Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Концептуальні засади управління навчальною діяльністю студентів в умовах гуманізації освіти





 

Олена Ріхтер, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов Харківського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ

УДК 378.141

 

У статті розглянуто проблему ефективної організації навчального процесу у вищому навчальному закладі в умовах гуманізації освіти. Обґрунтовано використання кібернетичного підходу до процесу навчання як необхідної складової в системі підвищення рівня якості професійної підготовки студентів. Концептуальні засади управління навчальною діяльністю розкриваються з використанням функціонального і структурного підходів.

Ключові слова: педагогічна система вищого навчального закладу, управління навчальною діяльністю, професійна підготовка, гуманізація освіти.                           

 

В статье рассмотрена проблема эффективной организации процесса обучения в высшем учебном заведении в условиях гуманизации образования. Обосновано использование кибернетического подхода к процессу обучения как необходимой составляющей в системе повышения качества профессиональной подготовки студентов. Концептуальные основы управления учебной деятельностью раскрываются с использованием функционального и структурного подходов.

Ключевые слова: педагогическая система высшего учебного заведения, управление учебной деятельностью, профессиональная подготовка, гуманизация образования.

 

The article deals with the problem of the effective organization of the training process in higher educational establishment in terms of education humanization. The use of cybernetic approach to the educational process is grounded as essential condition in the quality raising system of the students' professionatraining. The concept basis of the educational activities control is revealed by means of functional and structural approach.         

Key words: pedagogical system of higher educational establishment, educational activities control, professional training, humanization of education.

 

У педагогічній науці сьогодні триває пошук нових ефективних шляхів удосконалення навчального процесу у вищому навчальному закладі. Проблема гуманізації професійної освіти постає як одна із головних, що допомагає реалізувати головну мету навчання в системі вищого навчального закладу, а саме формування всебічно розвиненої особистості та висококваліфікованого фахівця [9]. Навчання - один із найдавніших видів людської діяльності, однак протягом усієї історії сутність цього процесу залишається незмінною, виявляючись у взаємодії викладача й студента. Цей процес нерозривно пов'язаний з поняттям «управління». Досягнення поставленої мети в процесі навчання, формування всебічно розвиненої особистості безпосередньо залежать від управління цим процесом.

Аналіз останніх досліджень [3; 4; 6] показує, що проблему ефективної організації навчального процесу остаточно не розв'язано. У наш час розгляд процесу навчання у вищому навчальному закладі як процесу управління є вельми продуктивним, проте, як показують дослідження в цій сфері, багато теоретичних і практичних питань залишаються відкритими. Теорія управління вимагає глибокого вивчення й аналізу з метою визначення її дидактичних можливостей і практичної значущості.

Метою статті є розгляд методологічних основ управління навчальною діяльністю студентів із застосуванням системного підходу, що дає змогу відокремити структуру системи управління, визначити її функції, а також простежити історію формування поняття «управління». Розкриття сутності поняття «управління» не буде повним без лексичного аналізу цього терміна. В російській мові існує термін «управление», що застосовується в будь-якій галузі. В українській мові найпоширенішими є два варіанти перекладу цього терміна: «управління» і «керування». У словнику Д. І. Ганича та І. С. Олійника наводяться такі варіанти перекладу: «1. (дія) управління;... правлення, урядування; керування; 2. (про установу, підрозділ установи) управління;... 3. техн. керування, управління;... 4. муз. керування, керівництво;... 5. грам. керування» [1, с. 942]. Як бачимо, термін «управління» посідає першу позицію у трьох випадках з п'яти, з чого ми можемо дійти висновку про універсальність даного терміна в українській мові. На наш погляд, його використання щодо процесу навчання є припустимим. В англійській мові «управління» - це багатозначне слово, але термін англійського походження «менеджмент» (management - англ.), що є одним з варіантів перекладу слова «управління», широко використовується в сучасній українській мові. Проте термін «менеджмент» лише частково відповідає українському слову «управління». Словник іншомовних слів дає таке визначення слова «менеджмент»: «управління виробництвом; сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, що розробляються і застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутків» [7, с. 311].

