Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Провідні ознаки науковості дисертаційного дослідження

Тематика: ГЛОБАЛІСТИКА




Оксана Ануфрієва, кандидат педагогічних наук, доцент Університету менеджменту освіти

УДК 378 (471)

 

У статті проаналізовано певні ознаки, за якими дисертаційне дослідження можна вважати науковим здобутком. Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус будьякої наукової проблеми приводять до необхідності її вивчення у системі координат, що задається різними рівнями методології науки.

Ключові слова: наукове дослідження, наукова проблема, науковий текст, методологічні складові наукового тексту, якість дисертаційного дослідження.

 

В статье проанализированы некоторые признаки, по которым можно считать диссертационное исследование научным достижением. Сложность, многогранность и междисциплинарный статус любой научной проблемы определяют необходимость ее изучения в системе координат, которые задаются разными уровнями методологии науки.

Ключевые слова: научное исследование, научная проблема, научный текст, методологические составляющие научного текста, качество диссертационного исследования.

 

In the article are analyzed definite characters according to whose thesis study can be considered as scientific achievement. Complication, polygonality and interdisciplinary status of any scientific problem lead to necessity of its studying in the coordinate system that is set by different levels of science methodology.

Key words: research study, scientific problem, scientific text, methodology components of scientific text, thesis study quality.

 

Постановка проблеми. Дослідження в науковому сенсі — це об’єктивно виникаюче в ході розвитку пізнання питання чи комплекс питань, вирішення яких має практичний і теоретичний інтерес. Воно виступає як осмислення, констатація недостатньо досягнутого до цього моменту рівня знань, що є наслідком нових фактів, зв’язків, законів, виявів логічних прогалин, які існують в теорії, або наслідком появи нових запитів практики, які потребують виходу за межі вже отриманих знань. Таким чином, проблема дослідження логічно випливає із встановленого протиріччя з точним виявленням того, що має стосунок до науки, переведено в площину науки і сформульовано мовою науки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Науковий текст являє собою своєрідну суміш кількох різновидів простих текстів: оглядового, методологічного, емпірикофактологічного, теоретичного, пояснювального і додаткового. Оглядовий текст становить огляд наукової літератури з досліджуваної проблеми. Оглядовій літературі в дисертаційних дослідженнях приділяється багато уваги. Якщо він проведений якісно, то за інтелектуальністю огляд літератури може суперничати з будьяким дослідженням. Головне, щоб він був проведений за кількома параметрами:

а) з погляду відображення тих або інших сторін досліджуваного об’єкта в першоджерелах у світовій і вітчизняній науках;

б) в аспекті історіографічному, за допомогою нанизування обґрунтованих ідей на вісь часу, що дає змогу виявити пріоритети у наукових відкриттях, процес розвитку наукових ідей, що відображають дану проблему;

в) у географічному аспекті, коли дається огляд досліджень даної проблеми в різних країнах;

г) за допомогою класифікації авторів та їхніх здобутків за теоретикометодологічними підходами до вирішення даної проблеми.

Головне призначення оглядового тексту полягає в тому, щоб забезпечити наукове обґрунтування предмета дослідження, показати ступінь невизначеності його окремих складових.

Методологічний текст являє собою опис принципів, підходів, парадигм, методів та інших складових інструментарію дослідження. Цей текст слугує для обґрунтування й опису специфіки методології проведеного дослідження. Емпірикофактологічний текст містить у собі опис фактологічної бази дослідження, класифікації й узагальнення фактів. Фактологічна база кожного дослідження характеризується своїми складовими, що мають бути чітко визначені. При цьому обов’язковим є обґрунтування правомірності використання цих фактів у даному дослідницькому контексті.

Теоретичний текст містить виклад теоретичних аспектів бачення предмета дослідження, його пояснення з погляду сформульованих закономірностей, тенденцій, понять тощо.

Пояснювальний текст становить вербальну структуру, яка призначена для пояснення положень інших видів тексту. Це по суті різні примітки і пояснення, а також словники базових і додаткових понять, пояснення таблиць, діаграм, схем, планів, графіків, формул тощо.

Додатковий текст може включати додаткові аргументи, унікальні факти, статистичний матеріал тощо. Звичайно додатковий текст розміщується в додатках до дисертації. Мистецтво підготовки наукового тексту полягає в тому, щоб не тільки рельєфно відобразити окремі складові наукового тексту, а й інтегрувати їх у цілісність.

Інтегральною проблемою є якість наукового дослідження. На думку фахівців, ця якість включає чотири складові: методологічну, науковотеоретичну, практичну і текстуальну.

