Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Значення інформаційних систем і структур щодо зменшення соціально - психологічних чинників гандикапних реакцій





Олег Ставицький, кандидат психологічних наук, професор кафедри психології

Рівненського інституту Університету «Україна»

УДК 159.923.3:004.9

 

У статті визначаються взаємозв’язок гандикапних проявів і інформаційних систем, а також вплив інформаційних структур на сприйняття особистістю людей з особливими потребами та формування ставлення до них.

Ключові слова: гандикапізм, інвалідність, інформаційна система, стереотип, стигма.

 

В статье определяются взаимосвязь гандикапных проявлений и информационных систем, а также влияние информационных структур на восприятие личностью людей с особенными потребностями и формирование отношения к ним.

Ключевые слова: гандикапизм, инвалидность, информационная система, стереотип, стигма.

 

The article is defining the relationship of handicap’s displays and information systems and the influence of information structures on the perception by personality of disabled persons and forming the attitude to them too.

Key words: handicaps, disability, information systems, stereotypes, stigma.

 

Постановка проблеми. У сучасному суспільстві гандикапізм набуває дедалі більшого поширення, що виражається в неготовності соціуму до взаємодії з інвалідами, прийняття їх як повноправних членів, створення умов, які б сприяли їх самореалізації. Враховуючи це, актуальним є дослідження чинників та умов, що викликають негативне ставлення до неповносправних, прояв стосовно них гандикапних реакцій з боку людей без функціональних обмежень.

Враховуючи це метою статті є виявлення впливу інформаційних систем на формування та прояв гандикапізму.

Теоретикометодологічними засадами дослідження стали наукові праці таких вчених, як О. Г. Івахненко (індуктивний метод самоорганізації складних систем, теорія прийняття рішень в умовах невизначеності), В. М. Кунцевич (синтез оптимальних і адаптивних систем, стійкість систем), Е. Г. Петрова (методи багатокритеріальної оптимізації, моделі багатофакторного оцінювання), Ю. К. Тодорцева (моделювання режимів і координаційне управління енергоблоками), П. Брусиловський, Т. Мюррей, О. І. Башмаков, В. О. Семікін, А. Ф. Манако, К. Ф. Мазурок (моделювання навчального контенту програмних систем), Г. М. Єлізаренко, В. С. Аванесова, В. М. Сороко, С. Станкова (проблема автоматизації інформаційних систем) та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження. Гандикапізм і гандикапність є небезпечними соціальнопсихологічними явищами, оскільки виступають як прояви негативних тенденцій ставлення суспільства до соціальних меншин, однією з яких є люди з функціональними вадами. Враховуючи це, профілактика та корекція цих явищ є одним із завдань, що стоять перед психологами та соціальними працівниками. В основі профілактичної роботи лежить виявлення тих факторів, які зумовлюють появу гандикапних реакцій. Одним з них, на нашу думку, є вплив інформаційних систем на сприйняття людей з інвалідністю та вироблення адекватного ставлення до них.

Слово «система» має грецьке походження й означає «ціле, утворене з окремих частин». Світ навколо нас сповнений системами — механізмами, живими істотами, спільнотами людей, тобто системами механічними, біологічними, соціальними, інформаційними тощо [3].

Найбільш узагальнений погляд на інформаційну систему зумовлює її розуміння як сукупності організаційних і технічних засобів для збереження та з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів. Інформаційні системи здавна знаходять (в тому чи іншому вигляді) досить широке застосування в життєдіяльності людства. Це пов’язано з тим, що для існування цивілізації необхідний обмін інформацією — передача знань як між окремими членами і колективами суспільства, так і між різними поколіннями. Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскільки на кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційної системи є виробництво потрібної для організації інформації, що використовується для ефективного всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю [2].

У контексті означеної проблеми ми розглядатимемо психологічні аспекти інформаційної системи, оцінюючи її вплив на життєдіяльність особистості, сприйняття нею об’єктів оточуючої дійсності.