У сучасній педагогічній літературі можна зустріти використання англійського терміна у значенні «управління освітою». С. І. Ожегов розкриває значення слова «управляти» у такий спосіб: «1. Направляти хід, рух кого-чого-н., керувати діями кого-чого-н. ... 2. Керувати, направляти діяльність кого-чого-н. ... 3. В граматиці: синтаксично підкоряти собі інше слово...» [5, с. 683]. Як бачимо, термін «менеджмент» відбиває лише один бік терміна «управління», застосований у значенні «управління школою, вищим навчальним закладом тощо». Відповідно термін «управління» цілком розкриває значення іншомовного терміна «менеджмент».

`Теорія управління прийшла в педагогіку з кібернетики. Саме кібернетика дала змогу застосувати закони управління не лише до складних технічних систем, а й до соціальних, у тому числі і до педагогічних. Отже, можна констатувати, що саме за допомогою управління якнайкраще досягається мета навчання у вищій школі - формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості - майбутнього фахівця високого рівня.

Кібернетичний підхід до процесу навчання дає змогу розглядати відносини між науково-педагогічним працівником і студентом як відносини між суб'єктами навчальної діяльності, взаємодія яких зумовлює реалізацію поставленої мети. Оптимальність даної системи забезпечується прямим і зворотним зв'язком, який використовується на кожному етапі управління. Роль зворотного зв'язку полягає в якості і кількості інформації, що передається науково-педагогічному працівнику. Компоненти, які складають зворотний зв'язок, це - визначення рівня засвоєння матеріалу на базі усних відповідей студентів, результатів контрольних робіт, спостережень науково-педагогічного працівника, бесід зі студентами та ін. Прямий зв'язок забезпечується за допомогою пояснення науково-педагогічного працівника, роботи з літературою, практичних занять зі студентами.

В основу управління навчальною діяльністю студентів покладений принцип зворотного зв'язку. Саме завдяки зворотному зв'язку забезпечується динаміка педагогічного процесу та реалізується мета навчання. За допомогою зворотного зв'язку науково-педагогічний працівник коригує процес навчання, має можливість враховувати необхідні зміни в педагогічній системі і вчасно коригувати хід процесу. Завдяки зворотному зв'язку можна розробляти системи, що стануть ефективними навіть у складних і непостійних умовах.Розрізняють основний і допоміжний, позитивний і негативний, жорсткий і гнучкий зворотний зв'язок. Основний зворотний зв'язок щодо процесу навчання - це зв'язок, який встановлює кількість знань, умінь і навичок на вході і виході системи. Допоміжний зворотний зв'язок визначається реакцією студентів за опосередкованими ознаками: увагою, швидкістю реакції тощо.

Позитивний зворотний зв'язок «забезпечує оцінку «руху» учня з одного якісного стану в інший» [9, с. 158]. Інакше кажучи, позитивний зворотний зв'язок допомагає науково-педагогічному працівнику оцінити ступінь засвоєння студентом нових знань, умінь і навичок. Автор стверджує, що для здійснення цього типу зворотного зв'язку необхідною є наявність спеціальних дидактичних засобів, які фіксували б просування студентів. Негативний зворотний зв'язок, на думку автора, «інформує педагога про відповідність фактичних результатів поставленій меті» [9, с. 157]. За наявності такого зворотного зв'язку науково-педагогічний працівник зіставляє знання й уміння студента з наявним еталоном за певними критеріями й визначає ступінь відхилення. Жорсткий зворотний зв'язок передбачає управління процесом навчання з частковою адаптацією, є гнучким і дає змогу вносити в хід процесу необхідні корективи, а, отже, є кращим.

