Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Особливості долання труднощів особами з різним рівнем задоволеності життям





Мар’яна ЄСИП, асистент кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка

УДК 159.947:2 – 144.5

 

Анотація: виявлено, що задоволеність життям детермінує вибір способів долання труднощів. З’ясовано, що позитивне ставлення до подій визначає прагнення безпосередньо розв’язувати проблемні ситуації. Розчарування особи у своєму житті пов’язане з пасивним очікуванням того, коли труднощі зникнуть самі, припускаючи, що

існує потойбічна сила, яка вплине на перебіг майбутніх подій.

Ключові слова: задоволеність життям, світські копінгстратегії, релігійні копінгстратегії, дорослі особи..

 

Аннотация: исследованы особенности преодоления трудностей лицами с разным уровнем удовлетворенности жизнью. Определено, что удовлетворенность жизнью детерминирует выбор способов преодоления трудностей. Выяснено, что положительное отношение к событиям определяет стремление непосредственно решать проблемные ситуации. Разочарование человека в своей жизни связано с пассивным ожиданием того, что трудности исчезнут сами по себе, припуская, что существует потусторонняя сила, которая повлия ет на течение предстоящих событий.

Ключевые слова: удовлетворенность жизнью, светские копингстратегии, религиозные копинг стратегии, взрослые люди..

 

Annotation: Revealed that life satisfaction determines choice of methods in overcoming difficulties. It was clarified that positive attitude to events determines aspiration to resolve problematic situations directly.Disappointments in one’s life are related to passive expectations that difficulties will disappear themselves, assuming that there is beyond force that influences

course of future events.

Key words:lifesatisfaction, secular copingstrate gies, religious copingstrategies, adults..

 

Постановка проблеми. У процесі інтенсифікації суспільних, економічних та політичних процесів сучасна людина щораз частіше ставить перед собою питання щодо того, чи задоволена вона своїм життям. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, за останнє десятиліття зростає кількість осіб, які скаржаться на пригніченість та розчарованість через події, що відбуваються навколо [13]. Відсутність почуття задоволеності життям є одним із факторів, під впливом якого людина займає певну позицію. Враховуючи те, що людина може використовувати найрізноманітніші способи долання труднощів – і світські, і релігійні, – питання особливостей долання труднощів особами з різним рівнем задоволеності життям потребує детальнішого вивчення.

Аналіз останніх публікацій. Людина часто зустрічається у своєму житті з труднощами, які їй необхідно подолати. Способи, до яких звертається особа задля розв’язання проблемних ситуацій, у психологічній літературі означають як копінг – стратегії [6]. Існує велике різноманіття цих стратегій: одні з них людина використовує незалежно від її світогляду, вибір інших залежить від того, чи буде дотримуватись індивід настанов певної релігійної спільноти. Виходячи з цього, виокремлюють світські (дане поняття запропоноване С. Рошем та Ґ. Ано) [10], або загальні (поняття зустрічається у дослідженні М. Шотенбауера, Б. Родріґез, К. Ґлаз та Д. Арнкофа) [9], та релігійні копінг – стратегії (поняття виокремлене К. Парґаментом) [7]. Світські та релігійні способи долання труднощів інтегруються та тісно переплітаються у житті осіб, які визнають існування Бога та надприродного трансцендентного світу.

Світські копінг – стратегії є найбільш загальними способами долання труднощів, які використовує людина незалежно від її світогляду. На сьогодні існує значна кількість досліджень, в яких аналізується все різноманіття цих стратегій. Так, Р. Лазарус та С. Фолькман виокремлюють такі способи долання труднощів, як проблемно (зосередженість на проблемі) і емоційно орієнтовані (зосередженість на переживаннях), а також уникнення (втеча від безпосереднього вирішення проблем) [6]. Л. Перлін і К. Шулер додають до цього списку зміну погляду на проблему, переструктурування ситуації, знаходження її структурних блоків, управління переживаннями [8]. Т. Титаренко поділяє стратегії опанування проблем на активно – вчинкові (прийняття рішення та здійснення вчинку) та активно – когнітивні (пояснення причин появи важкої ситуації), а також уникнення (ігнорування проблеми) [3]. Р. Грановська та І. Нікольська виокремлюють когнітивні (аналіз труднощів), емоційні (регуляція появи негативних переживань), поведінкові (здійснення конкретних дій) способи розв’язання важкої ситуації [1].

