Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психологічні особливості ціннісних орієнтацій студентської молоді

Тематика: ПСИХОЛОГІЯ




Людмила Сердюк, кандидат психологічних наук, директор Інституту соціальних технологій Університету Україна»

УДК 159.923.2

 

У статті розглядаються особливості впливу системи цінностей та особистісних факторів на самореалізацію студентів в освітньому середовищі.

Ключові слова: самоставлення, цінності, цілі, часова перспектива, самореалізація.

 

В статье рассматриваются особенности влияния системы ценностей и личностных факторов на самореализацию студентов в образовательной среде.

Ключевые слова: самоотношение, ценности, цели, временная перспектива, самореализация.

 

The features of system values’ development, which are inherent for high school students, are considered in the article.

Key words: Self – attitude, self – actualization, life goals, values, temporary perspective.

 

Психологічна модель структури і функціонування особистості людини і її розвитку в процесі соціалізації конкретизує розуміння особистісних цінностей як джерел активності особистості, індивідуальної мотивації, функціонально еквівалентних її потребам. Особистісні цінності формуються в процесі соціалізації, досить складно взаємодіючи з потребами. Ціннісні орієнтації як вищий рівень диспозиційної системи, цілком залежать від цінностей соціальної спільності, з якою ідентифікує себе особистість.

Навчання у ВНЗ є важливим етапом соціалізації особистості, який глибоко пов’язаний із процесами саморозвитку особистості, особистісної самореалізації. Реалізація ідей гуманістичної парадигми привели до переосмислення цілей сучасної освіти та висуванню на перший план цінності розвитку особистості майбутнього фахівця. Особистість студента включена в систему освітнього середовища, основною цінністю якого є саморозвиток. Тому цей етап передбачає створення умов для ефективного розв’язання освітніх завдань.

Вікові особливості роблять студентство особливо чутливим (сензитивним) періодом до формування спрямованості особистості майбутнього професіонала. Від того, як організована підготовка майбутніх фахівців у ВНЗ, значною мірою залежить, якої спрямованості набуде мотиваційно – ціннісне наповнення їхньої професійної діяльності в майбутньому.

Важливими елементами структури особистості, які сформувалися в процесі її взаємодії із соціальним середовищем, характеризують стійкі ставлення особистості до матеріальних і духовних цінностей і виконують функцію внутрішнього регулювання поведінки людини в заданих соціальних умовах, є її ціннісні орієнтації. Тому визначення і врахування ціннісних основ освітніх систем має важливе значення для формування мотивації самореалізації особистості в освітньому середовищі, а саме: визначення факторів внутрішньої рівноваги і розвитку особистості, як умов ефективності і успішності професійного становлення та майбутньої професійної діяльності, що передбачає реалізацію власних можливостей та сприяє адекватній соціальній поведінці та самореалізації особистості.

У психологічній літературі часто змішуються поняття «ціннісні уявлення» і «цінності». У роботах, присвячених міждисциплінарному вивченню цінностей, обґрунтована помилковість розуміння цінностей як похідних свідомості і необхідність розрізняти власне цінності та рефлексивні ціннісні уявлення, наявні у свідомості; останні не цілком відповідають реально значимим цінностям [6].

Визнання цінностей реально діючими іманентними регуляторами діяльності особистості, які впливають на поведінку незалежно від їхнього відображення у свідомості, не виключає існування не співпадаючих з ними як за змістом, так і за психологічною природою свідомих переконань чи уявлень суб’єкта про власні цінності. Цінності можуть і не завжди усвідомлюватися людиною, але при цьому їх регулятивний вплив залишається.

Поняття, «ціннісні орієнтації» мають низку суміжних понять, насамперед таких, як «потреба», «мотив», «установка», «атитюд», «диспозиція», «особистісний смисл», «переконання», які необхідно розмежувати в загальній системі особистісних складових.

Разом з тим, у деяких дослідженнях поняття «ціннісні орієнтації особистості» збігається з термінами, що характеризують мотиваційно – потребову або смислову сферу. Зокрема, А. Маслоу фактично не розділяє поняття «цінності», «потреби» і «мотиви», В. Франкл — «цінності» і «особистісні смисли». На думку Є. І. Головахи, «предмети потреб, будучи усвідомленими особистістю, стають її провідними життєвими

цінностями» [2]. Проте, наприклад, за Ф. Є. Василюком, цінність є ані предметом потреби, ані мотивом, оскільки останні завжди «корисливі» і борються тільки за «свій» інтерес, на відміну від цінності, яка виконує інтегруючі, об’єднуючі функції, Д. О. Леонтьєв також вказує на те, що, на відміну від потреб, цінності не обмежені даним моментом і не спонукають до чого – небудь ізсередини, а «притягують ззовні» [4].

