Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

БОГДАН ЧИН ГІЗ ХАН: ТРИЗУБ ВЕЛИКОГО АРІЯ





Валерій БЕБИК, професор, проректор Університету «Україна», голова Всеукраїнської асоціації політичних наук, головний редактор журналу «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації»

УДК 323.15

 

Анотація: в статті розглядається неканонічна версія походження хана Богдана Чин Гіз Хана, зв’язок його династії з прадавніми божествен ними династіями та скіфами.

Ключові слова: Богдан Чин Гіз Хан, скіфи, арії, тризуб.

 

Аннотация: в статье рассматривается не кононическая версия происхождения Богдана Чин Гиз Хана, связь его династии с древними божественними династиями и скифами.

Ключевые слова: Богдан Чин Гиз Хан, скифы, арии, трезуб..

 

Annotation: іn the article the acanonical version of origin of Bohdan Chyn Giz Khan, connection of his dynasty with the most ancient divine dynasties and scythians.

Key words: bohdan Chyn Giz Khan, scythians, arias, trident..

 

Монгольські легенди називають

Чингізхана Богдо – ханом,

який з’явився з Блакитного Неба Тенгрі

і «зійшов на трон Аруладів»

(Еренджен Хара – Даван, «Чингисхан как полководец

и его наследие», Белград, 1929)

 

ВсеВишній з Блакитного Неба

 

Прадавня історія завжди буде розбурхувати нашу уяву і фантазію. Проте, навіть за браком систематизованих (і не перекручених політичними міфами) джерел інформації, використовуючи метод системного аналізу, ми можемо складати окремі пазли – факти у достатньо цілісну і правдоподібну картину минулого.

Зрозуміло, що імперські міфи, як підступні демони – маніпулятори, завжди будуть переслідувати нас і нав’язувати нашій свідомості вигідні певним правлячим колам конкретних держав суспільні стереотипи.

Попри все те, рано чи пізно настає час і ми із здивуванням відкриваємо собі первісну фреску Майстра з Собору Істинного Бога, що позбулася нашарувань менш талановитих і добросовісних ремісників більш пізнього часу.

Здавалося б, простягни руку й Істина відкриє тобі своє фантастичне обличчя. Проте інколи цього хвилюючого моменту доводиться чекати тисячоліттями.

Я особисто переконаний в тому, що будь – яка інформація надходить нам згори лише тоді, коли в тому є історична потреба, визначена

самим ВсеВишнім. Чи не звідси, до речі, походить ім’я «індійського» (насправді – українського) бога – Вишну, численні назви населених пунктів в Україні – місто Вишневе, село Вишневе та ін.? Та й назва поширеного в Україні дерева – вишні, напевно, теж має божественне походження від імені Того, що живе на небесах, у вишині…

Українське суспільство нині переживає той самий Момент Істини, коли ми, зрештою, вже маємо санкцію ВсеВишнього на отримання сакральних знань, які кардинально змінюють нашу уяву про минуле і роль предків сучасних українців у глобальній цивілізації людства.

Одна з таких таємних і загадкових сторінок прадавньої української історії – історія великого українця Чингіз хана та його (найбільшої в історії людства!) величної імперії, яка міцною скіфо – арійською рукою об’єднала народи Сходу і Заходу.

 

Киянський род Чин Гіз Хана

 

Практично, всі відомі на цей час джерела (монгольські, китайські, західноєвропейські), як пишуть І. Коростовець [22], В. Бартольд [1], М. Хоанг [42], М. Крадін і Т. Скриннікова [24]  та інші дослідники становлення і розвитку найвеличнішої імперії всіх часів і народів, свідчать про те, що Чингіз хан (1155–1227 рр.) походить із стародавнього арійського роду киятборджигинів.

Про це, зокрема, пише монгольський історик Санан – Цецен – Хунтайджи у своїй «Історії Східних Монголів» (1662), в якій він виводить походження монгольських князів від тибетських монархів.

За його свідченням, батько Чингіз хана – Гесугей – Богатур (богатир – В.Б.) походив з князівського сімейства Борджиген, яке належало до тисячолітнього арійського роду «Сивого волка» [22].

Як зазначає московський історик Леонід Васильєв, арії прийшли в Індію (у т.ч. в Тибет – В.Б.) у ІІІ – ІІ тис. до н.е. з берегів Дніпра, тобто, з території Стародавньої України [6].

