Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Австралія в умовах глобалізації





Наталія Олійник, аспірантка кафедри суспільно – політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна»

УДК 321.015

 

Розглянуто та проаналізовано ключові аспекти розвитку Австралії в умовах глобалізації.

Ключові слова: Австралія, глобалізація, транснаціональні корпорації, інноваційні технології, імміграція.

 

Раcсмотрены и проанализированы ключевые аспекты развития Австралии в условиях глобализации.

Ключевые слова: Австралия, глобализация, транснациональные корпорации, инновационные технологии, иммиграция.

 

It is considered and analyzed key aspects of the development of Australia in the context of globalization.

Key words: Аustralia, globalization, transnational corporations, innovative technology, immigration.

 

Сьогодні все більше науковців сходяться на думці, що глобалізація — це не зовнішній тиск на країну, а, насамперед, прояв, зміна та переплетіння внутрішніх чинників. Людство змінювалось протягом століть через взаємодію різних відносин: торгівлі, міграції, руху людей. Але на передові позиції змогли вийти тільки ті країни, які зуміли вчасно відреагувати на зміну внутрішніх чинників та адаптувати їх до сучасного глобального світу.

Австралія — країна з розвинутою економікою та високим рівнем соціального забезпечення. Назва «Австралія» походить від латинського слова «australis», що означає «південний», адже перші поселенці прибули в Австралію близько

60 тис. років тому з території сучасних Індонезійських островів.

Глобалізація для Австралії розпочалась уже в 1788 р., коли країна була оголошена колонією Британської імперії. У 1901 р. шість британських колоній, розташованих на території Австралійського континенту — Нова Південна Валія, Вікторія, Південна Австралія, Західна Австралія, Квінсленд, Тасманія — об’єдналися у федеративну державу. Остаточно суверенітет у сфері зовнішньої політики Австралія набула після Першої світової війни. Сьогодні Австралія — одна з найбільш розвинених країн світу з високим рівнем соціального забезпечення. І саме світовий глобальний ринок відкриває для Австралії такі можливості. Держава має змогу продавати надлишок природних ресурсів в інші країни, які населення (22.772 млн. осіб) не в змозі використати. Австралія надзвичайно багата корисними копалинами і входить до трійки світових лідерів у видобутку твердих корисних копалин, серед яких: кам’яне і буре вугілля (25% запасів розвинутих країн), уран (27,5%), боксити (друге місце у світі), залізна і марганцева руди, цинк тощо.

Ще в 1913 р. експорт Австралії становив 13% від ВВП, в той час як у середньому в світі цей показник не перевищував 8%. До 2002 р. Австралія могла похвалитися 4 – тим показником ВВП на душу населення серед великих промислово розвинених країн. Кредитний рейтинг Австралії залишається на найвищому рівні — ААА — у зв’язку з порівняно незначним розміром зовнішнього боргу (2 місце серед 29_ти розвинених економік; поступається лише Естонії).

В 2003 році на відкритті Інституту з вивчення глобальних рухів колишній Міністр закордонних справ Австралії Александр Доунер слушно зауважив, що «Австралія завжди була більш відкритою для міжнародної торгівлі, ніж більшість країн» [1]. Сьогодні частка Австралії у світовій економіці становить близько 1,7%. Нині ж Австралія спирається на торгівлю з країнами Азіатсько – Тихоокеанського регіону, Великобританією та США, як стратегічного партнера. Співпраця зі США має, окрім торгово – економічного, ще й воєнно – політичне підґрунтя.

Переорієнтація Австралії на США відбулася на початку 1950 – х років через зменшення стратегічної ваги Великобританії та курсу на отримання гарантій безпеки від США. В 1951 році Австралія увійшла в тристоронній військово – політичний союз зі Сполученими Штатами та Новою Зеландією (АНЗЮС). Але у 1986 р. через політику Нової Зеландії щодо ядерної зброї трьохсторонній союз перетворився на двохсторонній, тобто на союз Австралії та США. Саме завдяки воєнно – політичному союзу АНЗЮС Австралія може впливати на зовнішню політику США, а отже і на міжнародну політику. Ще однією перевагою союзу є доступ Австралії до американських воєнних технологій. США також надають підтримку країні у військових операція в АТР. Натомість, австралійські військовослужбовці беруть участь у спільних операціях у Афганістані, Іраку, Сомалі та Східному Тиморі [2].

