Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Мораль як основа життєдіяльності суспільства

Тематика: ФІЛОСОФІЯ




Олександр Гужва, доктор філософських наук, кандидат мистецтвознавства, професор кафедри, завідувач кафедри історії Української державної академії залізничного транспорту,

Віталій Щербак, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Української державної академії залізничного транспорту

УДК 330.34:336.12

 

У статті викладено результати досліджень у сфері морально – психологічної мотивації діяльності.

Ключові слова: філософсько – етична і морально – психологічна мотивація, трудова діяльність, господарський механізм, малий бізнес, ринкова економіка, глобалізація, духовність, духовна культура.

 

В статье изложены результаты исследований в области морально!психологической мотивации деятельности.

Ключевые слова: морально – психологическая мотивация, трудовая деятельность, хозяйственный механизм, малый бизнес, рыночная экономика, глобализация, духовность, духовная культура.

 

Guzhva O.P., Shcherbak V.M. Morality as the foundation of the society. The article presents the results of research in and moral and psychological motivation.

Key words: moral – psychological motivation, work activity, economic mechanism, small business, market economy, globalization, spirituality, spiritual culture.

 

Метою дослідження є розкриття проблеми мотивації діяльності в площинах філософськоекзистенційної проблематики.

Постановка проблеми. Докорінні зміни всіх сфер соціокультурного буття змушують саме у межах філософського дискурсу розглядати проблему мотивації діяльності як такої, що забезпечує існування людей. Від сивої давнини доходить до нас вислів: «Хто сіє хліб, той сіє праведність». Так говориться в «Авесті», древньо – іранському епосі (Авеста, книга «Вендидат», розділ III). Відтоді людина зводить воєдино

працю з усім комплексом філософських проблем: заради чого людина існує, що вона є і що є світ? Недарма поняття «річ», що створена людиною, в усіх письмових джерелах доби ранніх цивілізацій зводить воєдино земне та небесне, матеріальне та духовне. Ремесло підіймається до рівня мистецтва саме тому, що стає відбиттям духовного світу людини.

Здається правильним пов’язувати між собою безпосередньо працю в умовах ринкової системи господарювання зі збереженням основ духовності. Безпосередньо дослідники – економісти, соціологи приділяють поняттю «мотивація праці» достатньо уваги і в своїх висновках як найбільш важливі фактори творчої ініціативи називають культуру людей [1–4], вказують, що задоволення насущних потреб, притаманних біологічним видам у їжі, захисті себе та території, інформації про навколишнє середовище, продовження роду змушує представників homosapiens об’єднуватись у спільноту. Спільнота, інакше соціум, розвивається за законами цивілізації, що потребуєсировини для господарського механізму [5], залучає кожного до процесу виробництва, структуруючись у систему, що постійно має відтворюватись, і дещо відчужено сприймає спроби індивіда вийти за горизонт усталеної Tаtigkeit — діяльності. Відтворення соціуму, скоріше соціогосподарського механізму, все ж постійно корегується також діяльністю цих окремих індивідів. Окремі індивіди постають як особистості, що уособлюють у собі колективну свідомість і тим здатні давати відповіді на виклики дійсності (за Тойнбі), і дарувати людям моральні цінності, на основі яких зростає мораль, що забезпечує цілісність соціуму, формує культуру і в ній духовно – практичні форми осягнення дійсності, до яких належать філософія, релігія, науки, мистецтва і яка поширюється на всі види діяльності людини – трудівника.

Новітня доба історії порушує рівновагу сил у межах суспільства: за умов ринкової економіки зникає можливість поновлення соціального організму: зникає людина праці, її головний представник — середній клас, все менше залишається сприятливих умов для появи особистості, що живе інтересами суспільства, зникає єдність колективної свідомості, а за її відсутності зникає мораль, єдині норми існування, тобто зникає «праведність».

У центрі уваги авторів цієї статті — механізм відродження суспільства завдяки активізації діяльності різноманітних форм малого бізнесу, що збирає в мікросоціум представників різних соціальних верств, викинутих під дією нової реальності зі своїх соціальних ніш.

