Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Принцип соціальної справедливості як основа методології. Соціально - політичного маркетингу





Олег Агарков, кандидат соціологічних наук, завідувач кафедри соціальної роботи Запорізького національного технічного університету

УДК 316.48

 

В статті розглядаються наукові підходи до визначення поняття «соціальна справедливість» у взаємозв’язку із реалізацією концепції соціально-політичного маркетингу. Наведено результати дослідження соціально-політичних установок і контент-аналіз висловлювань щодо визначення поняття «соціальна справедливість». Визначено систему смислових категорій, які відображають поняття «соціальна справедливість» в масовій свідомості.                                                

Ключові слова: соціальна держава, соціальна політика, соціально-політичний маркетинг, соціальна справедливість.

 

В статье рассматриваются научные подходы к определению понятия «социальная справедливость» во взаимосвязи с реализацией концепции социально-политического маркетинга. Приведены результаты исследования социально-политических установок и контент-анализ высказываний относительно определения понятия «социальная справедливость». Определено систему смысловых категорий, которые отображают понятие «социальная справедливость» в массовом сознании.

Ключевые слова: социальное государство, социальная политика, социально-политический маркетинг, социальная справедливость.

 

In the article the scientific going is examined near determination of concept «social justice» in intercommunication with realization of conception of the sociopolitical marketing. Results over of research of sociopolitical options and content-analysis of utterances are brought in relation to determination of concept «social justice». The system of semantic categories that represent a concept «social justice» in mass consciousness is certain.

Key words: the social state, social policy, sociopolitical marketing, social justice.

 

Соціальна справедливість завжди виступала та буде виступати як найважливіший показник ефективності соціального розвитку суспільства і, мабуть, головний соціальний ідеал його розвитку. Ця проблематика розглянута в роботах Дж. Ролза, Д. Белла, Д. Боулдінга, Р. Дарендорфа, В.Зауера, М. Волзера, Р. Нозіка та багатьох інших. Соціальну справедливість як сутність соціальної держави розглянуто в працях В. Бабкіна, М. Вольцера, В. Кімліка, М. Коноха, Р. Нозіка, П. Розенваллона, Дж. Ролза, В. Скуратівського, Г. Соловей, Л. Щеннікової, Г. Цахера. Соціальна справедливість виступає метою і основою розвитку соціальної держави, а отже, і методологічною основою соціально-політичного маркетингу як технології управління соціальними процесами в сучасному інформаційному суспільстві.

При розгляді проблеми взаємовідносин людини і держави в контексті розвитку соціальної держави виникає необхідність теоретичної визначеності поняття справедливості, на що вказує Л. Щеннікова [9]. Як зазначає М. Конох, у теоретико-прикладному плані питання соціальності і права пов’язані, з одного боку, з «визначенням категорії «справедливість», а з іншого — з розумінням сенсу категорії «соціальна справедливість» [2]. На цьому ж наголошує такий відомий німецький дослідник, як А. Кайзер: конституційно закріплений принцип соціальної держави передбачає «державний вибір на користь однієї з найважливіших соціально-політичних цінностей, а саме — соціальної справедливості», яка розглядається як засаднича передумова забезпечення гідності та свободи людини в правовій державі. Відповідно до зазначеного принципу, держава бере на себе обов’язок забезпечувати окремим громадянам та всім репрезентованим у суспільстві соціальним групам, які потрапили у скрутне матеріальне становище, допомогу і підтримку. З урахуванням цього можна краще зрозуміти тезу Є. Лукашової про те, що соціальна держава — це насамперед «соціально справедлива держава» [3].

Як зазначає Г. Соловей, на сьогодні в контексті глобалізації можна виділити два основні підходи до розуміння сутності соціальної справедливості: партикуляристський (Дж. Ролз, В. Кімлік, А. Макінтайр, Р. Нозік, М. Волцер) та універсалістський, що розглядається в контексті комунікативної практичної філософії (К. Апель, В. Кульман, Д. Бьолер, Ю. Габермас). Якщо партикуляристи встановлюють моральні нормативи лише для громадян певної держави, то для універсалістів принциповим є обгрунтування такої етики, суб’єктом якої є людство [7].

В межах даного дослідження будемо розглядати соціальну справедливість як систему розподілу благ, причому не варто ототожнювати блага лише з товарами та цінностями. Адже, як демонструє сучасна філософсько-політична теорія і державотворча практика, блага включають у себе не тільки матеріальні об’єкти, що мають чітко визначений товарно-грошовий еквівалент, а й такі поняття, як влада, привілеї, права, повноваження, обов’язки тощо.