Під час багатоденного турне країнами АТР у листопаді 2011 року Президент США Барак Обама підтвердив серйозність намірів щодо зміцнення ролі США в Азії посиленням військової присутності в Австралії. Йдеться, зокрема, про розміщення 2500 морських піхотинців, кораблів і літаків на півночі Австралії. Фактично до 2016 року в Дарвіні побудують невелику американську військову базу, орієнтовану на операції в регіоні Південної Азії та розташовану найближче до морських комунікацій. Також не виключено створення американських авіабаз на австралійських островах у східній частині Індійського океану [3].

Хоча велика відстань до інших континентів та основних торгових партнерів створює для Австралії загрозу виникнення одного з негативних явищ глобалізації — піратства, саме воєнно – політичний союз АНЗЮС є досить ефективним засобом для захисту морських кордонів та морського навколишнього середовища. Але навіть такий союз не в змозі захистити країну від одного з найбільш непередбачуваних наслідків епохи глобалізації — тероризму.

Австралія вперше зіткнулась з таким явищем в жовтні 2002 року. В результаті вибуху бомб на індонезійському острові Балі загинуло, окрім громадян з інших країн, близько 200 австралійців. Саме тоді Австралія вперше зрозуміла, що їй необхідно бути готовою до боротьби з міжнародним тероризмом та екстремізмом. Одразу після теракту Австралія стала ініціатором внесення в чорний список ООН екстремістського угрупування філіалу «Аль – Каїди» в Південно – Східній Азії «Джемаа ісламіа». Існує дві версії причин теракту: перша — теракт був спрямований не проти громадян Австралії, а проти західних інтересів в рамках глобальної стратегії ісламських екстремістів; друга — теракт спрямовувався проти активної підтримки Австралією політики США, зокрема політики щодо Іраку.

До 11 вересня 2001 року термін «міжнародний тероризм» не вживався. Адже оснащена сучасною технікою, бойовими кораблями, субмаринами та американськими винищувачами, армія не була готовою до протистояння явища, яке стало для Австралії шокуючою несподіванкою. Уряд Австралії прийняв рішення провести поліцейські рейди в районах проживання мусульман. Але такі рейди викликали негативну реакцію Індонезії.

Негативно сприйнялась Джакартою і заборона відвідання австралійськими туристами Індонезії. Тісна дружба зі США та роль провідника західних інтересів зустрічає опір країн — сусідів, які мають глибоке мусульманське коріння [4].

Отже, з одного боку, Австралія — це країна, яка має досить вагомий вплив в АТР, з іншого — будучи стратегічним партнером, важливим і надійним союзником єдиної на сьогодні супердержави США та будучи однією з найкращих розвинених економік світу, має можливість впливати на глобальні процеси.

Транснаціональні загрози потребують глобальних рішень, у тому числі співпраці між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються.

Із ростом населення землі зростає населення Китаю, Індії, Японії та Індонезії — основних союзників Австралії. Азія переживає швидке економічне, соціальне, культурне і стратегічне відродження. Швидко зростає кількість населення, яке потребує великої кількості сировини та природних ресурсів. Маючи великі запаси сировини та перевагу географічної близькості, Австралія вдало та вміло використовує свої можливості.

Завдяки ефективній та інноваційній системі освіти в Австралії навчаються студенти з усього світу. В останні роки спостерігається збільшення студентів з Китаю та Індії. На цей час у країні здобувають середню та вищу освіту приблизно 440 тис. іноземців зі 190 країн світу. Галузь освіти є третім найбільшим джерелом бюджетних надходжень в економіку країни (А$ 19,1 млрд.).