Академік АН СРСР Борис Рибаков теж свого часу стверджував: «Предки арійців жили в Подніпров’ї... Є всі підстави вважати, що «Ригведа» зародилася на берегах Дніпра. В руському літописі згадується слово «останці». Це ті, хто залишився жити [на берегах Дніпра], хоча племена були спрямовані в Індію. Мій заклик до українців: вивчайте санскрит [яким написана «Ригведа»], за мовними ознаками знайдіть серед своїх племен «останців» – і відновиться зв’язок часів»

Оцінюючи діяльність Чингіз хана колишній прем’єр – міністр Індії Дж.Неру писав: «Чингис,  без сомнения, был величайшим военным гением и вождем в истории. Александр Македонский и Цезарь кажутся незначительными в сравнении с ним... Он был в высшей степени способным организатором и достаточно мудрым человеком... Его империя, возникшая так быстро, не распалась с его смертью… Европа и Азия вступили в более тесный контакт друг с другом...» [14].

Відомий римський історик Тит Лівій писав, що в Римській імперії був досить популярним древній (навіть для Рима!) культ Сонця Індігета (Родоначальника) [2].

Можливо, це і випадково, але корінь «інд» в словах Індія та Індігет має явно споріднене змістовне навантаження, якщо взяти до уваги, що в Східному Приазов’ї в «доісторичні» часи жив досить чисельний народ – сінди.

Як свідчить Олег Трубачев, жителі Східного Приазов’я (археологічна культура «зрубників») в античну добу називалися сіндами, а велична українська річка Дон/Тана/Танаїс мала ще одну із своїх назв – Сін [38].

Наведені вище факти приводять нас до висновку, що в тамтешній Індії ще до нашої ери скіфиарії створили кілька своїх держав, і серед них – Сіндіку і Ар’яВарту (Варту Аріїв). Перша (видозмінена) назва, зрештою, дала ім’я сучасній країні з мільярдним населенням і самобутньою цивілізацією Індії, що сформувалася під впливом вихідців з території Стародавньої України

Цікаво відзначити, що стародавньою столицею сусідньої з Індією держави М’Янми

(стара назва – Бірма) у ІІІ – ІІ тис. до н.е. було місто Киянг. Грошова одиниця там звалася – кият, а найбільша річка звалася – Іраваді («вода ірів/оріїв»).

Історичні хроніки свідчать, що в Стародавньому Сумері/Самарі/Шумері, еліта якого мала «північно – українське» походження, було місто Киян.

Місто з аналогічною назвою було в Древньому Єгипті, ХV династію якого очолював фараон Киян. Після нього правили такі собі «етнічно єгипетські» володарі – Шишак, Лю барн, Гузій, Мина, Вусирод, Гор, Пітана, Телепін, Тудалій, Укрмир [14; 26].

У Хорезмі напередодні його завоювання царем Дарієм – правила царська династія Кеянідів, а в самій Персії/Аріані історичні джерела вказують на царювання (до Ахеменідів) аж 16 царів – Кеянідів.

Згадаймо, зрештою, і власне український – Київ, якому «чомусь» офіціозні московські і «малоросійські» історики відводять трохи більше 1500 років. І це в той час, як на території сучасної української столиці знайдені поселення ще скіфо – трипільсько доби!. Між іншим, візантійський історик Феофіл Симокат свого часу згадував про антівкиян, котрі воювали проти аварського каганату [48].

Але, окрім того, варто звернути увагу на той «випадковий» факт, що чимало міст і сіл з подібними назвами і донині існують в Центральній, Східній та Південній Європі. Зокрема, у Польщі є аж чотири села з назвою Києво (Холмщина, Вроцлавщина), є населений пункт Києвиця та село Київська Воля (Вроцлавщина), села Кияни і Киї (Пенчковська гміна), села Києв (Сілезія і Радомська гміна), село Києвиці (Мазовше), села Києвець (Слуцька і Бєльська гміна).

Аналіз географічних назв інших країн Європи свідчить, що місто Кийов є в Чехії

(Моравія), село Кияни в Литві, село Києв  в Угорщині. Є подібні назви і в Сербії: селище Києво – в автономному краї Косово, а село Кий – в Сербській Лужиці.

А загалом, у цьому випадку ми маємо вражаючий перелік міст, сіл та населених пунктів, що, безумовно, мають одне історико – лінгвістичне і, безумовно, українське походження: Європа (Україна, Польща, Литва, Чехія, Угорщина, Сербія), Африка (Єгипет, Лівія), Близький Схід (Ірак, Іран, Ліван, Палестина), Азія (Узбекістан, М’янма) тощо!

Окрім того, не виникає сумнівів, що назви всіх згаданих населених пунктів повязані з древнім родом киян/киятів, до якого належав і творець найбільшої глобальної імперії світу – Чингіз хан.

 

Небесне походження роду киян/кият

 

То звідки ж походить древній род киян/кият? На нашу думку, відповідь потрібно шукати в надрах тисячолітньої української міфології.

Звернімося до міфології найдавнышого храму планети запорізької Шу – Нун/Кам’яної могили (ХІІ–ІІІ тис. до н.е.), яка згодом розвинулася у міфах Сумеру/Самари/Шумеру [21].

