Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Середній клас як суб’єкт соціально-політичних процесів





Козьма Василь, кандидат політичних наук, доцент кафедри філософії, історії та соціології Національного університету фізичного виховання і спорту України (м. Київ)

УДК: 32: 008 (477)

 

Стаття присвячена характеристиці основних соціально – політичних функцій середнього классу та ефективності їхнього виконання. Досліджується роль середнього класу в процесі демократизації суспільства.

Ключові слова: клас, середній клас, соціально – політичні функції, цінності, демократизація..

 

Статья посвящена характеристике главных социально-политических функций среднего класса, эффективности их исполнения. Исследуется роль среднего класса в процессе демократизации общества.

Ключевые слова: класс, средний класс, социально-политические функции, ценности, демократизация..

 

Article is devoted to the characteristic of the main sociopolitical functions of middle class, efficiency of their execution. The role of middle class in the course of society democratization is investigated.

Key words: class, middle class, sociopolitical functions, values, democratization..

 

Класичні уявлення про найважливіші характеристики середнього класу, його ролі та потенціалу в суспільному житті були сформульовані західними теоретиками ще в минулому столітті, коли середній клас перетворився на один з найважливіших орієнтирів соціальної динаміки західного суспільства. Науково-технічна революція, економічне зростання та серія успішних соціальних реформ призвели до суттєвого підвищення рівня життя, розширення соціально – економічних та політичних прав масових верств населення, до послаблення традиційних класових конфліктів, створили міцні підвалини для ідеології та практики «держави загального добробуту».

Факторами інституціалізації середнього класу стали добробут, складність та технократизм індустріальних суспільств, запуск модернізаційних процесів у західних державах, їх перехід до епохи постмодернізму.

Французький соціолог Р.Арон писав: «Всі дослідники не можуть не визнати того факту, що передбачення марксистів стосовно майбутнього капіталістичних режимів потерпіли фіаско з однієї простої причини: індустріалізація, особливо в умовах існування інституту приватної власності, дає людям такі речі, які заслуговують на те, щоб їх захищати; вона не збільшує бідність, вона розширює лави середніх класів, забезпечує населенню умови життя дрібної буржуазії» [8].

Видатний англійський філософ історії А.Тойнбі підкреслював, що сучасна західна цивілізація — це перш за все цивілізація середнього класу. На його думку, західнесуспільство стало сучасним (модерновим) саме після того, як йому вдалося створити багаточисельний та компетентний середній клас [9]. Фундаментальний характер цього положення знаходить своє підтвердження не тільки в історії західноєвропейських держав, США чи Японії, але й розвитком нових індустріальних країн — Сінгапуру, Південної Кореї, Мексики, Бразилії та ін. Всі вони модернізувалися та інтегрувалися у світову економіку лише після того, як в них утворився економічно та політично активний середній клас.

Можна без перебільшення сказати: в розвинених країнах середній клас є досить вагомою соціально-політичною силою. Проте перед тим як сформуватися в складову частину соціально – структурного утворення середній клас пройшов у своєму розвитку довгий та складний історичний шлях, що відображав основні

етапи становлення індустріального суспільства на Заході.

В сучасному розвиненому західному суспільстві типовий представник середнього класу — це не дрібний торговець чи невеликий землевласник, сьогодні це найманий службовець корпорації, урядовий чиновник, а в останні десятиліття лави середнього класу значно зросли за рахунок нової інтелектуальної еліти тощо. При цьому зовсім не обов’язково володіти власністю (у вигляді акцій чи будь-якою іншою), щоб стати представником сучасного середнього класу. Високий прибуток йому забезпечує заробітна плата за основним місцем роботи, яку він отримує внаслідок своєї високої професійної кваліфікації, чому у свою чергу зобов’язаний якості отриманої освіти. Зрозуміло, що серед представників нового середнього класу є й власники акцій, рухомого та нерухомого майна, Але до середнього класу вони належать зовсім не з цієї причини.