У 2010 – 2011 р. Уряд інвестував 8,9 млрд. австралійських дол. на дослідження та інновації. Одним із найважливіших факторів, які сприяють розробці інноваційних технологій, є наявність в Австралії висококваліфікованої та багатонаціональної робочої сили, адже в країні живуть вихідці із більш як 200 країн світу [5]. Етнічний склад населення (дані перепису 2006 року): австралійці — 35,6%, британці — 30,4%, ірландці — 8,7%, шотландці — 7,3%, італійці — 4,11%, німці — 3,9%, китайці — 3,2%, греки — 1,8%, голландці — 1,5%, індуси — 1,1%.

Завдяки великій кількості фахівців у сфері інновацій одна з найбільших провайдерів глобальних інформаційних мереж — компанія «ІВМ» — вибрала Сідней для створення інноваційного центру в АТР. В Австралії успішно проводять наукові, сільськогосподарські та медичні дослідження, які приносять свій позитивний результат та прибуток. Наприклад, фармацевтична продукція знаходиться на 3 – му місці загального промислового експорту Австралії. Саме на Австралію припадає 2,5% всіх глобальних досліджень у галузі медицини.

Колишній Міністр закордонних справ Австралії Кевін Радд задекларував курс країни на досягнення першості у виробництві відновлювальних, екологічно чистих видів енергії. Близько 100 млн. австралійських дол. буде виділено для створення інституту вивчення технологій захоплення та захоронення вуглецю (carbon capture and storage — CCS) [6].

У близькому майбутньому уряд країни планує побудувати найбільшу сонячну електростанцію потужністю в 1000 мВт і вартістю 1,05 млрд. дол. Згідно з підрахунками, електростанція повинна забезпечити енергією 800 тис. будинків.

Отже, саме завдяки такій продуманій політиці Австралію не випадково називають «розумною нацією».

На сучасному етапі глобального розвитку характерним є підвищення ролі транснаціональних корпорацій (ТНК). Наприклад, однією з найбільш впливових транснаціональних корпорацій засобів масової інформації є «Ньюс Корпорейшен» (News Corporation), заснована ВільямомРупертом Мердоком, якого можна вважати єдиним володарем індустрії ЗМІ.

Руперт Мердок народився в сім’ї відомого австралійського журналіста. Свій бізнес розпочав в Австралії (газети «The Daily Mirror», «The Australian»). У 1968 році вийшов на медіаринки Великобританії, а пізніше США. В 1985 році Р. Мердок купив кінокомпанію «20th Century Fox», в 2005 році соціальну мережу «MySpace», а в 2007 р. — компанію «Dow Jones». Сьогодні бізнес – імперія Р. Мердока продовжує розвиватись. В його розпорядженні — телеканали, кінокомпанії, книжкові видавництва, телебачення, журнали і газети в США, Австралії, Європі, Азії, Латинській Америці та в Тихоокеанському регіоні. Сьогодні Р. Мердок — найбільш впливовий інвестор у глобальному медіа – світі та один із найбагатших людей планети.

За останні пів століття глобалізації Австралія відкрила для себе безліч вигод у різних секторах.

Головною рушійною силою в становленні австралійського телебачення стали Олімпійські ігри, які відбулися восени 1956 р. в Мельбурні. Австралійські тележурналісти відразу розпочали працювати не тільки на Австралію, але й на весь світ. У 1966 р. проведена перша передача телесигналу з Великобританії до Австралії за допомогою супутникового зв’язку. В Австралії швидше, ніж в інших країнах світу, відбувся перехід з чорно – білого на кольорове телебачення (1975 р.), перехід на цифрове телебачення розпочався в 2001 р. [7]. Австралійський ринок телекомунікаційних послуг знаходиться на 10 – му місці в світі і на 3 – му в Азіатсько – Тихоокеанському регіоні.

Велика відстань між населеними пунктами, яка для інших могла б виявитися серйозною проблемою, сприяла швидкому розвитку інформаційних та мобільних комунікацій.

