Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психологічний ресурс прийомної сім’ї як чинник компенсації емоційної депривації у дітей





 

Наталя Цумарєва, аспірантка кафедри психології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

УДК 37.018.1-058.855

 

У статті розкриваються питання виникнення емоційної депривації у дітей в умовах емоційно збідненого середовища інтернатного закладу. Автор вказує на деформуючий вплив емоційної депривації на розвиток психічної сфери у дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Володіючи певними зовнішніми та внутрішніми ресурсами та резервами, прийомна сім'я може стати своєрідним реабілітаційним простором для подолання та компенсації негативних наслідків емоційної депривації у дітей.

`           Ключові слова: емоційна депривація, прийомна сім'я, діти-сироти, психологічні ресурси сім'ї, компенсація.

 

В статье рассматриваются вопросы возникновения эмоциональной депривации у детей в условиях эмоционально обедненной среды интернатного учреждения. Автор указывает на деформационное влияние эмоциональной депривации на развитие психической сферы у детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки. Приемная семья владеет определенными внешними и внутренними ресурсами и резервами, поэтому может стать своеобразным реабилитационным пространством для преодоления и компенсации негативных последствий эмоциональной депривации у детей.

 Ключевые слова: эмоциональная депривация, приемная семья, дети-сироты, дети, лишенные родительской опеки, психологические ресурсы семьи, компенсация.


The article runs about the problem of emotional deprivation among the children in the conditions of emotionally poor environment in boarding schools. The author dwells on deforming influence of the emotional deprivation on the development of the psychological sphere in children-orphans and the children deprived of parental care. Possessing certain external and internal resources and reserves, the adopting family can become peculiar rehabilitation institute for overcoming the compensation of negative consequences of the children's emotional deprivation.          

Key words: emotional deprivation, adopting family, orphans psychological resources of the family, compensation

       

Постановка проблеми в загальному вигляді. Попри якісні зміни в роботі дитячих будинків (поліпшення умов проживання, навчання та виховання дітей, впровадження системи соціально-психологічного супроводу, використання сучасних методів лікування та реабілітації, можливість підтримання зв'язків із родичами та ін.), питання повноцінного психічного розвитку дітей-сиріт залишається відкритим. Наслідком довготривалого перебування в умовах інтернатних закладів є виникнення психічної депривації, яка призводить до психофізіологічних відхилень та деформації особистості дитини загалом. Природним середовищем для виховання дітей є сім'я, яка володіє певними ресурсами, що створюють підґрунтя для забезпечення основних потреб дитини та сприяють всебічному розвитку особистості.

Зв'язок проблеми із важливими науковими чи практичними завданнями. Перейнявши позитивний досвід функціонування прийомних сімей в зарубіжних країнах, в Україні вже майже 10 років функціонує прийомне батьківство. Державним інститутом проблем сім'ї та молоді за програмою «Трансформація державної системи інститутів піклування про дитину» [1] було проведено експеримент зі створення прийомних сімей в окремих областях України. Основною нормативно-правовою базою для проведення цього експерименту стали Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю» [2] і положення Кабінету Міністрів України «Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей у деяких регіонах України» від 15 вересня 1999 р. № 1713 [3]. І.В. Пєша [4] підтвердила ефективність проведеного експерименту на міжнародній конференції «Дитинство в Україні: права, гарантії, захист» і в резолюцію конференції було винесено пропозицію до Кабінету Міністрів України щодо поширення інституту прийомної сім'ї по всіх регіонах України.

Але, незважаючи на успішність проведеного експерименту, деякі питання функціонування прийомного батьківства потребують уточнення і практичного вирішення. Так, особливої актуальності набуло питання аналізу ресурсів, якими володіє прийомна сім'я для оцінки ефективності її реабілітаційного простору для дітей із деприваційними порушеннями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. За даними сучасних досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців (Г. М. Бевз, І. В. Пєша, С. А. Воскобойнікова, Б. С. Кобзар, А. А. Ліханов, Н. Ф. Міщенко, А. М. Нечаєва, Є. М. Рибінський, В. С. Яковенко, Л. Є. Просандєєва, Є. О. Смірнова, І. В. Дубровіна, Й. Лангмейер і З. Матейчек та ін.), у вихованців інтернатних закладів поглядається стійка тенденція виникнення психічної депривації. Основними її типами є материнська, сенсорна, емоційна, соціальна, комунікативна та рухова. Такий поділ умовний, оскільки на дитину впливає одразу кілька видів психічної депривації.

