Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Роль аналітичних недержавних політологічних центрів України в розвитку політичної науки





Євгенія Олійник, аспірантка кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

УДК 32:303.09

 

Досліджено сучасний стан та проблеми розвитку аналітичних недержавних політологічних центрів України, вивчена їх роль у розвитку політичної науки. Висвітлені сфери досліджень, особливості діяльності аналітичних центрів в Україні.

Ключові слова: аналітичні недержавні політологічні центри, мозкові центри, «фабрики думки», громадські організації.

 

Исследовано современное состояние и проблемы развития аналитических негосударственных политологических центров Украины, изучена их роль в развитии политической науки. Отображены сферы исследований, особенности деятельности аналитических центров в Украине.

Ключевые слова: аналитические негосударственные политологичные центры, мозговые центры, «фабрики мысли», общественные организации.

 

The modern state and key problems of non-state centres of political analyses in Ukraine are investigated. Their role in development of Political Science is outlined. Most important spheres of their researches, characteristic features of analytical centres’ activities are also represented in this article.

Key words: centres of political analysis, Think tanks, non-governmental organizations.

 

Постановка проблеми. В контексті дослідження процесу інституціалізації політичної науки в Україні актуальним є вивчення особливостей функціонування недержавних аналітичних центрів. Існування та діяльність недержавних аналітичних центрів у країні сприяє подальшому її демократичному розвитку, формуванню впливового громадянського суспільства. Завдяки роботі аналітичних центрів використовуються та значною мірою вдосконалюються механізми демократичного здійснення політики. Відтак остання набуває нових якостей, особливо у перехідних політичних системах. Можна також вести мову, що політика, на формування якої впливають аналітичні центри, спроможна більшою мірою відповідати усталеним демократичним практикам та більш адекватно репрезентувати, артикулювати інтереси різних соціальних груп.

Метою статті є вивчення сучасного стану та проблем розвитку аналітичних недержавних політологічних центрів України, визначення їх ролі у розвитку вітчизняної політичної науки.

Така мета статті зумовила постановку наступних завдань:

1. Дослідити особливості діяльності недержавних аналітичних центрів в Україні.

2. Проаналізувати роль аналітичних центрів вінституціоналізації політичної науки, висвітлити основні досягнення українських аналітичних центрів.

3. З’ясувати перешкоди на шляху до подальшого розвитку аналітичних центрів в Україні.

4. Виробити рекомендації щодо усунення вищевизначених перешкод.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В українській політичній науці, станом на час написання статті, накопичено певний досвід з аналізу проблеми, що розглядається у цій статті. Так, наприклад, у 2003 р. Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова реалізував проект «Неурядові аналітичні центри в Україні: стан і перспективи», результати якого опубліковані в тематичному номері журналу «Національна безпека та оборона». У 2004 р. В. Чалий та М. Пашков у статті «Неурядові аналітичні центри: пропонування на тлі відкладеного попиту» звернули дослідницьку увагу на фінансову складову діяльності. Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України до вивчення проблематики, що досліджується, долучився аналітичною запискою «Участь громадськості в державному управлінні: роль недержавних аналітичних центрів».

Особливості діяльності мозкових центрів в українських умовах досліджено Ю. Горовецькою у статті «Роль аналітичних центрів на ринку політичного аналізу». Предметом дослідження українські науковці обирають сфери діяльності аналітичних центрів, вплив їх на зовнішню політику України. Особлива увага дослідників спрямована на співпрацю центрів з органами влади. Відмітимо, наприклад, роботи В. Круглашової, А. Крупника. Серед останніх ґрунтовних досліджень із даної проблематики привертають увагу дисертації О. Глоби «Аналітичні центри як суб’єкти дослідження публічної політики» та С. Внучко «Аналітичні центри як суб’єкти процесу прийняття політичних рішень». Проте доробок цих учених оминає розгляд внеску аналітичних центрів у розвиток політичної науки.

В західній політичній науці використовується термін «think tanks». В українському перекладі застосовуються різні інтерпретації, зокрема: «фабрики думки», «мозкові центри», «резервуари думок». Українська дослідниця С. Внучко пропонує вживати термін «аналітичні організації» та дає таке їх визначення: експертна організація, що займається аналізом суспільно важливих політичних, економічних і соціальних проблем, діяльність якої спрямована на розробку конкретних рекомендацій та технологій вирішення цих проблем органами державної влади й управління, партіями та інститутами громадянського суспільства. Таке тлумачення зосереджує увагу на основній функції центрів — аналітичній та на продукті діяльності цих організацій. Доречно додати до цього визначення, що це є незалежні організації, а також вказати на їх адвокаційну функцію.