Серед найбільш відомих філософів і політологів, що займалися проблемами соціальної справедливості, її методологічними засадами та практичними аспектами реалізації в сучасній соціальній дійсності і ринково-господарській системі, є Д. Ролз.

Справедливість, як зазначає Джон Ролз у своєму дослідженні «Теорія справедливості», — це перша чеснота суспільних інститутів. Тому в справедливому суспільстві повинні бути встановлені свободи громадян, а права, які гарантуються справедливістю, не повинні бути предметом політичного торгу [6]. Незважаючи на будь-які можливі політичні зміни (зміна політичного курсу, правлячої еліти, ідеологічна перебудова, реструктуризація системи управління державою тощо), держава повинна завжди дотримуватися двох принципів, які є показником «справедливої» або соціальної, правової держави.

Перший із базових принципів, який вводить Д. Ролз, декларує наявність рівних прав і свобод громадян. Другий же принцип містить своєрідне пом’якшення першого через ту обставину, що суспільна реальність відмічена очевидним існуванням нерівності. Він припускає, що соціальні й економічні нерівності повинні бути влаштовані так, щоб від них можна було б розумно чекати переваг для всіх, а також доступ до положень і посад був би відкритий всім. Люди, за Д. Ролзом, не рівні за своїми здібностями, соціальним і майновим статусом. Але ця обставина не повинна перешкоджати розвитку суспільства як цілісності [6]. Тобто, Д. Ролз декларує субординацію другого принципу відносно першого. Він відкидає можливість виправдання порушення основних свобод, захищених першим принципом, а також компенсацію порушення великими соціальними і економічними перевагами. Розуміння їх конкретного взаємозв’язку свобод контекстуально залежить від обставин, що превалюють в тому або іншому суспільстві. Одночасно, згідно з ролзеанськими побудовами, розподіл багатства і доходу, влади і відповідальності повинен бути поєднаним як з основними свободами, так і з рівністю можливостей. Такий суспільний пристрій дозволяє, на його думку, сповідати принцип чесності, що базується на дотриманні двох базових принципів і використанні можливостей, що відкриваються ними, на користь раціонального суб’єкта.

Отже, перший принцип, за Д. Ролзом, полягає в тому, що кожна особа повинна мати рівні права у широкій схемі прав і свобод для всіх громадян країни. Зміст другого принципу — соціальна та економічна нерівність повинні бути лише такими, щоб:

а) від них можна було б очікувати поліпшення для всіх;

б) забезпечувалася відкритість будь-яких посад для всіх членів суспільства.

При цьому, за Д. Ролзом, дійсно соціально орієнтована держава повинна забезпечити реалізацію п’яти видів основних благ:

1) базові свободи (свобода совісті, свобода думки тощо);

2) свобода пересування і вибору заняття на тлі широкого вибору можливостей (ці можливості мають передбачати заняття з різними кінцевими цілями і давати змогу коригувати або змінювати їх);

3) влада, повноваження і відповідальність, що набуваються залежно від посади і місця роботи (ці категорії визначають ступінь самостійності та соціальні можливості людей);

4) прибуток і багатство у широкому розумінні як універсальні засоби, які мають обмінювальну вартість і необхідні для того, щоб прямо чи опосередковано досягти широкого спектра цілей;

5) соціальні основи самоповаги індивідів, що дають змогу громадянам відчувати власну значущість як особистостей, розвивати і реалізувати свої моральні якості та досягти власної мети з повагою до себе [6].

Іншим підходом до тлумачення справедливості є теорія «розподільчої справедливості» Р. Нозіка. Виходячи, як і Д. Ролз, з визнання автономії особи та рівності всіх громадян, він пропонує свою інтерпретацію ліберальної спадщини, яку окреслює терміном «лібертаризм». За твердженням Р. Нозіка, своєрідною парадигмою всіх основних прав людини є право власності, решту прав слід розуміти за аналогією. «Коли кожна з кількох осіб витрачає трохи зі своїх ресурсів на іншу особу, — пише Р. Нозік, — то ця інша особа одержить більше, ніж становить її частка, порушуючи тим самим рівновагу розподільчої моделі» [5, с. 256]. Відтак загальні засади теорії майнової справедливості полягають у тому, що статок належить тій чи іншій особі справедливо, якщо вона володіє ним на правовій основі згідно з принципами справедливості у придбанні та в передачі або згідно з принципом «виправлення несправедливості» [5, с. 243], який реалізується соціальною державою. Отже, коли кінцево-результативні принципи розподільчої справедливості вбудовано в правову структуру суспільства, вони надають кожному громадянинові безумовне право на певну частку сукупного суспільного продукту, тобто на певну кількість індивідуально та спільно вироблених продуктів.