Найбільш травмуючим типом психічної депривації, на думку більшості дослідників, є емоційна, оскільки емоції виступають основним компонентом усіх стадій організації поведінки людини і є фундаментом формування базової довіри до світу. У дітей, які опинилися з певних причин в умовах психічної депривації, спостерігаються відхилення емоційного розвитку у 70-80% випадків. Емоційну депривацію низка авторів (Дж. Боулбі, В. В. Ковальов, А. Маслоу, А. Фройд, Є. Фурман, В. С. Мухіна та ін.) розглядає як особливу форму психотравмуючих факторів, в яких дитина повністю або частково позбавлена необхідних їй емоційних впливів (ласки, піклування, уваги, обіймів тощо). Причинами появи емоційної депривації виступають такі чинники, як відсутність спілкування з родичами (особливо з матір'ю); деформація родинних зв'язків; дефіцит і відсутність любові, ласки, уваги з боку значущого дорослого; обмеженістькола спілкування в інтернаті; жорстка регламентація розпорядку дня; формальне ставлення персоналу до формування особистості дитини; відсутність диференційованого підходу до кожної дитини з боку вихователів; відсутність свободи вибору та дій; брак довірливих відносин в колективі та ін. Н. М. Комарова, Г. М. Бевз, Л. С. Волинець [5] основними наслідками емоційної депривації називають високий рівень тривожності, агресивності та фрустрації, специфічність страхів, неадекватність самосприйняття, невпевненість у собі, низький рівень самооцінки, невміння розпізнавати та диференціювати емоційні стани себе та оточуючих, низький рівень емпатії відчуття ворожості до соціуму; закомплексованість та ін.

Проблема емоційної депривації ускладнюється ще й тим, що серед вихованців дитячих закладів є ті, які юридично не підлягають усиновленню і разом з тим не можуть повернутися до біологічної родини через низку причин: позбавлення батьківських прав, визнання батьків безвісно-відсутніми або недієздатними, оголошення їх померлими, хвороба або похилий вік батьків, перебування їх у місцях позбавлення волі тощо). Як правило, такі діти залишаються в інтернатних закладах до закінчення школи так і не маючи можливості для проживання в сім'ї. Вирішенням цієї проблеми стала така форма державної опіки як прийомна сім'я.

Пошуком оптимальних умов для повноцінного розвитку та соціалізації цієї категорій дітей займалися такі дослідники, як Л. І. Божович, М. І. Лісіна, А. М. Прихожан, Н. Н. Толстих, І. А. Фурманов та ін. Вони писали, що нормальний соціально-психологічний розвиток дітей вимагає не соціальної ізоляції їх, а інтеграції в соціум, діти повинні отримувати повноцінні емоційні контакти з близькими людьми. Прийомні батьки, як і біологічні піклуються про здоров'я, моральний та фізичний розвиток своїх вихованців, створюють належні умови для їхньої освіти та ведуть підготовку до самостійного життя, формують почуття захищеності.

Отже, проблемі неспроможності державної інтернатної системи забезпечити повноцінний психічний розвиток та соціалізацію своїх вихованців присвячено велику кількість публікацій, і всі дослідники наголошують на тому, що найбільш природним середовищем для виховання дітей є сім'я.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проаналізувавши літературні джерела з проблеми функціонування прийомних сімей, ми помітили, що більшість авторів сходяться на думці про те, що сиротам необхідна не просто сім'я, а батьки, які володіють певними ресурсами для їх інтеграції в сім'ю та суспільство, батьки, підготовлені до професійної роботи з дитиною, яка має деприваційні порушення. Адже за відсутності зусиль для компенсації емоційної депривації виникають стійкі емоційні розлади, що впливають на все майбутнє життя дитини. Тому невирішеною частиною проблеми ефективності функціонування прийомних сімей є аналіз її ресурсів як ефективних чинників компенсації наслідків емоційної депривації в дітей.

