Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Взаємодія вітчизняного громадянського суспільства з зовнішніми чинниками умовотворчого характеру: теоретичний аспект





Алла Шаповалова, кандидат політичних наук, с.н.с. Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України

УДК 327.36:316.325

 

У статті досліджено теоретичні засади взаємодії вітчизняного громадянського суспільства з процесами глобалізаційних змін планетарного характеру, що мають важливе значення як умовотворчі детермінанти трансформаційних демократичних перетворень у сучасній Україні.

Ключові слова: взаємодія, глобалізація, глобальне громадянське суспільство, легемітизація влади, теоретичний симбіоз, трансформація, цілісність, умовотворчі детермінанти, чинники..

 

В статье исследуются теоретические основы взаимодействия отечественного гражданского общества с процессами глобализационных перемен планетарного характера, имеющие большую значимость как условно созидательные детерминанты трансформационных демократических процессов в современной Украине.

Ключевые слова: взаимодействие, глобализация, глобальное гражданское общество, целостность, теоретический симбиоз трансформация, легитимизация власти, условно – созидательные детерминанты, факторы..

 

The article analyses theoretical aspects of interaction between public society and processes of social global changes as important determinants of transformative democratic factors in modern Ukraine.

Key words: interaction, globalization, global public society, power legitimacy, theoretical symbiosis, transformation, determinants, factors..

 

Розуміння політичних та соціальних змін в Україні, які спрямовані на подальшу демократизацію суспільних відносин у нашій країні, вимагає врахування усієї сукупності явищ, котрі пов’язані з цими змінами на вітчизняному рівні, які обумовлені впливами загальнопланетарних масштабів, що відгукується складністю, асиметричністю та суперечностями. Ця складна системна впливовість зовнішніх чинників об’єктивно вимагає розроблення методики вивчення та аналізу предметної характеристики сутності змін, які б забезпечили динаміку структурних функціональних та ознакових перетворень планетарного характеру.

Отже, особливої актуальності в означеній проблематиці набули демократизація влади, вибір форм правління, лібералізація політичних інституцій функціонування державних та громадських структур, докорінні зрушення в економічній, соціально-політичній та духовних сферах, що дозволяють порівнювати умови України з відповідними європейськими та світовими економічними, соціальними змінами.

З урахуванням того факту, що політичні та соціальні зміни в Україні мають незворотний характер, доцільним є: проведення аналізу особливостей взаємодії вітчизняного громадянського суспільства з глобальним громадянським суспільством, а також підходів та шляхів, які використовуються під час взаємодії єдинокраїнового громадянського суспільства з державою як цілісним соціальним інститутом. У цьому контексті на особливу дослідницьку увагу заслу говує порівняння вітчизняних практик з європейськими та світовими аналогами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незворотність та набуття більш динамічного характеру політичних та соціальних змін в Украї ні, подальша демократизація суспільних відносин у країні давно є предметом наукового інтересу, що й обумовлює плюралізм підходів до визначення процесу взаємодії інституцій громадянського суспільства з процесами глобалізації, що стають зовнішніми детермінантами або глобалізаційними умовотворчими чинниками.

Дослідженням проблематики відносин люди ни з політичною владою, суспільства з державою як основи ідеї громадянського суспільства приділяли увагу всесвітньо відомі представники філософської та політичної думки Дж.Локк, Т.Гобс, Г.Гегель. Деякі аспекти впливовості громадянського суспільства на процес демократизації представлені в працях Й.Гайдена, Т. Пейна. Питання гармонізації стосунків між суспільством і державою у той чи інший спосіб вирішуються в працях К.Аллена, Г.Алмонда, А.Арато, А.Аренда, Р.Арона, Ф.Броделя, Р.Броуна, С.Верби, Ю.Габермаса, Жака Ле Гофа, Р.Дарендорфа, Д.Кола, О.Ланге, М.Маркуса, К.Поппера, А.Той нбі та інших.

Особливої уваги заслуговують наукові напрацювання Ю.Хабермаса у сфері структурних перетворень всередині самого громадянського суспільства.

В останні роки з’явилося багато вітчизняних наукових досліджень з окремих питань цієї тематики, в яких важливе місце посідають питання взаємодії влади та громадського суспільства. Робляться спроби на тлі існуючих розбіжностей виділити спільні особливості процесів глобалізації та процесів формування інститутів громадського суспільства. Для України у ХХІ ст. значення цієї проблеми неймовірно зростає як з точки зору її історичного досвіду у ХХ ст., так і з позицій необхідності реалізації її унікального геополітичного положення.

Справді, існує проблема досягнення необхідного балансу між державою та механізмами її впливу на громадянське суспільство, з одного боку, та громадянським суспільством і його механізмами саморозвитку і соціального контролю — з другого. Такий баланс, на думку багатьох українських та зарубіжних учених, є необхідним для побудови демократичної, правової, соціально орієнтованої держави, оскільки це дає змогу уникнути двох неприпустимих станів у розвитку країни — зведення до мінімуму або громадських свобод, або впливу держави [1; 2; 3].

