Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Адаптація студентів до навчання у вищих навчальних закладах





                Анна Першина, аспірант кафедри практичної психології та психотерапії Інституту соціології, психології та управління НПУ ім. М. П. Драгоманова

УДК 378.141.2:316.614

 

У статті наведено теоретичний аналіз існуючих у сучасній науці підходів до вивчення проблеми адаптації студентів до навчання у вищих навчальних закладах. Подано порівняльну характеристику складових процесу адаптації. Визначено необхідність вивчення питання адаптації іноземних студентів до навчання у ВНЗ України.

Ключові слова: адаптація студентів до навчання у вищих навчальних закладах, адаптація іноземних студентів.

 

В статье приведен теоретический анализ существующих подходов к изучению адаптации студентов к обучению в высших учебных заведениях; сравнительная характеристика составляющих процесса адаптации студентов. Определена необходимость исследования проблемы адаптации иностранных студентов в вузах Украины.

Ключевые слова: адаптация студентов к обучению в высших учебных заведениях, адаптация иностранных студентов.

 

The article introduces the existing in the contemporary science ways to study adaptation of the students to get knowledge in high schools; gives the comparative characteristics of components of the process of adaptation; determines the necessity to study adaptation of foreign students getting higher education in Ukraine.

Key words: adaptation of the students to studying in high schools, adaptation of foreign students.

 

Актуальність проблеми. Система вищої освіти змінюється вельми швидко: виникають нові методи, методики і підходи до навчання, розвиваються нові галузі, відкриваються нові спеціальності, зростає престижність одних професій і зменшується інших, змінюються тенденції набуття вищої освіти. Але такою ж актуальною залишається проблема адаптації студентів до навчання у вищих навчальних закладах. Адже вчорашній школяр, приходячи в університет, так само відчуває невпевненість у подальших діях, хвилювання перед новим досвідом тощо, які і є складовими процесу адаптації. І цей процес продовжується набуттям нового соціального статусу, звиканням до нових умов і ритму життя і навчання, виробленням нових умінь і навичок, здобуванням нового досвіду, формуванням нових особистісних якостей як окремого індивіда, так і в ролі члена нового соціуму (студенти, викладачі, сусіди у гуртожитку) тощо.

Проблемі адаптації студентів до навчання у ВНЗ приділялося багато уваги і не тільки представниками психології. Цим питанням цікавляться і філософи, і соціологи, і біологи, і фізіологи, і педагоги. Але від цього актуальність і необхідність дослідження даної проблеми не знижується. Існують певні протиріччя в багатьох аспектах вивчення проблеми адаптації студентів до навчання у ВНЗ, починаючи з визначення цього поняття, виділення стадій, чинників, механізмів цього процесу, продовжуючи виробленням ефективних стратегій, методів, засобів і прийомів для успішної адаптації.

Вирішення питання адаптації студентів до навчання у ВНЗ хвилює цілу низку вітчизняних науковців. Це, зокрема, Т. В. Алексєєва, О. П. Венгер, В. Г. Гамов, О. Д. Гречишкіна, Г. П. Левківська, Є. О. Резнікова, О. Г. Солодухова, Ф. Г. Хайруллін, А. В. Фурман та ін., які досліджували проблему адаптації студентів до навчання у ВНЗ; Н. М. Дятленко, Л. Гармаш, Н. Коцур, Л. В. Клочек, Л. В. Косарєва, Н. В. Любченко, О. В. Прудська, І. М. Шаповал та ін., які вивчали адаптацію студентів-першокурсників до навчання у ВНЗ; І. Д. Бех, М. Вієвська, Л. Красовська, Н. В. Фролова та ін., котрі займалися проблемою соціально-психологічної адаптації підлітка до нових умов навчання; педагогічні аспекти адаптації студентів досліджуються у працях В. С. Штифурак, В. С. Сорочинської та ін.; труднощі початкового етапу навчання і чинники, що впливають на процес адаптації, у своїх роботах розкривають А. Д. Андрєєва, Ю. О. Бохонкова, С. А. Гапонова, В. Д. Острова, О. В. Прудська; В. П. Каземіренко та інші науковці розробили програму дослідження соціально-психологічних чинників адаптації молоді до навчання у ВНЗ та майбутньої професії. Ціла низка вчених (М. Вієвська, Л. Красовська, О. О. Стягунова, Н. М. Дятленко, О. В. Маріна, Л. Гармаш, Н. Коцур, Т. В. Буяльська, М. Д. Прищак та ін.) роблять акцент на важливості адаптації першокурсників до навчання, адже саме вони відчувають різку зміну багатьох аспектів свого життя і вваєають, що успішність перебігу процесу адаптації є запорукою успішного подальшого функціонування у певній структурі у певному соціумі.