Перші неурядові аналітичні центри в Україні почали створюватися лише після здобуття державної незалежності. Такий процес хронологічно та логічно співпадав із початком формування української політичної науки. На цьому етапі мозкові центри переважно вивчали західний досвід здійснення аналізу політики, працювали в 1–2 напрямках, визначаючи для себе порівняно вузькі пріоритети діяльності. Наприклад, здійснення досліджень економічної сфери суспільства. При цьому центри спробували відшукати та здійснити інституціалізацію власної ролі у виробленні практичної політики. Згодом лавиноподібне зростання кількості недержавних аналітичних організацій призвело до розширення поля їх діяльності та дослідницької уваги. І вже в той час центри відігравали важливу роль у виробленні практичної політики.

На сучасному етапі, поряд із появою значної кількості недержавних аналітичних центрів, розширюється і поле їх діяльності. Зазначимо також, що за період існування центрів в Україні в їх діяльності відбулися не тільки кількісні, але й суттєві якісні зміни. Високого рівня розвитку, поряд із загально-національними центрами, досягають і відповідні регіональні аналітичні структури. Що цікаво, за інформаційного та методичного сприяння українських недержавних аналітичних центрів створюються центри в інших країнах. Наприклад, ще 2001 р. за допомогою Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) було створено аналітичний центр у Казахстані. Серед регіональних центрів одним із перших був утворений Буковинський політологічний центр, який у 2012 році відзначить 15-річчя своєї діяльності. Більшість членів центру є науковцями. За окремими аспектами своєї діяльності цей центр не поступається «столичним» і відомий не лише в різних регіонах України, а й за її межами.

З точки зору внеску недержавних аналітичних центрів України у вітчизняну політичну науку, важливим є те, що вони досліджують та впливають як на внутрішню, так і на зовнішню політику нашої держави. Переважно, їх діяльність помітна у науково-практичному впливові на здійснення державної політики в соціальній, економічній та інших сферах суспільного життя. Хоча нерідко вона поширюється й на сферу екологічних, безпекових та інших питань. Існують центри, які здійснюють дослідження одночасно в різних сферах (Український незалежний центр політичних досліджень, Міжнародний центр перспективних досліджень, Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова). Поряд із ними помітні також центри, які є більш вузькоспеціалізованими (Аналітичний центр «Академія», Центр політико-правових реформ).

Особливістю недержавних аналітичних центрів є те, що вони чутливо реагують на зміни внутрішньої політичної ситуації в країні. Наприклад, метою одного із проектів УНЦПД є утримання впливу недержавних аналітичних інституцій на державну політику для забезпечення демократичного змісту політичних процесів в Україні після президентських виборів 2010 року.

Формування інститутів громадянського суспільства, в тому числі аналітичних центрів, здійснюється також під впливом зовнішньополітичного курсу — положень офіційно проголошеної євроінтеграційної політики України та ідей Об’єднаної Європи. В цьому аспекті міжнародні інституції активно сприяють розвиткові аналітичних центрів в Україні. Зокрема, Європейською програмою Міжнародного Фонду «Відродження» у 2010 році оголошено конкурс «Розвиток співпраці аналітичних центрів України та країн Західної Європи». Метою конкурсу було встановлення зв’язків, співпраці між аналітичними центрами України та країнами Західної Європи для збільшення присутності української експертної думки у країнах Західної Європи. В рамках конкурсу підтримані ті проектні пропозиції, які передбачали спільну діяльність аналітичних центрів України та країн Західної Європи щодо здійснення аналітичних досліджень на актуальні теми відносин Україна — ЄС та модернізації різних соціально-політичних сфер України; широке представлення результатів дослідження у країні-партнерові. Це також свідчить про існування в Україні впливових аналітичних центрів, які, проте, все ще недостатньо представлені на міжнародному рівні.

Аналітичні центри досить тісно співпрацюють між собою. З метою заохочення такої практики у 2000 р. було започатковано проект «Мережа аналітичних центрів України» Фондом «Демократичні ініціативи» та Українською освітньою програмою ринкових реформ за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Агентства США з міжнародного розвитку. Він здійснювався відповідно до пропозицій стосовно співпраці мозкових центрів та суб’єктів законодавчої ініціативи, висловлених під час конференції «Українські мозкові центри й Уряд: ініціатива — діалог — співпраця», проведеної з ініціативи Прем’єр-міністра України 30 червня — 1 липня 2000 р. Але це був проект для налагодження, основним чином, електронної комунікації між центрами, а не створення реально існуючої потужної мережі центрів.