На думку іншого дослідника М. Волзера, яку він доводить у своїй монографії «Сфери справедливості», приналежність до держави і до суспільства — це особливі стосунки. Вирішальним є те, що держава гарантує правовий захист та забезпечує гідне життя громадянам. Але цей зв’язок двосторонній: держава заради забезпечення гідності громадян і громадяни заради забезпечення гідності держави. Як зауважує М. Волзер, від часів стародавніх Афін і до сучасної американської «держави добробуту» «ніколи не було такої держави, яка б не забезпечувала або не прагнула забезпечити потреби своїх членів тією мірою, якою вони свої потреби усвідомлюють» [1, с. 490]. Тому кожна держава, з позиції теорії справедливості, повинна: піклуватися про потреби своїх членів так, як вони колективно ці потреби розуміють; забезпечувати розподіл благ пропорційно до потреб; стежити за тим, щоб розподіл визнавав і підтримував основоположну рівноправність членства у суспільстві.

Таким чином, соціальна справедливість пов’язана з розподілом і перерозподілом благ, регулюванням ринково-господарських відносин, забезпеченням основних політичних, економічних та соціальних прав і свобод, соціальним захистом населення. Це означає відповідальність соціально-правової держави за участь індивіда у політиці, управлінні виробництвом, а також не лише за правові інститути, які охороняють життя, свободу, власність та інші права, але й за соціальні системи, від яких залежить людина, і особливо за економічну систему, розподіл суспільного продукту відповідно до принципу соціальної справедливості, за систему освіти та соціального забезпечення. Ця концепція вимагає від соціальної, правової держави не лише визначення певного правового порядку та його забезпечення, а й втручання в суспільні процеси з метою перерозподілу та соціального захисту, що передбачає застосування технології соціально-політичного маркетингу.

Надзвичайно цікавою щодо визначення поняття соціальної держави, її вихідних принципів та основних соціальних прав, що нею гарантуються, є позиція Г. Цахера. На його думку, соціальна держава покликана виконувати у суспільстві насамперед функцію оцінюючого та перетворюючого фактора і гаранта, метою якого є забезпечення для кожного члена суспільства гідного для людини рівня існування, зниження розбіжностей у рівні добробуту, ліквідація відносин залежності і встановлення відповідного контролю [8]. Із запропонованого визначення Г. Цахер робить два змістовні висновки. Перший стосується визначення основних принципів дії соціальної держави: солідарності та субсидіарності; справедливого розподілу з урахуванням виконаної праці; здійснення глобальної та спеціальної соціальної політики, поліпшення умов праці, соціальне страхування, забезпечення зайнятості та соціальне партнерство. Другий висновок стосується завдань, які має вирішувати соціальна держава в умовах запровадження соціально орієнтованої ринкової економіки. Всього Г. Цахер налічує чотири таких завдання, які дають змогу реалізувати соціальні права людини і громадянина:

1) забезпечення ринкових можливостей і реалізація права на частину суспільного добробуту шляхом справедливого розподілу прибутків і майна; 

2) зниження небажаної ринково обумовленої диференціації на знедолених та заможних;

3) забезпечення свободи, справедливості, розвитку особистості та її активної участі у суспільному житті, а також повага до гідності кожної особи;

4) подальше вдосконалення соціальної політики та правових механізмів, що забезпечують основні соціальні права і сприяють розширенню мережі соціального забезпечення [8].

Якщо тепер розглянути різні аспекти реалізації принципу соціальної справедливості в процесі здійснення соціально-політичного маркетингу у різних сферах соціальної політики, то можна виділити такі критерії та показники:

– в економічному середовищі: забезпечення необхідного і можливого врахування складної економічної ситуації, рівня зайнятості населення; обґрунтованого рівня оплати праці зайнятих; порівняльно-невисокого рівня диференціації доходів населення (коефіцієнта децильності) тощо. Йдеться не про «силове введення» соціальної рівності, а про обґрунтоване соціально-економічне регулювання економічних процесів;

– у політичній сфері: надання населенню необхідних політичних прав і свобод та їх ефективну реалізацію, у тому числі: можливостей участі у виборах і референдумах; свобода слова та ЗМІ; прав і можливостей, пов’язаних із протестною активністю тощо;

– у соціальній сфері: реалізація в суспільстві соціальних гарантій, передбачених конституцією і законами, у тому числі забезпечення всіляких соціальних пільг і послуг, що виходять із реальних можливостей їх задоволення органами державного управління.