При дослідженні адаптації студентів до навчання у вищих навчальних закладах йдеться переважно про адаптацію національних студентів, тобто тих, які просто змінюють місце навчання, принаймні місце проживання (із меншого міста чи селиша - до більшого міста). Але за останні декілька років значно посилилася міграція іноземців до України з метою отримання вищої освіти. І, на жаль, ані викладацько-професорський склад, ані система вищої освіти України не були готові приймати закордонних гостей і надавати їм не тільки ту освіту, за якою вони приїхали, а й психологічну допомогу щодо їхньої адаптації до навчання в цих ВНЗ. Звісно, вивчення цієї проблеми якоюсь мірою почало розвиватися, але дуже повільно. Тому на даному етапі розвитку нашої країни, зокрема системи вищої освіти України, необхідно враховувати і той факт, який студент навчається і адаптацію якого студента вивчають.

Тож проблема адаптації студентів (взагалі) до навчання у вищих навчальних закладах потребує подальшого дослідження. А ось питання адаптації іноземних студентів до навчання у вищих навчальних закладах України необхідно ретельно і наполегливо вивчати.

Мета статті: аналіз існуючих підходів у сучасній науці до вивчення адаптації студентів до навчання у вищих навчальних закладах, зокрема адаптації іноземних студентів до навчання у ВНЗ України.

Результати теоретичного аналізу проблеми дослідження. С. О. Ворожбит [1, c. 74] розуміє адаптацію до навчання у ВНЗ як комплексний, динамічний процес, зумовлений взаємодією суб'єктивних і об'єктивних соціально-психологічних, психічних, психофізіологічних і фізіологічних чинників. А. Д. Андрєєва [2, c. 194], В. І. Слободчиков [3, c. 69] наголошують, що адаптація до навчання у ВНЗ становить складне багатоаспектне включення студентів у нову систему вимог і контролю, новий колектив, а для деяких і нове середовище. М. І. Вітковська та І. В. Троцук [4, c. 2] виділяють окремо соціальну адаптацію як пристосування індивіда до групи, всього студентського колективу; прийняття нормативно-правових вимог перебування у ВНЗ; осмислене прийняття норм моралі та культури; адаптація до проживання у гуртожитку. А також говорять про біологічну адаптацію як адаптацію організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці й сну, фізичних та нервових навантажень; режим і якість харчування. Ф. Г. Хайруллін [5, c. 2], розуміючи адаптацію, як звикання, пристосування особистості до нового оточення, виділяє два види адаптації залежно від характеру ставлення особистості до умов і змісту конкретної діяльності. Отже, це:

- творча адаптація - повне пристосування до навчального процесу (здобуття глибоких і міцних знань, формування творчого мислення і навичок майбутнього фахівця, загальна активність у пізнавальній діяльності);

- формальна адаптація - пристосування не для успішного оволодіння знаннями, а для доведення справи до кінця - одержання диплома.

Прийшовши у стіни вищого навчального закладу, абітурієнт зустрічається із низкою труднощів. Так, вчені (Ю. О. Бохонкова [6, c. 17], А. М. Мамедов [7, c. 155], М. Вієвська, Л. Красовська [8, c. 48] та ін.) виділяють з них найпоширеніші: переживання, пов'язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя; невизначеність мотивації вибору професії; неготовність до самостійного життя, налагодження побуту (особливо для нерезидентів); психологічна неготовність до відповідальності за себе, свої вчинки, прийняття рішень; відсутні або недостатньо розвинені навички самостійної роботи; навчальне навантаження, що є значним і нерівномірним; невміння регулювати час, відведений на навчання і відпочинок; відсутність навичок самоконтролю, саморегуляції поведінки та діяльності; нерозвинені вольові якості студентів, що, як правило, поєднуються із залежністю від близької мотивації; несформованість мотивації навчання в обраній професії.