У концепції Д. Н. Узнадзе ціннісні орієнтації є цілісною і відносно стійкою системою фіксованих настанов, які визначаються як специфічні стани суб’єкта, його готовність до здійснення певної діяльності з метою задоволення своєї потреби. При наявності ситуації, у якій можливе задоволення певної потреби, включається особливе регулятивне утворення, яке Д. М. Узнадзе називає установкою. Функція установки, за А. С. Прангішвілі, полягає в тому, що вона «вказує» на предмет потреби, здатний задовольнити її в даній ситуації [9]. Установки із ціннісними орієнтаціями особистості поєднує загальний для них стан готовності. Але, як регулятивний механізм, ціннісні орієнтації охоплюють більш широке коло проявів активності людини, ніж установки, які в грузинській психологічній школі пов’язуються в основному з біологічними потребами.

Для характеристики соціальної регуляції поведінки людини часто використовується поняття «соціальна установка», або «атитюд». На відміну від установки, яка має неусвідомлений характер, атитюд розуміється як усвідомлене явище і є засобом вербалізованого вираження цінностей як більш загальних, абстрактних принципів стосовно конкретного об’єкта.

Установки, атитюди і ціннісні орієнтації особистості регулюють реалізацію потреб людини в різних соціальних ситуаціях. В. А. Ядов, у своїй «диспозиційній концепції регуляції соціальної поведінки особистості, поєднує всі описані вище регулятивні утворення як диспозиції, тобто «схильності» [9].

Рівні диспозиційної системи особистості відрізняються також ступенем усвідомленості описаних регулятивних утворень. Ціннісні орієнтації, що визначають життєві цілі людини, виражають відповідно те, що є для неї найбільш важливим і має певний особистісний зміст. К. О. Абульханова – Славська та А. В. Брушлінський визначають наступну роль смислових утворень в організації системи ціннісних орієнтації, яка проявляється в таких функціях: прийнятті (або запереченні) і реалізації певних цінностей; посиленні (або зниженні) їхньої значимості; утриманні (або втраті) цих цінностей в часі [1].

Вважаючи, що одним із факторів психологічної стійкості та розвитку особистості є орієнтація на віддалені фактори, низкою досліджень (Абульханова К. О., Асєєв В. Г., Обуховський К., Чеснокова І. І., Чудновський В. Е. та ін.) визначено співвідношення «зовнішніх» та «внутрішніх» факторів детермінації особистісних орієнтацій, показано, що сенс життя як особливе психологічне утворення має специфіку виникнення, етапи становлення і, набуваючи певної стійкості та емансипованості від умов виникнення, може суттєво впливати на життя людини. Функція сенсу життя як психологічного механізму, який суттєво детермінує поведінку людини, залежить як від змісту основної цілі життя, так і від структури цього психологічного утворення. Останнє є структурною ієрархією життєвих цілей, в якій життєві смисли можуть займати провідне місце, можуть бути відносно рівнозначними або відігравати другорядну роль в загальній структурі смисложиттєвих орієнтацій. Під впливом суспільних змін відбувається «накладання» соціальної кризи на вікову, і це загострює сприймання людиною свого минулого, теперішнього та майбутнього. Зокрема, в роботі [2] показано зв’язок ціннісно – смислових утворень та потреб людини. Таким чином, сенс життя є результатом складного співвідношення «зовнішніх» та «внутрішніх» детермінант орієнтацій особистості і виконує дві основні взаємопов’язані функції: 1) інтегруюча, проявляється у перетворенні уявлень суб’єкта про своє життя як сукупність окремих вікових етапів в єдину лінію життя, а далі у певній консолідації мотиваційно – потребової сфери особистості, її позиції та емоційної спрямованості; 2) емансипуюча, вибудовується в процесі пошуку сенсу життя як внутрішня позиція, що обумовлює її відносну емансипованість як від зовнішніх ситуативних впливів, так і від власних безпосередніх інтересів.