Метод моделювання педагогічного процесу в наш час - це один з основних способів дослідження. Моделювання уможливило вирішення таких завдань, як дослідження цілей, методів, форм і засобів функціонування педагогічних систем; вивчення змісту освіти на основі моделі; вивчення впливу великої кількості різноманітності (закон У.-Р. Ешбі) на хід навчального процесу. Організація сучасного навчального процесу з погляду управління ним має враховувати особливості і властивості педагогічних систем. Педагогічні системи - це складні, динамічні об'єкти, що складаються з певної кількості взаємозалежних компонентів. Відповідно до цього положення управління педагогічним процесом розділяється на централізоване й автономне. Централізоване управління - це спрямована дія на систему загалом, автономне - здійснює цілеспрямовану дію на функціонування того чи іншого компонента системи. Модель управління припускає створення програми, що включає передбачене очікування функціонування системи, обґрунтований підбір і використання форм, засобів, методів і прийомів навчання, постійний контроль, спостереження й корекцію. Управління процесом навчання може мати різні види впливу на систему, однак деякі з них типові і постійні. Головними з них є: визначення обсягу і змісту знань, доступних для засвоєння студентами; визначення прийомів, засобів і методів навчання, що створюють певний ступінь активності в процесі навчання; визначення шляху використання знань для набування умінь і навичок; установлення системи дій студентів, що зумовлюють оптимальне вирішення навчальних завдань; організація самостійного творчого пошуку студентами знань та їх раціональне використання. Існує багато класифікацій видів навчальної діяльності за способом управління. За наявністю зворотного зв'язку управління класифікують на: розімкнене, циклічне, чи замкнуте управління, змішане управління.

Розімкнене управління здійснюється за допомогою певних дій, що задаються заздалегідь (контроль - корекція). Наприклад, це робота з інструкцією, що передбачає певний порядок дій студента. При розімкненому управлінні не діагностуються проміжні стани об'єкта, оскільки вважається, що, правильно виконуючи кроки алгоритму (інструкції), студент завжди досягне поставленої мети. Проте це припущення не є однозначним. У групі може виявитися кілька студентів, які не до кінця розібралися в матеріалі чи чогось не зрозуміли. Зворотний зв'язок відсутній при розімкненому управлінні. Отже, засвоєння не завжди проходить на бажаному рівні. При циклічному управлінні відбувається постійний контроль за ходом процесу навчання і - за необхідності - його корекція. Прикладом циклічного управління може бути опитування студентів науково-педагогічним працівником і негайне роз'яснення помилок у засвоєнні матеріалу. У цьому разі існує прямий і зворотний зв'язок з викладачем, який значно поліпшує якість засвоєння. Якщо на різних етапах процесу навчання використовуються різні схеми управління, таке управління називається змішаним. За способом впливу на того, кого навчають, розрізняють пряме і непряме управління. Пряме управління здійснюється безпосередньо науково-педагогічним працівником. Прикладом непрямого управління може бути програмоване навчання, за якого студент не зв'язаний з викладачем прямо, а самостійно виконує ряд розпоряджень (кроків) для досягнення поставленої мети.

Одним із видів непрямого управління можна вважати проблемне навчання. За допомогою прямого управління (питань викладача) здійснюється перехід до співуправління, а потім і до самоуправління студента. Педагогічна ситуація скеровує розумову діяльність учня на розв'язання проблеми; робота в процесі розв'язання проблеми - дуже важливий етап, іноді навіть важливіший ніж саме розв'язання. Формування особистості, що здатна творчо мислити, знаходити рішення неординарним шляхом, - це мета, яку ставить перед собою викладач при переході студента на рівень самоуправління. Проблемні ситуації викликають у студентів необхідність вивчати новий теоретичний і практичний матеріал; вони створюють умови для поглибленого розуміння цілей і змісту навчання. Головним компонентом даного типу навчання є особистість студента з її здібностями, психофізіологічними особливостями, а також індивідуальний підхід до нього. Викладач виступає організатором діяльності студентів і розвиває їхню мотивацію до навчання, творчу активність. Розвивальне навчання допомагає підвищити ефективність роботи системи «викладач - студент» і реалізувати головну мету педагогічного процесу - здійснення переходу від прямого управління до самоуправління студента за допомогою співуправління. Уміння творчо мислити, розв'язувати задачі нестандартним шляхом - це показник високого рівня підготовки майбутнього фахівця, оскільки на практиці далеко не всі питання мають стандартний варіант розв'язання. Дослідницька діяльність студентів є критерієм визначення рівня їхніх творчих здібностей. Якщо майбутній фахівець володіє необхідними знаннями й уміннями для роботи зі спеціальності, а в нього, до того ж, розвинуто творчий компонент діяльності, постійне бажання шукати нову інформацію, підвищувати свій професійний рівень, освіта перетворюється на безупинний процес. Творча самостійність студента виявляється в сукупності взаємозалежних чинників: у наявності умінь і навичок, необхідних для самостійного творчого вирішення завдань; у ставленні до процесу виробничої діяльності та в необхідності і здатності набувати нових знань й умінь для подальшого вдосконалювання свого професійно творчого досвіду.

