Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Сучасна політика формування здорового способу життя в Україні

Тематика: ПСИХОЛОГІЯ




Ніна Романова, кандидат педагогічних наук, керівник Центру здорового способу життя Державного інституту сімейної та молодіжної політики Міністерства освіти та науки,

молоді та спорту України

УДК 613.9

 

У статті проаналізовано стан здоров’я сучасної молоді, виявлено прогалини нинішньої політики формування здорового способу життя та визначено перспективи розвитку формування здорового способу життя в Україні.

Ключові слова: стан здоров’я молоді; здоровий спосіб життя; політика формування здорового способу життя.

 

В статье проанализировано состояние здоровья современной молодежи, определено недостатки современной политики формирования здорового об! раза жизни и перспективы развития формирования здорового образа жизни в Украине.

Ключевые слова: состояние здоровья молодежи, здоровый образ жизни; политика формирования здорового образа жизни.

 

The article analyzes the health status of today’s youth, identified the shortcomings of current policy of a healthy lifestyle and prospects for development of healthy lifestyles in Ukraine.

Key words: youth health, healthy lifestyle, politics of a healthy lifestyle.

 

Формування здорового способу життя населення потребує значних зусиль із боку державних органів виконавчої влади на національному й регіональному рівнях. Серед державних інститутів основна відповідальність за збереження здоров’я населення була покладена на Міністерство освіти та науки, Міністерство України у справах сім’ї, молоді і спорту та Міністерство охорони здоров’я.

На початку 2011 р. в нашій країні відбулася державна адміністративна реформа, яка внесла зміни до функціонування органів виконавчої влади, відповідальних за впровадження політики здорового способу життя, що потребує новітніх досліджень у цій сфері. У науковій літературі (Н. Авраменко, З. Гладун, О. Федько, І. Фуртак, Г. Шапошник, Т. Чеканова) переважно розглядається політика охорони здоров’я загалом, а також організаційні аспекти такої політики, які не зосереджуються на вивченні формування здорового способу життя населення.

Про важливість пропагування здорового способу життя серед населення йдеться у наукових роботах багатьох учених, серед яких Є. Кудрявцев, Д. Венедиктов, А. Степанов, Д. Ізуткін та Ю. Лисицин.

Питання стилю життя молоді, прищеплення їй навичок та культури здорового способу життя, організації профілактичної роботи у дитячому та молодіжному середовищі вивчали О. Балакірєва, Ю. Галустян, Л. Жаліло, Р. Левін, О. Стойко, А. Царенко О. Яременко та багато інших.

Самооцінку молоді щодо здоров’я та способу життя аналізували українські дослідники Т. Семигіна, Н. Романова, О. Бєлишев [1, с. 139–149].

Напрями розробки соціальної політики щодо здоров’я, екологічні, інформаційні, громадські, законодавчі аспекти діяльності із формування здорового способу життя населення на підставі передового вітчизняного і світового досвіду досліджували Т. Бойченко, О. Вакуленко, Н. Комарова, Р. Левін, Н. Романова, І. Солоненко.

Про організаційні аспекти державної політики у сфері формування здорового способу життя молоді йдеться у науковій роботі І. Лящук [2].

Досвід впровадження моделі «Молодь за здоров’я» в Україні описала в Щорічній державній доповіді про становище молоді Н. Романова [3, с. 33–37].

Здоров’я, як предмет державної політики у напрямку вирішення проблем управління, описано у науковій роботі О. Федька [6]. Загалом, сучасну політику запровадження здорового способу життя можна визнати недостатньо вивченою, що підтверджує актуальність обраної теми дослідження.

Мета статті — дослідити сучасний стан здоров’я молоді та перспективи розвитку політики формування здорового способу життя молоді в Україні. Завдання:

1. Проаналізувати стан здоров’я сучасної молоді.

2. Виявити прогалини нинішньої політики формування здорового способу життя молоді.

3. Визначити перспективи розвитку політики формування здорового способу життя в Україні.

У Законі України «Про основи законодавства України про охорону здоров’я» чітко сказано про те, що держава бере на себе відповідальність за формування здорового способу життя населення та сприяє його утвердженню шляхом поширення необхідних для цього знань.

Нині впровадження та розробку цієї політики покладено на Міністерство освіти, науки, молоді та спорту. І хоча до виконання національних програм долучається низка інших державних органів, простежується відсутність єдиної моделі роботи, яка б поєднувала зусилля органів влади на різних рівнях. До того ж, без міжнародного фінансування проектів у галузі формування здорового способу життя, кошти державою виділяються розрізнено, залежно від змісту заходів, запланованих в національних програмах, які є дотичними і стосуються профілактики чи охорони здоров’я.

