є наслідком зусиль людини, які демонструють її професіоналізм, компетентність, здібності, таланти та інші видатні якості.

3. Впливовість. На думку вченого, щоб стати лідером і вести людей за собою потрібно бути впливовою людиною. По-перше, це людина, яка наділена певною владою. По-друге, впливовість цієї людини не отримана ззовні (державою чи суспільством), а здобута самостійно.

4. Зануреність і закоханість у свою справу. В. О. Татенко вважає, що лідер вміє витримати межу між своїм покликанням і різними захопленнями. Для лідера, як підкреслює автор, «мотив діяльності відповідає самій діяльності» [4, с. 16].

5. Компетентність і креативність. Вчений вважає, що лідером стає людина, яка добре розуміється на своїй справі і використовує творчий підхід у вирішенні проблемних питань і ситуацій.

6. Психологічна надійність - здатність, за словами вченого, підтримувати необхідний рівень «Я хочу», «Я можу» і «Я повинен» в різних, особливо напружених ситуаціях життєдіяльності.

7. Адекватна самооцінка і саморегуляція. В. О. Татенко зазначає, що в лідерів здебільшого поєднуються високий рівень домагань, висока самооцінка з високою вимогливістю до себе і до всього, що стосується групових цінностей і цілей. Також автор висловлює цікаву думку, що справжній лідер вільний від заздрощів і вміє щиро радіти за успіхи інших [4, с.17].

8. Самовдосконалення. Справжній лідер хоче вчитися, набувати досвіду, вдосконалювати свої вміння і навички.

Психологи визначають формальних і неформальних лідерів. Неформальний лідер, виступаючи членом малої групи, керує нею зсередини, він частіше за формального керівника взаємодіє з групою, краще знає кожного її члена. Чим сильніший авторитет неформального лідера, тим легше йому маніпулювати думкою групи і направляти її діяльність у потрібне русло [2, с. 68].

На завершення теоретичного аналізу розглядуваної проблеми зазначимо, що вивчення природи лідерства в соціальних спільнотах показує особистість лідера, як правило, з низкою чітко виявлених якостей. По-перше, спосіб життя його

передбачає тісне поєднання кар'єри й особистого життя. По-друге, лідер ніколи не зупиняється у своєму розвитку. По-третє, лідер знаходить своє справжнє покликання у застосуванні успадкованих здібностей та набутих навичок, розуму, знань, таланту як способу самореалізації саме у керівництві іншими людьми.

Таким чином, соціально-психологічна значущість даної проблеми та її недостатнє вивчення і зумовили вибір нами цієї теми наукового дослідження. Відтак основою роботи вважаємо: теоретично та практично вивчити виховання лідерських здібностей у майбутніх педагогів в умовах допрофесійної підготовки.

Об'єктом дослідження є особистість лідера в умовах допрофесійної підготовки.

Предметом дослідження є виховання лідерських здібностей в умовах допрофесійної підготовки.

Основні завдання нашої роботи:

1. Дослідити теоретико-методологічні підходи до вивчення природи лідерства в студентській групі.

2. Скласти вибірку досліджуваних.

3. Виявити рівень лідерських здібностей в умовах допрофесійної підготовки.

4. Скласти програму розвитку лідерських здібностей.

На підставі теоретичного аналізу даного питання та виходячи із мети та завдань було проведено дослідження з виявлення лідерських здібностей в умовах допрофесійної підготовки.

Організація експериментального дослідження включала в себе три етапи:

1 - проведення організаційно-підготовчої роботи: вивчалися теоретичні, методологічні та методичні аспекти проблеми лідерства в умовах допрофесійної підготовки; визначалися мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розроблялася програма, де використовувались такі методи, як теоретичний аналіз літературних джерел, спостереження, анкетування, діагностичні методики.

2 - вивчення соціально-психологічної сутності лідерських здібностей. На даному етапі проведено діагностичне обстеження досліджуваних за допомогою анкетування та діагностичних методик.

3 - аналіз і інтерпретація отриманих результатів, що дало змогу скласти програму розвитку лідерських здібностей в умовах допрофесійної підготовки.