Результати дослідження. Людина кожним своїм словом, вчинком, рухом відчуттів виявляє причетність до найбільш давніх основ духовності, що виникли в первісну епоху, коли формувалася праобщина, коли людина вчилася стримувати свої емоції і управляти ними, долаючи стадність і виховуючи в собі відчуття колективізму.

Воно полягало в радості спільної праці і спільного подолання всіх тягарів життя. Тоді людина була відкрита для інших і через інших пізнавала себе. Виняткову важливість в її свідомості мала причетність до могутнього племені, яке може протистояти стихіям природи, тільки об’єднуючи зусилля і досягаючи взаєморозуміння між усіма його членами. В епоху ранніх цивілізацій взаєморозуміння спиралося не лише на магію колективних дійств, систему заборон, шанування предків, а й на достатньо розгорнені моральні кодекси. Ці моральні кодекси були звернені як до всього співтовариства, так і до окремої особи. Дуже важливу роль ці кодекси відігравали тоді, коли почався процес об’єднання різних племен у держави, і разом з тим коли людинапочала виділятися із загальної маси завдяки гідності, майновому становищу і завдяки досягнутій досконалості в окремих сферах діяльності.

Розподіл праці, строга соціальна ієрархія вимагали об’єднання різнорідного соціального організму через систему законів, але об’єднання людей відбувалась і на основі духовності. Духовність у ранньокласовому суспільстві, з якого утворювались держави, включала релігійні переконання, ідеологію, що закріплює соціальну нерівність і, мабуть, найбільш значущу частину світоглядної системи — основи моралі. Разом із системністю знань, початками наук, стрімким розвитком ремесел, які піднімалися до рівня мистецтва, і самими найрізноманітнішими мистецтвами почало складатися філософське – етичне розуміння основ життя і праці.

У стародавніх єгиптян воно представлене в «Книзі мертвих», у шумерійців в «Пісні про Гїльгамеша», у аравійців в «Авесті», у індусів у «Ведах», у китайців в «І – цзин», у ізраїльтян в книгах Старого завіту, у стародавніх слов’ян, що знали «Веди», в «Книзі Велеса». У цих немеркнучих посланнях з минулого осягалися закони краси, що володарює над світом, прагнення до досконалості розглядалося як втілення божественної суті, пошана і любов до ближнього поставали як вимога самого життя. Людина включалася в потік життя, керований моральними началами, які ставали її власною духовною суттю. Ця суть визначає всі людські ініціативи навіть в нинішню епоху, повну безвір’я, скинення і втрати цінностей.

Початок третього тисячоліття немов би відкидає людину до початку людської історії, що спостерігається у сфері вдач (норов, temper) у самому реальному житті, спонукає усвідомити трагізм ситуації і випробувати разом зі всім людством не тільки потрясіння, але і катарсис. Катарсис, що зростає, завдяки нашій здатності співчувати, на уламках людських сподівань, що міститься в дивовижній подібності людських доль, що якнайбільше спроможний об’єднати людей, є рушійною силою оновлення життя. Цю нескінченну фреску поступу всього людства до кращого, яка разом з тим постає як духовна драма, що поки що не має розв’язки, спробували відтворити поети срібного століття, а услід за ними філософи й історики, такі, наприклад, як Марк Блок або Арнольд Джозеф Тойнбі. Виявилася схожість історичних ситуацій, в яких опинилися вплетені долі багатьох поколінь, що випробували на собі тягар світових воєн, жахи сталінських таборів і екологічних катастроф.

Людина наново відкриває для себе сакраментальну формулу: «ти є той, інший», яка є серцевиною етичного кодексу стародавніх індусів і яка знайшла віддзеркалення у філософських системах В.Соловйова, Бердяєва, Шопенгауера. Ця формула сьогодні сприймається як заклик до духовного оновлення, творчої діяльності в ім’я сьогодення і майбутнього. Спроба побачити мотивацію творчої діяльності в моральності,  ув’язненій в людській суті, не нова (їй присвятили увагу багато дослідників минулого і сьогодення). Новизна полягає в прагненні звести в єдиний ряд чинники духовності, які закономірно реалізують себе в різних сферах діяльності, що все більш диференціюються.