У будьякій інформаційній системі вирішуються завдання трьох типів: завдання оцінки ситуації (деколи їх називають завданнями розпізнавання образів); завдання перетворення опису ситуації (розрахункові завдання, завдання моделювання); завдання прийняття рішень (в тому числі й оптимізаційні) [2].

Розглянемо їх у контексті формування гандикапних реакцій. Завдання оцінки ситуації полягає в аналізі взаємодіїз інвалідом, визначення її значення для людини без функціональних обмежень, її потреб та можливостей, оцінці витрат та вигоди від цієї взаємодії, формування першого враження, що зумовлює сприйняття інваліда з позитивної, негативної чи нейтральної позицій. Оцінювання здійснюється ірраціонально та відбувається на підсвідомому рівні.

Завдання перетворення опису ситуації передбачає більш глибокий аналіз взаємодії, інтерпретацію ситуації з урахуванням характеру інтеракції, вироблення певного ставлення до неповносправного як об’єкта оцінки.

Завдання прийняття рішень полягає у виробленні поведінкових стратегій щодо взаємодії з інвалідизованою людиною, що базуються на когнітивній (раціональній) та емоційній (ірраціональній) її оцінці. Джерелом гандикапності в даному контексті є сприйняття людини з особливими потребами як загрозливого об’єкта, що виражається у випадку актуалізації фобічних реакцій, викликаних страхом за своє здоров’я, та думками про можливість опинитись на її місці. Іншим варіантом запуску гандикапних тенденцій є відчуття власної переваги над інвалідом, ставлення до нього як до неповноцінної людини. У випадку оцінки неповносправного як об’єкта, що викликає страх, людина намагатиметься уникнути ситуації взаємодії з ним шляхом дистанціювання та прояву відчуженості. В іншому ж випадку людина може відкрито виявляти ворожість, поводячись агресивно, або ж приховувати своє негативне ставлення та поводитись зверхньо, підкреслюючи різницю між собою та інвалідизованим. Усі ці способи взаємодії є деструктивними та вказують на наявність гандикапності.

Виділяють такі складові інформаційної системи, як засоби фіксації і збирання інформації, засоби передачі відповідних даних і повідомлень, засоби збереження інформації, засоби аналізу, обробки і представлення інформації [2].

Фіксація та збирання інформації відбуваються в процесі набуття індивідуального досвіду особистості, залежить від контексту взаємодії з людиною, яка має інвалідність, і характерологічних особливостей людини, що здійснює оцінку.

Передача інформації здійснюється з поколінняв покоління, а також за рахунок впливу на оцінку людини з обмеженими можливостями первинної й референтної груп, до яких належить особистість, що здійснює оцінку. Інформація передається також опосередковано, через засоби масової інформації та вплив наявних у суспільстві стереотипів.

Зберігається інформація на паперових і електронних носіях, що містять певну інформацію про неповносправних та відомості щодо ставлення до них суспільства.

Аналіз і обробка інформації можуть відбуватись як на свідомому, так і на підсвідомому рівнях. Стереотипи, що панують в суспільстві, засвоюються особистістю на рівні підсвідомості та значною мірою впливають на оцінку інваліда людиною. Стереотипи складаються зі спрощених уявлень про об’єкт та не відображають його сутності, оскільки є схематизованим представленням лише деяких його властивостей. Оцінка об’єкта на свідомому рівні відбувається тоді, коли особистість має змогу самостійно оцінити людину з обмеженими можливостями та зробити висновки про її якості. Актуалізація когнітивного компонента свідомості сприяє отриманню об’єктивного та чіткого уявлення про об’єкт оцінки.