Хоча транснаціональні корпорації приносять неабиякий дохід державі, не завжди їх діяльність призводить до позитивного ефекту. Зокрема, панування австралійської транснаціональної корпорації «Elders and Wesfarmers», яка домінувала в сільськогосподарському секторі країни (продаж землі, техніки, добрив, виробництво продуктів харчування), призвело до зниження частки австралійських приватних ферм.

Якщо для більшості країн еміграційне питання стало гостро актуальним в 20 – му столітті, то Австралія завдячує своєму існуванню та розвитку саме імміграції.

Австралія — країна, яка являє собою результат еміграційної політики. Хоча протягом останніх десятиліть завдяки глобалізації міграційна політика Австралії зазнала певних змін. Австралія вже давно є країною з великою кількістю жителів іноземного походження, але кардинальні зміни в міграційній політиці все ж відбулися в епоху глобалізації.

Австралія пройшла шлях від дискримінаційної державної політики за расовими і національними ознаками до політики мультикультуралізму. В еміграційній політиці протягом довгого часу відчувалось Британське домінування. Прийняті закони обмежували в’їзд емігрантів неєвропейського походження. Той, хто не міг скласти іспит на гарне знання англійської мови, не міг в’їхати в країну. До Другої світової війни Австралія допомагала тільки переселенцям з Великобританії, а вихідцям з Північної та Центральної Європи така підтримка не забезпечувалась, хоча в’їзд на територію їм не заборонявся. В’їзд вихідців із Східної та Південної Європи залежав від багатьох факторів, наприклад, нестача кваліфікованою робочої сили в окремих галузях, спричиняла більш лояльну політику щодо мігрантів.

Після Другої світової війни перед керівництвом держави постала нова проблема — коефіцієнт народжуваності не дозволяв відновити народжуваність населення без допомоги мігрантів. Економіка Австралії, яка постійно зростала, потребувала нового кадрового потенціалу, який країна не могла забезпечити власноруч. Саме тому керівниками держави було прийнято рішення послабити вимоги щодо в’їзду емігрантів. Зокрема, були зняті обмеження щодо емігрантів з країн Європи, а також пом’якшено вимоги щодо осіб, які не володіють англійською мовою.

У 70 роки ХХ ст. австралійську еміграційну політику було переорієнтовано з європейської на азіатсько – тихоокеанську. Активну участь у здійсненні такої політики брала діаспора з небританським корінням, переважно це були італійці та греки. Вони активно лобіювали та наполягали на впровадженні політики возз’єднання сім’ї.

1982 року в Австралії була застосована бальна система оцінки потенційних мігрантів, яка включала в себе вік, кваліфікацію, знання мови та досвід роботи. Отже, до кінця 80 років структура еміграції включала три компоненти:

— незалежні або економічні мігранти;

— мігранти, які приїжджали в країну по лінії возз’єднання сім’ї;

— мігранти, які одержали право в’їзду на гуманітарних основах.

На початку 90 – х років через кризові явища в країні було обмежено в’їзд мігрантів по лінії возз’єднання сім’ї. Після 2000 року країна опинилась перед проблемою незаконних мігрантів, біженців. Тому в Австралії були створені спеціальні пункти для таких мігрантів, де вони могли перебувати декілька років. Після подій у вересні 2001 у Сполучених Штатах Америки пункти еміграційного контролю були відкриті на островах

в Тихому океані, але в 2007 році через постійну критику були зачинені.

Австралія завжди була високоглобалізованою країною. Адже, якщо для більшості країн збільшення потоків емігрантів — це результат глобалізації 20 століття, то для Австралії — це звичне явище, завдяки якому країна досягла такого успіху та достатку. Хоча і для Австралії глобалізація принесла нову віху еміграції, а саме збільшення тимчасової еміграції. Багато емігрантів, які прибувають в країну в останні роки, зовсім не ставлять собі за мету одержати статус постійного мігранта, а в майбутньому і австралійське громадянство, обмежуючись тільки роботою, веденням бізнесу і іншими заняттями тимчасового характеру [8].

