Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Формування духовно - моральних цінностей у студентів з особливими потребами в контексті проблеми соціальнопсихологічної адаптації





 

Вікторія Рибак, директор центру «Студентська соціальна служба» Рівненського державного гуманітарного університету

УДК [159.924:316.612]-057.875

 

У статті на підставі теоретичного аналізу пропонується визначення сутності поняття «духовно-моральні цінності». Проаналізовано провідні теоретичні підходи до формування духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями, систематизовано завдання, критерії та рівні їх сформованості; визначено психолого - педагогічні умови ефективного формування духовно-моральних цінностей у студентів з особливими потребами в контексті проблеми соціально-психологічної адаптації.      

Ключові слова: духовно-моральні цінності, виховання духовно-моральних цінностей, студенти з обмеженими фізичними можливостями.        

 

В статье на основании теоретического анализа предлагается определение сущности понятия «духовно - нравственные ценности». Проанализированы ведущие теоретические подходы к формированию духовно-нравственных ценностей у студентов с ограниченными физическими возможностями, систематизированы задачи, критерии и уровни их сформированности, определены психолого-педагогические условия эффективного формирования духовно-нравственных ценностей у студентов с особыми потребностями в контексте проблемы социально - психологической адаптации.

Ключевые слова: духовно - моральные ценности, воспитание духовно-моральных ценностей, студенты с ограниченными физическими возможностями. 

 

The article is based on theoretical analysis of the definition of meaning of spiritual and moral values. Analysis of major theoretical approaches to the formation of spiritual and moral values of students with disabilities, systematized tasks and levels of their formation were determined psycho-pedagogical conditions for effective formation of spiritual and moral values in students with special needs in the context of the problem social-psychological adaptation.          

Key words: spiritual and moral values, upbringing of spiritual and moral values, students with physical disabilities.

Постановка проблеми. Інтеграція в суспільство осіб з обмеженими можливостями, їхній соціальний захист, психолого-педагогічна підтримка є одним із найбільш актуальних і пріоритетних напрямів політики кожної розвинутої країни світу як в освітній, так і в соціальній сферах, оскільки ставлення до людини з інвалідністю багато в чому є показником рівня цивілізованого демократичного устрою держави.

На захист прав людей з особливими потребами, які внаслідок інвалідності та непрацездатності стикаються з труднощами та перешкодами для участі в житті суспільства, спрямовані Конституція України, Загальна декларація прав людини, Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН) та низка законодавчих актів (Закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про освіту» та ін.), в яких визначено принцип рівності прав людини з обмеженими можливостями в отриманні освіти, працевлаштуванні, активній громадянській позиції, в реалізації своїх потенційних можливостей.

Постановка завдання - теоретично обґрунтувати зміст духовно-моральних цінностей, форми, методи та особливості їх виховання у студентів з обмеженими фізичними можливостями.

Подолання людиною з інвалідністю ізольованості, відчуженості, реалізація прав і здібностей, відчуття бути рівноправним та повноцінним членом суспільства можливі не тільки за умов медичної, соціальної, психологічної підтримки, а й завдяки формуванню в неї життєвого внутрішнього стрижня, що проявляється у духовно-моральних цінностях.

Актуальність проблеми формування духовності та моралі підтверджується багатьма дослідженнями в різних галузях науки і практики. Теоретико - методологічна розробка сутності духовності та особливостей духовно-моральних цінностей знайшла відображення в наукових положеннях багатьох філософів (В. Баранівський, М. Бердяєв, Л. Буєва, С. Кримський, А. Кузнєцова, Л. Олексюк, Г. Сковорода, В. Соловйов та ін.); психологів (І. Бех, М. Боришевський, Т. Бутковська, О. Зеліченко, С. Рубінштейн, А. Титаренко та ін.); педагогів (В. Беспалько, Т. Власова, О. Олексюк, М. Роганова, Г. Сагач, В. Серебряк, В. Шадриков, Г. Шевченко та ін.).