Формулювання цілей статті. Виходячи із вищезазначених аспектів, ми сформулювали таку мету статті: аналіз системи психологічних ресурсів прийомної сім'ї як чинника ефективного подолання наслідків емоційної депривації у дітей. Основними завданнями статті є: аналіз літературних джерел з проблеми функціонування прийомної сім'ї; виокремлення психологічних ресурсів прийомної сім'ї, які сприяють подоланню наслідків емоційної депривації у дітей; виділення проблем, що виникають в прийомних сім'ях і перешкоджають ефективній соціально-психологічній реабілітації дітей

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Прийомна сім'я, як і будь-яка сім'я характеризується певними нормами і зразками поведінки, обов'язками, функціями, ресурсами та резервами, що визначають стосунки між її членами, сприяють розвитку й самореалізації особистості. Виявлення соціально-психологічних можливостей прийомної сім'ї як чинника формування емоційного благополуччя дітей проводилося на основі спостереження за поведінкою прийомних батьків та їхніх дітей, їхнією взаємодією під час комунікації, при проведенні індивідуальних та групових бесід, консультацій з батьками-вихователями, опитувань, тестувань, аналізі продуктів дитячої діяльності, ознайомлюванні з історією сім'ї, при проведенні тренінгових занять із батьками та корекційно-розвивальних занять з дітьми у Кіровоградському міському центрі соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді. Отримані під час дослідження дані було узагальнено і піддано кількісному та якісному аналізу за допомогою аналітико-синтетичного, порівняльного методу, узагальнення та систематизації теоретичних і емпіричних даних, аналізу наукових публікацій. Об'єктом нашого дослідження виступала прийомна сім'я, а предметом - психологічні ресурси прийомної сім'ї як чинник компенсації емоційної депривації у дітей.

У Постанові Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю» [2] дано таке визначення: «Прийомна сім'я - це сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Специфіка сім'ї як соціального інституту зумовлює виконання нею певних функцій. Ю. В. Василькова [6] визначає функції сім'ї як діяльність, обов'язок, призначення сім'ї по задоволенню потреб її членів. Автор окреслює такі функції сім'ї: репродуктивна, виховна, господарсько-побутова, економічна, соціального контролю, духовного спілкування, соціальностатусна, дозвіллєва, емоційна, соціокультурна.

Отже, ми бачимо, що прийомна сім'я виконує ті ж самі функції, що й будь-яка сім'я, але її специфікою є лише те, що метою утворення прийомної сім'ї є забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім'ї на виховання та спільне проживання, а у звичайній сім'ї виховуються біологічні діти. Виходячи із мети створення, прийомна сім'я повинна стати ресурсом для повноцінного всебічного розвитку прийомної дитини. Автори посібника «Прийомна сім'я: методика створення і соціального супроводу» [7] визначають, що ресурси - це засоби і можливості, якими володіє прийомна сім'я і які будуть задіяні з приходом до неї прийомної дитини. Це означає, що прийомна сім'я повинна мати характеристики, які б допомагали вирішувати проблеми повноцінного фізичного, психічного, соціального та особистісного розвитку та реабілітації дитини.

О. В. Безпалько [8] вказує на те, що ресурси прийомної сім'ї потрібно визначати та враховувати для забезпечення стабільності життєдіяльності прийомної сім'ї та надання опіки дитині. Автор зазначає, що ресурси прийомної сім'ї зводяться до трьох складових: матеріальної, соціальної та психологічної. Матеріальна складова забезпечує економічний стан сім'ї, її доходи, умови проживання, наявність транспорту та певної техніки. Соціальний ресурс визначає статус у суспільстві, ступінь відкритості, адаптаційні характеристики, мобільність та способи проведення дозвілля. Психологічна складова включає-особистісні характеристики членів сім'ї та комплекс притаманних батькам методів впливу, які базовані на знаннях, вміннях та навичках ефективної взаємодії з дітьми. Таким чином, чим більшими ресурсами володіє певна сім'я, тим ефективнішим буде її вплив на формування всебічно розвиненої особистості і подолання наслідків емоційної депривації прийомних дітей.