Виділені за критерієм світоглядної бази релігійні копінг – стратегії є способами долання труднощів, до яких вдаються віруючі, застосовуючи у скрутних ситуаціях настанови церкви або релігійних спільнот. Серед цих копінг – стратегій прийнято виділяти ті, які зорієнтовані на пошук сенсу, отримання контролю над ситуацією, переживання взаємопов’язаності з Богом, досягнення близькості з членами релігійної спільноти, а також внесення змін у власне життя [7].

Отож, у психологічній літературі існують різноманітні класифікації способів долання труднощів. Детальніше вивчення копінг – стратегій здійснюють, досліджуючи такі феномени, як емоційний інтелект (Н. Коврига, Е. Носенко), нейротизм (Н. Болґер, М. Зомерфільд, П. Коста), а також оптимізм/песимізм (Л. Ріолі, В. Савіцкі). На підставі цих досліджень можна стверджувати про такі психологічні особливості осіб, які надають перевагу різним копінгстратегіям.

Якщо особа спрямована на проблему, вона демонструє активність та витривалість при подоланні труднощів [4]. Людина впевнена у тому, що достатньо володіє ресурсами, щоб самій розв’язати проблеми; саме від неї залежить те, чи зміниться ситуація. Такій особі притаманний низький рівень емоційної реактивності та нейротизму [5]. Однак треба зазначити, що схильність людини до такої проблемно орієнтованої копінг – стратегії, як пошук інформації, пов’язана, навпаки, із високою реактивністю [12]. Це пояснюється тим, що високо реактивні особи зменшують напруження, яке викликає у них труднощі, через знецінення ситуації, а це можна зробити, знайшовши інформацію про можливу загрозу.

Серед інших особистісних характеристик, які притаманні індивіду з орієнтацією на проблему, виділяють відкритість, оптимізм, а також високий рівень емоційного інтелекту. Особа, яка концентрується на вирішенні проблеми, здатна усвідомлювати природу своїх переживань, регулювати їх. Вона прагне та володіє умінням підтримувати доброзичливі відносини з оточуючими людьми, є готовою перейняти новий досвід, який їй допоможе подолати труднощі. Така людина здатна мобілізувати себе на активну діяльність і вірить в успішне її завершення [11].

Подібний піднесений емоційний стан характерний, на думку М. Шотенбауера, Б. Родріґез, К. Ґлаза, Д. Арнкоф, також тим, хто докладає зусилля, щоб долучити Бога до спільного розв’язання проблем. Особи, які переконані у тому, що Бог будь – якої миті підтримає та допоможе їм, сповнені оптимізмом та надією в успішне завершення проблемної ситуації [9]. Вони почуваються в безпеці, оскільки вважають, що в будь – яку мить можуть передати ініціативу для вирішення проблеми «в руки» Бога.

На відміну від них, особи, які надають перевагу уникненню та емоційно орієнтованій копінг – стратегії, демонструють високий рівень емоційної реактивності та нейротизму [5]. Людина не вірить, що може самостійно контролювати процес долання труднощів та благополучно вирішити свої проблеми. У результаті цього особу переповнюють почуття страху та злості. Будучи незадоволеною тим, що оточуючі і навіть Бог покинули її у важку хвилину, людина стає неспокійною та пригніченою [9].

Отож, надаючи перевагу тим чи іншим стратегіям розв’язання проблемних ситуацій, людина сповнюється життєвою енергію, вірить в успішне її завершення, або ж, навпаки, розчаровується у собі і стає все більш невпевненою у майбутньому. При цьому постає питання про те, чи детермінує позитивне ставлення до життя вибір копінг – стратегій, а також чи спостерігається зміна життєвої позиції при зростанні рівня задоволеності життям.