Отже, методологічною основою соціально-політичного маркетингу доцільно вважати принцип соціальної справедливості, який заснований на існуючих соціально-економічних та ідеологічних моделях розвитку сучасних соціальних держав (або держав добробуту) — ліберальній (на сьогодні неоліберальній) і соціал-демократичній. Тому, на нашу думку, було доцільним визначити смислові уявлення щодо даного поняття серед опитаних. Для цього респондентам було запропоновано відповісти на відкрите запитання: «Що, на Вашу думку, означає «соціальна справедливість»? Всього було отримано 229 висловлювань респондентів. За допомогою контент-аналізу висловлювань було виділено 8 смислових категорій, відсотковий розподіл яких представлено на рис. 1.

 

Контент-аналіз здійснювався через підрахунок смислових одиниць (висловлювань), які мають схожі значення або синонімічні. Як було зазначено, виділено вісім основних смислових інваріантів-категорій, які відображають представленість поняття «соціальна справедливість» у масовій свідомості.

1. Рівність як основна цінність (30,57% всіх висловлювань) відображає рівність умов, що має забезпечити громадянам всебічний соціальний розвиток і необхідне отримання матеріальних та культурних благ. Дана категорія являє один із основних принципів соціалістичної і соціал-демократичної ідеології (під рівністю в соціал-демократичній ідеології розуміють «вираження однакової цінності всіх людей», вона є «обов’язковою умовою вільного розвитку особистості»). Серед основних висловлювань, які відображають сутність соціальної справедливості, можна відмітити: «рівність», «рівність у суспільстві», «справедливий розподіл усіх життєвих благ», «рівність усіх громадян», «відсутність явної матеріальної різниці між людьми» тощо. Досить великий показник даної категорії пов’язаний із стійким уявленням в сучасному українському суспільстві провідної ролі держави в забезпеченні рівності прав і можливостей, а також із домінуючою ціннісно-смисловою системою «радянського типу» і комуністичної ідеології. Незважаючи на це, «рівність» як цінність та ідеологему можна впроваджувати за допомогою соціально-політичного маркетингу в суспільну думку як «рівність умов і можливостей», що поєднує в своєму смисловому значенні відповідальність держави та відповідальність самої особистості в розвитку і самореалізації.

2. Матеріальне забезпечення і оплата праці (19,65% всіх висловлювань). Основні приклади висловлювань: «адекватна оплата праці», «гідна зарплата», «гідні умови життя», «достатній рівень життя», «гідна пенсія», «можливість кожному забезпечити гідне життя». Ця категорія відображає, насамперед, актуальність і незадоволеність у матеріальних та вітальних (життєво необхідних за класифікацією А. Маслоу [232]) потребах. На думку відомого психолога А. Маслоу, незадоволення базових потреб (їжа, вода, тепло, безпека, матеріальна і фінансова стабільність) унеможливлює реалізацію вищих потреб, пов’язаних із самореалізацією і самоактуалізацією, що в рамках суспільства призводить до зростання соціальної напруженості та конфліктності, аномії і протестних настроїв населення.

3. Принципи соціальної справедливості (12,23% висловлювань). Категорія пов’язана із виділенням респондентами сутності поняття «соціальна справедливість» і має соціально-політичний та соціально-економічний характер. Серед значимих визначень можна виділити: «слово і влада народу», «демократія», «економічна справедливість», «ідеал суспільного устрою», «свобода особистості», «свобода слова», «культурно-економічна модель держави «шведський соціалізм», «соціальна самодостатність», «економічна стабільність». Отже, як бачимо, дані висловлювання відображають принципові основи сучасних соціальних держав (держав добробуту) і свідчать про деяку обізнаність пересічного громадянина в питаннях існуючих сучасних моделях суспільного та державного устрою, що може бути використано в розробці стратегії і тактичних діях у рамках реалізації концепції соціально-політичного маркетингу.