Однак, як свідчать дослідження, вітчизняна наука та практика в Україні дотепер ще не вирішили проблему підходу до визначення проблем взаємодії громадянського суспільства у всій його єдності та різноманітності складових частин з глобальними системними перетвореннями, пов’язаними зі змінами загальнопланетарного масштабу.

Мета статі. Досліджено зовнішньо-планетарні детермінанти впливу на структуру та функції елементної бази єдинокраїнового громадянського суспільства на процес формування розгалужених інститутів демократії з новими умовами об’єднання людей у соціальні інститути на кшталт світових та європейських соціальних утворень.

Основні результати. Аналізуючи форми взаємодії структур вітчизняного громадянського суспільства із подібними соціальними утвореннями зовнішнього планетарного характеру, наукові кола зосередились на системі суспільних відносин, які здійснюються в глобальному світі в рамках структур глобального громадянського суспільства. При цьому дослідники зосереджують головну увагу на інституційній базі глобального громадянського суспільства, яка об’єднує людей на підставі збіжності різноманітних інтересів, а також вивчають особливості формування владних відносин у рамках інтегративних міждержавних структур [4, с. 157–163].

Пріоритетне значення постановки перед наукою і практикою принципово нових завдань підкреслює відомий український дослідник громадянського суспільства В.Бебик. На його думку, сучасне розуміння процесів міжнародних, міждержавних відносин, загальнолюдської (планетарної), цивілізаційно-регіональної та внутрішньо національної інтеграції є невід’ємними частинами новонароджуваного глобального громадянського суспільства [5, с. 162–163].

На нашу думку, особливої гостроти набуває проблема становлення громадянського суспільства в країнах, де відбуваються радикальні демократичні перетворення, пов’язані з реформуванням тоталітарної спадщини. В першу чергу, це стосується країн Східної Європи та республік колишнього Радянського Союзу. Довготривале існування тоталітарних механізмів функціонування державних інституцій на цих теренах створило унікальний фон для дослідження трансформаційних перетворень та ролі політичного транзиту на різних етапах формування демократичних структур громадянського суспільства.

Узагальнюючи різні наукові розробки у сфері глобального громадянського суспільства, мож на зазначити, що вони дозволили вітчизняним авторам розробити унікальний теоретичний симбіоз, пов’язаний із дослідженням процессу становлення вітчизняного громадянського суспільства в контексті глобалізаційних перетворень. При цьому автори відомого підручника «Держава і громадянське суспільство: партнерські організації у глобальному світі», вивчаючи процес глобалізації, виокремили такі основні ознаки глобального громадянського суспільства:

– відокремлена сукупність структур, які складаються з громадян,їхніх добровільних об’єднань наддержавного, міждержавного ха рак теру;

– установлення вільних відносин між суб’єктами глобального громадянського суспільства;

– дотримання пріоритету цінностей громадянських прав та прав націй і народів вище за глобальні наддержавні угоди;

– забезпечення прав і свобод особистостей, можливостей реалізації її інтересів і прагнень;

– відстоювання права приватної власності, вільної конкуренції і вільного ринку товарів, послуг, капіталів;

– саморегуляція відносин між людьми та їх добровільними об’єднаннями на основі соціальних і нормативних регуляторів суспільного життя;

– багатство соціальних, інтелектуальних, наукових, культурних та інших ініціатив;

– збереження відповідних національних, соціальних та інших традицій культури тощо [5, с. 52–53].

Аналізуючи роботи Г.Гегеля, Дж.Локка, Йоз.Гайдена, Т.Пейна, вітчизняний дослідник «громадянського суспільства» А.Колодій виділяє такі універсальні чинники умовотворчого впливу громадянського суспільства на процес демократизації, як: наявність правової держави — загального інституту, що створює нормативно правову базу для діяльності структур громадянського суспільства; захист прав і свобод громадянина — інструмент зміцнення та процвітання громадянського суспільства; постійне обмеження впливу державних структур на саморегулятивні управлінські процеси та недопущення тиранії більшості в діяльності державних інституцій [6, с. 30].

Також разом з авторами навчального посібника «Основи демократії» А.Колодій акцентує увагу на необхідності дотримання умовотворчого впливу держави на процес формування громадянського суспільства, особливо, коли йдеться про початкові фази. Він наполягає на тому, і ми погоджуємося із ним, що «будь яка демократична держава повинна створювати умови для існування та розвитку громадянського суспільства … незалежне існування громадянського суспільства повинно бути захищене законами з боку держави» [7, с. 454].

