Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Професійне здоров’я представників екстрених служб





Вікторія Грандт, аспірантка кафедри практичної психології Запорізького національного університету

УДК 159. 923 : 616 / 057

 

Статтю присвячено аналізу проблеми професійного здоров’я представників екстрених служб. Розглянуто сутність поняття професійного здоров’я, його структурні компоненти. Проаналізовано особливості діяльності екстрених служб. Наведено результати експериментального дослідження професійного здоров’я представників екстрених служб на прикладі працівників швидкої медичної допомоги.

 Ключові слова: здоров’я, професійне здоров’я, екстремальні умови праці, професійна дезадаптація, емоційне вигорання, професійний маргіналізм.

 

Статья посвящена анализу проблемы профессионального здоровья представителей экстренных служб. Рассмотрены сущность понятия профессионального здоровья и его структурные компоненты. Проанализированы особенности деятельности экстренных служб. Представлены результаты экспериментального исследования профессионального здоровья представителей экстренных служб на примере работников скорой медицинской помощи.

 Ключевые слова: здоровье, профессиональное здоровье, экстремальные условия труда, профессиональная дезадаптация, эмоциональное выгорание, профессиональный маргинализм.

 

The article is devoted to the analysis of professional health of representatives emergency. We consider the concept of professional health and its structural components. Analysis of features of the activity of emergency services. The results of experimental studies of professional health representatives emergency workers in case an ambulance.

 Key words: health, professional health, extreme working conditions, professional desadaptation, emotional burnout, professional marginalism.

 

Дослідження професійного здоров’я представників екстремальних професій є актуальною проблемою сучасної психологічної науки. Ефективність професійної діяльності майбутнього фахівця, реалізація ним усіх професійних функцій залежать не тільки від професійної кваліфікації, а й від професійного здоров’я. Тому необхідним є розроблення науково обґрунтованих програм, спрямованих на збереження професійного здоров’я та їх упровадження на базі доказових експериментально-психологічних моделей емпіричної верифікації теоретичних припущень.

Саме професійне здоров’я є одним з основних показників «якості професійного життя», а також важливою умовою ефективності трудової діяльності, яка включає в себе не тільки високу продуктивність і якість праці, але й їх співвідношення із затраченими зусиллями працівника [1]. В умовах праці здоров’я стає суб’єктивною самоцінністю для працюючої людини і є економічним механізмом підвищення результативності та якості праці [2].

Сучасна професійна діяльність може впливати на людину як позитивно, так і негативно (перевтома, професійний стрес, психотравмуючі фактори). В результаті впливу негативних факторів праці в людини може виникнути хронічна перевтома, емоційне напруження та інші прояви, які можуть позначитись на стані здоров’я працівника [1; 2; 3; 4; 6]. Професійна діяльність працівників екстрених служб є найбільш напруженою (у психологічному плані) серед видів соціальної діяльності і входить до групи професій з великою кількістю й інтенсивністю стрес-факторів [6].

Особливості цієї діяльності вимагають від фахівців високої відповідальності і розвинених професійних навичок у зв’язку з великими фізичними та нервово-емоційними навантаженнями. До того ж вона часто ускладнюється впливом численних небезпечних факторів навколишнього середовища. Успішність її виконання залежить не тільки від загальної та спеціальної підготовки фахівців, але й від ступеня розвитку у них низки неспецифічних психологічних і психофізіологічних якостей. До них належать індивідуально-психологічні особливості, характеристики інтелектуальної та мотиваційної сфер, показники уваги, пам’яті, моторних функцій тощо. Ці якості значною мірою, а часто й вирішальним чином визначають спроможність представників екстрених служб оволодіти відповідними навичками, а також можливість виконувати даний вид професійної діяльності.

Психологічні та психофізіологічні якості базуються на фундаментальних закономірностях адаптації людини до діяльності в екстремальних умовах. Психічна адаптація має безпосереднє відношення до аналізу особливостей функціонального стану осіб, що здійснюють діяльність у надзвичайних ситуаціях, а також осіб, які переживають їх наслідки.

Працівники, які досить добре пристосовані до «повсякденного» життя, але володіють недостатніми адаптаційними можливостями, насамперед виявляють схильність до зривів, які впливають на професійне здоров’я. Чинники людської індивідуальності, що визначають надійність й ефективність праці, особливо яскраво проявляються при проведенні психофізіологічних досліджень серед фахівців, які працюють в умовах підвищеної загрози життю і здоров’ю з боку несприятливих факторів навколишнього середовища та діяльності.

Дані попереднього аналізу умов і змісту роботи представників екстрених служб свідчать, що реальна загроза життю і здоров’ю, надмірні навантаження, пов’язані з порятунком людей і необхідністю уникати нових жертв, вимагають від них особливих психологічних якостей — емоційної стійкості, вміння долати страх перед фізичними небезпеками, здатність до самопожертви тощо.

Отже, виконання професійних функцій, представників згадуваних професій нерідко поєднується з небезпекою для здоров’я та життя. Виникнення непередбачених ситуацій, а нерідко необхідність подолання труднощів є, зазвичай, нормою професійної діяльності, що впливає на професійне здоров’я працівника.