Чинником, що впливає на виникнення гандикапних реакцій, є інформаційна боротьба. Ідея інформаційної боротьби ґрунтується на використанні двох важливих факторів, виходячи з того, що життєдіяльність сучасного суспільства дедалі більше залежить від інформації, обсяги якої постійно зростають, а також від того, наскільки ефективні рішення приймаються на її основі. Отже, мішенню інформаційної боротьби є процес прийняття рішень. Боротьба ведеться шляхом впливу як на свідомість і підсвідомість людей, так і на ту інформацію, на підставі якої приймаються рішення. У свою чергу, вплив на інформацію може здійснюватися безпосередньо (введенням об’єкта впливу в оману) або опосередковано (шляхом впливу на технічні засоби і системи, які забезпечують збирання, нагромадження, опрацювання та поширення інформації). Методи впливу визначають особливості сфер, в яких ведеться інформаційна боротьба [4].

У контексті формування гандикапних реакцій інформаційна боротьба відбувається за рахунок наявності, з одного боку, даних, які свідчать про неповноцінність інвалідів, їх нездатність пристосуватися до умов життя в здоровому суспільстві, а з іншого — даних про значні успіхи окремих людей з інвалідністю в певних видах діяльності, їхню соціальну активність та високі адаптаційні можливості. Оскільки негативні стереотипи щодо інвалідів тривалий час панували в суспільстві, що слугувало їх закріпленню, соціум схильний сприймати людей з обмеженими можливостями як тягар, осіб нездатних піклуватися про себе та приносити користь, які хочуть підлаштувати інших під себе, вимагаючи спеціальних пільг та умов життя. Відповідно свідомість людей налаштована на підтвердження існуючих в них уявлень та відкидає інформацію, що їм суперечить. Інформаційна боротьба в даному контексті повинна розглядатись як зіткнення стереотипних уявлень, де інвалід представлений як особа безпорадна,пасивна та залежна, з уявленнями, де людина з обмеженими можливостями виступає як активний член суспільства, здатний до самореалізації та гармонійного розвитку. Отже, зміна суспільних уявлень про неповносправних є важливою умовою профілактики та корекції гандикапізму.

Процес зміни стереотипів ускладнюється підсвідомим бажанням особистості підтримувати сталу та цілісну картину навколишнього світу. Якщо уявлення вже сформувалось та, як у випадку стереотипів, перейшло на підсвідомий рівень, людині важко його змінити, оскільки це загрожує цілісності її уявлень про зовнішній світ.

На думку У. Антона, інформаційні системи, наявні в кожної людини, можна розділити на кілька груп: це оральна система біовиживання, анальна територіальна система, семантична часова система та соціосексуальна система [1].

Оральна система біовиживання включає в себе імпринти, тобто фіксовані моделі поведінки, що формуються, починаючи з раннього дитинства в процесі набуття досвіду. Особливості взаємодії зі світом сприяють набуттю захисної позиції, що виявляється у прагненні уникати всього незнайомого, що сприймається як загроза, та передбачає залежність, пошук захисту у значущих осіб, нездатність самостійно приймати важливі рішення, або ж активної позиції, спрямованої на пізнання оточуючої реальності, прагнення до всього нового.

У. Антон підкреслює існування цілого поведінковопонятійного комплексу: «відраза до нової їжі — неприйняття «радикальних» ідей — расизм — націоналізм — сексизм — ксенофобія — консерватизм — фашистські ідеології». Це зумовлено наявністю неофобічного імпринта в системі біовиживання. І навпаки — у тих, хто любить експериментувати, наявним є неофілічний імпринт, що визначає прагнення досліджувати світ у всіх його проявах, а не дотримуватися якоїнебудь однієї статичної моделі світу. Оскільки механічні біохімічні рефлекси на цьому рівні «невидимі», встановлена в дитинстві інформаційна система управляє всіма пізнішими інформаційними системами (або «особистостями») непомітно для свідомого Его [1].