Особливої уваги заслуговують, на нашу думку, наукові напрацювання Ю.Хабермаса у сфері структурних перетворень у середині самого громадянського суспільства. Такі трансформації переконливо свідчать, як в історичному контексті відбувалось формування нових умов відкритості структурним змінам, що Були пов’язані з розвитком соціальної держави Ю.Хабермас уводить таке поняття, як «життєвий світ», яке він протиставляє бюрократичній державі та ринковій економіці. «Життєвий світ» у його розумінні є просто сферою приватної автономії, яка є дуже важливою для демократичного суспільства [8].

А.Селігман звертає увагу на відмінне розуміння громадянського суспільства на заході та на сході. Він підкреслює неадекватність його ви користання в сучасних умовах та висуває ідею трьох аспектів розуміння поняття «громадянське суспільство». Він виділяє це поняття як політичний салоган, як аналітичний концепт та як нормативний ідеал [9].

В основі громадянського суспільства покладена ідея демократизації усіх сфер життєдіяльності. Оскільки здійснення демократичних перетворень неможливе без дотримання діалектичної рівноваги між демократизацією держави і демократичним забезпеченням у рамках громадських організацій, які функціонують на засадах самоуправління й саморегуляції.

Варто відзначити, що громадянське суспільство — це особливий аспект бачення суспільства. Воно дозволяє розглядати суспільство, як спільноту в аспекті реалізації людиною себе як громадянина [10, с. 137].

З одного боку, громадянське суспільства — це суспільство активних громадян, з іншого — це відповідний спосіб прояву взаємодії держави й суспільства, де існують різні інституції, які можуть як взаємодіяти, так і протистояти один одному. Отже, громадянське суспільство — це є конкретний спосіб інституалізації демократії та сфера для добровільного об’єднання громадян з метою реалізації їхніх інтересів.

Громадянське суспільство як цілісна система охоплює значне коло елементів. Тому вплив громадянського суспільства на розвиток процесів, пов’язаних з формуванням інституцій самоврядності, залежить від «основного способу організації, упорядкування та регулювання відносин між усіма елементами, соціальними структурами суспільства» [11, с. 9]. За твердженням української дослідниці О.Бабкіної, особливості політичної трансформації, насамперед на постсоціалістичному просторі, пов’язані із урахуванням початкового етапу становлення демократичних засад, недосконалістю правової системи та її суперечністю, пов’язаною з антагонізмами задекларованих норм і реальними можливостями їхнього втілення, які створюють такі системні ускладнення:

– недостатній розвиток стійких елементів громадянського суспільства;

– відсутність необхідної кількості активних со ціальних суб’єктів демократичної трансформації суспільства;

– недостатній рівень політичної і правової культури як усього суспільства, так і його еліти;

– певна безсистемність та невпорядкованість законодавства [11, с. 11].

Сукупність компонентів, які забезпечують умовотворчі впливи на процес формування, легалізаціюпублічної влади самоврядними структурами, є складним діалектичним процесом. Публічна поява, а далі й проява самоврядних форм організації суспільного життя, виникає в самому суспільстві і залежить від ступеня його цивілізованості та розвитку: чим більше у суспільстві розвинутий високий громадський стан, достатній рівень добробуту населення, забезпечується його активна участь у суспільно політичних процесах, тим більше ступінь свободи, рівень громадянських прав та можливостей у людей на самоорганізацію, на добровільні есах, тим більше ступінь свобо-об’єднання в різні соціальні інституції. Визначення конкретного змісту того чи іншого чинника має враховувати дві діалектично пов’язані складові. З одного боку, зміст та конкретний вимір відповідного чинника враховує стан суспільної зрілості й характер взаємовідносин між людьми. З іншого — формування самоврядних структур є реальним відображенням організаційного закріплення формалізованих через інтерес відносин між людьми.

Поява таких самоврядних інститутів, на нашу думку, є практичною адекватною відпо віддю на ті со ціальні виклики, що органічно витікають із сис теми відносин, що існують у суспільстві. Оскільки виклики за своєю сут ністю є діалек тичною єд ністю можливого й дійсного та вра ховуючи складність і багатоаспектність виміру умовотворчих чинників, що спонукають до формування самоврядних публічних відносин, класифікувати ці чинники можна як соціально устрієві, владно-демократичні, соціально економічні, цінніс но-нормативні, саморегулятивні, управлінські, просторово територі альні, ментальні та культурологічні.