При визначенні змісту професійного здоров’я виникає проблема неоднозначності його співвідношення з тим, що зазвичай розуміється під поняттям здоров’я взагалі. Так, з одного боку, практично здорова людина може виявитися професійно нездоровою, а з іншого — у професійно здорової людини, яка успішно працює (наприклад, на шкідливому виробництві) і добре почувається під час роботи, можуть виникати латентні хворобливі зміни. Тому, розглядаючи професійне здоров’я, необхідним є залучення у сферу вивчення та врахування ставлення працівників до свого здоров’я, їхніх реальних дій з його підтримки та зміцнення [5], а також вивчення механізмів, що надають змогу зберігати професійне здоров’я, незважаючи на негативну дію екзо- та ендогенних факторів.

В. О. Пономаренко [7] розглядає професійне здоров’я як властивість організму, що зберігає необхідні компенсаторні та захисні механізми, які забезпечують професійну надійність і працездатність за всіх умов професійної діяльності особистості. На наш погляд, доповненням до такого розуміння професійного здоров’я буде його визначення З. Ф. Дудченком, який вказує на те, що професійне здоров’я, на відміну від існуючих визначень здоров’я, визначається як здатність організму відновлювати порушений стан відповідно до регламентації обсягу та виду професійної діяльності [5]. Визначення професійного здоров’я Р. А. Березовською об’єднує і дещо розширює розуміння даного феномену попередніми авторами. На відміну від З. Ф. Дудченко і В. О. Пономаренко, які розглядають професійне здоров’я переважно через його функціональне призначення (збереження необхідних компенсаторних та захисних механізмів відновлювання порушення стану організму), Р. А. Березовська визначає його як узагальнену характеристику здоров’я індивіда, що розглядається в конкретних умовах його професійної діяльності, або процес збереження та розвитку регуляторних властивостей організму, його фізичного, психічного та соціального благополуччя [1].

Г. С. Нікіфоров визначає професійне здоров’я теж із позиції функціональності, але, на відміну від попередніх авторів, розглядає його дещо під іншим кутом: як інтегральну характеристику функціонального стану організму людини за фізичними та психічними показниками з метою оцінювання його здібностей до певної професійної діяльності, з урахуванням стійкості до несприятливих (стресових) факторів, які супроводять дану діяльність [8, с. 508]. Тобто професійне здоров’я виступає діагностичним критерієм, яким людина може керуватися при виборі професії, визначаючи відповідність показників здоров’я особистості стосовно виконання певної професійної діяльності, з урахуванням негативних факторів, які її супроводять. Важливою умовою професійного здоров’я є стійкість до стресових факторів, які супроводжують професійну діяльність, можливість адаптуватись до них і обирати найменш шкідливі для здоров’я способи реагування на їхню дію.

Виходячи з того, що у психологічній літературі [8; 7; 5] професійне здоров’я здебільшого визначається через його функціональні властивості, можна говорити про те, що це ресурс, який необхідний людині задля успішної самореалізації в контексті професійної діяльності. Також необхідно зробити наголос на важливості адаптаційних можливостей і стресостійкості організму при виконанні професійних обов’язків. У сучасній психологічній літературі [8; 5; 7] ці характеристики особистості відносять до копінгу як усвідомлених способів подолання стресу та інших екстремальних ситуацій в умовах професійної діяльності. Відмічене розуміння психологічних особливостей професійного здоров’я у взаємодії «внутрішніх» ресурсів та «зовнішніх» проявів було покладено в основу концептуального задуму емпіричного дослідження цього психологічного феномену.

Саме професійне здоров’я є одним з основних показників «якості професійного життя», а також важливою умовою ефективності трудової діяльності не тільки як високої продуктивності і якості праці, але й їх співвідношення із затраченими зусиллями [1].

У ході теоретичного аналізу проблеми професійного здоров’я було встановлено, що даний феномен є багатокомпонентним. Відтак, основна увага в процесі емпіричного дослідження зосереджувалась на встановленні наявного рівня означених компонентів професійного здоров’я.

Так, соматопсихологічне здоров’я працівника— це оптимальне співвідношення між психологічними процесами і фізіологічними явищами організму працівника в контексті професійної діяльності (під час, до і після).

Соціально-психологічне здоров’я працівника — особливості взаємодії працівник — професійне середовище, яке визначається через такі характеристики: адекватне сприйняття соціальної дійсності; адаптація до професійного середовища; спрямованість на суспільну справу; альтруїзм; відповідальність перед іншими; безкорисливість та ін.

Морально-етичне здоров’я працівника — вид професійного здоров’я, яке характеризується слідуванням нормам, принципам, кодексу або уставу професії працюючого без шкоди для його здоров’я в цілому.

Відтак основна увага в процесі емпіричного дослідження зосереджувалася на встановленні наявного рівня означених компонентів професійного здоров’я. Отже, мета емпіричного дослідження полягала у встановленні особливостей основних компонентів професійного здоров’я фахівців екстрених служб, а саме персоналу швидкої медичної допомоги.