Переважання першої позиції зумовлює консерватизм, страх перед змінами,неприйняття всього незвичного. Саме така позиція може стати основою формування гандикапності, оскільки інвалід сприймається як людина, відмінна від особи, що його сприймає. Відшукуються відмінності, які стають визначальними у сприйнятті людини з обмеженими можливостями та формуванні ставлення до неї. Інвалід оцінюється як «інший» і відповідно як «чужий», що зумовлює його неприйняття та прояви гандикапних реакцій, які перебігають переважно за фобічним типом. Неповносправний викликає в людини без функціональних обмежень страх і тривогу, що спонукає її до уникнення взаємодії з ним, негативне до нього ставлення.

Анальна територіальна система закладається на стадії, коли дитина вчиться ходити. У цей період у неї формується система територіальних синергетичних імпринтів і кондиціонувань. Ті, в кого в цій системі переважає імпринт домінування, все своє життя прагнуть до влади; ті ж, хто має імпринт покірності, мають потребу в керівництві ними. Більшість людей перебувають десь між цими крайнощами, приймаючи мазохистську позицію стосовно тих, хто перебуває «нагорі», і садистську позицію — стосовно обраних жертв, що перебувають «унизу». «Я» (інформаційна система) на цьому рівні може функціонувати як домінуюче «я» або «нормальна» особистість у тих, чиє життя зосереджено на владі, або залишатися «латентним», виявляючись тільке в конфліктних ситуаціях [1].

На нашу думку, позицією, що зумовлює виникнення гандикапних реакцій, в даному контексті є позиція підкорення. Оскільки особистість змушена займати підпорядковану позицію щодо багатьох людей, яких вона вважає вищими за статусом чи за іншими показниками, вона відчуває невдоволеність та фрустрацію потреби в домінуванні. Щоб позбутися негативних емоцій, така людина може вести себе зверхньо та грати домінуючу роль при взаємодії з інвалідом — як з людиною слабшою, нездатною себе захистити. Таким чином, людина з особливими потребами стає «цапом відбувайлом», а людина, принижуючи його, відчуває власну силу та значущість хоча б у межах цієї взаємодії, оскільки не ризикує виявляти домінантність з іншими людьми.

Іншим варіантом прояву гандикапності є ситуація, коли домінантність людини, яка є переважаючим механізмом взаємодії, не є свідченням її впевненості, незалежності та самостійності, а виступає як компенсаторна реакція, що виникає через зневіру у власних силах, відчуття слабкості та безпомічності, що приховується та завуальовується зовнішньою демонстрацією лідерських якостей та впевненої поведінки. У даному разі в людини наявною є потреба у постійному самоствердженні через доведення власної сили

шляхом приниження більш слабкої людини, якою може стати інвалідизована людина.

Територіальна система активується в умовах протиставлення своєї та чужої груп. Часто чужою групою виступають інваліди як соціальна меншина, зі специфічними потребами, умовами життя, рисами зовнішності, що зумовлені інвалідизуючим дефектом. У даному разі люди без функціональних обмежень протиставляють себе інвалідам, ґрунтуючись не на більшості спільних ознак, а на підставі відмінностей. Оскільки група неповносправних сприймається як «відмінна» та «чужа», здоровий соціум її не приймає, демонструючи гандикапні реакції, що можуть мати форму агресивної поведінки, ворожості та цькування, або ж пасивну форму, виявляючись в небажанні спілкуватись та взаємодіяти з інвалідами, перебувати з ними в одному приміщенні тощо.

Семантична часова система виникає тоді, коли дитина знайомиться із мовою, тобто взнає, що соціальні правила гри наповнені ярликами та мітками, а значить, імпринтується й кондиціонується нова інформаційна система, що потім може рости та розвиватися протягом усього життя. Часова функція символізму надає людям можливість використання накопиченого за довгий термін досвіду. Якщо імпринти в перших двох інформаційних системах розділяють людей на дві великі групи — консерваторів і піонерів, людей, які домінують і підкоряються, то семантична система уможливлює подальшу диференціацію, наділяючи людство великим числом племінних відмітних якостей — як корисних, так і шкідливих. «Я», що існує в цій системі, потребує більше «часу», ніж «я» у територіальній системі чи системі біовиживання. Ця система дає можливість, розробляючи й розвиваючи свою реальність, або тунель реальності, досягти вищого ступеня творчості, коли людина починає «винаходити» зовсім нову й індивідуалізовану фразеологію буття загалом [1].