Трансформація середнього класу — від традиційного до сучасного стану — мала значні наслідки в плані загальної розстановки соціально – політичних сил у західноєвропейському суспільстві. Узагальнивши ці наслідки, можна зробити попередні висновки:

Становлення та політична інституалізації середнього класу — це довготермінове явище, причому йдеться не про десятиліття, а про століття. В цьому сенсі показовим є приклад Англії: П.Опенгеймер пише, що там «немає жодної важливої події..., від селянського повстання ХІV ст. до розквіту вікторіанської економіки ХІХ ст. — яка не була б пов’язана з розвитком середнього класу» [6].

Сьогодні середній клас — за всієї розмитості його просторових кордонів — перетворився в основоположний та чисельно переважаючий елемент соціальної структури суспільства: в промислово розвинених країнах Заходу він нараховує до 2/3 економічно активного населення.

Середній клас утворює основну частину так званого «соціального поля «, на якому здійснюється активна партійно-політична діяльність. Відповідно основні загальнонаціональні партії звертаються за політичною підтримкою або до середнього класу в цілому або до його найбільших сегментів.

У розвинених країнах Заходу та в Японії політичні проекції умонастрою середнього классу поєднують у собі консенсус та альтернативність, які, взаємодіючи, накопичують ресурси стійкості політичної системи, ефективно доповнюючи господарський механізм.

Не тільки кількісна перевага в складі працюючого населення, а й соціальний статус, яким наділені представники середнього класу в постіндустріальних суспільствах, а також притаманні їм майнові, освітні та професійні характеристики дозволяють виконувати важливі соціально-політичні функції. При цьому, як показує практика розвинених країн, функції середнього класу багатогранні та охоплюють усі сфери життєдіяльності соціуму. Розглянемо їх детальніше.

Суттєва функція середнього класу полягає в тому, що він є основним суб’єктом споживацького попиту. Ринкова економічна система, будучи зацікавленою в постійному прирості прибутку, не менше зацікавлена і в нарощуванні процесу споживання, причому споживання масового, бо тільки воно здатне забезпечити стабільний попит. Для цього підприємці вживають спеціальні методи стимулювання попиту — маркетинг та рекламу.

У сучасних суспільствах групами зі зростаючим попитом можна назвати перш за все середній клас. Чому? Такі групи, за визначенням, повинні бути здатними до максимального споживання в порівнянні з іншими групами. Вони повинні мати більш високі матеріальні та культурні запити, володіти більшим обсягом вільного часу (який вони могли б витратити на споживання), отримувати більш високі прибутки. Ні низько кваліфіковані робочі (чиї запити та прибутки невисокі), ні буржуазія (через високу зайнятість та вузько-економічну орієнтацію) не відповідають таким вимогам. Крім цього, ці групи повинні характеризуватися великою чисельністю, щоб забезпечити безперервний стабільний попит.

В економіці нерідко зустрічається визначення середнього класу, запозичене із маркетингу, що у своїй основі базується на купівельній спроможності людини. З цієї точки зору, середній клас — це та частина населення, прибутки якої дозволяють їй не тільки забезпечувати себе продуктами харчування, предметами першої необхідності та проводити необхідні платежі, а й мати кошти на «розширення споживання», тобто дозволити собі придбати товари та послуги на основі вільного вибору.

Наявність «вільних « коштів, витрати яких не детерміновані необхідністю виживання, робить середній клас основним споживачем товарів та послуг у сучасному суспільстві, орієнтує на нього галузі економіки, які зайняті виробництвом товарів масового вжитку. Наявність вільних коштів надає можливість накопичення, саме тому представники середнього класу є власниками депозитів та одночасно клієнтами системи споживацького кредитування [1].

Ефективність виконання середнім класом своїх соціально-політичних функцій є одним із критеріїв його політичної інституціалізації. Зупинимося докладніше на їх характеристиці та аналізі.

Середній клас виконує політичну функцію підтримки консенсусу та стійкості суспільства, попереджає великі соціально – політичні ризики, не підтримує радикальні зміни в суспільному розвитку та відіграє провідну роль у процесі соціально-політичної стабілізації.

Що робить середній клас оплотом стабільності? Вважається, що проміжне положення цього класу на матеріально – майновій шкалі свідчить про успіхи та досягнення людей, що належать до нього. Потреба закріпити досягнуті позиції об’єктивно породжує небажання змінювати правила гри, дотримання яких дозволило досягти успіху.