З метою вивчення особливостей професійного здоров’я представників екстрених служб було використано серію діагностичних методик, серед яких: багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність», шкала організаційного стресу, опитувальник оцінювання рівня психологічної і фізіологічної професійної дезадаптації О. Н. Родіної.

За допомогою опитувальника оцінювання рівня психологічної і фізіологічної професійної дезадаптації О. Н. Родіної [4;18] можна оцінити такі ознаки психофізіологічної професійної дезадаптації: погіршення самопочуття, яке проявляється в емоційних зрушеннях, особливостях змін окремих психічних процесів, зниженні загальної активності та відчутті втомлюваності; соматовегетативних порушеннях; порушеннях циклу «сон — активність»; особливостях соціальної взаємодії; зниженні мотивації до діяльності.

Дезадаптація виявляється в різних порушеннях діяльності: у зниженні продуктивності праці та її якості, у порушеннях дисципліни праці, у підвищенні ризику аварійності й травматизму. Критеріями психофізіологічної адаптації вважаються стан здоров’я, настрій, тривожність, ступінь втомлюваності, активність поведінки.

Емпіричне дослідження показало, що майже всі представники швидкої допомоги мають помірний або низький рівень професійної дезадаптації (майже 96,5%). В результаті аналізу проблеми професійної дезадаптації за окремими ознаками ми виявили, що найбільш вираженою ознакою професійної дезадаптації персоналу швидкої допомоги є зниження мотивації до діяльності. Високі показники за даною ознакою отримали майже 30% респондентів. Найменш популярними ознаками професійної дезадаптації серед представників швидкої допомоги є відчуття втоми (11,1%) та особливості соціальної взаємодії (12%).

Багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність», розроблений А. Г. Маклаковим і С. В. Чермяніним (1993), призначений для вивчення адаптивних можливостей індивіда на підставі оцінювання деяких психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик, що відображають інтегральні особливості психічного та соціального розвитку. Метою опитувальника є вирішення завдань професійного психологічного відбору, психологічного супроводу навчальної і професійної діяльності.

Даний опитувальник дає змогу отримати інформацію різного обсягу та характеру: шкали першого рівня дають можливість отримати типологічні характеристики особистості, визначити акцентуації характеру; шкали другого рівня призначені для виявлення дезадаптаційних порушень переважно астенічних та психотичних реакцій і станів; шкали третього рівня — поведінкової регуляції (ПР), комунікативного потенціалу (КП) і моральної нормативності (МН); шкала четвертого рівня — особистісного адаптаційного потенціалу.

За допомогою багаторівневого особистісного опитувальника «Адаптивність» було проведено оцінювання адаптивних можливостей персоналу швидкої допомоги на підставі оцінювання деяких психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик, що відображають інтегральні особливості психічного та соціального розвитку.

Даний опитувальник виступив основою в диференціації вибірки за рівнем особистісного адаптивного потенціалу. А саме 38,9% випробуваних увійшли до групи високої та нормальної адаптації, 36,2% респондентів мають задовільний рівень адаптації, 25,9% випробуваних увійшли до групи низької адаптації. Крім цього, було виявлено показники нервово-психічної стійкості, а саме 24% випробуваних продемонстрували високу нервово-психічну стійкість, 48,2% респондентів мають середній рівень нервово-психічної стійкості, 27,8% випробуваних мають низьку нервово-психічну стійкість. Що стосується показників моральної нормативності персоналу швидкої допомоги, то 9,2% випробуваних продемонстрували високу моральну нормативність, 77,8% респондентів — середній рівень моральної нормативності, 13% випробуваних — низьку моральну нормативність.

За допомогою шкали організаційного стресу Мак-Лінна [3; с. 65] ми дослідили сприйнятливість до організаційного стресу, пов’язану з недостатнім умінням приймати цінності інших людей, адекватно оцінювати ситуацію без шкоди для свого здоров’я і працездатності. Також ми виявили вразливість до робочих стресів, переживання дистресу, наявність таких стрес-синдромів, як психічне вигорання та хронічна втома [2, с. 444].

У результаті діагностики за допомогою даної шкали ми виявили показники рівня організаційного стресу, а саме: 44,4% випробуваних продемонстрували високий рівень організаційного стресу, 38,9% респондентів — середній рівень організаційного стресу, 16,7% випробуваних — низькі показники організаційного стресу.

Підбиваючи підсумки аналізу професійного здоров’я представників екстремальних видів професій, необхідно зазначити, що понад 61% респондентів входять до групи задовільної та низької адаптації. Майже третина првацівників мають низькі показники нервово-психічної стійкості. Приблизно 78% — середні показники моральної нормативності. Трохи менше половини (44,4%) продемонстрували високі показники організаційного стресу, що говорить про невисокі показники професійного здоров’я персоналу швидкої допомоги, а це негативно позначається на працездатності та ефективності праці та потребує витрат чималої кількості ресурсів задля реалізації професійної діяльності. Тому наступним етапом нашого емпіричного дослідження буде виявлення копінгресурсів, що допомагають зберігати професійне здоров’я представників екстрених служб.



Номер сторінки у виданні: 115

Повернутися до списку новин