Мотивацією діяльності можуть стати морально – психологічні чинники: прагнення до самореалізації, самоствердження, самопізнання, відчуття комфорту або, навпаки, якихось мук творчості і їх подолання. Мотивацією діяльності може стати велика мета перевлаштування суспільства, побудова ідеальної держави, світлого майбутнього. Тоді в наявності певна філософська платформа, її філософсько – етичний план. Ясність світобачення однаково властива індивідуальній і суспільній свідомості. На наш погляд, вона може бути досягнута в різні епохи. Особливо вражаючі випадки її появи в драматичні моменти історії. Тоді може виявитися ще дуже важлива закономірність: зліт до вершин духу через безпосередньо працю.

Воістину: «Хто сіє хліб, той сіє праведність». Праця може привести до народження нових для особи морально – психологічних начал життя: радості буття, світлого сприйняття світу, жадання спілкування, віри в людину. З появою все більш широких за обсягом категорій у свідомості індивіда формується вже цілісний філософський світогляд і мораль, яка з поширенням її на суспільство стає нормою існування.

Так або інакше, пошук філософсько – етичної та морально – психологічної мотивації діяльності індивіда дозволяє далі просунутися в дослідженні структури духовності, взятої на переломі, коли суперечності суспільного життя знаходять прояв у культурних і соціальних революціях, породжуючи химерне світобачення, що перебуває весь час у становленні та прагне оновлення.

Людина безперервно співвідносить свої етичні норми зі своїми діями і соціально значущими вчинками. У свою чергу, вчинки ведуть до корекції всього світосприймання, оскільки викликають до себе з боку оточення певну реакцію, що є ціннісним орієнтиром для кожного, хто засвідчує своє існування своїми діями.

Людина дії — homo agiens — прагне знайти своє відбиття в різних формах духовно – практичного засвоєння дійсності, які усвідомлюються етикою як наукою.

Етика досліджує важливі складові людської діяльності: її цілі, що усвідомлюються самим індивідом, її ціннісний сенс, інакше — необхідність для суспільства самої людини, і, нарешті, важливі для становлення людини наслідки, що дають їй можливість відчувати в собі вольовий імператив і причетність до безперервного акту творення світу.

Діяльність — крім своєї обумовленості соціальним запитом та необхідністю відтворення та підтримки життя — це проекція в соціум моральних основ індивіда. Необхідність реалізації себе в соціумі спонукає індивіда до безперервної внутрішньої роботи свідомості. Робота ця  діалектичний процес народження одних уявлень про світ і відмирання інших. Нові уявлення проростають залежно від того, наскільки ємним виявляється коло інтересів індивіда і наскільки ці нові уявлення співвідносяться з його майново – правовим становищем у суспільстві і можливостями його професійного зростання.

«Вбудованість» людини в соціум з моменту народження спонукає її, перш за все, оцінювати норми співіснування. По мірі наближення до зрілості людина в своєму світобаченні зв’язує воєдино різні життєво важливі аспекти: економіку, право, політику. Але жоден із цих аспектів, узятих окремо, не в змозі так оперативно реагувати на зміни умов життя, як мораль, яка виступає як чинник, що скріплює весь суспільний організм. Адже мораль — це одночасно показник життєздатності суспільства, його творчого потенціалу і важлива складова світобачення, яка сприяє пробудженню самосвідомості і виробленню активної життєвої позиції індивіда.

Як складова философії етика сприяє досягненню злагоди, що є умовою розвитку суспільства і нації. Досліджуючи мораль, вона є важливою складовою людської діяльності на рівні безпосередньо життєвих програм як суспільства, так і індивіда. Суспільство реалізує свою програму, створюючи умови життя для своїх членів. Індивід знаходить себе в служінні суспільству і в задоволенні своїх потреб. Звичайно, не на одній злагоді тримається світовий порядок і благополуччя в суспільстві, хоча для багатьох мислителів минулого благо — сенс людського існування і всіх починів — випливає із злагоди. На підставі моралі зростає розуміння культури як пошуку злагоди між людьми.