4. Верховенство права і закону (10,48% висловлювань). Основні смислові ідеологеми: «рівність перед законом», «практичне здійснення конституційних прав», «правова і конституційна рівність усіх громадян», «правова стабільність». Ця категорія пов’язана із визначенням соціально-орієнтованої держави як правової держави як реального втілення ідей та принципів конституціоналізму. Це держава, яка обмежена в своїх діях правом, яке захищає свободу, безпеку і гідність особистості та яке підпорядковує владу волі народу. Тобто, взаємовідношення між

особистістю і владою визначаються в державі конституцією, яка утверджує пріоритет прав людини, які не можуть бути порушені законами держави та її діями, і, як зазначає Г. Щедрова, під правовою державою слід розуміти державу, в якій здійснюється верховенство закону, неухильно охороняються права і свободи громадян, панує соціальна справедливість [234].

5. Ціннісно-емоційна позиція (9,17% висловлювань) — категорія, яка відображає ціннісну установку щодо поняття «справедливість» загалом. Так, соціальна справедливість у масовій свідомості пов’язується з такими цінностями, як: «чесне ставлення до суспільства», «чесне ставлення до людей», «гарне ставлення до людей», «справедливе ставлення до людей», «порядок у суспільстві». Дані висловлювання мають емоційну насиченість і пов’язані із ставленням, відношенням держави, влади та суспільства до людей, відображаючи цінності взаємоповаги, взаємодопомоги і людяності у відносинах між людьми. Вони є відбитком традиційного українського етичного менталітету, що поєднує в собі етику поведінки та стосунків із людьми, позитивне емоційне сприйняття дійсності.

6. Розвиненість системи соціального захисту і соціального забезпечення (7,42% висловлювань). Дана категорія безпосередньо відображає принцип соціальної справедливості в сучасних соціальних державах та пов’язана з утіленням певної моделі соціальної політики. Основні висловлювання: «рівні умови надання соціальних послуг», «високий рівень соціального захисту», «гідна соціальна допомога», «соціальні гарантії», «гідне соціальне забезпечення», «рівні права на пільги», «справедливість відносно до незахищених людей». Слід зазначити, що ці висловлювання відображають конкретну модель надання соціальної допомоги — соціал-демократичну, в основі якої лежить гарантоване соціальне забезпечення всіх громадян і високий рівень відповідальності держави в наданні соціальної допомоги. Отже, можна відмітити, що ця група респондентів вбачає саме в державі гаранта соціальної захищеності населення, передаючи їй відповідальність за власне благополуччя, тобто орієнтована на патронат із боку держави.

7. Негативна позиція (6,11% висловлювань) відображає емоційно-песимістичне ставлення щодо розвитку України як соціальної держави: «в нашій країні нічого не значить», «немає в Україні», «Україна — порожнє місце», «немає справедливості». Це найбільш протестна група населення, що може впливати на посилення соціальної напруженості і конфліктності в суспільстві.

8. Відповідальність держави (4,37% всіх висловлювань респондентів). Серед висловлювань треба відмітити такі: «виконання обіцянок», «прозорість дій уряду», «відсутність корупції», «коли президент і влада думають про людей, а не тільки про себе». Ця категорія також представляє протестний електорат, що зневірився в можливість утілення принципу «не люди для влади, а влада для людей» і також може виступати як соціальна група, що сприяє соціальній напруженості.

Отже, соціально-політичний маркетинг — це технологія управлінської діяльності соціально-політичних агентів, яка спрямована на задоволення потреб та узгодження інтересів різних прошарків суспільства за допомогою обміну, на забезпечення громадян суспільними благами і розподілом матеріальних і нематеріальних ресурсів на основі принципу соціальної справедливості, метою якої є зміна поведінки органів державного управління та соціально-політичних організацій для досягнення справедливості, солідарності і стабільності в суспільстві.

Формування і функціонування соціальних держав неможливе без застосування сучасних управлінських технологій, які побудовані на принципах соціального та політичного маркетингу. Саме маркетингові технології на рівні державного і соціального управління можуть виступати як механізм та інструмент формування соціальних рис держави, впровадження принципів соціальної справедливості, розвитку громадянського суспільства і досягнення високого рівня добробуту всіх членів суспільства. Отже, соціальна справедливість у сучасних соціальних державах (або державах добробуту) є основою співіснування, співробітництва та партнерства між членами суспільства, суб’єктами і об’єктами ринку, а отже, і методологічною основою соціально-політичного маркетингу як технології управління соціальними процесами в сучасному інформаційному суспільстві.

Серед перспективних напрямків дослідження можна визначити таке: механізм функціонування соціально-політичного маркетингу, об’єкти соціально-політичного маркетингу, суб’єкти соціально-політичного маркетингу.



Номер сторінки у виданні: 243

Повернутися до списку новин