На думку відомого російського дослідника середнього класу А.Здравомислова, «кількісна характеристика тієї верстви, яка займає серединне положення, має велике значення з точки зору стабільності цього суспільства. Це певний баласт стійкості, який не дозволяє суспільству перекинутись під впливом екстремістських тенденцій» [5].

Проте багато дослідників не схильні однозначно позитивно оцінювати політичну роль середнього класу. Так, наприклад, П.Опен геймер зазначає: «Я не схильний приписувати середньому класу автоматично вибір на користь «добра», на користь демократії, на користь еволюційного розвитку без соціальних та політичних катаклізмів та потрясінь» [2]. Інший відомий американський дослідник Х.Балзер, також вказує на те, що «навіть в індустріально – розвинених суспільствах члени середніх верств не стають автоматично ні забезпеченими, ні прихильниками демократії» [2].

Справді, історія деяких країн у недалекому минулому залишила нам приклади, коли середній клас надавав підтримку насильницьким діям, антидемократичним рухам, неонацистським та правоекстремістським політичним течіям. Потрібно зазначити, що і в наші дні соціальні зрушення, пов’язані з глобалізацією та інформатизацією, створюють, як зазначається в спеціальних наукових дослідженнях, нові загрози для становища середнього класу та його ролі ґаранта стабільності та існуючого порядку.

Та, незважаючи на це, середній клас у сучасних демократіях є тією рушійною силою, яка гарантує стабільність існуючих соціальних та політичних інститутів, оскільки ці інститути, не беручи до уваги вплив тих чи інших деструктивних факторів, у цілому захищають його інтереси від загроз, які можуть становити для середнього класу більш сильні економічні групи або стихійні соціально-економічні процеси.

Загальновідома стабілізуюча роль середнього класу в таких великих державах («континентальних державах»), як Індія та Бразилія. У суспільствах, які відтворюються на високому рівні соціальної напруги, середній клас виступає одночасно в трьох іпостасях: як сила національної інтеґрації, як «адвокат» суспільної згоди і, зрештою, як гарант національно – орієнтованої стратегії розвитку.

Наступна політична функція середнього класу полягає в тому, що він є основою громадянського суспільства. Його представники беруть активну участь в ухваленні політичних рішень, висуванні нових політичних лідерів, допомагають державі у вирішенні актуальних політичних питань. Представники середнього класу складають масову соціальну базу представницької демократії.

Громадянське суспільство — дуже складна соціальна структура, фундамент демократичної суспільної організації. Існують різні підходи до визначення сутності та елементів громадянського суспільства. В цілому можна розрізнити два підходи щодо розуміння громадянського суспільства — вузький та широкий. Вузьке розуміння означає забезпечення прав людини, перш за все його власності, особистої незалежності. Широке розуміння включає в себе не тільки індивідуалістичну ліберальну тенденцію, але й колективістські традиції, систему самодіяльних організацій соціуму, які створюються для

захисту своїх інтересів поза державою.

На Заході активність добровільних асоціацій громадян безпосередньо спирається на домінуючий у суспільстві середній клас. Ця спільність виступає фундаментом, конструкцією, яка формує людський простір громадянського суспільства та сучасної, високорозвиненої системи політичного представництва. Як пише Г.Ділігенський, «гетерогенність середнього класу є фактором його прихильності до представницької демократії: більшість, на яку спирається така демократія, може в умовах сучасного суспільства формуватися тільки з багатьох меншин та за умови врахування інтересу кожної з них, саме з таких меншин і складається середній клас «[4]. Відчуття своєї унікальності, високої цінності для суспільства тих функцій, які вони виконують, викликає високу громадянську відповідальність та політичну незалежність представників середнього класу.

У лавах середнього класу завжди будуть вихідці з різних соціальних верств, саме тому серед його представників неможлива політична одностайність, навпаки, в середині самого середнього класу існують різні політичні думки та погляди. Визначаючи свій власний політичний вибір, середній клас багато в чомувпливає на світогляд всього суспільства. З одного боку, він формує порядок денний тих чи інших виборчих кампаній (висуваючи коло найбільш значущих на той момент суспільних проблем), а з іншого боку, виступає як певний ретранслятор базових ціннісних установок, моделей поведінки, ідейно – політичних, у тому числі й електоральних орієнтацій.