На сьогодні в Австралії продовжуються тенденції до зниження долі сімейних мігрантів та збільшення економічних мігрантів, тобто тих, які

відповідають висунутим критеріям щодо мови, кваліфікації, досвіду роботи, віку. І ще одним цікавим є той факт, що країна намагається привабити до себе висококваліфікованих спеціалістів, учених. І, варто зазначити, саме епоха глобалізації допомагає їй у цьому.

Важливим елементом еміграції ХХ ст. є так звана «студентська еміграція». Адже саме студентів Австралія бачить потенційними мігрантами. Це зручно, адже в майбутньому не потрібно витрачати кошти на навчання та адаптацію. Тому з недавнього часу студентам, які мають студентську візу, дозволено працювати, але не більше як 20 годин на тиждень під час навчання.

Крім того, термін навчання іноземних студентів може бути зарахований до терміну проживання, який необхідний для того, щоб одержати візу. Отже, сьогодні Австралія сміливо відповідає всім викликам глобалізації, використовуючи її недоліки собі на користь. Країна зробила ставку на людський капітал, і сьогодні отримує всі переваги від такої політики.

Економіка Австралії постійно розвивається, а отже країна стикається з проблемою нестачі кваліфікованої робочої сили в окремих сферах зайнятості. Для того, щоб зменшити імпорт кваліфікованої робочої сили, держава намагається заповнити короткотерміновий дефіцит цієї нестачі.

Ті, хто мають дипломи про вищу та спеціальну освіту, незалежно від того емігранти це чи громадяни Австралії, мають однаковий шанс одержати роботу за спеціальністю. Основні напрямки у сфері зайнятості були розроблені ще у 1984 році. Вони включали аналіз, економічні та соціальні наслідки еміграційної політики Австралії.

Отже, як можна проаналізувати, на першому місці міграційної політики виступає професійна підготовка мігрантів. Хоча вато зауважити, що перевага надається тим, хто одержав підготовку у сфері підприємницької діяльності.

Стан здоров’я також є дуже важливим критеріїєм для в’їзду потенційних мігрантів. Хоча Закон про імміграцію не містить расових, релігійних обмежень, уповноважені адміністративні органи можуть усе ж установлювати обмеження, які обумовлюються національними інтересами для в’їзду до країни:

— якщо дані особи не здатні взяти на себе обов’язки, які покладаються на громадян після прибуття в країну;

— якщо особи не відповідають вимогам;

— якщо умови економічного розвитку країни вимагають певних обмежень [9].

Отже, міграційна політика Австралії поділяється на власне міграційну та гуманітарну. В основі імміграційної політики перебувають іммігранти, які були б найбільш доцільними для економіки країни. В основі гуманітарної програми — біженці, які прибувають до Австралії в рамках гуманітарних програм.

В Австралії різні культури живуть разом, і стають усе більш інтегрованими. Завдяки пом’якшенню міграційної політики наразі спостерігається збільшення потоку іммігрантів з Азії. Підсумовуючи, можемо проаналізувати, що імміграційна політика Австралії пройшла нелегкий, в дечому суперечливий шлях. Але незважаючи навіть на такі підходи, саме завдяки виваженій та економічно орієнтованій міграційній політиці, Австралії вдається регулювати демографічну ситуацію, ринок робочої сили, займати передові місця та бути однією з найрозвинутіших країн.