Вони свідчать, що з води первинного Акиану (Океану майбутніх лелегів/пеласгів) піднялася гора Киан, в якій зародився згадуваний на брилах Кам’яної могили Бог – творець Енліль. Останній розділив Ки (землю) і Ан (небо).

Схоже на те, що наші пращури вкладали в слово Киян трохи інший зміст, ніж ми, оскільки, напевно, були керовані однойменною правлячою доісторичною династією, започаткованою Богом – творцем Енлілем.

У Стародавньому Сумері/Самарі/Шумері, за свідченням московського сходознавця Леоніда Васильєва [7], система адміністрації була тісно пов’язана з культом бога неба Ана. Зокрема, храм на честь бога неба Ана був суспільним і економічним центром сумерського міста Урука (ІV тис. до н.е.).

Він був водночас місцем для здійснення релігійних обрядів, суспільним продовольчим складом, місцем для ув’язнення (насамперед – полонених, які працювали в храмі), центром ремісництва і т.ін.

Жерці цього храму здійснювали функції суспільно – політичного управління на чолі із верховним жерцем, який був керівником цього протодержавного утворення.

До речі, саме з міфології Кам’яної Могили були запозичені відомі символи – поняття  китайської філософії Інь (земля) і Янь (небо), а те, що велична китайська цивілізація має багато запозичень із цивілізації Давньої України, чимало археологічних підтверджень [21].

Погляньмо хоча б на трипільські символи Ки (Інь) і Ан (Янь), зображені на поховальній урні (чи моделі храму?) доби Скіфо – трипільської цивілізації (Україна, IV–ІІІ тис. до н.е.). І порівняємо їх з відповідними символами Цзінь (Інь) і Цзянь (Янь), які використовували послідовники китайської філософської течії даосизму (Китай, VІ ст. до н.е.).

Принципи побудови вказаних символів, як можна побачити з рис. 1 і рис. 2, однакові. Єдина відмінність полягає в тому, що українські щонайменше на три тисячі років старші! 


Цікаву інформацію для роздумів дає й порівняльний аналіз зразків посуду української скіфо – трипільської археологічної культури (рис. 3) та китайської археологічної культури Яншао (рис. 4). Однакова форма ритуального посуду, одні й ті ж символи хреста в сонячному колі, які вперше були винайдені носіями чернігівської Мізинської цивілізації ще протягом ХХ – ХІІ тис. до н.е. [3; 4; 9]. 


Предки українців контролювали Великий шовковий шлях?

 

Нордична (біла) раса за свідченням американського дослідника Артура Кемпа [2], виникла в середині VI тис. до н.е. і розповсюдила свій цивілізаційний вплив на величезні території тогочасного світу.

Як можна побачити з рис. 5, потужна гілка скіфів/аріїв спрямувала свій шлях у напрямку  Казахстану, Китаю, Монголії і Японії. В історіївони більш відомі як тохари (Китай) і айни (Японія). 


Подивившись, наприклад, на зовнішній вигляд айнів та мізинські (чернігівські) спіралі та меандри на їхньому одязі (рис. 6), ми отримаємо антропологічне та культурологічне підтвердження слів американського дослідника А. Кемпа щодо їхньої спорідненості із тогочасними жителями Прадавньої України. 


З тохарами – ще цікавіше! У 1977 р. в китайській пустелі Такла-Макан (між Казахстаном, Киргизстаном і Тібетом) були знайдені мумії білих людей, яких археологи ідентифікували як тохарів/аріїв (рис. 6 і 7).

 

Рис. 7. Мумія арія/тохара (ІІ тис. до н.е.) з двома заплетеними косами (як у кельтівгалів та гуцулів). Похований у СиньзянУйгурському автономному районі Китаю з бронзовим посудом із символом сваргисвастики (прообраз свастики винайдено в українському Мізині у ХІІ тис. до н.е.)

Вони мали світле волосся, тонкі носи, великі очі, були одягнені в якісну тканину з кельтськими орнаментами, тут же – сідло і сухі окрайці хліба. В одній з могил були знайдені штани, на яких були вибиті кольорові (!) малюнки із зображеннями людей. Серед них – людина з голубими очима… Давайте зіставимо ці факти з повідомленнями китайських літописів, які розповідають про синьооких і русявих вождів, котрі заснували китайську державу.

Після цього версія про те, що предки українців контролювали Великий шовковий шлях і зробили вагомий внесок в розвиток китайської цивілізації, виглядає достатньо переконливою.

А якщо подивитися на зображення так званої Лоуланьської красуні (рис. 8), яка зовсім не попадає під тюркський (уйгури) або ханський (китайці) антропологічний фенотип, будь – які сумніви зникають взагалі. Саме так і нині виглядають найкращі в світі українські жінки!