Методичне забезпечення дослідження включало такі методи: анкета «Лідер»; методика діагностики лідерських здібностей (Е. Жаріков, Е. Крушельницький); тест «Чи лідер Ви»? Ці методи є популярними і достатньо поширеними. Кожна з них має свої особливості, але в основі лежить одне й те ж саме поняття - лідерські здібності. Тобто вимірюється однакове явище, а саме рівень лідерських здібностей, який у кожній із методик може бути високим, середнім та низьким.

Вибірку для даного дослідження становили 60 осіб, які на даний момент перебувають в умовах допрофесійної підготовки.

За результатами анкетування на тему «Лідер» серед студентів виявлено, що 27,7% опитаних вважає, що лідер має бути впевненим в собі, для 20,1% - мати організаторські здібності, 19,8% - бути наполегливим, 17,3% - мати розвинений інтелект, 12,5% - володіти ораторськими здібностями. 50,5% опитаних вважає себе лідерами і на 94,8% впевнені, що в сучасному суспільстві потрібні лідерські якості. На думку досліджуваних, лідерські здібності можливо проявити в навчальному закладі - 33,5%, на роботі - 24,7%, серед друзів - 24,2%, де завгодно - 11%, в сім'ї - 6,6%. 46,7% підлітків вважає, що лідерство дає переваги в знайомстві з новими людьми, 34,7% у самоствердженні, 12,7% - в різноманітних подорожах, надає авторитет і впевненість у собі - 3,2%, ніякі не дає жодних переваг - 2,7%.

За результатами проведеної методики діагностики лідерських здібностей (Е. Жаріков, Е. Крушельницький) було виявлено: 20% осіб - з високим рівнем лідерських здібностей, 60% осіб - з середнім і 20% осіб з низьким рівнем здібностей.

Після обробки результатів тесту «Чи лідер Ви?» з'ясовано, що 23 досліджуваних є природженими лідерами, усі інші мають непостійний характер, а це говорить про те, що з такими студентами необхідно працювати і виховувати в них лідерські здібності.

Однією з умов розвитку лідерського потенціалу студентів є підготовленість викладачів до роботи з лідерами. Знання про особливості роботи, розуміння феноменів лідерства в сучасних умовах, уміння діагностувати лідерський потенціал вихованця й організувати підготовку лідерів, здатність створити поле лідерства в групі, уміння і прагнення до взаємодії з лідерами визначають підготовленість педагога. Розвиток лідерського потенціалу передбачає вміння і здатність викладача конструювати соціальні умови розвитку особистості студента, спрямовані на включення його в соціально значущі відносини з позиції лідера.

Нами розроблений і проводиться спеціальний курс «Лідерство в студентських групах і його супровід кураторами». Він побудований з урахуванням усієї системи психолого-педагогічної підготовки молодих кураторів, методики виховної роботи, загальної вікової та педагогічної психології. Курс базується на сучасних теоріях соціалізації особистості, на сучасному розумінні лідерства. Лідер - це прийнята групою особистість, що виділилася в результаті внутрішньогрупової взаємодії в процесі групової диференціації, реалізовує власні потенційні можливості в організації діяльності та спілкування. Велике місце в спецкурсі приділяється педагогічному стимулюванню лідерства, розвитку в кураторів груп знань і умінь з конкретної діяльності, стимулюючої прояв лідерства в студентських колективах.

Перспективним є використання для підготовки викладачів до контактної взаємодії з лідерами порівняно нового виду ділових ігор - організаційно-діяльнісної гри (ОДГ).

Характерні особливості ОДГ:

1. Її головною метою є методологізація учасників, вироблення нових форм інтелектуальної діяльності: розвиток, перебудова мислення в учасників гри.

2. Процес методологізаціі здійснюється практично в ході гри.

3. Передбачається методологізація учасників через їх чітке позиційне самовизначення в межах теми і власної ситуації стосовно теми.

4. Гра через усвідомлення своїх цілей.

5. Купуються і розвиваються здібності та навички колективної розумової діяльності.