Життя є боротьба, це — подолання конфліктів і суперечностей. Суперечності — основа розвитку — носять універсальний характер, виявляючись і у сфері матерії, і у сфері духу. Людське життя, людська свідомість виткані із безлічі суперечностей, які свідчать і про складність етично – соціальних основ буття, що зумовлюється безперервним зіткненням інтересів, виникненням у кожного індивіда своєї етично – філософської програми, змінами умов життя, які можуть кидати суспільство від однієї системи моральних та духовних цінностей до іншої. Кожна свідомість зіштовхується із безліччю суперечностей, кожна свідомість незмінно відкриває для себе значущість моральних принципів буття, які дозволяють виробити лінію поведінки, провести демаркаційну лінію між тим, що допустимо в соціумі і що неприйнятно. Свідомість керує людиною, дозволяє особі реалізувати свій потенціал, знайти сенс життя. За умов глобалізації світу свідомість нерідко веде до самоізоляції людини, її гострого конфлікту із суспільством.

Мораль зростає і підтримується багатьма флюїдами, що йдуть від життя, вона позбавляє від демонів (за Фр. Беконом), які зростають у сфері духу і можуть опинитися на місці світоглядних установок. Важливо, щоб моральні принципи були організовані в систему, що стосується різних сторін життя індивіда та суспільства. Різноспрямовані стремління, які присутні в свідомості індивіда і соціумі в цілому, інакше як моральними суперечностями не назвеш. Моральна суперечність заявляє про себе у сфері суспільних відносин у найрізноманітніших ситуаціях, оскільки люди не перестають у процесі своєї діяльності впливати один на одного, певною мірою створюючи нову модель суспільства, в якій хочуть бачити і самих себе. Слід окремого «Я» в майбутньому житті людства ледве відчуваємо за наслідками праці, навіть якщо це геній, оскільки дуже швидко навіть епохальні відкриття стають загальним надбанням. А ось спосіб життя, моральна зовнішність людини мають величезне значення і для безпосередньо оточення, і для всього суспільства, оскільки визначають ту духовну атмосферу, в якій існуватимуть нові покоління.

Нікому ще не вдалося впродовж свого життя залишитися незмінним, кожен проходить через випробування, потрясіння. У горнилі життєвих обставин існуючий філософсько – етичний вимір буття стикається із безліччю морально – психологічних реакцій. Поза безпосередніми реакціями на зовнішній подразник неможливий розвиток і функціонування живого організму. У цьому сенсі людина весь час перебуває в становленні.

Характер особи, що постає, відобразили Гете і Карл Ясперс, Достоєвський і Бердяєв, Жан – Поль Сартр і Камю. Для названих мислителів людина є малою частинкою Всесвіту, яка, проте, завдяки відважним злетам духу вбирає в себе нескінченність останньої.

Робота особи над самою собою природно зв’язана із виникненням суперечностей, які сприймаються як безпосередня реакція на явища, що відбуваються в дійсності. Свідомість реагує кожен раз на певну життєву ситуацію, яка може міняти свій формат від камерного життєвого простору з монологом індивіда, далі — реальним або уявним діалогом, ще далі — бесідою ситуативною (з попутниками, товаришами по службі), нарешті, підіймаючись до величезної фрески — узагальнення всієї картини дійсності з необмеженою кількістю дійових осіб. Причому ця життєва ситуація відтворюється під якимось критичним кутом: індивід розглядає її крізь призму власного морального кодексу, так і крізь призму норм загальноприйнятих. Учасник грудневого повстання на Сенатській площі, будівельник першої в світі соціалістичної держави мали свої цілі і певний моральний кодекс, що став їх характеристикою.