Дискусійним, хоча й принципово важливим для вітчизняних дослідників залишається питання визначення рівня впливовості та ефективності діяльності аналітичних центрів в Україні. Для вирішення цього питання варто використати дослідження «Аналітичні центри як суб’єкти дослідження публічної політики», в якому його авторка Оксана Глоба виділяє функції ідеального типу аналітичного центру:

– генерація ідей і пропозицій для державної політики;

– проведення досліджень та репрезентація їх результатів громадськості;

– участь в оцінці урядових програм;

– підготовка рекомендацій для політиків;

– просування експертів на посади в органах влади;

– участь у дискусіях із злободенних суспільних питань. Можна побачити, що вищеперелічені функції стосуються сфер публічної політики, державного управління, зв’язків із громадськістю. Проте і тут знехтувано таким критерієм, як роль аналітичних центрів у контексті розвитку вітчизняної політичної науки. Адже в аналітичних центрах апробуються результати досліджень з метою подальшого вдосконалення. Відповідно, вважаємо за доцільне виділити такі функції аналітичних центрів, що розкривають їх роль у розвитку політичної науки:

– осмислення інструментарію прикладних досліджень;

– практичне застосування отриманих емпіричних і теоретичних напрацювань;

– апробація результатів досліджень.

На підтвердження тези про відповідну впливовість аналітичних центрів розглянемо результати, яких досягнуто з моменту створення. Перш за все, відбулась інституціоналізація аналітичних центрів. По-друге, вони віднайшли місце у сфері практичної політики, адже їх рекомендації сприймаються суб’єктами управління, хоча і з різним ступенем уваги. По-третє, саме ці центри найшвидше переймають і творчо адаптують досвід західної аналітики. По-четверте, вони доволі успішно формують експертне поле, є професійною кар’єрною сходинкою для людей, які працюють у сфері політичної науки, для розвитку їхніх умінь та навичок. Насамкінець, вони є якщо не повністю незалежними і об’єктивними, то принаймні автономними та плюралістичними, адже здійснюють свою діяльність на засадах самофінансування, переважно за кошти донорських організацій, тому що на їх послуги відсутній системний попит із боку зацікавлених суб’єктів політики в Україні.

Однією з важливих проблем на шляху до подальшого розвитку центрів в Україні є їх недостатнє фінансування. Аналітичному центрові, як будь-якій іншій громадській організації, безперервно слід займатися файндрейзинговою діяльністю. Підтримуються українські громадські організації частіше іноземними структурами. У своєму дослідженні В. Чалий, М. Пашков зазначають, що у структурі річного бюджету неурядового аналітичного центру 58% припадає на іноземні гранти, 26% — надходження з українських джерел, 14% — доходи від реалізації власної продукції і лише 2% припадає на бюджетне фінансування.

Навіть ураховуючи те, що представниками аналітичних центрів пролобійовано прийняття ряду важливих загальнодержавних правових документів, їм усе ще доводиться працювати в далекому від досконалості законодавчому полі. Суттєві можливості для діяльності українських мозкових центрів (як недержавної організації) надає прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади». Документ засвідчує прагнення органів виконавчої влади працювати більш відкрито і враховувати рекомендації організацій громадянського суспільства для покращення своєї діяльності.

Висновки. Недержавні аналітичні центри України є організаціями, в яких працюють фахівці-аналітики, компетентні експерти із питань, що стосуються різних сферах суспільного та політичного життя. Центри започаткували свою діяльність в Україні разом із формуванням української політичної науки. Їх діяльність охоплює різні галузі політологічного знання і сприяє його подальшому розвитку. Недержавні аналітичні центри, застосовуючи інструменти здійснення практичної політики, аналізують, досліджують актуальні проблеми суспільного розвитку, виробляють рекомендації для діяльності основних суб’єктів політики, провадять відповідні компанії на загальнодержавному та місцевому рівнях.

З точки зору розвитку вітчизняної політичної науки особливо значимим є те, що недержавні аналітичні центри здійснюють важливі науково-практичні функції формування сучасного політичного знання, осмислюють та верифікують теоретичний інструментарій емпіричних політологічних досліджень, ними практично апробуються та застосовуються теоретичні напрацювання, результати яких частково реалізуються в реальному політичному процесі України.

Для посилення впливовості та належного сприяння розвитку аналітичних центрів в Україні необхідно:

– аналітичним центрам пропонувати та відстоювати процедури залучення громадськості до ухвалення управлінських рішень та формування механізмів інформаційної прозорості діяльності органів державної влади, долаючи існуючу закритість процесу прийняття рішень у державі;

– підвищувати авторитет аналітичних центрів серед основних суб’єктів політики, таким чином сприяти визнанню їх ролі, стимулювати попит на результати досліджень;

– запровадити часткове державне фінансування діяльності центрів, що дасть змогу продовжувати їх діяльність, зменшити інтенсивність їх фандрейзингової діяльності, перемістити увагу на якість та результати досліджень.



Номер сторінки у виданні: 347

Повернутися до списку новин