Аналіз останніх досліджень. Проблеми інтеграції у суспільство дітей та молоді з інвалідністю, їх реабілітації та спеціального навчання, особливостей корекційно-виховної роботи розробляються сьогодні такими вченими, як В. Бондар, Т. Євтухова, І. Іванова, А. Капська, В. Ляшенко, М. Сварник, П. Таланчук, В. Тесленко, А. Шевцов та ін. Аналіз сучасної наукової літератури та теоретико-експериментальних досліджень свідчить про значний інтерес до проблеми духовності та моралі, виховання духовно-моральних цінностей у студентів, що підкреслює її актуальність [1, c. 41]. Водночас виникають протиріччя між необхідністю повернення молодої людини з фізичними обмеженнями до повноцінного людського життя і соціально-економічними та духовно-моральними факторами, які стримують реалізацію цієї проблеми; усвідомленням важливої ролі не тільки фізичної і психічної реабілітації, але й духовно-моральної, яка забезпечує оптимістичне світосприйняття й усвідомлення на світоглядному рівні цінності життя. Вирішення цих протиріч буде значно сприяти активізації пошуків таких засобів духовно-морального впливу на особистість, які забезпечать реалізацію природних здібностей молодих людей з особливими потребами і активне включення в соціокультурну сферу життя.

Психологічні підходи до проблеми, що досліджується, пов'язані з іменами Б. Ананьєва, П. Блонського, Л. Божович, Л. Виготського, З. Карпенко, О. Киричука, С. Рубінштейна та інших, які бачили її вирішення в аксіологічному та діяльнісно-особистісному підході до духовно-морального розвитку особистості, коли сама людина в процесі творчої життєдіяльності стає суб'єктом власного розвитку, наголошуючи на рушійній силі цих цінностей для розвитку людства, для пізнання людиною самої себе і світу.

Аналіз наукових джерел сучасних педагогів (Л. Аза, В. Баранівський, Г. Ващенко, Т. Власова, А. Кузнєцова, О. Олексюк, М. Роганова, Г. Сагач, Г. Шевченко та ін.) надав змогу визначити значущість духовно-моральних цінностей для виховання особистості, суть якого полягає у визнанні абсолютної цінності кожної людини, пріоритету її прав на повноцінну реалізацію своїх здібностей та інтересів.

Виклад основного матеріалу. На підставі аналізу філософських, психолого-педагогічних досліджень поняття «духовно-моральні цінності» визначено нами як внутрішні, світоглядні переконання, що формують життєву позицію та поведінку особистості, входять до її психологічної структури у формі особистісних поглядів і принципів, які виступають об'єднувальною ланкою між культурою суспільства і внутрішнім світом особистості. Саме завдяки духовно-моральним цінностям формується прагнення людини до самовираження та самовдосконалення.

Пріоритетними гуманістичними і загально-людськими духовно-моральними цінностями виступають: добро, любов, віра, гуманність, чуйність, милосердя, толерантність, обов'язок, відповідальність Вони зорієнтовані на внутрішні риси особистості, враховують норми поведінки та допомагають у соціальній адаптації студентам з обмеженими фізичними можливостями.

Поняттям «людина з обмеженими фізичними можливостями» визначають осіб, які мають порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, зумовлені захворюваннями, наслідками травми або дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності, впливають на якість життя людини й викликають необхідність у соціальному захисті.

З'ясовано, що для студентів з особливими потребами характерні: недостатня орієнтація в соціумі, низька соціальна активність, підвищена тривожність, вразливість, емоційна нестійкість, депресивні стани, звичка до невимогливого ставлення, завищені або занижені уявлення про свої можливості, низький рівень мотивації досягнення мети, відчуття втрати майбутнього; низький рівень самоактуалізації, переважання інтровертності поведінки, низька самооцінка, нерозвиненість самоконтролю, які зумовлені як суб'єктивними, так і об'єктивними факторами життєдіяльності (В. Бондар, Г. Нікуліна, П. Таланчук).