Свідомість однієї людини мислить і за себе, і «за інших». Вона постійно намагається співвіднести об’єктивну точку зору із суб’єктивною. Оскільки без цього співвідношення об’єктивного і суб’єктивного неможливе формування етичних норм і системи цінностей, як неможливий і їх прояв у соціумі. Оскільки життя соціуму динамічне, то мимоволі людина стає учасником якоїсь драми, яка розгортається в її свідомості і яка часто стикається з драмою реальною. Включення людини в реальне дійство може відбуватися спонтанно або цілеспрямовано, але у всіх випадках значущими для окремої людини виявляються вже її власні вчинки. Причому значущість ця визначається не лише однією людиною.

Характер трудової діяльності обумовлений впливом на людину численних чинників, що діють із різною силою у різних напрямках. Діяльність людини звичайно спонукається кількома мотивами одночасно, один із них може бути провідним, інші — виконувати допоміжні ролі як додаткові стимулятори.

Формування мотивів до праці відбувається значною мірою індивідуально. Між усвідомленими потребами та сформованими мотиваторами можуть стояти, тобто впливати на мотивацію, такі індивідуальні особливості людини: освіта, стан здоров’я, ціннісні орієнтації, інтереси, ідеали. Мотиви трудової діяльності можуть посилюватися зовнішніми чинниками — стимулами. Будь – який зовнішній чинник перетворюється на стимул для конкретної людини лише за умови, що він буде нею усвідомлений, сприйнятий як цільовий об’єкт задоволення певної потреби та викличе у неї свідомий інтерес — спонукальний мотив до дії [3, с. 33].

Мотивація трудової діяльності не може бути дійовою без застосування сучасних форм і методів матеріального стимулювання персоналу. Підвищення значення трудових і статусних мотивів, що спостерігається нині, не означає абсолютного зниження ролі матеріальних стимулів. Вони, як і раніше, залишаються важливим каталізатором, здатним суттєво підвищувати трудову активність та сприяти досягненню високих результатів індивідуальної та колективної діяльності. Під впливом сучасних теорій мотивації в провідних фірмах нині склалася нова філософія управління персоналом. У ній знайшли своє місце як традиційні, так і нетрадиційні підходи до питань впливу на поведінку людей.

На сьогодні сформувалися 15 принципів, на яких побудована мотивація праці у великих корпораціях: міцні переконання, цінності, культура; повага до особистості; довічна зайнятість; наймання працівників високого класу; можливості кар’єри; тривала підготовка; єдиний статус; система атестації і співбесід; система рівнів заробітної плати; холістичний підхід до працівників; участь персоналу в управлінні; максимальна відповідальність; планові обмеження менеджменту; горизонтальні зв’язки; заохочення розбіжності в поглядах [5, с. 56].

Тому слід зазначити: які б прекрасні не були ідеї, інноваційні технології без добре підготовленого і мотивованого персоналу високої ефективності роботи не досягнути. Стало очевидним, що мотивація праці зайняла важливе місце серед завдань, що в сучасних умовах постали перед керівниками різного рівня. Вкладення в людські ресурси стають довгостроковим чинником конкурентоспроможності та стійкості функціонування підприємства.

Втім, сучасна економіка цілком підпадає під руйнівні дії процесу глобалізації. За умов, коли відбувається переміщення капіталу, робочої сили та технологій, коли процесами управління світовою економікою займають олігархи та їхні угруповання, що визначають майбутнє держав, все більшого значення набувають форми малого бізнесу.

Як показує світова практика, основним критерієм, на основі якого підприємства різних організаційно – правових форм належать до суб’єктів малого бізнесу, є, в першу чергу, середня численність працівників, зайнятих за звітний період на підприємстві. Так, у Великобританії віднесення підприємств до суб’єктів малого бізнесу ґрунтується на даних обороту і чисельності зайнятих (розрізняються за галузями економіки). До найдрібніших відносять фірми з числом зайнятих від 1 до 25 осіб, до дрібних — від 25 до 99. При цьому в обробній промисловості малими вважаються фірми із зайнятістю нижче 200 осіб, у той час як у торгівлі — це підприємство з річним оборотом менше 400 тис. фунтів стерлінгів.

