Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Вплив засобів масової інформації на електоральні орієнтири молоді





Віра Узніченко, керівник центру теорії та методики оздоровлення й відпочинку дітей Державного інституту сімейної та молодіжної політики

УДК 32.019.51 : 654,19324

 

У формуванні нової системи цінностей і норм політичні реалії потребують дослідження процесу електоральної поведінки молоді в суспільстві та здійснення пошуку шляхів підвищення рівня виборчої активності, впровадження ефективних виборчих технологій, подолання політичного нігілізму молодого покоління. А так як ЗМІ є засобом залучення населення до політичного життя через сприйняття політичної інформації, залучення до політичних процесів, що відбуваються в суспільстві, і водночас справляють вплив на процеси електорального орієнтування населення, то, на мою думку, важливим є аналіз їх впливу на електоральні орієнтири молоді.

Ключові слова: молодь, політичний процес, електоральна поведінка, засоби масової орієнтації, політичні цінності.

 

Политические реалии нуждаются в исследовании процесса электорального поведения молодёжи в обществе и осуществления поиска путей повышения уровня избирательной активности, внедрения эффективных избирательных технологий, преодоления политического нигилизма молодого поколения. В формировании новой системы ценностей и норм, демократической направленности политического сознания молодёжи возрастает роль средств массовой информации. СМИ формируют и определяют публичную сферу, через которую происходит взаимосвязь между властью и гражданами, которые её избирают. СМИ являются средством привлечения населения к политической жизни через восприятие политической информации, привлечения к политическим процессам, которые происходят в обществе, и одновременно оказывают влияние на процессы электорального ориентирования населения. А так как молодёжь остаётся одной из незащищенных социальных групп, на которую влияет множество факторов, то они одновременно и определяют дальнейшее позиционирование молодого поколения к процессам и явлениям в политическом пространстве страны.

Ключевые слова: молодежь, политический процесс, электоральное поведение, средства массовой информации.

 

Рolitical realities need to study the process of electoral behavior of young people in the community and find ways of improving the electoral activity, introduction of effective electoral technologies, overcoming the political nihilism of the younger generation. In the formation of a new system of values and norms of democratic orientation of the political consciousness of young people, the role of the media. Media shape and define the public sphere, through which the relationship between the government and the citizens who elected her. Media are a means of attracting people to the political life through the perception of political information, involvement in the political processes that occur in society, and simultaneously have an impact on electoral processes to guide people. And as the youth remains one of the vulnerable social groups, which is affected by many factors, they both define the future positioning of the younger generation to the processes and phenomena in the political space of the country.

Key words: young people, political process, electoral behavior, media, political values.

 

Засоби масової інформації (ЗМІ) — один із соціальних інститутів, що тією чи іншою мірою виконують замовлення суспільства та окремих соціальних груп щодо певного впливу на населення в цілому, в тому числі й на окремі вікові та соціальні категорії [1, 17].

Можна зазначити два аспекти такого впливу:

— поперше, ЗМІ істотно сприяють засвоєнню людьми різного віку широкого спектра соціальних норм та формуванню у них ціннісних орієнтацій у сфері політики, економіки, здоров’я, права тощо;

— подруге, ЗМІ фактично є своєрідною системою неформальної освіти та просвіти різних категорій населення. При цьому користувачі ЗМІ набувають досить різнобічні, суперечливі, несистематизовані знання, відомості з різних питань суспільного та політичного життя. Вивчаючи поняття «засоби масової інформації», «засоби масової комунікації», «преса», «друковані засоби масової інформації», можна сказати, що в них є багато спільного. До засобів масової інформації належать кіно, радіо, телебачення, періодичні друковані видання, реклама та ін. Преса — загальна назва періодичного друку, тобто газет і журналів. «Масова комунікація» (англ. — mass media) — систематичне поширення інформації за допомогою технічних засобів (через пресу, радіо, телебачення, кіно, звукоі відеозапис) з метою утвердження духовних цінностей даного суспільства й здійснення ідеологічних, політичних, економічних та організаційних впливів на позицію, думку і поведінку людей, зокрема молоді [2].

