Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Огляд і контент - аналіз звітів видавничих підприємств на прикладі Львова





Ольга Рак, здобувач кафедри суспільнополітичних дисциплін, глобалістики і соціальних комунікацій Університету «Україна»

УДК 316.77: 655 (477)

 

Проаналізовано видавничі підприємства державної і недержавної форм власності. Розроблено схематичну діаграму діяльності організацій і виявлено загальний стан чистих доходів протягом п’яти років. Запропоновано сучасні підходи вирішення фінансових проблем у видавничій справі в Україні.

Ключові слова: видавнича справа, контент – аналіз, коефіцієнт ліквідності, баланс, інновації, маркетинг, менеджмент.

 

Проанализированы издательские предприятия государственной и негосударственной форм собственности. Разработана схематическая диаграмма деятельности организаций и обнаружено общее состояние чистых доходов в течение пяти лет. Предложены современные подходы решения финансовых проблем по издательскому делу в Украине.

Ключевые слова: издательское дело, контент – анализ, коэффициент ликвидности, баланс, инновации, маркетинг, менеджмент.

 

Analyzed the publishing business state and private ownership. Developed a schematic diagram of the organizations and found the general condition of net revenues within five years. Modern approaches are proposed solutions to financial problems in the publishing business in Ukraine.

Key words: publishing, content analysis, liquidity, balance, innovation, marketing and management.

 

Актуальність. У сучасній економіці видавнича справа є предметом економічного аналізу. Це пояснюється тим, що книговидання наразі є цінною та прибутковою галуззю економіки. Книговидавнича сфера насамперед впливає на суспільство своєю культурою — як у змістовному плані, так і в художньотехнічному оформленні. Також слід зазначити, що поліграфічна діяльність підприємств є вагомою соціальноекономічною діяльністю і, відповідно, впливає на стан прибутковості.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про підприємництво» [3], держава сприяє організації матеріальнотехнічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці та перепідготовці кадрів; здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям; стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг; надає підприємцям цільові кредити; подає підприємцям інші види допомоги.

Метою статті є огляд і контентаналіз звітів видавничих підприємств м. Львова про фінансові результати кожного з них стосовно коефіцієнта ліквідності.

Об’єктом дослідження є діяльність видавничополіграфічних підприємств м. Львова для визначення їх доходів та прибутків за 2006 2010 рр.

Предметом дослідження є проблеми видавничої діяльності державної і недержавної форм власності підприємств (на прикладі м. Львова).

Основна частина дослідження полягає у схематичному огляді окремих підприємств протягом п’яти років та в аналізі видавничої сфери двох форм власності в економічному плані з порівняльною метою загальнодержавної ситуації. На сьогодні дуже важливо проаналізувати ситуацію в державі на коефіцієнт ліквідності (на прикладі підприємств м. Львова), взявши до уваги баланси і звіти про фінансові результати даного підприємства.

Коефіцієнт ліквідності — це показник, що характеризує ступінь здатності банку перетворювати свої активи в наявні кошти (готівкові чи безготівкові) для задоволення вимог вкладників і кредиторів банку.

Термін «ліквідність» (від лат. Liquidus рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у кошти [2].

Для аналізу ліквідності ми вирішили обрати три поліграфічні підприємства, щоб визначити, який в них дохід і прибуток за 2006–2010 рр. Адже питома вага державного сектора в економіці розраховується за звітний квартал, півріччя, дев’ять місяців та рік у формах № 1 і № 2. Для цього ми переглянули звіти про фінансові результати кожного з цих підприємств (табл. 1).

Проаналізувавши дані підприємства (див. табл. 1), ми констатували кращу ситуацію на державних підприємствах, оскільки, згідно з вищенаведеним законом, ми бачимо підтримку з боку держави. Ситуація щодо звітних періодів  за п’ять років порізному виглядає на окремих підприємствах.

 

З огляду на рис. 1, виходить, що державне спеціалізоване видавництво «Світ» показало найвищий рейтинг щодо зростання чистих доходів, який кожного року підвищувався. Адже видавництво «Світ» у 2006 р. мало чистий дохід 1 9823,3 тис. грн, в 2007 р. — 4 014,7 тис., 2008 р. — 4 754,4 тис., 2009 р. — 4 283,7 і в 2010 р. ми побачили значний стрибок на ринку — 7 174,5 тис. Грн порівняно з ДП МВС «ЛьвівІнформРесурс» (попередня назва — ДП «Друкарня ГВ УМВСУ у Львів. обл.») і ТзОВ «Тріада плюс». 