Разом з тим, як показує вітчизняна освітня практика, мова має йти про організацію інтегрованого навчання та виховання молодих людей з обмеженими фізичними можливостями і молоді, що нормально розвивається, у рамках освітньої установи, у спільному проведенні дозвілля та різних заходів, тобто передбачається не тільки освітня, а й соціальна інтеграція за умов створення інтегрованого виховного середовища за принципами співжиття, співтворчості, спрямованого на подолання соціальної ізоляції. Таке об'єднання сприяє гуманістичному вихованню здорової молоді і соціалізації молодих людей-інвалідів (І. Іванова, К. Кольченко, П. Таланчук). Тоді молода людина з фізичними обмеженнями розглядатиметься не тільки як об'єкт соціально-педагогічної, психологічної та медичної допомоги й турботи, але й як активний суб'єкт суспільного життя, що створює умови для максимально можливої його самореалізації й інтеграції (А. Капська, О. Карпенко, Н. Мирошніченко).            Важливим також є технологічний аспект виховної роботи з цією соціальною групою, який побудовано на суб'єкт-суб'єктних стосунках (А. Капська). У сучасній педагогіці термін «суб'єктність» трактується як здатність людини бути стратегом своєї діяльності, ставити й коригувати цілі, усвідомлювати мотиви, самостійно будувати плани в житті, що визначає ступінь свободи особистості, її гуманності, духовності, життєтворчості. Формування суб'єктних властивостей особистості визначають головним критерієм оцінки якості виховання (Є. Бондаревська).   На нашу думку, студенти з особливими потребами як суб'єкти виховної роботи потребують соціально-педагогічної підтримки та супроводу. Соціально-педагогічна підтримка дітей та молоді з обмеженими можливостями розуміється як

особливий вид спеціально організованої професійної соціально-педагогічної діяльності, що полягає у виявленні, визначенні та вирішенні проблем цієї категорії дітей та молоді з метою реалізації та захисту їхніх прав на повноцінний розвиток, і яка ґрунтується на індивідуально орієнтованій допомозі та співробітництві в їх життєвому самовизначенні. Реалізація такої підтримки можлива лише за умов сформованості спеціальної етичної та професійної компетентності соціальних і педагогічних працівників, що безумовно є ефективним чинником у вирішенні завдань інтеграції дітей та молоді з інвалідністю в суспільство (В. Тесленко).

Педагогічний супровід студентів з особливими потребами як вид педагогічної підтримки передбачає комплекс заходів, спрямованих на диференціацію й індивідуалізацію методів виховання, серед яких поряд із педагогічними методами виховання (формування свідомості, організація діяльності, стимуляція діяльності, самовиховання) застосовуються спеціальні методи соціальної роботи (методи соціальної діагностики, профілактики, контролю, реабілітації) і специфічні методи, наприклад метод «рівний - рівному» (спосіб надання і поширення інформації шляхом довірливого спілкування з ровесниками у межах організованої і неформальної роботи (спонтанне спілкування)) (А. Капська).

Ця система заходів є особливою сферою професійної діяльності педагогів: організація інституту кураторства, створення системи соціального захисту студентів з обмеженими фізичними можливостями, безбар'єрного середовища; організація різних видів діяльності студентів, що мають насичений зміст та сприяють духовно-моральному зростанню особистості, дають змогу розвивати таланти в інтегрованих групах.

Створення рівних можливостей у сфері освіти для молоді з особливими потребами є основним напрямом їх професійної реалізації, правової захищеності і життєвого самовизначення (І. Іванова).

Всебічний аналіз наукових праць та педагогічний досвід роботи дає підстави констатувати, що в умовах вищого навчального закладу в молодої людини з фізичними обмеженнями виникає можливість реалізувати свої здібності, набути соціального досвіду, більше зрозуміти себе, розібратись у своїх почуттях, взаємостосунках з іншими людьми, суспільством [3, с. 52]. У неї з'являється нове коло інтересів, різноманітної діяльності: навчання, спілкування, самовиховання, що повинно стати соціально-педагогічною базою для ціннісних орієнтацій студента, що й зумовлює появу інтересу до питань моралі, духовності, мистецтва, релігії.

Основне завдання адаптації цієї категорії молодих людей полягає у всебічному розвитку особистості на базі мобілізації компенсаторних можливостей, повного подолання наслідків фізичного дефекту для інтелектуального, духовного та морального розвитку; формування цінностей загальнолюдської моралі і навичок культурної поведінки в колективі.

Специфіка змісту виховної діяльності з формування духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями полягає у сприйнятті педагогом студентів з обмеженими фізичними можливостями як партнерів у взаємодії; гармонізації та гуманізації стосунків молодої людини з особливими потребами і суспільства через педагогізацію середовища вищого навчального закладу; перевазі емоційного аспекту над інформаційним (для ефективного виховного впливу необхідним є звернення до почуттів студента, його переживань, а точніше - до розуму через емоції) [2, с. 35].