Розглядаючи засоби масової інформації як особливий чинник впливу на процес політичної соціалізації молоді, треба зазначити, що безпосереднім об’єктом дії інформаційних повідомлень є як окремий індивід, так і велика група людей, що становлять аудиторію для того чи іншого конкретного засобу масової комунікації.

Участь у виборах є важливим чинником політичної соціалізації молодої людини. Тут набувається перший практичний досвід політичної діяльності, формується почуття співучасті в політичному житті суспільства.

Виборча робота поєднана з використанням основних закономірностей функціонування суспільної психології, соціальнопсихологічних механізмів впливу на людину, знання й урахування яких дають можливість підвищувати ефективність психологічного впливу.

Дієвість впливу залежить від знання специфіки аудиторії, її настроїв, потреб, інтересів. Соціальнопсихологічні знання розкривають своєрідність усного впливу на різні групи людей з урахуванням їхніх комунікативних і національнопсихологічних особливостей [3, 190]. Політичний вплив — один із ключових факторів у процесі захоплення, використання та втримання влади. Його суть полягає у здатності політичного суб’єкта активно стимулювати процес змін мотивів та установок інших суб’єктів політики з метою трансформації їх поведінки та дій [4, 8]. Політична практика показала, що надзвичайно ефективним інструментом політичного впливу є маніпулювання. Для детального і глибокого вивчення процесу політичного маніпулювання найбільший інтерес становить класифікація, що стосується характеру та специфіки впливу на електорат. Російські політологи М. Анохін і В. Комаровський за цим критерієм виділяють такі групи виборчих технологій:

— «прозорі», які ґрунтуються на раціональному впливі і мають на меті переконати виборця у перевагах програми та особи кандидата над іншими претендентами, продемонструвати, що його позиція цілком збігається з інтересами і потребами виборців;

— «маніпулятивні», які передбачають навіювання, використання таких станів та емоцій людини, як незадоволення, страх, заздрість, нетерпимість тощо. До технологій цього виду вдаються за кризової, нестабільної ситуації в країні, розвитку соціальних зв’язків, втрат ідейних і моральних орієнтирів, низького рівня політикоелекторальної культури громадян тощо;

— «дискредитуючі» («чорні», або «брудні»), які мають на меті руйнацію позитивного іміджу конкурентів (лідера, партії, політичної сили тощо); дезорієнтацію та обман виборців. Якщо узагальнити реальну політичну практику й напрацювання дослідників, таких, як: І. Вікентьєв, Т. Гринберг, А. Зимічев, В. Кириченко, Є. Малкін, А. Миронов, Г. Почепцов, О. Ольшевський, А. Ольшевська, С. Фаєр та ін., які вивчали виборчі процеси та технології, можна виокремити підсистему маніпулятивних виборчих технологій. За ключовими завданнями їх можна поділити на такі групи: технології формування іміджу політики, партії, політичної сили; технології просування іміджу політика, партії, політичної сили; технології руйнації іміджу політика, партії, політичної сили; технології захисту іміджу політика, партії, політичної сили; технології мобілізації електорату; технології довільного трактування і фальсифікації результатів виборів.

Отже, існує комплекс маніпулятивних технологій (прийомів), які застосовують у виборчих процесах. Як правило, їх застосовують залежно від обставин поетапно або комплексно на основі таких методів психологічної дії (впливу), як програмування, маніпуляція, тиск, атака з метою досягнення ключової поставленої політичної мети — втримання або захоплення влади. І засоби масової інформації на шляху маніпуляції людською свідомістю вміло та розумно використовують весь цей комплекс методів і прийомів. І так як життєве самовизначення молоді, як правило, є неоднозначним, а массмедіа сьогодні набувають навіть більшого значення, ніж державна політика, оскільки остання відчужена від окремих членів суспільства, то ЗМІ мають змогу керувати соціальнополітичними орієнтирами молодої людини, зокрема електоральними.

