Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Особистості розмови ведучого з гостем у політичному ток - шоу





Анастасія ФЕДОРОВА, здобувач кафедри видавничополіграфічної справи та редагування Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут»

УДК 007:304:001

 

Анотація: у статті досліджено особливості розмови ведучого з гостем у політичному токшоу, а саме: розкрито поняття інтерв’ю, визначено основні види та обов’язкові аспекти його проведення. Проаналізовано специфіку розмови з гостем телеефіру, окреслено основні вимоги до професійної бесіди та схему, за якою ведучий може проводити інтерв’ю в ефірі політичного токшоу.

Ключові слова: інтерв’ю, політичне токшоу, ведучий, гість, ефір..

 

Аннотация: в статье исследуются особенности розговора ведущего с гостем в политическом токшоу, а именно: раскрыто понятие интервью, определены основные виды и обязательные аспекты его проведения. Проанализирована специфика разговора с гостем телеэфира, исследованы основные требования к профессиональной беседе и схему, по которой ведучий может проводить інтервью в эфире политического токшоу.

Ключевые слова: интервью, политическое токшоу, ведущий, гость, эфир..

 

Annotation: іn article, characteristics presenterand guests conversation were investigated in political talk show, especially: interview notion was analysed, main kinds and important aspects of interviewing were determined; guests air conversation peculiarity was analysed, the main requests for professional conversation and scheme for presenter guiding him for an interviewing in air political talk show were emphasized.

Key words: an interview, political talk show, presenter, an air..

 

Одним із найпопулярніших інформаційних жанрів українського телебачення є інтерв’ю. Воно максимально адекватно передає позицію впливової чи загальновідомої особи щодо конкретної події або проблеми в телевізійному ефірі.

Інтерв’ю в політичному ток – шоу передбачає розпитування ведучим гостя, запрошеного до ефіру, – політика, чиновника, політолога, журналіста чи громадського діяча – для того, щоб отримати пояснення або позицію саме цієї людини й повідомити це глядачам. Такі інтерв’ю сьогодні можна побачити в ток – шоу «Шустер LIVE» на Першому Національному телеканалі (ведучий – Савік Шустер), у «Великій політиці» з Євгеном Кисельовим на Інтері, у програмі «Час. Підсумки дня» на 5 каналі (Роман Чайка, Святослав Цеголко).

Отже, ведучий під час інтерв’ю виступає передавачем інформації від гостя ток – шоу до глядацької аудиторії та навпаки. При цьому треба пам’ятати, що інтерв’ю проводиться насамперед для глядача, а не для того, хто його дає. Сьогодні в телевізійній практиці розрізняють такі види інтерв’ю:

– інтерв’ю – факт – представляє інформацію про який – небудь предмет чи явище (так звані «прості» інтерв’ю можна побачити на будь – якому телеканалі);

– інтерв’ю – думка – з’ясовує позицію учасника подій, його оцінку (наприклад, програма «Час інтерв’ю» на 5 каналі);

– інтерв’ю – портрет, де головна особа – це учасник подій, а ведучий – лише посередник для глядача (наприклад, ток – шоу «Портрети» з Сергієм Дорофеєвим на 5 каналі). Інколи ведучий хоче повідомити власну інформацію і прокоментувати відповіді, висловити свою думку. Але часто в такий спосіб інтерв’ю видозмінюється, стаючи бесідою чи дискусією, де партнери рівноправні та виконують більшменш ідентичні ролі [4, с. 188].

Також специфіка інтерв’ю полягає в тому, що бесіду в телевізійній студії можна провести одразу або записати для подальшого монтажу. Насправді все залежить не лише від ведучого, але й від співрозмовника. Якщо редакція програми впевнена, що гість ефіру вміє триматися теми та не боїться камери, його можна запрошувати в студію. Але якщо такої впевненості немає, тоді бажано розмовляти у звичному для співрозмовника місці, бо у своєму робочому кабінеті людина може почуватися впевненіше та розкутіше. Усе це ведучий може визначити, попередньо поспілкувавшись із гостем, якщо в цьому є необхідність.

Під час інтерв’ю ведучому ток – шоу також варто пам’ятати про наступне:

1. Необхідно мати чітку тему розмови та розуміти проблему питання, а також запросити до участі в ток – шоу відповідного гостя (наприклад, якщо тема ефіру стосується бюджету, то «ідеальним» гостем буде член бюджетного комітету Верховної Ради України, на тему медичної реформи – представник профільного міністерства чи комітету ВР з питань охорони здоров’я).

2. Досліджувати тему з нового ракурсу, а саме: не говорити про те, що вже є зрозумілим або відомим (набагато цікавіше організувати інтерв’ю, наприклад, з головою певної фракції у Верховній Раді перед початком або в день відкриття сесії, аби дізнатися про майбутні плани фракції щодо роботи у новому політичному сезоні).

3. Ставити чіткі (лаконічні та зрозумілі) запитання.

4. Підходити до розмови зі знанням теми й поглядів гостя, готуватися до інтерв’ю, мати так званий бекграунд.

5. Бажано скласти план розмови, але не боятися від нього відступати.

6. Запитувати спочатку про професійне, а потім про особисте, якщо це необхідно для ефіру ток – шоу.

7. Не бути багатослівним.

8. Заповнювати паузи питаннями, щоб співрозмовник не починав повторювати вже

сказане.

9. По можливості слідкувати за часом під час інтерв’ю.

10. Неупереджено ставитися до співрозмовника, не виказувати емоції.

11. Слідкувати за суперечливими заявами гостя, тримати розмову під власним контролем.

12. Не боятися перепитувати, якщо співрозмовник ухиляється від запитань, «тікає» від них.