Результати емпіричного дослідження. Для пошуку відповідей на ці питання проведене емпіричне дослідження. Групою опитаних стали 270 осіб дорослого віку (21 – 35 років). Вибір цієї групи досліджуваних арґументований тим, що в людей цієї вікової категорії виникають проблеми найрізноманітнішого характеру, зумовлені вибором професії, створенням сім’ї та народженням дітей, відмежуванням власних фінансів від бюджету батьківської сім’ї тощо. У них особливо гострою постає необхідність докладати зусилля, щоби долати труднощі, які виникають у їхньому житті. Для прийняття рішення про спосіб розв’язання проблемних ситуацій людина може звертатись до тих стратегій долання труднощів, які не залежать від її світогляду (світські копінг – стратегії), та тих, які їй пропонує конкретна релігійна спільнота (релігійні копінг – стратегії). Відповідно до цього групою досліджуваних стали ті респонденти, хто використовує і світські, і релігійні способи опанування проблемних ситуацій.

З метою аналізу особливостей долання труднощів особами, у яких виявлено різний рівень задоволеності їхнім життям, використано методику «Способи долання труднощів» Р. Лазаруса і С. Фолькман в адаптації С. Хаїрової та модифікації М. Єсип, методику «Релігійні копінг – стратегії» К. Парґамента, Г. Кюніґа, Л. Перез в адаптації М. Єсип [2], а також методику діаностики домінуючого стану Л. Кулікова (шкалу «Задоволеність життям»).

Аналіз отриманих даних. На підставі шкали «Задоволеність життям» методики «Домінуючі стани» виокремлено три групи осіб. До першої увійшли 27% (N = 73) опитаних, які задоволені перебігом свого життя. Друга група представлена тими особами, хто переживає розчарування щодо того, як розгортається їхнє життя (23%, N = 62). Кожній другій опитаній людині дорослого віку (50%, N = 135) важко визначитись стосовно того, наскільки вона задоволена власним життям.

Аналіз даних, отриманих за результатами однофакторного дисперсійного аналізу (аналізу варіацій та тесту Шефе), вказує на такі статистично значущі відмінності для груп

досліджуваних, виокремлених за показником задоволеності їхнім життям (рис. 1). Особи з високим рівнем задоволеності життям частіше докладають зусилля, щоб зрозуміти суть проблеми, а також вирішити, в який спосіб її розв’язати (М = 5,534; F = 3,152), порівняно

з іншими групами опитаних. Люди, які високо оцінюють особисту успішність, готові долати труднощі і прагнуть брати на себе відповідальність за вибір, який вони здійснили. Для ефективного розв’язання проблемної ситуації особи складають план дій і намагаються йому слідувати.

 

На відміну від них опитані, які невпевнені у тому, наскільки вони задоволені своїм життям, частіше уникають долати труднощі (М = 5,474; F = 32,581), докладаючи зусилля, щоб дистанціюватись від проблем (М = 5,639; F = 16,840). Виправдовують свою пасивну позицію тим, що будь – які їхні вчинки будуть жорстоко покарані вищою силою (М = 5,248; F = 5,741). Тому, на думку опитаних, краще почекати, коли труднощі зникнуть самі з плином часу, не зазнавши жодних втрат зі свого боку.

Подібна життєва позиція притаманна і тим особам, які розчаровані ходом свого життя. Незадоволені тим, як розгортаються важливі для них події, індивіди докладають зусилля, щоб звести до мінімуму значимість проблемної ситуації. Особи фантазують про те, як усе зміниться та покращиться їхнє життя (М = 6,203; F = 32,581). Для того, щоби відволіктись від проблем, індивіди, які розчаровані своїм життям, частіше за інших беруть участь у тих видах діяльності, які найменше пов’язані для них з труднощами (М = 5,922; F = 16,840). Особи звертаються до релігійних практик, з допомогою яких, як вони вважають, зможуть духовно оновитись та віднайти нову мету у своєму житті (М = 5,969; F = 4,203).