У ряді досліджень вітчизняних учених вирішуються проблеми виборчої поведінки молоді та факторів впливу на неї. Питання психології виборчої діяльності знайшли своє відображення в працях В. Бебика, Г. Почепцова, С. Макеєва й ін. У дослідженнях В. Пилипенка, О. Вишняка розглядаються політичні орієнтації та соціальні очікування сучасної молоді. О. Петрунько досліджує проблеми відчуження сучасної молоді від активної політичної діяльності. М. Погребинський присвятив багато своїх праць аналізу політичних симпатій сучасної молоді та зробив прогнози щодо її електорального вибору. Г. Приходько аналізує вплив ринкових чинників на соціальну активність молодого покоління. Є. Головаха на основі даних досліджень, проведених Інститутом соціології НАН України, аналізує ставлення до влади та політичний вибір молоді. М. Остапенко розглядає проблеми політичної соціалізації студентської молоді й особливості її політичної культури.

Проте кількість праць, які розглядають електоральну поведінку молоді, вплив на неї різних факторів, обмежена. Як правило, електоральна поведінка не виділяється зі структури соціальної активності загалом. Проте вітчизняна та зарубіжна історія багата прикладами політичної активності студентської молоді, так як саме вона великою мірою визначає майбутнє українського суспільства. Ступінь вивчення цієї проблеми ще недостатній та має потребу подальшого аналізу.

Дієвим інструментом процесу політичної орієнтації молодого покоління виступають ЗМІ. Адже найбільший масив політичної й соціальної інформації молоді люди одержують через засоби масової інформації, діяльність яких зорієнтована на управління політичною поведінкою громадян.

Скажімо, за результатами соціологічних досліджень, серед чинників, що, на думку опитаних, впливають на формування їхніх політичних уподобань, перше місце посідають засоби масової інформації (56,6%), на другому місці — соціальноекономічні умови (45,1%), на третьому — діяльність політичних партій (32,2%). Майже третина опитаних (28,6%) серед чинників зазначили сім’ю, 19,5% респондентів назвали політичних лідерів, а 14,7% — друзів. Як бачимо, в сукупності ключові фігури політичного процесу (політичні лідери й партії) поступаються за ступенем впливу на формування політичних переваг засобам масової інформації [5].

Таким чином, інформаційний сектор стає потужним засобом забезпечення реальної демократії та запобігання загрозам чи небезпеці типу диктаторських, монополістичних чи олігархічних аномалій. Цей чинник передбачає певний ступінь виключення загроз і небезпеки для громадян у процесі їхнього інформування.

Можна також констатувати значний вплив засобів масової інформації і на електоральну поведінку студентської молоді. У процесі дослідження виявилося, що 69% респондентів одержували інформацію про кандидатів під час їхніх виступів на телебаченні, 43% — читали про кандидатів у пресі, 28% — слухали їхні виступипо радіо. Саме сприйняття повідомлень ЗМI дало змогу більшій частині респондентів сформувати свою думку про кандидатів на виборах і вплинуло на їхній електоральний вибір [6].

За даними інтернетресурсу, нині головну роль у процесі політичної соціалізації відіграють ефірні ЗМІ, а саме телебачення, за допомогою якого 93,9% населення одержують основну суспільнополітичну інформацію. Переважна більшість населення (82,8%) щодня дивиться телевізор, 9,8% — двічітричі на тиждень, 1,4% — кілька разів на місяць, 3,3% — дуже рідко й лише 1,3% — ніколи. Молодь віддає перевагу телебаченню та радіомовленню. І тільки близько 20% юнаків і дівчат щодня читають газети та журнали. Періодику передплачуює значно менше населення, ніж раніше: нині одну газету (журнал) одержують 37,9% сімей, дві газети (журнали) — 23,3%, три — 13,5%, чотири — 4,9%, п’ять — 1,4%, більше п’яти — 2,3%. 16% не передплачують жодного періодичного друкованого видання [7].