До недоліків епохи глобалізації можна віднести фінансові кризи, яскравим прикладом якої була криза 2008 року. Як можна було очікувати, фінансова криза 2008 року торкнулась також і Австралії, адже країна тісно пов’язана з глобальним ринком. Під час кризи помітно зменшився попит Китаю та інших країн Азії на сировину, а падіння світових цін мало негативний наслідок для добувної промисловості Австралії. Криза створила тиск на ринку праці, у зв’язку з чим планувалося зменшити імміграційну квоту на 2009 рік, яка становила раніше 160–190 тис. чоловік на рік. Але під тиском профспілок керівництвом країни було вирішено не скорочувати імміграційну квоту. Уряд знизив процентну ставку Резервного банку Австралії, збільшив грошові виплати та запровадив інвестиційні програми. Завдяки такій продуманій політиці керівництва країни в 2009 році економіка Австралії вже демонструвала певний ріст. Багато аналітиків сходяться на думці, що Австралія заробляє на кризі, використовуючи високий попит на сировину, зокрема вугілля та залізну руду, а також на продукти харчування. Австралія була єдиною із розвинених економік світу, яка виросла в 2009 році на 2,7%. В 2009 році керівництво Австралії оприлюднило пакет заходів, спрямованих на стимулювання економіки. Центральний банк Австралії знизив процентну ставку. Основну частину коштів було направлено на розвиток інфраструктури (будівництво лікарень, шкіл, будинків) і допомогу сім’ям з невисокими доходами. Однією з найбільш цікавих ініціатив стала можливість 2,7 млн. сімей безкоштовно встановити в своїх будинках теплоізоляцію дахів, щоб знизити викиди парникових газів [10]. В 2008 році різко знизився курс акцій гірничодобувної компанії Ріо Тінто та багатогалузевої компанії БНП Біллітон. Знизився також темп росту іпотечних кредитів, впали темпи росту будівництва та продаж, хоча ціни на нерухомість залишались стабільно високими, на 23% упав курс австралійського долара. Для підтримки довіри населення до фінансової системи уряд представив гарантію збереження вкладів банкам, будівничим компаніям і кредитним союзам. Також були введені гарантії банкам при одержанні кредитів із – за кордону. Отже в 2008 році було виділено 800 млрд. дол. для того, щоб застрахувати 15 млн. депозитів, 10,4 млрд. дол. для підтримки домашніх господарств з низькими доходами і близько 300 млн. дол. для покращення сільської інфраструктури [11]. Як результат, уже в першому кварталі 2009 року економіка Австралії виросла на 0,4% у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року.

Отже, завдяки виваженій та послідовній політиці Австралія змогла подолати фінансову кризу та зменшити до мінімуму її негативний вплив. План уряду спрацював. В Австралії рецесія була найкоротшою в порівнянні з іншими індустріально розвиненими країнами.

Тому сьогодні Австралія — високорозвинена країна з багатогалузевою економікою і розвинутою науково – технічною базою. Економіка Австралії орієнтована на експорт. Країна експортує близько 70% своєї сільськогосподарської продукції, 80% мінеральної сировини та 18% готових промислових товарів. До 2006 року одним із основних торгових партнерів Австралії були США, але, починаючи з 2005 р. Австралія збільшила експорт в сусідні країни Північно – Східної Азії, зокрема до Китаю. Починаючи з 1992 року, приріст ВВП щорічно становив 3,3%. Незалежний Центральний банк Австралії — Резервний банк Австралії — не допускав росту інфляції більш як на 1–3% в рік. Економічні досягнення багато в чому завдячують притоку іноземних інвестицій як у формі портфельних, так і прямих інвестицій, особливо в гірничодобувну галузь [12].

Провідні країни – джерела інвестицій: США (22,7%), Велика Британія (14,5%), Японія (10,3%), Нідерланди (7,7%) та Швейцарія (4%), ЄС (33,6%) від загального обсягу.

Інвестори розглядають Австралію не тільки як об’єкт капіталовкладень, а також як плацдарм для впливу на країни Східної Азії. Прямі іноземні інвестиції сприяють глобалізації і підвищенню конкурентоспроможності австралійських підприємств. Як наслідок, малі й середні фірми беруть участь у великих проектах або співпрацюють у синдикатах, які, в свою чергу, задіяні у міжнародних проектах. Цікавим є і той факт, що представники малого та середнього бізнесу забезпечують до 90% товарного експорту Австралії [13].

Отже, іноземні інвестиції — це той шлях, завдяки якому австралійські фірми можуть бути інтегровані в глобальну підприємницьку систему [14]. Діяльність міжнародних компаній дозволяє невеликим місцевим експортерам пристосуватись до міжнародної практики. Більшість австралійських компаній ставлять собі за мету вийти на міжнародний рівень та поширити свою діяльність в якомога більшій кількості країн чи континентів.