Якщо зробити порівняльний аналіз щодо найвищого показника чистих доходів в інших видавництвах, то побачимо, що у друкарні МВС «ЛьвівІнформРесурс» найкращий показник доходу був у 2010 р. — 1 670 тис. грн, але у 2007 р. спостерігаємо спад — 669,8 тис. грн; Але найгіршим показником відзначилося приватне підприємство ТзОВ «Тріада плюс», маючи дохід у 2008 р. всього 21 тис. грн, яке було у збитках, зате поліпшилася ситуація у 2010 р. — йдеться про 457,6 тис. грн доходу.

Отже, як ми побачили з проведеного аналізу доходів окремих підприємств Львова, ситуація виявилась кращою на державних підприємствах, ніж на приватній фірмі.

Утім, якщо говорити про загальну ситуацію в Україні з випуску книг і накладу, ми бачимо зовсім іншу картину у видавництвах і видавничих організаціях державної форми власності порівняно з видавничими організаціями недержавної форми власності. Адже сьогодні, станом на 2010 р., на одного жителя припадає всього 0,98 примірника, і кількість примірників з кожним роком, починаючи з 2009 р., зменшується, а отже, книга поки що не виходить з кризи, а це означає, що комусь якоїсь книги може не вистачити.

За кількістю випуску видань недержавні видавничі організації випереджають вдвічівтричі рази державні. Недержавні видавничі організації мусять постійно шукати собі клієнтівзамовників, створюючи при цьому спеціальні пропозиції і займаючись не тільки видавничою діяльністю, а й виконуючи поліграфічні послуги тощо, не чекаючи, поки замовлення прийде саме по собі. На сьогодні лише недержавні видавництва якось можуть давати собі раду і задля виживання та стабільності на ринку виконують високохудожні видавничополіграфічні роботи. Але ці видавництва, як правило, працюють не стільки на якість книговидання, скільки на прибуток.

Звичайно, сьогоднішня ситуація на поліграфічному ринку є складною як для державних видавництв, так і недержавних. Оскільки розвиток у світі комп’ютерних технологій набуває дедалі більшого розвитку, кількість замовлень на наклад видань зменшується, і читачів щороку стає все менше, а це відповідно впливає на якість художньотехнічного оформлення. Адже сьогодні книга у художньому оформленні виглядає недорогою, можна сказати «дешевою» — як щодо якості паперу, так і щодо якості обкладинки.

Необхідно всім розуміти, що видавнича справа — це така сфера людської діяльності, яка визначає стан розвитку суспільства і здатна формувати свідомість через розвиток газетножурнальної та книговидавничої діяльності, зберігати національні традиції та культуру, надавши їм відповідної спрямованості й національного колориту.

Сьогодні, по суті, насправді видавництва живуть за рахунок підручників як для середньої загальноосвітньої школи, так і для вищих навчальних закладів, що хоч якось дає можливість існувати і «не зачинятися».

Проблемами стану книговидавничої діяльності вже давно переймаються багато вчених — таких, як О. Афонін, М. Сенченко, Т. Приступенко, І. Гутиря, Ю. Фінклер та ін.

Т. Приступенко [5], зокрема, зазначає, що сьогодні дуже важка ситуація склалася в державі і тому близько 12 тис. періодики країна не може фінансово підтримати, виділяються лише невеликі кошти для дитячої літератури, решта літератури видається приватним способом. Вона вважає, що єдиним вирішенням цього питання може слугувати метод роздержавлення галузі.

Президент Української асоціації видавців та розповсюджувачів О. Афонін у статті про глобальні проблеми «Чи потрібна нам власна книга?» трактує таким чином економічну ситуацію: «За двадцять з половиною років свого існування виконавча влада в Україні за рахунок бюджетних коштів не змогла вирішити навіть проблеми забезпечення середньої і вищої школи підручниками… Щодо вищої школи, то вона взагалі викинута на маргінеси наукових досягнень сучасного світу, оскільки забезпеченість студентів підручниками нового покоління становить лише 7,3% з інженернотехнічних дисциплін до 36% — з економіки та права» [1].