Проаналізувавши ці дані, можемо стверджувати, що наразі найефективнішим засобом процесу політичної соціалізації, а отже, і формування електоральної орієнтації, є телебачення. Звичайно, засоби масової інформації не можуть забезпечити систематичне й глибоке засвоєння політичних знань. Це завдання покладено на спеціальні освітні установи. Та всетаки мас медіа, супроводжуючи людину протягом усього життя, у тому числі й після завершення навчання, значною мірою впливають на сприйняття нею політичної та соціальної інформації. При цьому під виглядом політичної освіти у людей можуть формуватися й псевдораціональні структури свідомості, що спотворюють реальність під час її сприйняття.

Виховна та освітня роль ЗМІ тісно пов’язана з їх функцією соціалізації й, по суті, переростає в неї. Проте якщо політична освіта та політичне виховання передбачають систематичне набуття знань і розширюють пізнавальні й оцінювальні можливості особи, то політична соціалізація означає інтерналізацію, засвоєння людиною політичних норм, цінностей та зразків поведінки.

Найважливіше політикосоціалізаційне завдання засобів масової інформації у демократичному суспільстві полягає в масовому впровадженні заснованих на пошані закону і прав людини цінностей, навчанні громадян мирно розв’язувати конфлікти, не ставлячи під сумнів суспільний консенсус із засадничих питань державного устрою [8]. Проте важливо в цьому контексті враховувати і вплив основних тенденцій розвитку самих ЗМІ. Це, передусім, роздержавлення преси, нерівномірний розподіл фінансової підтримки з боку владних структур, зростання кількості періодичних видань, зниження тиражів та деукраїнізація вітчизняного інформаційного простору тощо. Тому в процесі політичної соціалізації завдяки ЗМІ, заангажованих власниками, молоді люди часто підпадають під їх маніпуляційні можливості, що є небезпечним для свідомого та об’єктивного сприйняття інформації.

Тож, виникає ситуація, за якої ЗМІ і журналістика своїми діями загалом (пропонуючи критичнее ставлення до політичних подій, політичних партій та особистісних якостей політиків) фактично послаблюють роль традиційної політичної комунікації, посилюючи значення альтернативної політичної комунікації в суспільстві. Натомість влада прагне зберігати контроль за процесами альтернативної політичної комунікації, використовуючи для цього всі засоби, спрямовані на одержання підтримки громадської думки (політична реклама, політична комунікація тощо) [9].

У суперечці за вплив на активну і перспективну аудиторію нині дедалі вагоміше заявляють про себе інтернетресурси. Віртуальний світ являє собою нову форму соціальної організації в інформаційному суспільстві, їх появі передує руйнування попередньої форми соціальної організації, тому можна зробити припущення, що в певний період часу спостерігатиметься зростання участі індивідів у масових рухах, що відмічатимуться більш життєздатною формою колективної єдності й характеризуватимуться сплеском інтересу до них індивідів та бажанням брати в них участь. Причому доктрини й програми масових рухів не відіграють провідної ролі під час прийняття рішення про приєднання індивідів до певного руху.

Розвиток сучасних інформаційних технологій, що дає змогу миттєво передавати інформацію, створює стан або відчуття присутності. У зв’язку зі швидким проникненням інформаційних технологій у всі сфери суспільного життя Інтернет починає посідати одне з перших місць серед засобів оперативного отримання необхідної інформації й відігравати дедалі значущу роль у формуванні політичних симпатій молоді. Електронні ЗМІ, що поширюються в українському сегменті Інтернету, сприяють відкритості суспільства, розповсюдженню різнобічної інформації, яку важко адміністративно регламентувати, неминуче сприятимуть зростанню ролі інформаційної мережі у формуванні і прийнятті електоральних рішень української молоді.