Семантична часова система ґрунтується на ярликах і стереотипах, уявлення про які людина отримує, починаючи з раннього дитинства, та які закріплюються в її свідомості в подальшому житті за рахунок впливу близького оточення, референтної групи та засобів масової інформації.

Ця система відіграє значну роль у формуванні гандикапності, оскільки суспільство насичено негативними стереотипами й установками щодо інвалідів. У суспільній свідомості люди з обмеженими можливостями представлені як особи неповноцінні, нездатні про себе подбати, пасивні та наділені низкою негативних властивостей. Стійким є уявлення, що інваліди не повинні прагнути до інтеграції в здорове суспільство, оскільки не зможуть в ньому адаптуватися, а повинні бути ізольовані у спеціальнихзакладах. Досить поширеною залишається стигма, відповідно до якої неповносправний оцінюється як людина «другого ґатунку», що не здатна вести повноцінне життя та приносити користь суспільству.

Засвоюючи ці стереотипи та стигми, особистість формує у власній свідомості негативний образ інваліда, який сприймається як тягар для суспільства. У відповідності з цим образом виникає і негативне ставлення до нього, що виявляється у вигляді гандикапних реакцій. Соціосексуальна система активізується у період настання статевої зрілості. Як правило, імпринти й генетика відіграють основну роль, а кондиціонування та навчання модифікують, але при цьому рідко радикально змінюють генетикоімпринтні імперативи. Якщо оточення формує в людини сексуальнопозитивний імпринт, її доросла сексуальність матиме радісний і навіть «трансцендентний» характер; якщо ж оточення формує сексуальнонегативний імпринт, сексуальність назавжди залишиться для неї проблематичною. «Я» або «Его» в цій системі легко навчається цивілізованих норм, «етиці», якщо сексуальний імпринт не має сильних негативних компонентів. Коли ж в імпринті присутні негативні або «перекручені» компоненти, етичні норми нівелюються і в результаті або кристалізується особистість «поза законом», або виникає дуалізм [1].

Соціосексуальна система дає можливість не тільки сформувати поведінкові патерни, що стосуються набуття інтимного досвіду, а й закріпити уявлення про соціальні норми загалом, виробити мотивацію щодо переважання просоціальної поведінки над антисоціальною. При цьому прийняття етичних норм взаємодії в соціумі сприятиме корекції гандикапних проявів. Отже, взаємодія всіх компонентів інформаційної системи дає змогу отримати дані щодо об’єкта, який оцінюється, сформувати ставлення до нього та виробити найбільш адекватну поведінкову стратегію.

Висновок. Інформаційна система забезпечує отримання відомостей про зовнішній світ та визначає специфіку взаємодії з об’єктами оточуючої реальності. Такі уявлення формуються за рахунок дії багатьох факторів, серед яких можна виділити вплив на оцінку певного об’єкта близького оточення, референтної групи, засобів масової інформації, особливостей особистості, що здійснює оцінку.

Зменшенню прояву гандикапних реакцій сприятиме зміна негативних уявлень соціуму щодо інвалідів; зникнення стереотипізованого їх сприймання, що не дає змогу побачити справжні якості та можливості людей з функціональними обмеженнями; вироблення готовності до взаємодії інвалідів і соціуму, що полегшило б процес їх інтеграції в здорове суспільство; пропаганда позитивного образу інвалідизованої людини

в засобах масової інформації.

Перспективним напрямком дослідження є подальший аналіз факторів, що впливають на формування гандикапізму і гандикапності, та розроблення системи профілактики та корекції цих явищ як на індивідуальному, так і на суспільному рівнях.



Номер сторінки у виданні: 295

Повернутися до списку новин