Методологічна складова містить сутність новизни понять, методів, прийомів, методик; складність та комплексність методів; актуальність застосування методів; методологічну різноманітність.

Науковотеоретична складова відображає: ступінь новизни отриманого наукового результату; реалізацію основних функцій науки (описання, пояснення, передбачення); сутність обґрунтованості наукових положень і висновків; достовірність отриманого знання.

Практична складова розкриває сутність новизни й ефективності рекомендацій; рекомендації для подальших наукових досліджень; рекомендації для розвитку суспільства, народного господарства, управління, культури тощо; рівень технологічності рекомендацій.

Текстуальна складова засвідчує рівень інформативності; оригінальність викладу; мову і стиль викладу; відповідність нормам, вимогам до тексту; якість оформлення роботи.

Якість дослідження забезпечується системною роботою над нею, орієнтацією на кращі зразки дисертаційних робіт, ретельне вивчення вимог ВАК, упровадження рекомендацій наукового керівника і рецензентів.

Теоретичний аналіз робіт з методології наукової праці, аналіз значної кількості монографій, дисертаційних досліджень із різних галузей науки надав підстави конкретизувати ознаки, завдяки яким дослідження може бути кваліфіковано як наукове. Такими провідними ознаками науковості можна назвати наступні:

 

1.      Наявність і актуальність проблеми.

Загальновідомим є те, що наука по суті забезпечує у суспільстві прирощення нових знань, методів і технологійїх отримання. Отже, завданням науковця є виокремити зі значної кількості вже наявних знань, методів і технологій ті ракурси, які ще не є дослідженими. Але молоді науковці роблять на цьому етапі певні помилки, оскільки пошук таких актуальних для суспільства проблем вимагає від дослідника вміння аналізувати наявний досвід, виокремлювати найсуттєвіші аспекти, прогнозувати очікувані результати.

Наведемо найтиповіші помилки:

– проблема тривіальна, тобто настільки загальновідома, що вже не сприймається як проблема;

– проблема дріб’язкова, вона стосується несуттєвих аспектів явища, коли поряд з цим є більш значущі і актуальніші проблеми;

– висувається не проблема, а абстрактна ідея, яка не може бути реалізована через відсутність необхідних технологій або соціальних умов;

– те, що висувається як проблема, містить у собі кілька проблем, які вимагають свого вирішення;

– проблема не може бути вирішена зусиллями молодого науковця — з огляду на його місце роботи й посаду;

– проблема позичена із зарубіжного досвіду, який суперечить вітчизняній ментальності.

 

2. Наявність чіткої, конкретної мети.

Якщо науковець нечітко уявляє собі, що і яким чином він намагається зробити у своєму дослідженні, він або не зможе зрушити роботу з нульової точки, або ж його робота виглядатиме як хаос, неупорядкований набір суперечливих думок і дій.

Основні різновиди порушення наукового цілепокладання:

– людина не може спинитися на одній проблемі, постійно змінює мету роботи;

– одна частина роботи підпорядкована одній меті, а інша — іншій;

– мета дрібніше, ніж визначена проблема;

– мета настільки розпливчаста, що не може слугувати орієнтиром у науковому пошуку;

– зміст роботи не відповідає меті, тобто мета присутня у дослідженні суто формально;

– мета настільки ідеалізована, що її неможливо досягти;

– хибна мета, яка не відповідає реаліям.

 

3. Наявність теоретичного підґрунтя проблеми.

У наукових дослідженнях важлива роль належить виявленню ступеня дослідженості проблеми. Це не просто данина моді або минулим авторитетам, це перш за все визначення вихідних позицій самого дослідника, який засвідчує, що він не просто знайшов якійсь цікавий напрям, а й попрацював з літературою в пошуках вже накопичених підходів з метою або їх спростування, або ж подальшого розвитку.

Щодо визначення теоретичного підґрунтя проблеми, то тут можуть бути такі помилки:

– теоретичний аналіз підміняється нескінченним цитуванням, переходом від однієї цитати до іншої;

– не відокремлюють науковців, які займались цією проблемою глибинно, і тих, хто тільки про неї згадували;

– пріоритет надається не основним ідеям, а описам другорядних аспектів;

– теоретичний аналіз містить багато зайвого матеріалу, який не має прямого стосунку до проблеми;

– простежується хибне бажання догодити тимчасовим «модним» течіям або певній політичнійдоцільності;

– висвітлюється лише частка проблеми, суттєві аспекти залишаються недослідженими.

 

4. Термінологічна (понятійна) чіткість.