Студенти з фізичними вадами мають занижену самооцінку, неспроможність адаптуватися до складних життєвих обставин, що викликає у них негативні почуття та емоції (розпач, страх, закомплексованість); песимістичне ставлення до свого майбутнього, високий рівень тривожності, невпевненості у собі, що проявляється у відчуженні від оточуючих людей, суспільства, або, навпаки, - в агресії; такі якості, як мораль, відданість, відвертість, авторитет у суспільстві, доброта, гуманність, чуйність, обов'язок, совість, на їхній погляд, малозначущі в реальному житті [7, с. 23]. Вони не вірять в ідеал, мало цікавляться громадським життям країни, соціально пасивні; їм не вистачає цілеспрямованості, впевненості у собі, сміливості, сили волі, взаєморозуміння. Разом з тим студенти мають потребу в отриманні освіти та працевлаштуванні, в реалізації бажань у сфері розваг та спорту, у створенні сім'ї тощо.

Дослідницький пошук дав змогу визначити основні критерії та показники сформованості духовно-моральних цінностей у студентів з особливими потребами, а саме духовно-інтелектуальний - знання з проблеми духовності та моралі; емоційно-ціннісний - особистісні ціннісні орієнтації, ставлення до суспільної моралі, вимогливість до себе, спрямованість інтересів, сформованість емпатії, співчуття, гуманності, обов'язку, відповідальності; результативно-діяльнісний - ставлення до себе, оточуючих людей та навколишнього середовища, життєва позиція, потреба в духовній практиці, здатність до рефлексії, адекватна самооцінка.

Організація роботи з виховання духовно-моральних цінностей вимагала чіткого уявлення про рівні їхньої сформованості у студентів з обмеженими фізичними можливостями. Було встановлено три рівні: низький, середній, високий.

Низький рівень: пасивність, відсутність мети в житті, високий рівень тривожності, відсутність поваги до особистості іншого, спрямованість інтересів на себе, егоїзм, низька (або завищена) самооцінка, конфліктність, низький рівень сформованості емпатії, співчуття, доброти, гуманності, обов'язку, відповідальності, особистісні цінності не збігаються з нормами суспільної моралі; байдужість до почуттів інших. У поведінці відмічається невпевненість у собі, що проявляється у відчуженні від оточуючих людей або, навпаки, в агресивному ставленні до них.

Середній рівень: недостатньо повні знання студентів з фізичними обмеженнями про духовність і мораль, прагнення принести користь - ситуативне, середня активність, слабка потреба в моральній діяльності, усвідомлення потреби

поважного ставлення до навколишнього середовища, дещо завищена або занижена самооцінка, «флюгерність» у стосунках з оточуючими людьми. Студент визнає значення духовно-моральних цінностей для кожної людини й суспільства, і водночас суспільні цінності ще не стали для нього особистісними.

Високий рівень: повні, глибоко усвідомлені й всебічні знання про духовно-моральні цінності, вміння стримувати себе, чуйність, почуття обов'язку, вміння відповідати за свої вчинки, вимогливість до себе і до інших людей, поважне ставлення до оточуючих, активна життєва позиція, низький рівень тривожності, адекватна самооцінка, високі організаторські вміння, почуття шляхетності. Духовно-моральні цінності ввійшли у внутрішню сферу відповідальності. Духовноморальні знання мають збігатися з особистісними ціннісними орієнтаціями, перебувати в гармонії із ставленням студента до оточуючого світу, людей, себе, знаходити своє відображення у духовно-моральних мотивах поведінки [6, с. 334 ].

Висновки. Цілеспрямоване формування духовно-моральних цінностей у студентів з особливими потребами у навчально - виховному процесі ВНЗ веде до таких позитивних змін: удосконалення виконавчих і організаторських умінь; підвищення вимогливості, рішучості; значне зростання студентської ініціативи; розширення кола спілкування; посилення прагнення непримиренно ставитися до проявів зла, несправедливості, жорстокості; сформувалися вміння правильно оцінювати себе, свої та чужі вчинки, приймати правильні рішення тощо. Це значною мірою сприяє досягненню кожним студентом злагоди зі своїм внутрішнім світом, сприйняттю себе таким, яким він є, що насамперед позитивно позначається на формуванні більш високої самооцінки. Як результат, у студентів з особливими потребами виробляються вміння та навички глибшого пізнання себе і оточуючих їх людей. Завдяки цьому зменшують внутрішній конфлікт, напруження, агресія, отже, підвищується рівень соціальнопсихологічної адаптованості в соціумі.



Номер сторінки у виданні: 419

Повернутися до списку новин