При цьому людина, яка переживає розчарування своїм життям, щораз частіше виявляє незадоволення щодо того, що оточуючі, члени релігійної спільноти (М = 5,766; F = 4,224) і навіть Бог (М = 5,828; F = 8,994) покинули її, відмовились допомагати у важку для неї хвилину. Для того, щоб зменшити емоційне напруження, особа розраховує лише на власні сили – сама себе підбадьорює та втішає (М = 5,781; F = 5,059), однак безпосереднього розв’язання проблеми так і не знаходять. Виправдовує людина свою пасивну позицію тим, що існує інша потойбічна темна сила (М = 5,641; F = 3,193), яка, на її думку, створює перешкоди у досягненні бажаного.

Вплив задоволеності життям на схильність обирати певний спосіб долання труднощів перевірено також за допомогою регресійного аналізу. На підставі отриманих результатів можна стверджувати, що дане переживання, а саме його протилежний полюс – розчарування перебігом власного життя, – детермінує схильність займати пасивну позицію у процесі долання труднощів (табл. 1).

 

Зі зростанням незадоволеності тим, як розгортаються життєві події, людина схильна звинувачувати осіб, які надавали їй духовну підтримку, а також Бога, який, на її думку, посилає випробування за неправедні вчинки. Розчарована особа намагається зменшити своє емоційне напруження, викликане, як вона вважає, відсутністю можливості реалізувати бажані цілі. У результаті цього людина відмовляється долати труднощі, займає позицію очікування того, коли проблеми зникнуть самі з плином часу. Важливо зазначити, що переживання незадоволеності своїм життям, як видно з таблиці 1, більш детермінує схильність вибирати такий спосіб розв’язання проблем як уникнення, порівняно з іншими стратегіями. Підтвердження цьому знаходимо на підставі результатів дискримінантного аналізу, де Wilks’Lambda для шкали «Уникнення» становить 0,761 при р = 0,000. Близькою за змістом до цієї шкали є шкала «Пасивне очікування», Wilks’Lambda якої становить 0,676 при р = 0,036. Отримані дані свідчать про те, що розчарування своїм життям та відчай, що сповнюють людину, спричинюють її відмову розв’язувати проблеми та бажання дистанціюватись від труднощів. Особа вважає, що треба повністю розраховувати на потойбічні сили, які допоможуть їй досягнути бажаного.

Отож, враховуючи те, що переважна більшість опитаних осіб, які визначились щодо способів долання труднощів, займає позицію очікування, коли проблеми зникнуть самі (66%), постає необхідність змінити їхнє ставлення до розв’язання важких ситуацій. Досягти цього можна, викликаючи у дорослих людей почуття задоволеності власним життям, високо оцінюючи їхню особисту успішність найближчим соціальним оточенням.

Висновки. Зі зростанням числа осіб, які невпевнені у своєму майбутньому, постає необхідність у виявленні залежності між рівнем задоволеності життя людини та її вибором стратегії у процесі розв’язання проблемних ситуацій. Проведене дослідження дає змогу стверджувати таке: розчарування особи щодо того, як розгортаються важливі для неї події, детермінує її прагнення почекати, коли труднощі зникнуть самі без її участі. При цьому індивід дистанціюється від важкої ситуації, припускаючи, що жодні його зусилля не будуть виправдані, оскільки існує потойбічна сила, яка впливає на його життя. Особи, які задоволені своїм життям, займають більш активну позицію у процесі долання труднощів. Вони аналізують суть проблеми, розробляють на підставі цього план дій, з’ясовують, якими ресурсами вони володіють. Виходячи з цього, можна стверджувати, що задоволеність життям виступає детермінантою у виборі способів долання труднощів: позитивне ставлення до того, як розгортаються події, визначає прагнення безпосередньо розв’язувати проблемні ситуації



Номер сторінки у виданні: 204

Повернутися до списку новин