Між іншим, в історичній літературі вже цілком утвердилась думка, що Чингізхан (Темучин) та його нащадки (зокрема – Батий), які спромоглися підкорити майже всю Євразію, за описом були типовими європеоїдами [10; 11; 12; 22; 24; 29].

А враховуючи те, що Чингізхан [22] походив з давнього арійського роду Сивого Вовка, який прийшов з Тібету, не виключено, що він був нащадком саме тих предків українців, що контролювали Великий шовковий шлях…

 

Рис. 8. Лоуланьська красуня, яка зовсім не попадає під тюркський (уйгури) або ханський (китайці) антро -

пологічний фенотип. Мумія і реконструкція зображення (Китай, ІІ тис. до н.е.)


Сині Східні Монголи

 

У Казахстані, між іншим, стверджують, що монголи не мають ніякого відношення до кията Чингіз хана. Аргументація казахстанських дослідників ґрунтується на тому, що на «монгольському» курултаї (в Криму у тамтешніх татар теж – курултай) кията Чингіз хана обирали великим ханом, окрім представників вказаного роду, ще й вожді родів меркіт, жалаір та аргин. А казахські роди з такими назвами існують в Казахстані і донині [5; 24; 36; 40].

До того часу, до речі, не було і слова такого – монголи. За версією авторитетного монгольського історика Санан – Цецена – Хунтайджи (ХVІІ ст.), після того, як Чингіз хан очолив у 1206 р. об’єднане на курултаї 400 – тисячне плем’я, він сказав: «Хай народ цей називається Куке Монголами і зробиться найвеличнішим народом всесвіту» [22].

Куке – Монголи в перекладі означає Сині Східні Монголи (синій колір у п’ятикутному циклі символізує схід, небо). «Монг» означає – сильний, а «гол» – буття.

Хоча колишній (і останній) посол Російської імперії в Монголії Іван Коростовець, не зовсім впевнений в точності такого перекладу. У чому він абсолютно впевнений, так це в тому, що до Чингіз хана, який об’єднав племена Ару лат, Тангут, Татар, Найман, Керайт і Мергет в один народ, не було такого племені монголи [22]. Зробимо собі також помітку: Чингіз хан говорить про Си ніх Східних Монголів. – Якщо були Сині Східні

Монголи, то мали б бути і Сині Західні Монголи?! Подивившись на карту світу, ми можемо переконатися, що етнічні західні родичі Синіх Східних Монголів мають жити десь на теренах Казахстану і України, включаючи нинішні території Ростовської області, Краснодарського і Ставропольського країв Росії, які є споконвічними етнічно – українськими землями…

 

Чин Гіз Хан – донецький хан?

 

Як стверджує дослідник Еренджен Хара – Даван, монгольські легенди називають його Богдо – ханом (Богданом!), який з’явився з голубого Неба Тенгрі і «зійшов на трон Аруладів» [41].

На нашу думку, етимологія імені великого завойовника складається з трьох частин: Чин (Син) – «Дон, донецький» [39]. Гіз (Гза) – в перекладі з татарської означає – «пан, господар» [37]. А Хан – прізвище, яке означає приналежність до тисячолітньої династії, започаткованої сонячним богом неба Аном [6; 7; 21; 25].

Що ж стосується імені цього великого імператора – Богдан, воно насправді походить від імені скіфської/кельтської Богині води Дани. Не даремно ж кельти називали себе дітьми Богині води Дани і Бога сонця Кола, якого сумери/сівери також називали і Аном [2].

Як це повязано з Україною? – Подивіться на памятний знак Богдана Чин Гіз Хана, що встановлений у завойованій цим донецьким ханом Монголії (рис. 9). Там «чомусь» зображений український тризуб!

 

А якщо ви подивитися на трон Богдана Чин Гіз Хана (рис. 10), то ви побачите там стилізоване зображення арійського символу Бога Сонця – свастики у вигляді птаха [49].

Як свідчать археологічні джерела, свастика вперше зустрічається на артефактах Мізинської цивілізації України (ХХ – ХІІ тис. до н.е.) [3; 44]. Головним тотемом «мізинців» був – вовк.

Богдан Чин Гіз Хан, як пише І. Коростовець, походить з арійського роду Сивого вовка, який вийшов з Тібету [22]. А арії, як свідчить російський дослідник Л. Васильєв, вийшли з берегів Дніпра [6].

Річка Десна, де була розташована Мізинська цивілізація, впадає в головну українську річку 


Дніпро. – Цікавий вимальовується родовід у «монгольського» імператора Богдана Чин Гіз Хана, чи не так?..



Номер сторінки у виданні: 7

Повернутися до списку новин