6. Наявність рефлексивних виходів як результату відволікання від предмета діяльності через проблематизацію його глузду і розуміння ситуації дає змогу відслідковувати процес мисленнєвої діяльності.

7. Штучне створення спеціальних «розривів» і «напружень» в діяльності тих, хто грає, для введення їх у мисленнєву діяльність. Це виводить людину з позиції, яку він несе в собі, на гранично абстрактну позицію, що містить ніби всі види і типи діяльності.

Організаційно-діяльнісна гра починається з інсталяційної доповіді керівника гри. Він формулює ідею, цілі та завдання гри, коментує оргпроект і програму, вводить перші ігрові норми і зумовлює деякі правила гри. Елементи схеми гри ми даємо за структурою, розробленою В. Биковим, А. Парамоновою, В. Чіндяскіним, Л. Кравченко [3, с. 95].

Один із прийомів завдання руху гри встановлення її меж. Такими рамками були: тема ігор, тема дня, сутність і назва групи. Групова робота сприяла формуванню таких здібностей: усвідомлювати й утримувати в процесі гри певну, чітко визначену позицію, говорити та діяти в різних ситуаціях саме з цієї позиції (в нашому випадку це позиції лідера конкретного колективу, педагога з конкретною рольовою приналежністю); усвідомлено змінювати позицію для позиційного аналізу різних ситуацій життєдіяльності учнівських груп та коледжів загалом; будувати комунікації або вступати в комунікації, аналізувати процеси комунікації та спілкування; розрізняти думку і дію, думку і особистість, перекладати думку в дію (діяти згідно з думкою «тут і тепер»).

Підготовка доповіді групи на пленарне засідання. Детальний й адекватний опис того, що відбувалося в групі, відтворення подій і ситуацій та їх фіксація, що забезпечує: рух групи в темі гри і дня; самовизначення групи і утримування позиції; вихід на доповідь першої дії в ході гри, перехід від думки до дії; матеріали ігротехніки - керівникам гри для рефлексії.

Пленарне засідання відкривається доповіддю однієї з груп (доповідь у вільній формі протягом 7-10 хвилин, з обов'язковою фіксацією основних тез). Після доповіді питання, окремо на розуміння і за зміст. Після цього кожна група, порадившись, висловлює своє ставлення до доповіді. Резюмує обговорення доповіді методолог гри. 

Найважливіша умова педагогічного стимулювання лідерства - підготовка викладачів до взаємодії з лідерами, це підвищує ефективність роботи лідерів у студентських групах, дає викладачам надійний інструмент впливу на лідерів і через них на вихованців.

Під психолого-педагогічною готовністю лідерів ми розуміємо можливість реалізації власного лідерського потенціалу; знання і вміння, необхідні для цього, досвід лідерської діяльності, які слугують фундаментом мотивації лідерської позиції.

До даної програми входять також показові тренінгові заняття на розвиток лідерських здібностей студентів для кураторів, якими вони надалі користуються, спеціально підготовлений цикл вправ.

Розвитку лідерських здібностей в умовах допрофесійної підготовки, окрім кураторів, сприяє значною мірою і студентське самоврядування та інші товариства активістів навчального закладу.

Висновки. Лідерство - це певний тип відносин у людей. Завжди існують лідери та підлеглі, у будьяких відносинах виявляється владно-підвладна взаємодія. Для ефективної роботи необхідно вміти визначати лідерів, знаходити їх у натовпі та надавати відповідну роботу. Для того щоб це робити, необхідно знати основні прояви лідерських здібностей, особливості поведінки, основні критерії та методики. Як і при вивченні будь-якої теми існують певні проблеми, так і з лідерськими здібностями не все так просто. Із запропонованої статті видно, що результати емпіричного дослідження вельми залежать від віку. Відповідно до цього, необхідним шляхом вирішення цієї проблеми є розподіл тестових методик відповідно до віку, щоб у дитини в 5 років можна було дослідити, чи лідер вона, відповідно до того, як це виявляється в такому віці.



Номер сторінки у виданні: 345

Повернутися до списку новин