Отже, ціннісні орієнтації — це особливі психологічні утворення, які складають ієрархічну систему і існують в структурі особистості тільки в якості її елементів. Неможливо уявити орієнтацію особистості на ту чи іншу цінність як ізольоване утворення, не включене в систему, що не враховує її пріоритетність, суб’єктивну важливість щодо інших цінностей. Як багатовимірний простір, кожний вимір якого відповідає певному типу соціальних відносин і має для кожної особистості різне значення та різну вагу, систему цінностей представляє Б. Ф. Ломов [7]. Структура такої системи, її складна організація є найчастіше нелінійною, залежною від декількох параметрів. Поняття «система» має загальнонаукове значення, ви значається як «сукупність елементів, які перебувають у зв’язках один з одним, які утворюють певну цілісність, єдність» [10].

Відмінною рисою системного підходу є те, що об’єктом системного аналізу насамперед є системи, що розвиваються — динамічні системи, — системи, що розвиваються в часі, змінюють склад вхідних компонентів і зв’язків між ними при збереженні функції. Психологічні системи, крім загальних характеристик, також володіють деякими специфічними особливостями, зокрема, цілеспрямованістю і самоорганізацією, тобто здатністю до самостійної зміни власної структури. Людина, як цілісна психологічна система, знаходиться не в протиставленні об’єктивному світу, а в єдності з ним, з тією його частиною, що має для неї значення, зміст, цінність.

Систему ціннісних орієнтації особистості, таким чином, можна розглядати як підсистему більш широкої системи, яка описується як «життєвий світ людини», «образ світу», що має, у свою чергу, складний і багаторівневий характер. Відіграючи важливу роль в формуванні особистості, цінності виконують при цьому дві основні функції:

1. Будучи основою формування і збереження ціннісної орієнтації в свідомості людей, вони дозволяють індивіду зайняти певну позицію, знайти точку зору, дати оцінку.

2. Цінності мотивують діяльність і поведінку, оскільки орієнтація людини в світі і наміри до досягнення окремих цілей співвідносяться з цінностями, включеними в структуру особистості. Система цінностей має «горизонтально – вертикальну» структуру. Під горизонтальною структурою мається на увазі впорядкованість цінностей «у паралельній послідовності», тобто ієрархія значимих і не значимих цінностей. Під вертикальною структурою розуміється включення індивідуальних систем цінностей у систему цінностей суспільства в цілому [3].

Ієрархічність системи цінностей, багаторівневість, є найважливішою характеристикою системи ціннісних орієнтації особистості. Прийняття особистістю цінностей, таким чином, автоматично припускає побудову індивідуальної ціннісної ієрархії, що визначається її абстрактною «висотою», «силою», що залежить від «тягаря», який виникає при її не реалізації.

На неоднозначність критеріїв індивідуального ранжування цінностей, перевага яких може бути обумовлено уявленнями про їхню абсолютну значимість для суспільства і людства в цілому або ж їх суб’єктивною актуальною важливістю, насущністю, вказується в роботах Е. Б. Фанталової, С. Р. Пантилеєва, Д. О. Леонтьєва та ін.

Двоякість дії системи ціннісних орієнтації особистості як вищого регулятивного утворення полягає в тому, що вона не тільки визначає форми і умови реалізації її спонукань, але й сама стає джерелом її цілей.

Застосування «Морфологічного тесту життєвих цінностей» В. Ф. Сопова і Л. В. Карпушиної, дозволило виявити життєві цінності, яким досліджувані надають перевагу, та охарактеризувати мотиваційно – ціннісну структуру особистості студентів. У дослідженні брали участь студенти Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де навчання організоване в інтегрованих групах, та студенти Національного – технічного університету України «КПІ», де навчання відбувається в однорідних не інтегрованих групах. Виходячи із цілей нашого дослідження, аналіз отриманих результатів проводився на трьох категоріях студентів: студенти, які навчаються в інтегрованому освітньому середовищі — з інвалідністю та здорові студенти; студенти, які навчаються в звичайному не інтегрованому освітньому середовищі.

«Морфологічний тест життєвих цінностей» В. Ф. Сопова і Л. В. Карпушиної дає можливість виявити дві групи показників: термінальні цінності та життєві сфери, де вони реалізуються. Зазначені цінності належать до двох різних груп: духовно – моральні (саморозвиток, духовна задоволеність, креативність, активні соціальні контакти) та егоїстично – престижні (прагматичні) цінності (престиж, досягнення, матеріальний стан, збереження індивідуальності). Перша група відображає морально - ділову, гуманістичну спрямованість особистості, а друга — егоїстично – престижну, прагматичну спрямованість.

Результати проведеного дослідження наведені в табл. 1 та 2.