Найбільший інтерес для нашого дослідження становить психологічний ресурс прийомної сім'ї як чинник компенсації емоційної депривації у дітей, тому докладніше спинимось на його характеристиці. Для того щоб довести ефективність впливу психологічного ресурсу прийомної сім'ї на процес подолання емоційної депривації, ми провели психодіагностичне дослідження у трьох групах дітей молодшого шкільного віку. Першу групу дітей становили діти зі звичайних родин, другу групу - діти із прийомних сімей, а третю - діти із дитячого будинку. Метою дослідження було з'ясування рівня емоційної депривації у трьох групах досліджуваних за методиками: «Неіснуюча тварина», «Будинок-дерево-людина», методика виявлення страхів А. І. Захарова, шкала кольорового діапазону настрою А. Н. Лутошкіна, методика дослідження емоційної стійкості, тест фрустрації Розенцвейга (дитячий варіант), шкільний тест тривожності Філліпса, карта спостереження Стотта. За методом полярних профілів на основі низки симптомокомплексів ми визначили, що для більшості дітей-сиріт характерним є високий рівень емоційної депривації, тоді як для дітей зі звичайних і прийомних сімей - низький і середній.

У результаті проведеного дослідження ми дійшли висновку, що психологічні ресурси прийомної сім'ї є важливим і дієвим чинником компенсації емоційної депривації у дітей. На наш погляд, психологічний ресурс прийомної сім'ї необхідно розглядати крізь призму батьківсько-дитячих взаємовідносин, які є процесом і результатом індивідуального відображення сімейних зв'язків і опосередковують зовнішню і внутрішню активність батьків і дітей в їхній сумісній діяльності. Психологічний ресурс прийомної сім'ї включає в себе такі складові, як прийняття, любов, розуміння, довіра і прощення, контроль, підтримка, захист та ін.

Цікаву гендерну особливість психологічного ресурсу прийомної сім'ї відмітила І. В. Ткаченко [9]. Так, за результатами її дослідження, у прийомних матерів найбільш вираженими виступають ресурси любові, а у батьків - ресурси особистісних досягнень. Ресурси материнської любові, які формуються в сім'ї, найбільшою мірою пов'язані з проявами емоційного тепла стосовно дитини, емоційною прихильністю, переживанням за успіхи та невдачі дитини, емоційною підтримкою в різних життєвих обставинах, а особливо у психотравмуючих. Батько для дитини виступає як мотиватор досягнення успіху й уникнення можливих життєвих невдач, закладає потенціал особистісного самоутвердження, подолання особистісних слабкостей, вираження власних достоїнств та формування потреб, визнання оточуючих.

Важливою складовою психологічного ресурсу прийомної сім'ї є відчуття безпеки. Адже саме від відчуття безпеки в дитини формується базова довіра до світу, долаються дитячі страхи, тривожність, невпевненість у собі та майбутньому. Сформоване відчуття безпеки є запорукою успішної адаптації прийомної дитини в навколишньому середовищі.

Емоційні зв'язки прийомної сім'ї виражаються у прив'язаності членів родини один до одного, дружбі, емпатії, повазі, моральній підтримці у скрутних обставинах, відчутті стабільності, психологічному захисті та любові. Для даної групи ресурсів домінуючою ознакою є позитивний емоційний фон, який забезпечує емоційне здоров'я членів прийомної сім'ї.

Поведінкова складова психологічного ресурсу прийомної сім'ї базуються на бажанні її членів зрозуміти себе і один одного, реалізувати спільні дії для досягнення особистих успіхів. Це сприяє самопізнанню, виробленню адекватних уявлень прийомної дитини про себе і оточуючих її людей, навичок побудови успішної взаємодії з оточенням.

Ресурси соціалізації виявляються у можливості дитини пізнати себе і оточуючих, навчитися ефективно встановлювати міжособистісну взаємодію і будувати на цій основі особистісні досягнення.

