Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Глобальні організації, лібералізація і приватизація ринку охорони здоров’я та допомога тяжко хворим громадянам у кінці їхнього життя





Олександр Вольф, аспірант кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна», голова правління Асоціації паліативної та хоспісної допомоги

УДК 327.3

 

У статті вперше в Україні розглядається роль глобальних організацій (Світовий банк, Міжна родна фінансова корпорація, Міжнародний ва лютний фонд) у розвитку паліативної та хоспісної допомоги невиліковно хворим громадянам. Описуються підходи цих організацій до лібералізації та приватизації сфери охорони здоров’я та соціальних послуг. Коротко аналізується перспектива фінансування (кредитування) розвитку приватних закладів, що надають паліативну та хоспісну допомогу в Україні.

Ключові слова: паліативна та хоспісна допомога, права пацієнта, приватна медицина, евтаназія, лібералізація охорони здоров’я..

 

В статье впервые в Украине рассматривается роль глобальных организаций (Всемирный банк, Международная финансовая корпорация, Международный валютный фонд), в развитии паллиативной и хосписной помощи неизлечимо больным гражданам. Описываются подходы этих организаций к либерализации и приватизации здравоохранения и социальных услуг. Кратко анализируется перспектива финансирования (кредитования) развития частных учреждений, предоставляющих паллиативной и хосписной помощи в Украине.

Ключевые слова: паллиативной и хосписной помощи, права пациента, частная медицина, эвтаназия, либерализация здравоохранения..

 

The paper for the first time in Ukraine examines the role of global organizations (World Bank, Inter national Finance Corporation, International Monetary Fund) in the development of hospice and palliative care to the terminally ill citizens. The approaches of these organizations to the liberalization and privatization of health care and social services are described. The prospect of financing (loans) of private institutions that provide palliative and hospice care in Ukraine are analyzed briefly.

Key words: palliative and hospice care, patients’ rights, private medicine, euthanasia, liberalization of health care..

 

Проблема розвитку приватної медицини в Україні стоїть надзвичайно гостро. Особливо це питання актуалізується у світлі Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», № 3612-VI, від 07.07.2011 р. та «Програмі економічних реформ на 2010–2014 р. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», якими, зокрема, передбачається розвиток паліативної допомоги невиліковно хворим громадянам і рекомендується приватизація закладів охорони здоров’я. Фінансову підтримку пілотного проекту у перерахованих вище регіонах здійснює Світовий банк. У зв’язку з цим, збільшується важливість вивчення політико-організаційних аспектів ролі міжнародних інституцій (Світового банку, Міжнародноговалютного фонду та ін.) у сфері охорони здоров’я і в одному із її компонентів — допомозі невиліковно хворим (паліативній і хоспісній допомозі).

Актуальність дослідження. Кількість тяжко хворих осіб, що зіткнулися з проблемою невиліковного захворювання, за оцінками фахівців ДП «Інститут паліативної та хоспісної медицини МОЗ України», становить не менше 500 000 осіб в кінці життя. До цієї кількості можна додати також майже 2 млн членів їхніх родин [1].

Всеукраїнській аналіз, що здійснюється БО «Асоціація паліативної та хоспісної допомоги», свідчить, що в період 2006–2012 рр. в Україні з’явилося не менше п’яти приватних, комерційних (прибуткових) закладів паліативної та хоспісної допомоги, які наразі надають допомогу понад 400 громадянам на рік.

Темі приватної медицини в Україні присвячено ряд праць вітчизняних дослідників (О.Мартякова, С.Підгаєць, Т.Сіташ, І.Трикоз та ін.). Серед досліджень закордонних авторів можна виділити цікаву роботу «Глобалізація, приватизація та охорона здоров’я — попередній звіт», підготовлену Девідом Холом (David Hall) у 2001 р. [2]. Проте проблема політико – організаційних аспектів ролі міжнародних інституцій у сфері охорони здоров’я і в одному із її компонентів — допомозі невиліковно хворим (паліативній і хоспісній допомозі) вітчизняними вченими досі не розглядалась. Вивчення цього аспекту має значну наукову та практичну актуальність, оскільки висвітлює різноманітні сфери, участь вітчизняних об’єднань громадян, у котрих є можливою та суспільно корисною.

Завдання статті полягає у спробі розгляду ролі деяких міжнародних фінансових організацій у розвитку приватної медицини і її компонента — паліативної та хоспісної допомоги.

Методологія. Під час проведення дослідження були використані такі методи, як аналіз нормативно – правової бази, даних статистики, міжнародного досвіду, сучасної наукової літератури.