До соціально-політичних функцій середнього класу потрібно зарахувати й функцію підтримки політичної системи економічними методами, реалізація якої є складовою частиною «каналу входу», описаними Д.Істоном. Своєю професійною, економічною діяльністю він безпосередньо здійснює підтримку держави через розвиток структур та інститутів цивілізованого ринку та бізнесу. Середній клас є носієм економічного раціоналізму та ініціатором економічного зростання. Перш за все він є основним економічним донором: бюджет держави складається з податків широкої верстви платників податків з числа середнього класу, які розглядають себе як опору держави і, відповідно, наділених правом контролювати її видатки .

Справа в тому, що середній клас на Заході формувався перш за все як самодіяльне утворення, яке пристосоване до існування у вільній, конкурентній економіці. Представники цього класу є основними власниками та основними співробітниками підприємств малого та середнього бізнесу.

Важливим елементом поняття середнього класу є його ставлення до власності. Відомий російський економіст Є.Гайдар, свого часу справедливо зазначив: «Середній клас, як клас, якому є що втрачати, володіє однією якістю — він практично ніколи не виступає проти приватної власності» [3]. Це дає середньому класу економічну свободу та незалежність.

Керівники дрібних та середніх підприємств, індивідуальні підприємці є агентами цивілізованого бізнесу, заснованого на принципах конкуренції, зростанні ефективності виробництва, якості товарів та послуг, створюють за допомогою своєї діяльності мережу економічних відносин у суспільстві. Середній клас — це складна єдність самостійних та найманих категорій економічно активного населення, причому наймані категорії різняться між собою: одні з них обслуговують тільки державу, інші — приватний або суспільний сектори виробництва. Мережа подібних економічних відносин підтримує життєздатність економіки та утримує її від розпаду.

Представники середнього класу є носіями нових управлінських функцій, які визначають зміст їхньої праці та, відповідно, і місце в системі виробництва. Професії його представників вимагають наявності диплому про вищу освіту (недарма еволюція середнього класу булла пов’язана з масовим розвитком інститутів освіти та інформації), тому середній клас є носієм такої якості, як професіоналізм у всіх сферах, в яких йому доводиться працювати: в бізнесі, торгівлі, проектуванні, інформатиці, юриспруденції, політиці тощо.

Однак сьогодні вже недостатньо широких знань у рамках вузької спеціалізації. Спе ці а лісту потрібно мати таку вищу освіту, яка дозволить йому знаходити спільну мову з представниками сумісних напрямів наукової та професійної діяльності, здійснювати організаторські та управлінські функції, оцінювати економічну ефективність своєї діяльності, контактувати з різними професійними, суспільними, корпоративними, політичними організаціями тощо. Іншими словами, працівник має бути всебічно освіченим. Більше того, сучасні вимоги до працівника передбачають не тільки наявність у нього певних знань, а й відповідний фізичний та моральний стан. Все це призводить до ускладнення процессу відтворення працівників та підвищення вимог до сучасної особистості. В політичному аспекті освітній рівень, зокрема його високий рівень у середовищі середнього класу, визначає характер політичної участі. Вчені вже давно не заперечують факт детермінованості форм політичної участі, характеру політичних орієнтацій індивіда його освітнім рівнем. На наявність прямого зв’язку між участю в різних асоціаціях та освітнім рівнем вказує і Р.Патнем [7].

Середній клас прагне максимізувати успіх своїх підприємств, але для нього, як свідчить досвід країн із розвиненою ринковою економікою та демократичними інститутами, також важливий і певний політичний зміст успіху — легітимація принципів їх економічної діяльності як з боку держави, так і з боку представників інших соціальних страт, інакше кажучи — інституційна підтримка та соціальне визнання. Він не тільки переслідує певні індивідуальні економічні цілі, а й виконує політично та соціально значущі функції. Таким чином, через професійно-економічну діяльність здійснюється причетність середнього класу до суспільних цілей та цінностей.