Учений М. Сенченко [6] говорить, що в Білорусі рейтинги щодо кількості виходу видань і накладів виглядають на дуже високому рівні і вже давно нас випереджають, адже в них видається близько п’яти видань на одного жителя (порівняно з Україною — 1,2 книги на одну людину). У Білорусі існує понад 300 видавництв переважно з недержавною формою власності, і ситуація на книжковому ринку сягає чималих оборотів. Те ж саме можна сказати про високий розвиток книговидання і в США, Італії, Росії тощо.

Ураховуючи швидкий інформаційний прогрес у світі, варто не забувати про високу духовну і матеріальну цінність книги, яка повинна слугувати нині не тільки як матеріал збуту в Україні, а й як духовнокультурноцінний продукт.Згадаймо, як у стародавні часи багаті люди шанували рукописну книгу, вона вважалась безцінною, і для них вона була на вагу золота, що є надвагомим моментом.

Важливим впливом на динаміку розвитку українських видань є впровадження запропонованих виробничих інновацій, використання особливих методів дослідження ринку, налагодження комунікації та інформаційнокомунікаційних технологій, встановлення цінової політики, організація просування інновацій та інтенсифікація розвитку сервісних служб, тобто впровадження у видавничу справу маркетингових інновацій. Це є не що інше як проектноорієнтована система управління видавничою діяльністю, для реалізації якої необхідно вводити посаду функціонального менеджера.

Для того, щоб видавнича сфера почала працювати в Україні ефективно і видання не запилювались на книжковій поличці, потрібно запроваджувати принципи маркетингу і керуватись новими правилами менеджменту.

Упровадження принципів маркетингу у видавничу сферу та євроінтеграційна стратегія українського суспільства дали змогу, з одного боку, формувати ефективну виробничу діяльність, оперативно реагувати на стан ринкових відносин та перемагати в конкуренції; з другого — вивчати досвід маркетингової діяльності розвинутих країн світу, адаптуючи їх до умов нашого українського ринку.

Осягнути високу ефективність динаміки розвитку видавничих підприємств на всіх етапах діяльності: «видавництво — друкарня — збут» можливо шляхом досягнення глибоких знань, мистецтва менеджменту та системного підходу. Під системним підходом, з погляду менеджменту, розуміється напрям наукового пізнання і практичної діяльності, в основі якого лежить дослідження довільного об’єкта як складної неподільної системи.

Використання принципів маркетингу, що враховують досвід європейських країн, у книговидавничій діяльності гарантує, принаймні, успішну конкурентоздатність українських підприємств. Важливим критерієм книговидавничої діяльності є також розширення номенклатури видань, акцентуючи увагу на випуску довідкової літератури та інших спеціалізованих видань, що розширять читацьке коло.

Висновки. На підставі аналізу сучасного стану видавничої діяльності трьох підприємств, взявши до уваги дві форми власності (державну і колективну) м. Львова, було проведено загальний огляд фінансових звітів щодо чистих доходів і прибутків за п’ять років в Україні, а також проаналізовано ситуацію у видавничих організаціях як на рівні м. Львова, так і країни загалом.

Запропоновано діаграму чистих доходів кожного видавничого підприємства і проведений контентаналіз даної ситуації, а також запропоновані шляхи вирішення розвитку книговидання в Україні.

Адже через надзвичайно високий рівень витрат на підготовку та виготовлення видавничої продукції, високі поштові і транспортні витрати, кредиторську заборгованість юридичних осіб видавничих підприємств, стан книговидання не швидко зміниться. За Концепцією [4], передбачено спільне налагодження співпраці видавництв, поліграфічних підприємств, друкарень та бібліотек по всій території України, і це сприятиме розвитку швидкої рекламної інформації про книгу.

Попри потужний наступ інформаційнокомунікаційних технологій (у вигляді електронних версій книг), книга продовжує залишатись основою високої культури і науковим засобом набуття знань. Книга завжди залишатиметься модною у будьякий період часу, і їй не можуть загрожувати темпи розвитку інформаційних технологій, оскільки кожен житель повинен не просто побачити на екрані текст, а відчути книгу в руках і тримати на полиці як зразок надбання та збагачення високої культури.

Тому сьогодні вкрай важливим етапом у видавничій галузі є забезпечення поповнення обігових коштів та знайдення інвесторів (спонсорів) з інших сфер бізнесу, щоб з їхньою допомогою вкласти гроші в українську книжку.



Номер сторінки у виданні: 229
Автор:

Повернутися до списку новин