Викладення основного матеріалу. Група Світового Банку або Світовий Банк (СБ) заснована у 1945 р. і згідно з визначенням на офіційній сторінці СБ, є кредитною інституцією, загальною метою якої є підвищення якості життя держав, що розвиваються, шляхом надання їм фінансової допомоги [3]. Опублікованих документів про офіційну позицію цієї організації щодоохорони здоров’я немає, хоча й більшість звітів і матеріалів досліджень, які проводив СБ, показують в основному переваги саме приватної, або лібералізованої системи охорони здоров’я, у якій головна роль приділяється ринково-економічним відносинам. Проте, як зазначає у передмові до звіту СБ «Health Economics in Development» його редактор Philip Musgrove [4, с. 3–5), існують різні ступені маркетизації та розвитку приватної медицини. Причому, дискусія щодо порівняння якості послуг у приватних і державних клініках продовжується і зараз. Згідно з «Порівняльним дослідженням систем приватної та комунальної охорони здоров’я у країнах з низьким і середнім прибутком» фінансові бар’єри, такі як необхідність оплати, характерні для обох систем. Хоча й дослідження показують, що пацієнти у приватному секторі засвідчують кращі умови і поводження з ними, надавачі в приватному секторі частіше порушують медичні стандарти та їх діяльність менш ефективна [5].

Структурною частиною СБ є Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Вона декларує політику розширення ролі приватного сектора у сфері послуг, включаючи й охорону здоров’я. Наприклад, у вересні 1999 р. головний виконавчий директор МФК зазначив: «….МФК також прагне інвестувати у сектори, де, як нам здається, існує значна можливість для більш приватного інвестування. Ці сектори включають … інвестиції у сферу охорони здоров’я. Це не означає, що ми думаємо, що приватний сектор взагалі має замінити державний. …Але трохи конкуренції сприятиме виникненню часто дуже потрібних інновацій у цих сферах і, маємо надію, це матиме значний вплив на неефектив- но керованих надавачів державних послуг» [6].

Про важливість саме сфери охорони здоров’я для СБ свідчить те, що МФК має окрему посаду директора по проектах у галузі освіти та охорони здоров’я. У спеціальному посібнику для інвесторів у приватні заклади охорони здоров’я тодішній директор Guy Ellena зазначав, що з 2002 р. МФК надала позики та інвестиції у понад 80 проектів у 30 країнах світу, отримавши зі сфери охорони здоров’я 300% прибутку [7].

Політичний вплив цієї та інших міжнародних організацій забезпечується не лише високим рівнем економічних прибутків, а й можливістю здійснення інвестиційу перспективні проекти, особливо у постсоціалістичних країнах. Прикладом виникнення та розширення приватної медичної компанії за підтримки СБ може бути мережа Euromedic Group. Після свого утворення у 1995 р. в Угорщині, у 2000 р. вона отримала значну інвестицію від Гло бального фонду з навколишнього середовища (Global Environment Fund ofWashington D.C., який, у свою чергу, є пілотним проектом-інвестицією СБ [8]. Іншою міжнародною (глобальною) фінансовою інституцією є Міжнародний валютний фонд (МВФ) — спеціальне агентство Організації Об’єднаних Націй (ООН), засноване 29 державами, з метою регулювання валютно – кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. МВФ, як і ВБ, велику увагу приділяє боротьбі з туберкульозом і ВІЛ/СНІД як проявом загальної бідності. Деякі з цих програм спрямовані на розвиток паліативної та хоспісної допомоги. Наприклад, у 2010 р. Фондом у США було виділено мікрогрантів на суму понад 40 тис. дол. на проекти, пов’язані з розвитком допомоги невиліковно хворим. Одночасно Фонд підтримує лібералізацію, маркетизацію послуг і мінімальне втручання держави в ці послуги [9].

Таким чином, хоча й у нашому розпорядженні не існує документів про політику СБ у сфері паліативної та хоспісної допомоги, можна констатувати, що приватизація охорони здоров’я та лібералізація цього ринку є одним із пріоритетів СБ і МВФ.

Політика Європейського Союзу узгоджується з ідеологією та політикою глобальних організацій. Виразом цього є не лише так звана директива Болькештейна про лібералізацію ринку медичних послуг (EU’s Services Directive on liberalising the health care market, або Bolkestein Directive) [10].

Бюджетні дефіцити змушують до економії видатків і на приватизації закладів охорони здоров’я. Наприклад, як зазначається у «Звіті щодо лібералізації охорони здоров’я у Німеччині», тут складається така ситуація, що «…досі ЄС не випрацював чітко визначеної політики щодо медичних послуг. Організація та забезпечення діяльності лікарень — цілковито відповідальність країн-членів ЄС. Проте економічна політика ЄС має більш-менш сильний вплив на розвиток охорони здоров’я у Німеччині. По – перше, Пакт про стабільність і розвиток визначає європейський макроекономічний режим, який значною мірою стримує можливості для державної економічної політики та інвестування. Для того щоб виконати умови Пакту, Влада у Німеччині має проводити досить обмежувальну фіскальну політику та все більше використовувати механізми приватизації, щоб збільшити надходження у бюджет» [11].

Процес приватизації і лібералізації охорони здоров’я у різних країнах ЄС відбувається по – різному. У Бельгії більшість лікарень державні, а лібералізаційні процеси державою гальмуються [12]. Натомість в Австрії, Велико британії, Німеччині, Фінляндії, Польщі, Угор щині, Словаччині та інших країнахЄС кількість приватних закладів з охорони здоров’я збільшується. Причому в деяких із цих країн зростає кількість  саме приватних закладів для допомоги людямпохилого віку та невиліковно хворим [13; 14].