У Франції малими вважаються підприємства, на яких численність зайнятих не перевищує 500 осіб і річний оборот до стягування податків, оцінений на момент закриття підсумкового балансу, нижче 200 млн. франків. Причому в різних галузях економіки розмір фірми оцінюється по – різному: якщо в сільському господарстві і харчовій промисловості фірми із зайнятістю понад 200 чол. вважаються великими, то в галузі виробництва обладнання межа численності — 500 осіб.

У Швеції система віднесення підприємств до малих схожа із французькою, але там діють ще й такі показники, як: стадії зростання, галузева приналежність, географія сфери діяльності, специфічні характеристики власників і керуючих, типи проблем, характерні для підприємства. У Німеччині певне поняття про малий бізнес відсутнє, але відповідно до класифікації Федерального міністерства господарства до дрібних відносять фірми із числом зайнятих до 49 осіб і щорічним оборотом не менше 1 млн. марок. Дрібні і середні фірми — це фірми, якими керують юридично самостійні власники, що безпосередньо беруть участь у виробництві, повністю беруть на себе економічний ризик і що фінансують свою діяльність, як правило, без залучення кредитних коштів.

Залежно від кількості найнятих працівників до підприємств малого бізнесу в США належать: найменші — 1–24 зайнятих, малі — 25–99 зайнятих. Слід зазначити, що тут як і у багатьох інших країнах, грає роль і галузева структура. У Сполучених Штатах Америки федеральним законом про малий бізнес установлено, що мала фірма — це фірма, що має одного або декількох власників, із числом зайнятих не більше 500 осіб, величиною активів не більше 5 млн. дол. і річним прибутком не більше 2 млн. дол. США. Причому в одних галузях грає визначальну роль кількість зайнятих (обробна та добувна промисловості), а в інших — величина обороту (будівництво, торгівля, послуги). У США малими вважаються підприємства, керовані незалежними власниками і які не домінують на товарних ринках [5, 6, 7, 8].

Проведений аналіз дає підстави зробити висновок, що покращення результативності підприємницької діяльності в зарубіжних країнах стало наслідком запровадження урядами цих країн комплексу регуляторних заходів, а саме: створення рівних умов для конкуренції; сприяння розвитку інноваційної діяльності та інформаційних технологій; зменшення адміністративного впливу; спрощення доступу малих і середніх підприємств до бюджетних та позабюджетних коштів; створення розгалуженої мережі підтримки бізнесу (де провідну роль відіграють недержавні установи).

Висновки. Людина вимушена безперервно оцінювати і співвідносити те, що вже трапилося, з тим, що повинно трапитися. І окремий аспект світоглядних уявлень виявляється невід’ємним у цьому процесі дослідження від моральних і психологічних реакцій: наскільки прийнятні або неприйнятні реалії дійсності для життя (екзистенції) індивіда, настільки ж вони відповідають інтересам самого суспільства. Мимоволі в свідомості індивіда зав’язуються вузли – протиріччя, які можуть виходити із самих реалій,

а можуть виникати і з різних оцінок, що виникають у свідомості індивіда та свідомості суспільства.

Людина шукає для себе полюс рівноваги, вибудовує життєву програму, яка б була у злагоді зі всім універсумом і відповідала б усім її інтересам. Але людина також буває рідко задоволена тим, що нею досягнуто. І тут вона виступає вже як руйнівник сталих форм життя. Аполлонівське (символ гармонії і порядку) і діонісійське (символ руйнування, відмирання старого і народження нового) — початки, з яких виткано все життя, виявляються значущими і для духовного плану буття окремої особи і всього соціуму. Безперервно йде процес творення особою самої себе, безперервно вона щось відстоює і щось відкидає. Завжди етичне заявляє про себе в ситуації вибору: кожному вчинку або дії передує їх співвіднесення з тим, що повинно бути і чого не повинно бути. Es muВ sein — EsmuВ nicht sein — між цими полюсами вибору тягнеться все наше буття. Між цими полюсами відтворює себе й соціум.

 

22 Досвід країн ЄС у сфері державного регулювання розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва //

Офіційний сайт Аналітичного центру «АКАДЕМІЯ» — Режим доступу: http://www.academia.org.ua/



Номер сторінки у виданні: 219

Повернутися до списку новин