Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Активні методи оцінювання при викладанні психологічних дисциплін





Марина Кліманська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка

Софія Чолій, кандидат психологічних наук, асистент кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка

УДК 159.953.5

 

Проаналізовано психологічні особливості процесу оцінювання рівня знань студентів. Запропоновані варіанти активних та інтерактивних методів оцінювання знань: інтелект-карти, модифікація методу спостереження, метод кросворду, командна вікторина, письмова робота із взаємним рецензуванням, «Броунівський рух», «Бінго»

.Ключові слова: оцінювання рівня знань, активні та інтерактивні методи навчання.

 

Проанализованы психологические особенности процесса оценки уровня знаний студентов. Предложены варианты активных и интерактивных методов оценивания знаний: интеллект-карты, модификация метода наблюдения, метод кроссворда, командная викторина, письменная работа со взаимным рецензированием, «Броуновское движение», «Бинго».

Ключевые слова: оценивание уровня знаний, активные и интерактивные методы обучения.

 

Psychological peculiarities of the evaluation process of student’s knowledge are analyzed in the article. Different forms of knowledge evaluation are proposed: mind maps, modification of observation method, crossword, team quiz, written work with the mutual review, «Brownian motion», «Bingo».

Key words: evaluation, active and interactive methods of teaching.

 

Постановка проблеми. Проблема оцінювання під час навчальних занять — це завжди хвилююче і проблематичне питання. З одного боку, викладач прагне до об’єктивної оцінки знань студентів і намагається якомога ретельніше підібрати питання для контролю знань. З іншого боку, самі слова «контрольна» чи «іспит» несуть у собі негативне емоційне забарвлення і спричинюють те, що, хвилюючись, студент не в стані відтворити знання, якими він володіє. Крім того, сучасний підхід до освітнього процесу передбачає не тільки репродуктивне відтворення отриманих знань, а й творчий, дослідницький підхід до їх використання, застосування отриманих знань на практиці. Нові завдання процесу оцінювання передбачають модифікацію педагогом способів його проведення. Тому вибір методів оцінювання є не менш важливим, ніж визначення його мети, розроблення критеріїв, вибір шкали та складання програми оцінювання.

Метою цієї статті є узагальнення досвіду використання активних методів оцінювання при викладанні психологічних дисциплін.

Аналіз останніх публікацій. Інтерактивні методи навчання дедалі більше входять у навчально-виховний процес вищого навчального закладу. Не викликають сумнівів твердження фахівців про вищу ефективність застосування інтерактивних технологій не лише у засвоєнні знань студентами, а й у розвитку їхніх соціальних та інтелектуальних здібностей (О. Пометун, Л. Пироженко, Г. П’ятакова, Н. Заячківська, Н. Ковальчук, Л. Харченко та ін). Особливо актуальним є використання інтерактивних технологій при викладанні психологічних дисциплін. Воно передбачає не лише засвоєння визначених курсом теоретичних знань, але й формування практичних навичок, які в професійній діяльності психологів завжди базуються на ефективному спілкуванні та взаємодії. Крім того, практичні заняття в межах психологічних курсів нерідко скеровані на самопізнання та розвиток особистості студента. Водночас застосування методів, що базуються на взаємодії студентів, зумовлюють зміну підходу до оцінювання та чимраз більшу модифікацію його традиційних методів.

Розглядаючи функції традиційного оцінювання студентів, серед яких перевірка знань, стимулювання до подальшого навчання, контроль за реалізацією мети заняття, визначення недоліків у поданні матеріалу тощо, бачимо, що інтерактивне оцінювання передбачатиме ще низку функцій. Зокрема, О. Шендерук та В. Пермінова до специфічних функцій інтерактивної оцінки відносять перевірку рівня оволодіння навичками мислення та комунікації, вирішення складних проблем та використання соціальних інструментів [3]. Адже нетрадиційна інтерактивна робота студентів дуже важко піддається оцінюванню традиційними методами. Втрачають своє первинне значення метод опитування знань студентів, традиційні форми контрольної роботи, методи самостійної роботи, оскільки вони надають змогу оцінити лише набуті знання студентів, тобто результат навчання. Без оцінювання залишається процес навчання — активність студентів, їхнє включення у взаємодію, здатність творчо співпрацювати у вирішенні поставлених завдань.