Необхідно чітко усвідомлювати, що означає певне поняття і про що дослідник хоче сказати. Найчастіше в роботах молодих науковців виникають такі проблеми:

– використовується термін, значення якого автор розуміє не до кінця;

– автор не розуміє, що об’єднання двох або більше понять часто призводить до виникнення нового смислу, який не є тотожним сумі понять.

– довільна зміна порядку і взаємопідпорядкованості термінів не зберігає їх тотожності;

– значення терміна в межах однієї науки і навіть певної галузі науки не означає, що в іншій науковій сфері або галузі його значення зберігається;

– тлумачення термінів і їх доцільність у наукових текстах значною мірою залежать від смислу і змісту тексту загалом;

– неконтрольоване використання слівсинонімів, нерозуміння того, що абсолютної тотожності синонімічних пар не існує. Заміна одного слова на інше часто привносить у науковий текст зсування смислового наповнення фраз, що поступово може призвести до викривлення вихідної ідеї;

– нерозуміння тонких смислових нюансів, які відрізняють близькі за звучанням терміни.

 

5. Логічна чіткість.

Сучасна логіка накопичила значний досвід упорядкування мовних результатів мисленнєвої діяльності. На жаль, мало хто з молодих науковців ретельно опановує курс логіки. Тому дисертаційні роботи часто містять весь арсенал логічних помилок — як явних, так і прихованих. До типових логічних помилок, які часто трапляються в тексті, можна віднести такі:

– думка нетотожна сама собі. В одному розділі дисертант вкладає один зміст в розкриття певного терміна, а в другому — під тим самим терміном він має на увазі зовсім інший зміст;

– наявність логічних стрибків, відсутність логічного переходу. Автор пише про одне, а потім, не роблячипереходу, стверджує вже зовсім іншу думку або розкриває інший аспект;

– довільне поєднання протилежностей;

– втрата перехідних складових наукового розкриття проблеми;

– порушення родовидових стосунків: частці приписується значення цілого, а не навпаки;

– порушення правил класифікації;

– тавтологія, або самовиведення понять;

 

6. Взаємозв’язок усіх складових наукового дослідження — теоретичної, методичної, констатуючої, формуючої, результативної. Інколи виникає враження, що кожна складова роботи молодого науковця начебто «живе власним життям». Теоретичний огляд відбувається з однієї проблеми, методична база розробляється під іншу проблему, до збирання інформації залучаються респонденти, які не зовсім відповідають заявленому напряму, формуючий експеримент проводиться на іншій категорії, а результати підтверджують не вихідну гіпотезу, а дещо інші аспекти.

 

7. Доказовість, наявність вагомих аргументів, які підтверджують усі авторські положення і висновки.

Для переконливості отриманих результатів молодий науковець має залучити необхідний і достатній обсяг вибірки (кількість респондентів) і його якісну однорідність. Так, для підтвердження універсальності певного положення треба залучати до дослідження значні групи респондентів (інколи до декількох тисяч). Якщо мова йде про певний контингент (представники професій, студенти певних спеціальностей), обсяг необхідної вибірки зменшується до декількох сотень. Якщо ж досліджуються унікальні об’єкти, кількість яких не може регулюватися штучно, то особливої уваги вимагає повнота їх розгляду, значна сукупність критеріїв, які дають змогу розглянути об’єкт всебічно.

 

8. Контроль власних емоцій, переваг, упередженості (суб’єктивізму автора).

Тексти деяких молодих науковців нерідко нагадують художні твори, в яких автор, сам будучи захоплений певною проблемою, намагається передати своє захоплення іншим. Вони активно використовують поетичні метафори, наводять приклади, патетично проголошують гасла, урочисто описують власні дії. Легко переконатись у тому, що такий стиль подання матеріалу не є науковим.

 

9. Необхідність узагальнень.

Зустрічаються такі приклади дисертацій, де дослідник наче намисто нанизує одне за одним висловлювання окремих авторів. Це означає, що автор не лише не має власного погляду на дану проблему, а й взагалі не розібрався у сутності цієї проблеми. Він просто старанно відтворює те, що знайшов у наукових джерелах.

Серед процедур, які обслуговують узагальнення, можна виділити: абстрагування, моделювання, формалізацію, інтегрування, синтез, саме вони забезпечують перехід від лінійного розгортання чужих думок до багатовекторного і багаторівневого розгляду наукової проблеми, завдяки чому, власне, і виникають нові знання. Саме завдяки цим процедурам виникає можливість формулювання теоретичних висновків, усвідомлення сутності явищ, які досліджуються, уникнення зайвого, другорядного, виокремлення ядра проблеми від інформаційного фону.

 

10. Послідовність і наступність розгортання думки, відмовлення від зайвого, вибудовування пріоритетів.