Виникнення цих труднощів можна пояснити низкою особливостей: входженням у новий колектив зі зміною соціальної ролі; збільшенням фізичних і моральних навантажень; зміною ритму життя, звичок, деяких цінностей; посиленням відповідальності за свої дії.

Учені виділяють цілий ряд складових, що входять до процесу адаптації студентів до навчання у ВНЗ. Інакше кажучи адаптація студентів до нових умов навчання (див. табл. 1) є складним багатофакторним процес, який передбачає і підвищення освітнього рівня, і вміння встановлювати контакт із ровесниками та педагогами.

Процес адаптації студента довготривалий, адже він відбувається впродовж усього періоду навчання. Тільки відбувається він неоднорідно, з певними загостреннями і спадами. І, на нашу думку, дуже важливим є спостереження за перебігом цього процесу задля виявлення певних закономірностей і вироблення відповідних засобів і методів полегшення його перебігу.

Т. Цепеліна [12, с. 55], О. О. Стягунова [9, с. 21] виділяють такі критерії успішної адаптації студентів першого курсу до навчання в умовах ВНЗ:

- пізнавальний (дидактичний) - відповідність навчальних і професійних інтересів; стійка потреба у знаннях із фахових дисциплін; наявність певних знань із майбутньої професійної діяльності; порівняння попереднього досвіду спілкування з учасниками групи, функціонування у попередньому соціумі із теперішнім, із наявною системою ціннісних орієнтацій і установок;
                                                                                                                                                                                                   

                - емоційний - стійке позитивне та зацікавлене ставлення до обраного фаху; позитивна оцінка нової групи, прийняття групових норм, в результаті чого відбувається поступова ідентифікація індивіда з цією групою;

- діяльнісний (чи практичний) - стійка потреба в діяльності, максимально наближеної до майбутньої професії; активна позиція при опануванні професійно значущих дисциплін; прийняття активної участі в житті студентського колективу;

- вольовий - упевненість як у подоланні труднощів, пов'язаних з оволодінням професійною діяльністю, так і у вирішенні проблемних ситуацій на соціальному і побутовому рівнях.

Доцільно зауважити, що кожен студент адаптується по-різному і, як зазначив А. А. Налчаджян [13, с. 51], ліміти його адаптивних можливостей не безмежні. І для того, щоб досягти стану адаптованості, необхідно вибирати певний вид поведінки і певні внутрішні умови (розвиненість адаптивних механізмів, певний загальний рівень психічної зрілості тощо). Адаптованість як результат процесу адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі може досягатися з різною динамікою, мати різний вихідний вид.

Так, за А. А. Налчаджян, з яким погоджуються чимало вітчизняних учених, можна виокремити такі види адаптованості: тимчасова ситуативна адаптованість, яка може легко перейти у стан дезадаптованості в результаті внутрішніх психічних змін (наприклад, актуалізації нових потреб і установок) чи змін деяких аспектів ситуації; стійка ситуативна адаптованість - довготривала адаптованість в окремих типових ситуаціях, в яких індивід опиняється досить часто; загальна адаптованість.

Однак учені розходяться в думці з приводу часу, коли досягається кінцевий результат, тобто коли студент досягає стану загальної адаптованості.

М. Вієвська і Л. Красовська [8, с. 49] вважають, що рівня загальної адаптованості (чи повної компенсації) студент набуває після першої сесії після отримання позитивних результатів. А. Ф. Федоренко [14, с. 8], Т. В. Алексєєва [15, с. 15] та інші вчені стверджують, що повністю адаптованим студента можна вважати в кінці ІІІ курсу. За словами А. А. Налчаджяна [13, с. 51], загальна адаптованість ніколи не буває повною, і в цьому контексті може вважатись як потенційна здатність адаптуватися в широкому спектрі типових ситуацій, які найчастіше трапляються в даному соціальному оточенні в певний історичний період. Ми погоджуємось із останнім твердженням і вважаємо, що тільки той студент, який досяг гарних результатів у навчанні, набув стійкого соціального статусу серед однолітків, здобув певний авторитет у викладачів, вправно і впевнено діє у типових побутових і соціальних ситуаціях, може вважатися таким, що досяг загальної адаптованості. Але поєднання всіх складових загальної адаптованості трапляється досить рідко.