Суспільний устрій значною мірою впливаєна характер об’єднання людей в різні соціальні спільноти, оскільки умовою їхнього об’єднання виступають індивідуальні, групові та загальні інтереси. На нашу думку, саме задля реалізації індивідуальних, групових та загальних інтересів люди добровільно погоджуються об’єднатися в певну спільноту під впливом різних організаційних структур. Діяльність останніх і регулює суспільний устрій. Цей чинник використовується нами тут у широкому, абстрактному значенні, проте має більш конкретні форми такі як державний або конституційний устрій. Упровадження в наше дослідження такого широкого термінологічного значення обумовлено цілим рядом обставин. У першу чергу ці обставини пов’язані з тим, що різні форми суспільного устрою, представленого різноманітними структурами, з’явилися ще до державницького етапу функціонування суспільних відносин. Конституційний же устрій виникає на значно пізнішій фазі суспільного розвитку. В середині ХVІІ ст. конституційне оформлення правової бази розпочалося на північноамериканському континенті, коли деякі штати, колишні колонії Великої Британії, ухвалили конституційні акти, основоположні правові документи, що врегулювали їхню внутрішню життєдіяльність та прагнення конкретних територій до незалежності.

Владно демократичні чинники пов’язані також із характером формування та діяльності вищих органів влади в країні. Громадянське суспільство передбачає верховенство влади народу, який може її реалізовувати як прямо, так і через представницькі органи.

Соціально економічні чинники, на нашу думку, прямо впливають на характер суспільних відносин та рівень формування інститутів демократії, оскільки для їхньої життєдіяльності необхідний відповідний фінансовий ресурс та низка соціально-значущих факторів, таких як розвиток інфраструктури, високий рівень життя тощо.

Ціннісно нормативні чинники регулюють існуючу в суспільстві систему цінностей, орієнтирів людини, сформовану під впливом історичного, культурного, економічного поступу, зокрема таких, як повага до громадянина, свобода слова, захист приватної власності та ін. Цінності є упорядкованою системою і закріплені на рівні норм як писемних, так і усних.

Існування саморегулятивних чинників визначено самою природою громадянського суспільства як саморегульованої системи. Саморегуляція відносин між людьми та їхніми добровільними об’єднаннями відбувається на основі соціальних та нормативних регуляторів суспільного життя.

Будь яка система має управлінську ланку, тому й громадянське суспільство не є винятком. Управлінські функції у ньому здійснює сам народ. Щоправда, залежно від характеру упоряд кування демократичного устрою, таке управління може здійснюватися як безпосередньо народом (приміром, у ході референдуму), так і опосередковано — через виборні органи влади на всіх рівнях — від локального до загальнодержавного.

Необхідною ознакою будь-якої держави є територія. Однак глобалізаційні тенденції розвитку суспільства в планетарному масштабі змушують нас констатувати, що ця ознака поступово нівелюється. Практична реалізація демократії залежить від безлічі обставин, особливо від чисельності населення й розміру території [12].

У порівнянні з великими адміністративними одиницями невеликі одиниці більш однорідні за складом і надають кращі можливості громадянам для безпосередньої участі в політичному житті країни. У компактнихспільнотах можливо організувати ефективні дискусії й надати широкі можливості для громадян впливати на проваджувану урядом політику. Тому меншим за розміром структурам простіше задовольнити критерії демократії. Водночас зі зменшенням розміру територіальної одиниці, чи повноважень, чи засобів впливу знижується реальний обсяг влади й можливостей для вирішення проблем, особливо з питань оборони та економіки. Один зі шляхів вирішення цієї суперечності вбачається у поділі сфер впливу між адміністративними й громадськими одиницями різних рівнів, зокрема, шляхом наділення міст та регіонів автономією. Найпоширеніший метод полягає у використанні у великих територіальних одиницях представницьких форм правління [13].

Ментальні чинники пов’язані з історичним розвитком населення конкретної території. Так, зокрема, сучасні країни Далекого Сходу тяжіють до автократичних та тоталітарних методів управління суспільством. Це й не дивно, оскільки у ході історичного розвитку на їхніх територіях панували східні тоталітарні режими. Європа та США, натомість, мають багатовікові традиції демократичного розвитку.

При цьому культурологічні фактори перегукуються із ментальними та ціннісно-нормативними. Культура є явищем багатогранним, отже, на сьогодні глобальне громадянське суспільство повинно мати високий рівень правової, технічної, професійної, інформаційної культури і т.п. У суспільстві культура виконує такі важливі функції, як регуляційна, інформаційна та світоглядна.

Висновки. Проведений аналіз свідчить, що загальні тенденції розвитку людської цивілізації обумовлюють реальні зміни, що відбуваються на структурному, функціональному рівнях як глобального громадянського суспільства в цілому, так і конкретного громадянського суспільства, процеси становлення розвитку котрого відбуваються в кожній країні зі своїми специфічними особливостями. здійснений автором аналіз мовотворчих чинників підтверджує правильність цього висновку. у системі умовотворчих чинників, що сприяють формуванню громадянського суспільства, виступають такі: соціально економічні, владно-демократичні, ціннісно нормативні, ментальні, саморегулятивні.



Номер сторінки у виданні: 35

Повернутися до списку новин