Автори методичного посібника «Усвідомлене батьківство» [10] позитивним і дуже важливим психологічним ресурсом вважають ретельну підготовку прийомних батьків. Головною метою такої підготовки є формування психологічної готовності кандидатів до виконання функцій заміщувальної опіки. Таку підготовку проводять соціальні служби, і вона допомагає прийомним батькам не тільки краще пізнати психофізіологічні особливості дітей, але й оволодіти ефективними методами та формами виховання, вирішення складних та конфліктних ситуацій, допомагає створити сприятливий соціально-психологічний мікроклімат у родині, активізувати емоційно-дійові спонуки батьківства, що призводить до перебудови структури ставлення до дитини, бачення перспектив її особистісного зростання.

Соціально-психологічний клімат прийомної сім'ї є теж важливим чинником подолання наслідків емоційної депривації у дітей. Так, позитивна атмосфера сім'ї сприяє стабільності настрою, зниженню тривожності та агресивності, формує відчуття довіри та конструктивного вирішення конфліктів. Авторський колектив навчального посібника «Основи батьківської компетентності» [11] зазначає, що прийомні батьки стають еталоном норм побудови емоційних взаємовідносин між дітьми та дорослими, які засвоюються прийомними дітьми та переносяться в доросле життя, у власні сім'ї.

Окрім основних ресурсів, прийомна сім'я може володіти ще й додатковими засобами - внутрішніми резервами, спроможними забезпечити її стійкість у непередбачених ситуаціях. Г. М. Бевз, І. В. Пеша [12] визначають резерви прийомної сім'ї як запаси, засоби, можливості, які на даний момент не будуть використовуватися, проте вони будуть джерелом підтримки здорового функціонування сім'ї та відновлення її виховного потенціалу. Ці резерви будуть актуалізованими в разі виникнення в сім'ї критичних і надзвичайних подій і сприятимуть підтримці позитивного мікроклімату. Такі ресурси, як особистісний потенціал, любов, щирість, зацікавленість тощо включаються, коли прийомні батьки починають відчувати психологічне виснаження, загострюються конфлікти та порушується встановлена емоційна стабільність.

Необхідно відмітити такий важливий факт, що відсутність психологічного резерву в сім'ї може призвести до її швидкого виснаження і до невиконання покладених на неї завдань, підвищується ймовірність травматизації та розвитку соматоформних розладів в її членів, а також зростання симптоматики сімейних дисфункцій аж до бажання розторгнення шлюбних стосунків.

Висновки з дослідження. Отже, однією із головних умов повноцінного емоційного розвитку дитини виступає сім'я, що володіє внутрішніми та зовнішніми психологічними ресурсами та резервами, має особливу організацію життя та притаманний лише їй рівень спілкування та довіри. Що раніше буде припинений вплив емоційної депривації, то раніше запуститься механізм її цілеспрямованої компенсації і кращим буде подальший розвиток дитини. Психологічні ресурси сприяють засвоєнню прийомними дітьми еталонів та норм побудови емоційних взаємовідносин між дітьми та дорослими.

На основі проведеного психодіагностичного дослідження ми відмітили різницю емоційної сфери дітей, що виховуються у прийомних сім'ях і дітей, які знаходяться під опікою державних навчально-виховних закладів. Саме психічні ресурси прийомної сім'ї виступають важливим чинником компенсації та подолання емоційної депривації дітей і розвитку особистості в цілому. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які виховуються в закритих дитячих установах, не мають впливу сімейних ресурсів, тому стають менш стійкими до деприваційних впливів і легко вразливими до негативних впливів емоційно збідненого середовища виховного закладу. Такі діти позбавлені психологічних ресурсів сім'ї як особливого складного психологічного феномену, утвореного системою подружніх та батьківсько-дитячих відношень, тому й позбавлені дієвих стимулів емоційного розвитку.

Перспективи подальших розвідок з даного напряму. Виходячи з результатів проведеного дослідження й аналізу літературних джерел з цієї проблеми, видається важливим перенесення акценту зі зміцнення системи державних дитячих закладів на забезпечення підтримки сімей для запобігання явищу соціального сирітства та розвиток системної професійної підтримки альтернативних сімейних форм влаштування дітей, які з різних причин не можуть проживати у власних сім'ях. Відкритим також залишається питання детального вивчення перебігу повного циклу функціонування прийомної сім'ї та запобігання фактам повернення прийомної дитини в інтернатний заклад.



Номер сторінки у виданні: 433

Повернутися до списку новин