Порівняно нещодавно питання адаптації іноземних студентів до навчання у вітчизняних ВНЗ почало цікавити науковців Росії і України, серед яких В. Б. Антонова, О. В. Зиньковський, М. О. Іванова, Н. А. Тіткова, І. О. Мушарапова, С. Ю. Родонова, М. І. Вітковська, І. В. Троцук, І. В. Ширяєва та ін. Звісно, найбільше ця проблема розроблена науковцями тих країн, куди здавна їхали іноземці здобувати вищу освіту - це США, Франція, Германія, Великобританія, Канада, Бельгія, Японія та ін. Процесс адаптації іноземних студентів має свою специфіку і відбувається важче, ніж місцевих студентів. Адже система факторів і мотивів, які впливають на цей процес, складніша, труднощі інші, і особливості подолання їх відмінні. Адаптацію, як було вже зазначено, розуміємо як багаторівневий, динамічний процесс, пов'язаний із певною перебудовою особистості у рамках включеності у нові соціальні ролі. І. В. Ширяєва [16, с. 9] розуміє адаптацію іноземних студентів як формування стійкої системи відношень до всіх компонентів педагогічної системи, що забезпечує адекватну поведінку, сприяє досягненню цілей педагогічної системи.

За твердженнями М. І. Вітковської та І. В. Троцук [4, с. 4], процес адаптації студентів-іноземців до нового мовного середовища включає кілька етапів: входження в студентське середовище; засвоєння основних норм інтернаціонального колектива, вироблення особистої поведінки; формування стійкого позитивного відношення до майбутньої професії, подолання «мовного бар'єру», посилення відчуття академічного рівноправ'я.

Учені (М. І. Вітковська, І. В. Троцук [4, с. 7], С. Ю. Родонова [17, с. 3]) визначають такі критерії готовності іноземних студентів до навчання у вищих навчальних закладах іншої країни: когнітивний - розуміння студентами мети свого навчання, зв'язку навчання із майбутньою професійною діяльністю, знання структури і вмісту предметної галузі знань; мотиваційний - прагнення до самостійності, стійкий інтерес до предметної галузі знань, бажання повністю оволодіти мовою спеціальності; операціональний - володіння лінгвістичним апаратом для засвоєння професійно-значущої інформації, володіння навичками самостійної навчальної діяльності; емоційно-вольовий - особистісне ставлення до характеру і результату навчання, вміння будувати міжособистісні відносини, вироблення певних комунікативних навичок, вміння виявляти і долати труднощі, наявність позитивних ціннісних орієнтацій і моральних якостей, впевненість в успіху, висока самоорганізація, отримання задоволення від самостійного здобуття професійно значущої інформації; інформаційний - мовна, прагматична і предметна компетенція.

Процес адаптації іноземних студентів до навчання у ВНЗ України набагато складніший процесу адаптації вітчизняних студентів, адже, крім тих етапів, труднощів, критеріїв готовності до навчання та багатьох інших складових цього процесу, студент-іноземець стикається з цілою низкою додаткових, пов'язаних із перебуванням не в рідній країні, недосконалим володінням українською мовою, відсутністю друзів і знайомих на початковому етапі перебування, віддаленістю від батьків, незнанням або поверховим знанням традицій і звичаїв, специфіки населення України тощо. Ця проблема має багато аспектів і перспектив для дослідження.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Провівши теоретичні дослідження ми дійшли висновку, що незважаючи на певну кількість наукових праць з проблеми адаптації студентів до навчання у вищих навчальних закладах, вона розроблена недостатньо. У різних царинах психології існують різні погляди на дану проблему, де акцент робиться на різні домінуючі компоненти даного феномену. Але більша проблема спостерігається у вивченні проблеми іноземних студентів до навчання у ВНЗ України. Це питання нове у галузі психології, а тому вимагає більш досконалого не тільки теоретичного, а й практичного вивчення, що й є метою нашої подальшої наукової діяльності.



Номер сторінки у виданні: 380

Повернутися до списку новин