О. Медяник зазначає, що важливою складовою оцінювання в інтерактивному навчанні є формування навичок адекватного самооцінювання в учнів [2]. У зв’язку з цим актуальними стають вправи, які передбачають рефлексію студентів щодо своєї участі на занятті. Цей самоаналіз і самооцінка студента може становити вагоме доповнення до спостережень викладача за його роботою. Більше того, ще одним аспектом оцінювання може бути взаємооцінювання студентами роботи один одного на занятті. Саме цей третій аспект може стати основним критерієм диференціації оцінок студентів на занятті, оскільки більшість часу на інтерактивному занятті студенти взаємодіють між собою, а тому мають більше можливостей простежити внесок кожного учасника у спільний результат. Особливо ефективною ця складова може бути при оцінюванні роботи студентів у малих групах, яка видається педагогам однією з найскладніших для оцінювання.

Із цього випливає ще одна особливість оцінювання інтерактивних занять, а саме труднощі в індивідуальному оцінюванні студента при колективній роботі. Тоді простіше для викладача оцінити результат роботи групи загалом, складніше — кожного студента окремо. У зв’язку з цим вважаємо, що оцінка студента на такому занятті може бути трикомпонентною, складовими якої є:

1) спостереження викладача за роботою групи та використання ним певних інтерактивних методів оцінювання;

2) самооцінка студентом власної роботи на занятті;

3) взаємне оцінювання студентами роботи один одного.

Реалізація таких аспектів оцінювання можлива при використанні активних та інтерактивних методів оцінювання. Останнім часом з’явилося багато літератури, присвяченої різноманітним формам оцінювання за допомогою активних методів навчання: методу проектів, аналізу конкретних випадків тощо. Досвід їх використання при викладанні психологічних дисциплін, а також опис процедури їх застосування, що подані в результатах, може бути корисним не лише для викладачів, але й для тренерів, вчителів та всіх фахівців, які використовують активні методи навчання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Автори статті викладають низку дисциплін психологічного циклу на кафедрі психології Львівського національного університету імені Івана Франка. З метою урізноманітнення й підвищення ефективності навчання та оцінювання роботи студентів розроблено кілька форм оцінювання.

Модифікація методу спостереження. Найбільш доцільним є використання цього методу при викладанні курсу «Загальна психологія», зокрема теми «Методи психології» або «Спілкування», але, залежно від змісту курсу, об’єкт та завдання дослідження можуть змінюватися. Студентам пропонується завдання провести спостереження (протягом 10–30 хв) за поведінкою юнака (чи дівчини) в умовах його (її) спілкування з особою протилежної статі і зробити висновок про особливості ставлення цієї людини до свого співрозмовника. В результаті дослідник має заповнити відповідну таблицю (табл. 1)

 

На першому етапі роботи студент має заповнити лише перші дві колонки таблиці (час і факти). Після цього він має зробити копію протоколу та запропонувати іншій особі (будьякому знайомому, який не був присутній при спостереженні і, бажано, не вивчав курсу «Психологія») надати власну інтерпретацію фактів (третя колонка протоколу) та зробити висновки з приводу особливостей ставлення людини, за якою велося спостереження, до свого співрозмовника (висновок вписується в кінці протоколу). Не ознайомлюючись з інтерпретацією свого знайомого, студент самостійно інтерпретує результати свого дослідження. Пізніше інтерпретації порівнюють і на підставі порівняння готують висновок про результати спостережень та особливості використання методу спостереження загалом.

При бажанні другий етап дослідження (інтерпретацію) можна провести під час семінарсько-практичного заняття.

Метод інтелект-карт. У 70-х рр. ХХ ст. англійськими науковцями — братами Тоні і Барі Бьюзенами була запропонована техніка ментальних (інтелект) карт (Mind-Maps) [1]. Спочатку ця методика розвивалась як мнемонічний інструмент, однак пізніше виявилося, що цей прийом може відігравати значну роль у розвитку творчого мислення. Інтелект-карта — це альтернативна до класичного способу ведення записів, зручна та ефективна техніка запису та візуалізації мислення. Її можна використовувати для впорядкування і запам’ятовування інформації, створення нових ідей, прийняття рішень тощо. При виконанні інтелект-карти потрібно дотримуватись декількох загальних правил, а саме:

1. Взяти аркуш паперу формату А4 або А3 і кольорові олівці, ручки, фломастери.