Таким чином, міжнародні організації, такі, як Світовий банк та інші, у різних країнах відіграють різноманітну роль у процесі розвитку сфери охорони здоров’я. Так, для менш економічно розвинених постсоціалістичних країн вони можуть відіграти роль першого інвестора і сприяти приватизації закладів охорони здоров’я, особливо тих із них, які не є ефективними. У країнах розвиненої економіки ці організації присутні також. І «червоною ниткою» при цьому обов’язково є ідея лібералізму, звільнення, тобто вільного розвитку всіх акторів, при котрому, можливо, конкурентні переваги матиме лише більш сильна й ефективна сторона.

Досліджуючи сучасний стан ролі міжнародних фінансових організацій у розвитку приватної медицини і її компонента — паліативної та хоспісної допомоги в Україні, можна зауважити, що в нашій державі вже діють цілий ряд приватних компаній, що спеціалізуються на медичних послугах. Мережевий розвиток в Україні розпочали лабораторні клініки. «Dila» та «Synevo» мають близько 30 пунктів забору матеріалу по Україні. «Синево» входить до групи Medicover, яка у Польщі та Румунії володіє мережею поліклінік. У майбутньому цілком можливий розвиток програм допомоги тяжко хворим саме на базі останнього оператора.

Натомість приватизацію існуючих українських закладів охорони здоров’я в україні тільки обговорюють. У діючій нормативно – правовій базі закладено можливості для цього. Згідно з пос тановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 року № 1845 «Про затвердження типового положення про Управління охорони здоров’я обласної, Севастопольської міської державної адміністрації та головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації (із змінами, внесеннями згідно з пос тановою Кабінету Міністрів України № 1446 (1446–2002-н) від 26.09.2002 року», «Управління охорони здоров’я відповідно до покладених на нього завдань: … подає пропозиції та погоджує проекти планів приватизації закладів охорони здоров’я» (п.10). які в загальноєвропейському дискурсі, єдиної і чітко сформульованої думки щодо приватизації закладів охорони здоров’я українські політики не мають. Щоправда, останнім часом за президенства В.Януковича в цьому питанні намітилися якісні зміни. Ухвалено «Програму економічних реформ на 2010 – 2014 роки», яка передбачає «підвищення доступності медичних послуг за рахунок: «… підтримки розвитку приватного сектора медичних послуг, забезпечення доступу до державного фінансування на конкурсній основі». Ці тези «програми» знайшли відображення у щорічному Посланні Президента України до верховної ради у 2011 році.

У рамках Стратегії партнерства між Україною та Світовим банком на 2012–2015 роки банк ухвалив рішення про фінансування пілотного проекту з реформування системи охорони здоров’я у трьох областях України. Основною нормативно – правовою підставою для цього стали Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» № 3612-VI, від 07.07.2011 р. і вже згадана вище Програма. Цим Законом і реформою також передбачається розширення приватизації закладів охорони здоров’я і формування мережі паліативної та хоспісної допомоги невиліковно хворим громадянам. Таким чином, у 2010–2012 рр. в Україні за допомогою міжнародних організацій здійснено кроки до запровадження приватизації охорони здоров’я, що матиме також вплив і на розвиток допомоги невиліковно хворим громадянам.

Висновки. Це дослідження дає можливість зробити такі висновки:

– приватизація закладів охорони здоров’я займає чільне місце у політиці глобальних (міжнародних) організацій — Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Міжнародної фінансової корпорації;

– політика Європейського Союзу узгоджується з ідеологією та політикою згаданих організацій. Виразом цього є поступова приватизація закладів охорони здоров’я, яка підтримується, зокрема, кредитами згаданих організацій. Особливо це явно у «нових» країнах ЄС (Польща, Угорщина, Словаччина та інші).

– кількість приватних закладів охорони здоров’я, які надають послуги тяжко (невиліковно) хворим, порівняно менша, ніж тих закладів, які надають інші види медичної допомоги, що може пояснюватися меншою рентабельністю та окупністю.

– міжнародні організації, такі як Світовий банк та інші, у різних країнах відіграють різноманітну роль у процесі розвитку сфери охорони здоров’я. Так, для менш економічно розвинених постсоціалістичних країн вони можуть відіграти роль першого інвестора і сприяти приватизації закладів охорони здоров’я, особливо тих з них, які не є ефективними. У країнах розвиненої економіки ці організації присутні також. І «червоною ниткою» при цьому обов’язково є ідея лібералізму, звільнення, тобто вільного розвитку всіх акторів, при котрому, можливо, конкурентні переваги матиме лише більш сильна й ефективна сторона;

– в Україні у 2010 – 2012 рр. намітилися певні якісні зміни щодо більш широкого впровадження приватної медицини, які організаційно – фінансово підтримуються Світовим банком.



Номер сторінки у виданні: 112

Повернутися до списку новин