Аналіз даних таблиці 1 та порівняння середніх показників вираженості життєвих цінностей студентів, що навчаються в інтегрованому освітньому середовищі (студенти з інвалідністю та здорові студенти) та в не інтегрованому середовищі свідчить про те, що в ціннісній системі всіх груп переважають: «високе матеріальне становище», «розвиток себе», «досягнення», «духовне задоволення». Менш вираженими є цінності «креативність», «активні соціальні контакти», «збереження власної індивідуальності». Показники виділених груп нормально розподілені, визначенні міри центральної тенденції — середні значення, моди і медіани — практично збігаються, тому для аналізу будо взято лише середнє арифметичне значення. У відсотковому відношенні це означає, що близько 50% вибірки мають значення вищі середнього і відповідно стільки ж — нижчі, окрім випадків, коли вибірка має дві моди.

У цілому системи цінностей виділених груп є схожими, що цілком логічно, оскільки вони є відображенням системи суспільних цінностей. 

Дуже подібною є ціннісна ієрархія в усіх групах студентів. Проте, виділені групи характеризуються і відмінностями стосовно вираженості певних цінностей. Статистична значимість міжгрупових середніх перевірялась за допомогою Т – критерію Стьюдента.

Так, зокрема, у студентів з інвалідністю, на відміну від здорових, більш вираженими є цінності «духовне задоволення», «креативність», «розвиток себе». Для цих людей характерне прагнення до отримання морального задоволення у всіх сферах життя, реалізації своїх творчих можливостей та самовдосконалення, вважаючи, що потенційні можливості людини майже необмежені і що, в першу чергу, у житті необхідно домогтися найбільш повної їх реалізації. Їх також характеризує компетентність у справах, серйозне ставлення до своїх обов’язків, поблажливість до інших людей та їхніх недоліків і вимогливість до себе.

Вищими показники вираженості цінностей «розвиток себе», «духовне задоволення», «досягнення» є у студентів інтегрованих груп порівняно із студентами не інтегрованих груп. Натомість в останніх вищий рівень цінностей «власний престиж» та «високе матеріальне становище», що означає прагнення до визнання, поваги, схвалення з боку інших, як правило, найбільш значимих осіб, соціального схвалення поведінки. Для них характерна більш виражена самовпевненість, категоричність у ситуації взаємодії з людьми, прагнення до більш високого рівня матеріального добробуту, переконаність у тому, що матеріальний статок є головною умовою життєвого благополуччя, що може стати підставою для розвитку почуття власної значимості та підвищеної самооцінки.

Аналіз інтегральної оцінки вираженості цінностей студентів в певних життєвих сферах (дані, наведені в табл. 2, показав, найбільше значення мають сфери «навчання», «освіта і професія», а найменше — «фізична активність». Цілком логічно, що студенти прагнуть до підвищення рівня своєї освіченості, розширення світогляду, отримання нових знань, розуміють, що професійна діяльність є головним змістом життя людини. На жаль, недостатнім є розуміння значимості фізичної активності і фізичної культури як елемента загальної культури людини, а також її ролі в гармонізації життя людини.  

У студентів з інвалідністю статистично значимо вирізняються сфери «освіти і навчання», «сім’ї», «громадської активності» та «захоплень», тобто для них характерне більш виражене прагнення до підвищення рівня своєї освіченості, навчання та отримання нових знань, більш висока значимість проблем життя суспільства, більшою мірою включаються в громадське життя, для них також характерна більш висока значимість усього, що пов’язане з життям їхньої родини.

Слід зауважити, що на даному етапі дослідження описуються загальні тенденції та їх оцінка у домінуванні ціннісних орієнтацій та значимості життєвих сфер у студентів виділених груп. Звичайно, і цілком зрозуміло, що виділені групи, як і кожна окрема людина, має властиву саме їй індивідуальну ієрархію, ступінь вираженості та узгодженості ціннісного спрямування, про що свідчить наявність двох мод у виділених групах досліджуваних. Зокрема, двомодальністю характеризуються цінності у здорових студентів «духовне задоволення», у студентів з інвалідністю — «активні соціальні контакти» і «розвиток себе», у студентів не інтегрованих груп — «досягнення».

Аналіз пріоритетності для студентів цінностей у певних життєвих сферах свідчить про дуже не суттєві відмінності показників у виділених групах. Очевидно, така загальна тенденція характеризує вікові особливості даної вибірки досліджуваних.

Слід відмітити належну сформованість цінностей у сфері освіти і навчання для всіх груп студентів, що досить важливо для студентського періоду життя. Значимі відмінності наявні в сферах «сім’я», «громадська активність» та «захоплення».