2. Аркуш розташувати горизонтально, і в його центрі картинкою або одним-двома словами позначити основне поняття або проблему, яка аналізується. Поняття обводиться в рамку або кружечок. Найбільший ефект від інтелект-карти досягається у тому випадку, коли в центрі розміщується графічний образ, а не слово, і образи використовуються замість слів у кожному можливому випадку.

3. Від центрального об’єкта намалювати в різні сторони кольорові гілки — основні, пов’язані з ним поняття, властивості. Підписати кожну гілку одним-двома ключовими словами.

4. Від кожної гілки намалювати кілька тонших гілочок — розвиток асоціацій, уточнення понять, деталізація властивостей, конкретизація напрямів.

5. Змістовні блоки відокремити лініями, обвести в рамки.

6. Зв’язки між елементами інтелект-карти показати стрілками різного кольору і товщини.

При проведенні занять можна використовувати інтелект-карти для декількох цілей. По-перше, як домашнє завдання для практичного опанування тем «Пам’ять», «Мислення» тощо. У такому разі студентам пропонується обрати з підручника будь-який параграф і законспектувати його за допомогою методу інтелект-карт. У такий спосіб студент самостійно опановує метод (практичне заняття з тем «Мислення» та «Пам’ять») і вивчає будь-яку іншу тему (на самостійний вибір чи на вибір викладача). На рис.1 запропонований приклад інтелект-карти, виконаної студенткою для практичного заняття з курсу «Психологія». 

 

Другим способом використання цього методу є аудиторне оцінювання знань студентів. При цьому матеріал ділиться на змістовні блоки, кожен з яких має бути представлений на окремому великому аркуші паперу. Студентам пропонується абсолютно мовчки малювати інтелект-карти, переходячи від однієї теми до іншої. Наприклад, викладачем обрана тема «Психічні процеси». У різних частинах аудиторії розташовуються аркуші паперу, на кожному з яких написані назви психічних процесів («Пам’ять», «Уява», «Сприймання» тощо) як центральні поняття. Студент обирає будьяку з цих тем і домальовує до центрального поняття все, що пам’ятає з цієї теми, підписуючи кожен із власних символів чи ключових слів. Як тільки студенту вже нічого додати, він переходить до наступної теми і завершує роботу там.

За загальною кількістю підписів можна виставити диференційовану оцінку знань студента.

Метод кросворду. Метод кросворду досить зручний і для оцінювання знань студентів, і для підготовки їх до інтерактивних форм навчання. Зазвичай цей метод використовують на першому семінарсько-практичному занятті.

Більшості викладачів знайома ситуація поганої підготовки студентів до першого семінарського заняття. Причиною цього є як початок семестру, так і бажання випробувати нового викладача. Метод кросворду дає змогу виокремити із загальної маси студентів, які готові до заняття, а також перейти від пасивних форм

навчання до інтерактивних.

На першому етапі студентам пропонується самостійно, не користуючись книжками чи конспектами, заповнити кросворд. Приклад кросворду з курсу «Загальна психологія» подано на рис. 2

 

По горизонталі: 1. Один із засновників гештальтпсихології; 2.Засновник першої експериментальної психологічної лабораторії; 3. Ім’я австрійського психолога Фрейда; 4. Учений, який розробив програму створення об’єктивної психології; 5. Предмет вивчення психології в донауковий період її розвитку; 6. Видатний античний філософ, автор праці «Про душу»; 7. Один із засновників біхевіоризму.

По вертикалі: 8. Дослідник, який експериментально обґрунтував і розробив вчення про дві сигнальні системи; 9. Автор принципу «пізнай самого себе»; 10. Науковець, який запровадив поняття «колективного несвідомого»; 11. Пошук істини в процесі діалогу за допомогою постановки спеціальних запитань; 12. Представник гуманістичної психології; 13. Вчений, який заклав основи майбутнього детектора брехні; 14. Дослідник, завдяки працям якого в науку було запроваджено поняття «рефлексу»; 15. В кінці 19 ст. психологія розглядалась як наука про…; 16. Фундатор емпіричної (дослідної) психології.