13. Сприяти розмові мовою тіла та жестів.

 

Також під час розмови з гостем ведучому політичного ток – шоу не можна:

1. Ставити запитання, що допускають відповіді тільки «так» або «ні».

2. Ставити стверджувальне питання замість запитального.

3. Подавати два запитання в одному.

4. Перевантажувати питання.

5. Допускати запитань, що підштовхують до відповіді.

6. Давати коментарі та особисті оцінки в запитанні, а також припускати й домислювати, навішувати ярлики та ставити занадто складні для розуміння гостя і глядачів питання.

Ведучий політичного ток – шоу має пам’ятати, що під час інтерв’ю треба не забувати про компетентність і дотримуватися наступних аспектів розмови, а саме:

1. Раціональний аспект – це знання своєї справи, загальна й професійна ерудиція, уміння мислити оригінально, образно, об’єктивно та аргументовано;

2. Емоційний – зацікавлення ведучого в розкритті теми, впевненість у тому, про що йдеться в розмові, щирість і правдивість висловлювань, інколи навіть захоплення темою;

3. Поведінковий – вільно володіти предметом бесіди, невимушено поводитися, використовувати елементи імпровізації в розмові, доступно та зрозуміло викладати матеріал, бути конкретним, уникати зловживань абстрактними словами, рідко звертатися до заготовок, цитувати матеріал напам’ять, використовувати гумор та іронію в запитаннях;

4. Ставлення до аудиторії – це знання свого глядача, повага до нього та вміння спілкуватися з ним на рівних [4, с. 77].

Зрозуміло, що мета інтерв’ю в політичному ток - шоу – подати нову, не відому досі інформацію з приводу події, про яку йдеться в ефірі. Саме тому перед початком розмови з гостем ведучому варто визначити кут подачі матеріалу. Варто пам’ятати, що найкраще ставити короткі, сухі та напружені запитання, на які треба вимагати зрозумілу та однозначну відповідь [3, с. 4]. Також інтерв’ю має цінність лише тоді, коли його дає ключова для розуміння тієї чи іншої проблеми особа. Важливо знайти саме ту компетентну людину, яка надасть необхідну нову та не оприлюднену досі інформацію. Не обов’язково це формальний лідер, міністр, голова комітету ВР, голова партії, а, наприклад, лідер реальний, від якого насправді залежить розвиток конкретної події.

Схему, за якою ведучий може проводити інтерв’ю в ефірі політичного ток – шоу, можна описати наступним чином:

1. Вибрати гостя та відповідну тему.

2. Окреслити структуру розмови з гостем,підготувати інформаційні вставки, цитати, запитання. Професійне інтерв’ю в ідеалі потребує багато часу, адже чим менше ведучий обізнаний із темою, тим менше цікавої, нікому досі не відомої інформації він зможе отримати.

3. На початку розмови ведучий має викликати довіру, створити потрібний тон, встановити контакт із гостем, ставити чіткі питання в формі або інтерв’ю_цитатника, або в форматі запитання – відповіді [2, с. 40].

4. Не боятися зупиняти гостя, знову повертатися до поставлених раніше запитань. Ні в якому випадку ведучому не треба розгублюватися. Якщо гість погодився на інтерв’ю, це означає, що він хоче, щоб його почули. І коли співрозмовник уникає прямої відповіді на запитання, відповідає по – філософськи, можна спробувати ще раз поставити це запитання, перефразувавши його. Необхідно ввічливо стояти на своєму.

5. Корегувати заплановану поведінку відповідно до особистості та поведінки співрозмовника. Якщо розмова несподівано приймає інший, цікавий поворот, ведучому належить використати цю можливість і розвинути тему додатковими запитаннями, імпровізуючи на місці (імпровізація відбувається безпосередньо в процесі підготовки програми або в момент її трансляції. Джерела імпровізації черпаються з усного мовлення, народної творчості. На перший погляд легка і невимушена імпровізація є, як правило, результатом важкої попередньої творчої роботи, поєднанням таланту та інтелекту ведучого. Несподіваний, раптовий поворот думки або ходу подій привертають увагу телеглядача, якому подобається експромт – жива імпровізація).

6. Наприкінці розмови поставити найважливіше питання та подякувати гостю за розмову.

Крім цього, кожний ведучий, який прагне бути професійним, не задовольнятиметься лише фіксацією сказаного гостем, адже тоді він поділяє моральну та професійну відповідальність із тим, кому ставить запитання. Отже, треба критично ставитися до того, що повідомляє співрозмовник, перевіряти інформацію зі своїми знаннями. Ведучий не повинен боятися ввічливо заперечити інформацію, яка видалася йому неправдивою, наводити контр – аргументи, показувати суперечливість того, про що говорить гість.

Також працюючи над інтерв’ю в ефірі, ведучий робить розслідування, щоб знайти інформацію або думки, якою володіють ті, хто не проти її оприлюднити. Інтерв’ю з’являється на ґрунті тих запитань на визначену тему, на які не знаходить відповіді ведучий або громадськість. Ці запитання виводять його на людину, яка знає відповіді або думка якої щодо них є цікавою для глядачів. Добре проведене інтерв’ю змусить співрозмовника «розколотися» та викласти ту інформацію, яку він нікому ще не говорив, або спочатку хотів змовчати. Згода людини дати інтерв’ю означає, що вона має відповідати на будь – які запитання ведучого із зазначеної теми.

Тому при підготовці до розмови із гостем, ведучий має чітко визначити для самого себе, яким є основне повідомлення, в якому ключі подаватиметься матеріал і запитання та для якої глядацької аудиторії це інтерв’ю створюється [1, с. 34].



Номер сторінки у виданні: 196

Повернутися до списку новин