У процесі проведення і оформлення наукового дослідження автор із усього розмаїття теоретичного й експериментального матеріалу повинен вибрати необхідну і достатню кількість провідних ідей, методів, фактів, описів, висновків, завдяки яким вихідні позиції будуть реалізовані повністю, а читач переконаний, що все, що сказав цей науковець, має тверде наукове і експериментальне підґрунтя.

Фактично ж у текстах молодих науковців нерідко зустрічаються:

– повтори, коли те, що було сказано раніше, знов подається у прямому або дещо зміненому вигляді;

– відступи від чіткого розкриття певного аспекту, наведення надмірної кількості додаткового або зайвого матеріалу, який лише заважає зрозуміти основну думку;

– наведення на констатуючому етапі описів формуючого експерименту;

– наведення при описі формуючого експерименту надмірної, в багатьох випадках зайвої кількості даних, що напряму не мають суттєвого відношення до предмета дослідження;

– подання етапів дослідження, які вже були детально описані у вступі.

 

11. Необхідність нормативної бази, яка є надійним підґрунтям проведення роботи.

Коли молодий науковець починає працювати над дисертацією, йому треба базуватись на певному фундаменті, інакше йому доведеться перевіряти кожну позицію, яку він залучає до дослідження.

В якості такого фундаменту виступають:

– наукові думки, істинність яких не викликає сумніву: аксіоми, постулати, принципи, висловлювання наукових авторитетів, закони, прийняті в державі;

– у кожній науці є свій арсенал методів, які пройшли історичну перевірку зусиллями багатьох науковців. Тому молодий науковець може використовувати їх, не витрачаючи часу на доведення їх валідності та надійності.

Розкриття ознакнауковості є необхідним орієнтиром для молодого науковця під час підготовки свого наукового дослідження.

Корисні поради щодо роботи над текстом дисертації дає Б. О. Райзберг: при написанні наступного параграфа, виходячи з його назви, суті, місця в дисертаційній роботі, зв’язку з іншими розділами, відповідності темі дисертації та проблемі, що вирішується, занотуйте спочатку, про що потрібно писати в цьому параграфі, тобто сформулюйте його умовну структуру у вигляді кола питань, що розглядаються.  Серед цихпитань можуть бути такі:

1) Що вже відомо про предмет цього параграфа з інших досліджень, з попередньої частини Вашої роботи, що випливає з основного замислу дисертації?

2) Яка ваша особиста позиція стосовно предмета, яка випливає із загальної концепції роботи?

3) Які аргументи на користь позиції, що пропонується, обраного варіанта, тверджень, які захищаються?

4) Якими фактами, стійкими науковими положеннями можна обґрунтувати Вашу точку зору, підходи, що пропонуються?

5) Які можливі заперечення, сумніви з приводу положень, які Вами наводяться, як і чим вони спростовуються?

6) Який внесок робить зміст цього розділу у вирішення загальної наукової проблеми, яка розглядається в дисертації?

7) Які деталі предмета цього параграфа необхідно висвітлити докладніше через їх значний вплив на результати роботи та її висновки?

8) Якою мірою положення, що висвітлюються в даному параграфі, впливають на наступні розділи роботи, задають продовження лінії досліджень?

9) Що ще обов’язково має бути в параграфі для забезпечення повноти змісту, відповідності назві?

10) Що випливає з матеріалів, які викладені в даному параграфі?

Навіть однієї сторінки розгорнутих відповідей на кожне з поставлених запитань достатньо, щоб набрати необхідний інформаційно - сторінковий обсяг параграфа.

Підсумовуючи викладене, можна сказати, що написання дисертації становить надзвичайно складний вид діяльності. Науковий текст виступає способом подання наукової інформації, результатом наукового дослідження. Він є Тим інтелектуальним продуктом, що доводиться до наукової громадськості.

Кожна галузь знань накопичує свій власний арсеналзасобів наукового пізнання об’єктів, що в цілому складає методологію конкретної науки. Тому методологія наукового дослідження — це, в загальному розумінні, форма організації науковогопізнавальної діяльності, яка містить в собі принципи побудови наукового знання, що забезпечують відповідність його структури і змісту, включає в себе методи, перевірку істинності отриманих результатів та їх інтерпретацію. Методологічно витримана дослідницька робота характеризується коректною, науково обґрунтованою постановкою проблеми дослідження, яка не просто існує в теорії, але й може бути розроблена на практиці з отриманням наукових результатів, які несуть в собі ознаки новизни, корисності й достовірності.



Номер сторінки у виданні: 268

Повернутися до списку новин