Аналізуючи функції середнього класу, потрібно також зазначити, що він є аґентом гармонізації взаємостосунків у трикутнику «особистість — суспільство — держава». Про йшовши довгий шлях від соціально-етичного ідеалу до втілення в соціально-політичній практиці, середній клас став аґентом гармонізації взаємостосунків суспільства та особистості. Його життєва практика переборює тенденції до розколу, взаємного відчуження, соціально-політичної боротьби, які породжує капіталізм, так само як і тенденцію до знецінення особистості, перетворення її в безлику функціональну одиницю капіталістичного накопичення.

Середній клас, до складу якого включені різноманітні соціальні категорії, ніколи не погодиться з пріоритетом яких-небудь цілей, направлених на задоволення тільки класових інтересів. У цьому сенсі він скоріше орієнтується на інтереси нації-держави. Оскільки буржуазія — основний роботодавець для середнього класу, останній зацікавлений в тому, щоб між ними стояв арбітр в особі держави. Звідси цілком природне прагнення середнього класу виокремити державу із громадянського суспільства, зробити її рівновіддаленою від усіх соціальних груп. Така політична позиція середнього класу перетворює його в головного носія базових ліберальних цінностей та національної ідеї в сучасному європейському суспільстві.

До соціально – політичних функцій середнього класу належить і так звана роль «буфера» між елітами та масами, що значно пом’якшує класові конфлікти. Будь-якому суспільству притаманна дихотомія «еліта-маса». Якщо між цими двома соціальними групами відсутня проміжна ланка, це неминуче призводить до соціальних конфліктів та різкої поляризації суспільства. Соціальні групи, які знаходяться між елітою та масами, пом’якшують напружені стосунки та знижують загрозу конфліктного сценарію розвитку подій. Краще за все цю функцію виконує саме середній клас.

«Жодне суспільство не може існувати без середнього класу, — підкреслює А. Здравомислов, — інакше воно розпадеться на «еліту» — політичну та економічну, та «соціальне дно», що неминуче призведе до його повного розпаду та самознищення» [5].

Середній клас стає також і основним суб’єктом висхідної вертикальної мобільності, джере- лом відтворення висококваліфікованої робочої сили. Більшість взаємообмінів у суспільстві відбувається як у середині самого середнього класу, так і між ним та іншими частинами соціальної структури. Саме вільні канали висхідної вертикальної мобільності, чіткі перспективи кар’єрного зростання, основою якого виступають освіта та рівень кваліфікації, забезпечують високий рівень добробуту представників середнього класу. Середній клас виконує функцію відтворення, підтримки та розвитку культури в цілому та політичної — зокрема, охоронця та «ретранслятора» базових культурних цінностей соціуму. Реалізуючи цю функцію, середній клас стає одним з основних політичних аґентів, які зберігають спадковість політичної культури різних поколінь у середині держави, одночасно закладаючи при цьому інноваційний потенціал розвитку суспільства, оскільки ця верства у своїй більшості складається з політично, соціально та професійно активних громадян.

Системоутворюючими характеристиками, що перетворюють певну сукупність людей у реальнусоціальну групу (клас, верству), є потреби, інтереси та цінності. Ціннісний критерій полягає в дотриманні індивідом цінностей, характерних для середнього класу. Це цінності світоглядного та політичного характеру: відкритості, стабільності, необхідності раціонального погляду на світ, розрахунок на власні сили, своє

вміння та розум, лояльності у ставленні до влади, орієнтація на сім’ю тощо. В сімейних стосунках середні верстви є провідниками традиційних цінностей, поєднуючи їх з орієнтацією на рівність можливостей для чоловіків та жінок в освітньому, професійному, культурному відношенні. Очевидно, що з таким набором цінностей людина не може стати на шлях радикалізму.

Підсумовуючи, зазначимо, що політичний ра дикалізм, серед представників середнього класу в країнах зі стабільним розвитком, є взагалі неприйнятним явищем. Саме тому цей клас розглядається як опора влади, ґарант стабільності та запорука майбутнього успішного розвитку всього суспільства.



Номер сторінки у виданні: 54

Повернутися до списку новин