Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Рецензія на монографію В. Т. Циби «Теоретичні засади соціальної психології: системний підхід». — К. : Університет «Україна», 2011. — 359 с.

Тематика: РЕЦЕНЗІЇ




Мирослав Боришевський, член – кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор, завідувач лабораторії психології особистості Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України

           

Нині соціальна психологія, як і загальна психологія, базуються на багатьох розрізнених парадигмах і очікують нових ідей і методологічних засобів, які могли б служити засадами теоретичної соціальної психології, а також теоретичної загальної психології. Обранням для цієї мети методології системного підходу служить таким засобом, хоча спроби використання системного підходу вже були раніше. Це дало змогу авторові не тільки по – новому структурувати матеріал соціальної психології, але і зробити низку важливих висновків, збагативши теорію соціальної психології.

Системна методологія використана автором з метою поглиблення розробки теорії явищ на межі психології і соціології, з одного боку, і з метою універсалізації логіки дослідження різних соціальних об’єктів і суб’єктів — з іншого. За задумом автора доцільно було б розробити єдину теорію абстрактного соціального суб’єкта і потім адаптувати властивості останнього до людини, особистості, малої контактної групи, команди, фірми, організації, установи, держави тощо, частинними випадками якого вони є.

Основна ідея роботи полягає в аналізі низки подібних (ізоморфних) соціальних систем і у виявленні їх інваріантних параметрів з подальшою конкретизацією стосовно об’єктів вивчення со ціальної психології. В результаті реалізації цього задуму автором була запропонована регулятивно – детерміністська парадигма, за якою детермінуючим параметром діяльності людини й особистості є біо- і соціогенні потреби – цілі і регулюючими діяльність — формальні і неформальні соціальні настанови, які разом зі специфічними параметрами особистості — рисами характеру, компетентністю, совістю, волею й іншими — виражають сутність особистості. Отже, автор чітко визначає сутність особистості комплексом набутих соціогенних параметрів за наявності комплексу природжених біогенних параметрів людини.

Значний внесок в теорію предмета соціальної психології вбачаємо у використанні автором складових системного підходу — макро- і мікропідходів, відповідно для (1) описання й (2) пояснення природи соціально – психологічних явищ. Вважаємо за необхідне підкреслити важливість застосування автором концепції когнітивного дисонансу як способу пояснення механізму задоволення соціогенних потреб особистості шляхом пошуку і засвоєння необхідної інформації з метою позбутись стану болісного переживання психічного дискомфорту.

Вважаємо, що використання автором системного підходу до розв’язання проблеми соціалізації особистості було продуктивним, оскільки дозволило уточнити структуру і комплекс параметрів особистості, які вона набуває в процесі життєдіяльності й адаптується, насамперед, до соціальних умов.

Належить підкреслити, що ця монографія з успіхом може бути використана в навчальному процесі, оскільки охоплює матеріал курсу соціальної психології на системній методологічній основі. Цим визначається певний внесок автора в педагогіку завдяки розкриттю ролі соціалізації у підготовці юнацтва і молоді до дорослого життя і визначенню особливостей соціалізації в контактних групах різних соціальних інституцій — в сім’ї, в навчальній групі, в трудовому колективі, в художній студії, в політичному осередку тощо.

Інші соціальні суб’єкти — малі і великі групи та масові зібрання — розглянуті за тією ж логікою системного підходу, внаслідок чого своєрідне бачення і тлумачення одержали такі явища, як міжособистісне спілкування, міжособистісні суперечності, конформна поведінка, компроміси і конфлікти в групі та інші. Зокрема, спілкування пояснюється як засіб задоволення біо- або соціогенних потреб осіб, які спілкуються. Відмітне від традиційного забарвлення отримало явище соціально – психологічного клімату в контактній групі, в команді, в колективі.

Можна було б продовжити перелік оригінальних результатів застосування методології системного підходу в соціальній психології, але і цього достатньо, щоб переконатись у доцільності поширення цієї монографії в наукових колах.

Підсумовуючи, відмітимо, що представлена професором В.Т. Цибою монографія є не тільки систематичним викладом предмета соціальної психології на основі методології системного підходу, але і поглибленою розробкою теорії цієї науки. Крім того, підкреслимо її важливе прикладне значення, особливо для педагогіки. Безперечно, що ця монографія є корисною і цікавою науковцям, студентам, аспірантам, викладачам та іншим фахівцям природничого й гуманітарного профілю, котрі цікавляться проблемами соціальної психології.



Номер сторінки у виданні: 334

Повернутися до списку новин