Тож можна дійти висновку, що за мінімального вміння використовувати сучасні інформаційні технології, інтернеткористувачі зокрема, а також користувачі мобільного зв’язку фактично весь час стикаються з досить потужним інструментом, яким, згідно з вищенаведеними ознаками, є Інтернет.

Медіасистема розглядається як принципово відкритий форум, на якому під час політичної комунікації відбувається активна конкуренція символічних змістів і культурноментальних значень, що формують національну самосвідомість громадян країни.

Загалом ЗМІ мають складну 1 розділену відповідальність, особливо стосовно ідеологічно плюралістичних суспільств, де існують альтернативні соціальні групи і субкультури, а також щодо вираження конфліктів та нерівності в більшості суспільств. Проблема виникає й у зв’язку з питанням про те, якою мірою засоби масової комунікації можуть підтримувати потенційні зміни радикального порядку.

Тож, із усього вищесказаного можна зробити висновок, що:

— засоби масової інформації у процесі політичної соціалізації молоді сприяють забезпеченню стабільного соціального консенсусу;

— виступають як один із інструментів управління суспільством в інтересах політичних відносин усіх соціальних прошарків і груп;

— оптимізують медіавплив і каналізують формування певної моделі громадської думки у молоді;

— здійснюють інформаційний зв’язок між політичною системою та навколишнім середовищем та є важливим чинником у процесі електоральної орієнтації молоді;

— відіграють роль джерела залучення молоді до політичного життя країни.

Але вирішальну роль в одержанні електоральної інформації і впливі на формування виборчих симпатій молодого покоління, на мою думку, відіграє телебачення. Звертання до преси пов’язане з пошуками інформації, яка з різних причин або не надходить каналами телебачення, або чомусь є недостатньою. Преса на сьогодні в українському суспільстві є джерелом більшого плюралізму в політичних симпатіях, аніж телебачення. Хоча завдяки специфічним особливостям більш зручними та прийнятними для молоді є телебачення та Інтернет.

Використання засобами масової інформації агресивно спрямованих технологій і поширення негативної інформації зменшує рівень довіри до них з боку населення і, як результат, призводить до зниження виборчої активності в країні. Поширення Інтернету та його сегмента вУкраїні, де відносно високий рівень свободи слова і обмежений адміністративний контроль із боку влади, а також життєва необхідність для молоді оволодіння комп’ютерними технологіями стимулюватимуть роль інформаційних систем щодо можливості впливу на електоральні орієнтири молодого покоління.

Поява багатопартійності в перехідний період становлення незалежної України зумовила, з одного боку, певний прогрес у розвитку засобів масової інформації, бо нові партії створювали власні друковані видання та прагнули отримати доступ до ефірного часу на телебаченні. Протягом останнього десятиріччя в українських ЗМІ відбувалася дедалі більша диференціація на офіціозні й неофіціозні. Тоді як перші з них мали державну підтримку, передусім економічну, другі були розподілені між політикофінансовими клановими угрупованнями.

Говорити про незалежність українських ЗМІ в політичній комунікації немає потреби. Унаслідок їх комерціалізації відбувається поступове витіснення матеріалів, які можна віднести до політичної комунікації, політичної реклами тощо. Через проблеми, що існують нині в українському інформаційному просторі, пресса й телебачення досить часто займають неконструктивну позицію, не тільки не сприяючи процесам інтеграції суспільства, а й, навпаки, втілюючи своєю інформаційною політикою деструктивні тенденції. Все це створює істотні складнощі в процесі політичної соціалізації молоді.

Проте, незважаючи на ці проблеми, будемо сподіватися, що загальні процеси розвитку глобального інформаційного простору й медіа – культури, зокрема тенденція до справжньої демократизації та створення громадянського суспільства з властивою йому альтернативною формою політичної комунікації, дедалі більше впливатимуть на процес політичної соціалізації молодого покоління, особливо зараз, коли Україна намагається зайняти гідне місце серед європейської і світової спільноти.



Номер сторінки у виданні: 281

Повернутися до списку новин