В життєвих сферах студентів інтегрованого освітнього середовища дві моди має сфера «Освіта і професія», а також «громадська активність» у студентів з інвалідністю, що означає, що в даних групах важливість даних сфер життя мають значення для однієї частки людей вищі середніх значень, а для іншої — нижчі.

Як динамічна система особистість перебуває в стані безперервної зміни і розвитку. У процесі такого особистісного становлення поступово, як правило, все більшого значення набувають внутрішні рушійні сили, які дозволяють людині самостійніше визначати завдання і напрямок власного розвитку.

Система ціннісних орієнтацій особистості виступає регулятором і механізмом такого розвитку, визначаючи форму реалізації намічених цілей і при втраті ними спонукальної сили в результаті їх досягнення, стимулюючи постановку нових значимих цілей. У свою чергу, досягнутий рівень розвитку особистості послідовно створює нові передумови для розвитку і вдосконалювання системи її ціннісних орієнтацій.

Дані стосовно динаміки ціннісних орієнтацій студентів інтегрованих та не інтегрованих груп (на різних курсах навчання) та їх загальна вираженість у життєвих сферах представлені на рис. 1, 2.

Оскільки більшою мірою в цій частині дослідження нас цікавила загальна тенденція змін системи цінностей, а не їхніх індивідуальних відмінностей, то ми не розглядали особливості кожної із виділених груп, а лише вираженість показників на різних курсах навчання в інтегрованому та не інтегрованому освітньому середовищі. За даними, зображеними на рис. 1, із «стажем» навчання в інтегрованому освітньому середовищі зростає значення духовно – моральних цінностей: «розвиток себе», «духовне задоволення», «активні соціальні контакти», із групи егоїстично – престижних цінностей зростає значення «високого матеріального становища», що, очевидно, пов’язано із формуванням готовності до професійної діяльності і безумовно позитивно позначається на мотивації учіння студентів. 

У студентів не інтегрованих груп, як видно із даних, зображених на рис. 2, дещо зростає лише значимість цінності «високе матеріальне становище».

Значимість таких сфер, як «навчання», «освіта і професія», «сім’я» у житті студентів не знижується.

Виявлення спрямованості особистості студентів за допомогою МТЖЦ дозволило визначити, що лише в незначної частини досліджуваних спрямованість є невизначеною (близько 17% за вибіркою в цілому), тобто ця частина студентів зазнає труднощів в усвідомленні своїх цінностей, цілей, життєвих орієнтирів. Це може бути пов’язане з недостатністю досвіду прийняття рішень у значимих життєвих ситуаціях, стосовно вікових чи особистісних особливостей.

Отримані результати свідчать про те, що в студентів інтегрованих груп переважає духовно – моральна спрямованість особистості, звичайно, не без відсутності значення егоїстично – престижних цінностей. Домінуюча спрямованість особистості, таким чином, обумовлює відповідно перевагу певної системи мотивів особистості — особистісного розвитку (саморозвитку), громадської активності, духовної задоволеності чи особистого благополуччя, особистої вигоди, престижу.

Ціннісні орієнтації спрямовують і коректують процес цілепокладання людини, створюючи основу для вибору з наявних альтернатив цілей і засобів, для порядку переваг відбору і оцінки цих альтернатив, визначаючи «межі дії», тобто не тільки регулюють, але й спрямовують ці дії. Тим самим система ціннісних орієнтацій визначає життєву перспективу, «вектор» розвитку особистості, будучи найважливішим внутрішнім її джерелом і механізмом. Разом з цим система ціннісних орієнтації особистості, будучи відображенням цінностей соціального середовища, може впливати на групові норми і цінності, виконуючи функцію регулятора групової згуртованості та активності [8].

Система ціннісних орієнтацій особистості, яка виконує одночасно функції регуляції поведінки і визначення її мети, пов’язує в єдине ціле особистість і соціальне середовище, є багатофункціональним психологічним утворенням. Ціннісні орієнтації, будучи механізмом особистісного зростання і саморозвитку, самі носять розвиваючий характер і являють собою динамічну систему.

Отже, освітнє середовище поєднує дві функції: є середовищем, що сприяє розкриттю існуючих особистісних тенденцій, та є середовищем розвивального характеру — сприяє розвитку професійних інтересів, мотивів, цінностей, завдяки чому формується здатність до цілепокладання в професійній діяльності.

Зважаючи на загальну сформованість цінностей студентів у сфері освіти і навчання, слід звернути увагу на пропаганду цінностей саморозвитку в цілях формування розвиваючого освітнього середовища.



Номер сторінки у виданні: 311

Повернутися до списку новин