Особливо важливим для суспільства є стан здоров’я такої групи населення, як молодь, що складає основу його продуктивних сил, зокрема в економічному та демографічному аспекті. Високий рівень здоров’я вважається унікальним ресурсом для досягнення важливих і необхідних цілей, які стоять перед людиною,  зокрема отримання якісної освіти, успішної зайнятості та побудови кар’єри для молоді, або, як стверджує вітчизняний дослідник В. Грот, що це є внесенням інвестиції у майбутнє держави [4].

Однак, останні дослідження, проведені Державним інститутом сімейної та молодіжної політики у 2010 р., свідчать про наявність негативних тенденцій щодо стану здоров’я молоді (вік опитаних від 14 до 35 років). Так, «добрим» стан свого здоров’я вважає тільки 56,3% молодих людей, а ще третина оцінила його лише на «задовільно» (33,7%). Більше половини осіб (57,8%) визнали, що піклуються про своє здоров’я «посередньо», тобто час від часу, а майже 10% на це взагалі не звертають уваги. Майже 50% опитаних стверджують, що вживають нездорову їжу, а 28% молодих людей не мають необхідних коштів на здорове харчування, ще майже 10% стверджують, що кілька раз на тиждень вони недоїдають [3].

Крім цього, доводиться констатувати, що сьогодні в Україні курять 45,7% юнаків і 35,5% дівчат, вживають алкоголь 68% хлопців і 64% дівчат, а 13,1% молоді вживають марихуану або гашиш1.

На наш погляд, така ситуація виникла через те, що проведення профілактичної роботи в Україні має ряд суперечностей: з одного боку — існує нагальна потреба у посиленні уваги держави до заходів із формування здорового способу життя, встановлення адміністративних обмежень і заборони продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів молоді, а з іншого — спостерігається відсутність спеціального державного органу, який би відповідав за розробку й реалізацію державної політики у сфері формування здорового способу життя. Нині діє чимало неурядових організацій, які працюють із проблемою алкозалежності, наркозалежності, протидії поширенню соціально небезпечних хвороб, але відсутні ефективні механізми функціонування, єдина стратегія діяльності, розподіл функцій і сфери впливу. Поряд із упровадженням інноваційних технологій профілактичної роботи (в умовах відчутного дефіциту коштів і браку спеціально підготовлених фахівців) у профільних закладах та організаціях продовжують використовуватися витратні і часто неефективні форми не тільки первинної, але й вторинної профілактики [5, с. 39–48].

Простежується нерівномірний розподіл ресурсів між регіонами та ігнорування місцевих потреб населення, що можна визначити як значну перешкоду для ефективної реалізації засад здорового способу життя на місцевому рівні, безпосередньо у громаді. Деякі регіони не мають змоги самостійно реалізовувати значну частину практик здорового способу життя молоді через брак місцевих ресурсів та державного фінансування. Існує нагальна потреба у створенні координаційного міжгалузевого органу з відповідними повноваженнями.

Отже, проведене дослідження показало, що для подальшого розвитку політики формування здорового способу життя необхідно: а) розробити та запровадити концепцію здорового способу життя, як необхідну умову для розвитку українського суспільства та відповідну національну програму;

б) розробити різнорівневу модель роботи з формування здорового способу життя із урахуванням адміністративної державної реформи;

в) впроваджувати новітні технології роботи через мережу освітніх, соціальних та дозвіллєвих закладів для населення різного віку;

г) організувати підготовку спеціалістів із питань формування здорового способу життя у вищих навчальних закладах;

д) забезпечити створення сприятливого до здоров’я середовища шляхом розвитку спортивної інфраструктури, організованого відпочинку та дозвілля.

Але помилково вважати, що цього може бути достатньо. Без активної участі громадян, їхніх свідомого ставлення до вибору способу життя на користь здоров’я, відмови від ризикованої поведінки та вживання алкоголю чи тютюно – паління суттєвих змін у цій сфері не відбудеться. Загалом, дана тематика вимагає більш глибокого дослідження, враховуючи різні молодіжні вікові групи та широку мережу державних закладів, які після завершення адміністративної реформи та визначення повноважень тільки розпочали формувати стратегічні напрямки роботи.

 

За результатами соціологічного дослідження «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді», проведеного Українським інститутом соціальних досліджень ім. О. Яременка в межах міжнародного проекту «Health Behaviour in School – Aged Children» (HBSC) у 2010 р.



Номер сторінки у виданні: 308

Повернутися до списку новин