Після того як студенти самостійно заповнили кросворд, підраховується кількість відповідей, яку їм вдалося заповнити. Роботи п’ятишести студентів, які набрали максимальну кількість балів (готові до заняття студенти), забираються викладачем на перевірку. Поки викладач перевіряє роботи, студенти об’єднуються в групи по три-чотири особи і пробують надати максимально можливу кількість відповідей, користуючись всіма можливими ресурсами заповнити кросворд. Після цього проводиться загальне обговорення.

Командна вікторина. Командну вікторину можна використовувати для перевірки знань із будь-якої теми під час викладання будь-якої дисципліни. Студенти об’єднуються в міні-групи по 3–5 учасників. Кожній групі дається завдання скласти 3–4 фактологічних та 1–2 дискусійних запитання за темою заняття. Після підготовки команди зачитують фактологічні запитання, випадковим чином обираючи для відповіді будьякого учасника з інших команд. Після цього зачитуються дискусійні питання, і процедура продовжується в аналогічний спосіб.

Письмова робота зі взаємним рецензуванням. Цей вид оцінювання також належить до універсальних, але за своїми ознаками він один із найбільш формалізованих, тому його можна використати під час підсумкового оцінювання знань студентів.

Студенти діляться на два (або більше) варіанти і пишуть контрольну роботу відповідно до свого варіанта. Після написання роботи студенти обмінюються і рецензують роботи один одного. На наступному етапі роботи автор читає рецензію і доопрацьовує свою відповідь. Після закінчення доопрацювання рецензент дивиться правки, виставляє оцінку, ставить підпис і здає роботу. У результаті такої контрольної роботи можна оцінити глибину знань студентів за кількома темами, що підвищує об’єктивність оцінювання.

«Броунівський рух — контроль». Кожен із студентів отримує певну кількість аркушів паперу (наприклад, п’ять аркушів) і на кожному з них записує своє прізвище та питання або поняття за темою заняття. Після цього студенти підходять один до одного у випадковому порядку і ставлять запитання (ті, які записані на картці). Якщо відповідь правильна, картка забирається (дозволяється працювати лише в парах). Після закінчення процедури підраховується кількість карток у кожного учасника і у випадковому порядку здійснюється перевірка знань.

Цей тип оцінювання є одним з найменш формалізованих: його основний недолік полягає в тому, що зміст контрольних запитань формулюється студентами, відповідно не всі аспекти теми можуть бути розкриті.

«Бінго». Цей вид оцінювання є модифікацією відомої дитячої гри. Він дає змогу подолати недоліки попередньої форми оцінювання, зберігаючи при цьому загальну розкуту атмосферу. Гру можна підготувати у двох форматах. У першому випадку готуються Бінго-картки, які містять лише відповіді на запитання. Викладач зачитує питання, а студенти мають відшукати відповіді на своїх картках. Як тільки студент має певну кількість відповідей (наприклад, в рядку), він кричить: «Бінго!». В такому випадку оцінюються знання студента, який має картку.

У другому варіанті готуються питання до теми у вигляді карток. Завдання студентів полягає в тому, щоб якомога швидше знайти інших студентів, які знають правильну відповідь (свідченням «знання» є підпис на картці). Після гри підраховується кількість підписів кожного зі студентів, у випадковому порядку здійснюється перевірка правильності відповідей і виставляється диференційована оцінка.

Висновки. Запропонований перелік форм оцінювання, на нашу думку, є далеко не повним. До форм, які не вдалося розкрити у зв’язку з обмеженням обсягів публікації, належать: кейс-метод (аналіз конкретних випадків), метод проектів, особливості використання дебатів як форми оцінювання знань студентів тощо. Відповідно подальший розвиток запропонованої тематики можливий в напрямку розширення арсеналу методів оцінювання знань, а також у проведенні досліджень щодо ефективності й об’єктивності кожного з них.



Номер сторінки у виданні: 119

Повернутися до списку новин