Слід зазначити, що питання про функціональну складову процесу управління залишається і дотепер відкритим. У педагогічному словнику ми знаходимо визначення таких функцій управління освітою: «планування, організація, керівництво і контроль, що визначають функціонування й розвиток основних освітніх і таких, що забезпечують, процесів, а також безупинний саморозвиток» [2, c. 153]. Управління - процес цілеспрямований, таким чином, на кожному етапі управління навчальною діяльністю розглядаються різні цілі. Глобальною метою вищої освіти є формування всебічно розвиненої особистості, професіонала в галузі виробництва чи науки. Цього результату можна досягнути, виконуючи стратегічні цілі, що надають можливість забезпечити повноту, системність, систематичність, усвідомленість знань, рівень сформованості умінь і навичок студента. На рівні оперативних цілей формуються завдання, вирішення яких забезпечує досягнення наступного рівня системи цілей. Отже, як структурний, так і функціональний підходи до проблеми управління є актуальними і доповнюють один одного. Розгляд поняття «управління» з позицій функціонального підходу неможливий без виділення особливостей етапів управлінської діяльності. Основні етапи такі: збирання інформації про об'єкт, постановка цілей, організація діяльності, контроль і корекція результатів діяльності. Функціонування системи управління навчальною діяльністю студентів передусім залежить від цілей, яких необхідно досягти в процесі навчання. Всебічний розвиток особистості студента, базований на загальній підготовці і глибоких професійних знаннях, є головною метою вищої освіти сьогодні. Засоби управління процесом навчання студентів, що проектуються відповідно до етапів навчання, допомагають оптимізувати даний процес. Так, на етапі орієнтування викладач застосовує граф спеціальності, структурну схему тем навчальної дисципліни тощо. На етапі пізнання використовуються різні навчальні посібники, що дають інформацію про досліджуваний об'єкт. На етапі перетворення студентам пропонується активний роздавальний матеріал, а етап контролю і корекції супроводиться контрольними завданнями відповідно до рівнів засвоєння знань.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури можна дійти висновку, що основною особливістю сучасної вищої освіти стає її гуманістична спрямованість, коли головна увага має приділятися формуванню всебічно розвинутої особистості. Розгляд процесу навчання як процесу управління навчальною діяльністю студентів дає змогу ефективніше ставити завдання навчання, проектувати процес навчання і необхідні засоби, здійснювати постійну взаємодію педагога і студента завдяки наявності зворотного зв'язку, коригувати хід процесу навчання з метою його оптимізації. Управління навчальною діяльністю студентів - це така форма організації навчального процесу педагогом, яка націлена на конкретний результат - оволодіння студентом професійними знаннями, уміннями та навичками; ефективність даного процесу забезпечується зворотним зв'язком на всіх етапах навчальної діяльності студентів. Ефективність управління навчальною діяльністю студентів безпосередньо залежить від засобів, застосовуваних у навчальному процесі; отже, дидактичні засоби можуть розглядатись як засоби управління навчальною діяльністю студентів. Функції управлінської діяльності (проектування, організація, керівництво, контроль і корекція) мають загальний характер і повинні застосовуватися до процесу навчання з метою підвищення професійної підготовки студентів. Проблема гуманістичної направленості вищої освіти залишається актуальною, окремі питання потребують детального розгляду. Одним із головних і потребуючих вирішення, на наш погляд, є розвиток творчих здібностей студента у процесі професійної підготовки, що сприятиме більш гармонійному розвитку особистості та значно підвищить кваліфікаційні якості фахівця.



Номер сторінки у виданні: 446

Повернутися до списку новин