У сучасному глобальному світі, окрім економічного становища, важливим є також «репутація країни», вплив на міжнародній арені, поширення демократії та відстоювання прав людини. Глобальні зміни вимагають непростих рішень, змушуючи країни змінювати та адаптувати зовнішню політику. Іноді такі зміни вимагають кардинально протилежних кроків та потребують непростих рішень. Так, Австралії довелось переглянути свою політику щодо Східного Тимору.

В 1976 році колишня португальська колонія Східний Тимор була окупована індонезійською армією, а 17 червня того ж року включена до складу Індонезії. Австралія виявилась майже єдиною країною, яка визнала Східний Тимор індонезійською територією де – юре. Як результат, у 1989 був підписаний австралійсько – індонезійський договір про розподіл континентального шельфу, який належав Східному Тимору, між Індонезією та Австралією. Австралія підтримала Джакарту через стратегічну важливість стабільних відносин з Індонезією.

Під час референдуму 30 серпня 1999 р. східнотиморці проголосували за незалежність Східного Тимору. 12 вересня 1999 року Індонезія погодилась на миротворчу місію ООН, в якій з усіх 9500 чоловік 5500 були австралійцями. Участь Австралії у миротворчій операції в Східному Тиморі, її тиск на Індонезію з метою змусити останню прийняти миротворчий контингент, свідчить про зміну політики Австралії стосовно Індонезії.

Австралія, як середня держава, не має достатньо ресурсів для нав’язування своєї політики, тому вона досягає своїх цілей шляхом створення коаліцій. У даному випадку Австралія спиралась на свого воєнно – політичного союзника США. Адже майже 20 – літня політика підтримання Індонезії щодо проблеми Східного Тимору, а пізніше проведення операції ООН і підтримання вже Східного Тимору стосовно Індонезії в обох випадках були схвалені США.

Думки дослідників щодо зміни політики Австралії щодо Східного Тимору розходяться: — одні вважають, що Австралія відстоювала винятково економічні інтереси; — інші — гуманітарні [15].

На нашу думку, Австралія, в першу чергу, відстоювала інтереси країни. Тобто керівництво держави робило такі кроки, які в кожен конкретний момент відповідали тим реаліям і були вигідними для країни.

Отже, з одного боку, Австралія — країна, яка має досить вагомий вплив в АТР, з іншого, — будучи стратегічним партнером, важливим і надійним союзником єдиної на сьогодні супердержави США, має можливість впливати на глобальні та міжнародні процеси.

Сьогодні Австралія є членом ООН, ОЕСР, Співдружності націй, АНЗЮС, АПЕК, АСЕАН (партнер по діалогу), ЄБРР, ФАО, СБ, МБРР, МВФ, ЮНКТАД, ЮНЕСКО, ВООЗ, СОТ, ЕКОСОР, ОБСЄ (партнер по співпраці), Міжнародної організації з міграції, Міжнародної організації по праву розвитку, Австралійської Групи, Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики, Форуму тихоокеанських острівних держав.

Будучи країною – континентом у найбільш віддаленому куточку землі, Австралія має одну з найбільш розвинених економік світу та є однією з найбільш інноваційних та високотехнологічних держав. Унікальне вміння використовувати всі наявні їй ресурси, можливості та конкурентні переваги зробило Австралію одним із ключових гравців у сучасному глобальному світі. Отже, як можемо проаналізувати, зростання міжнародної

торгівлі та обмін технологіями, які є ознаками періоду глобалізації, дають середній країні з невеликою економікою (в порівнянні, наприклад, із Китаєм) нові перспективи та можливості. Австралія приділяє багато уваги демократизації суспільства і розвитку екологічної свідомості. Країна зуміла використати всі можливості сучасного глобального світу та світової економіки, що забезпечило їй чільне місце в сучасному світі, в епоху глобалізації.



Номер сторінки у виданні: 157

Повернутися до списку новин