Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Медіаконвергенція як чинник трансформацій змі та їхньої аудиторії





Володимир Гвоздєв, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля

УДК 007 : 304 : 070

 

У статті аналізуються взаємопов’язані між собою процеси диджиталізації та конвергенції, що охопили сучасний медіаринок і кардинально трансформують систему ЗМІ та їх аудиторію, розглянуто перебіг цих процесів у центральних и регіональних мас медіа.

Ключові слова: 

 

В статье анализируются процессы дигитализации и конвергенции, которые охватили современный медиарынок и кардинально трансформируют систему СМИ, их аудиторию, рассмат ривается развитие этих процессов в центральных и региональных масс-медиа.

Ключевые слова: 

 

This article analyzes interrelated the processes of digitalisation and convergence, which covered the modern media market and radically transform the media system, a mass audience. The author examines the development of these processes in the central and regional media.

Key words: 

 

Постановка проблеми. В основі модифікаціїй трансформації сучасної системи ЗМІ лежать процеси глобалізації, диджиталізації й конвергенції. Вони великою мірою визначають життя сучасної особистості та інформаційно комунікаційного суспільства ХХІ століття. В умовах тотальної комп’ютеризації, спрощення доступу до інформації завдяки портативним цифровим пристроям невпинно зростає передусім кількість Інтернет-користувачів. Тобто відбувається інтернетизація не лише медійного, а й повсякденного середовища. Істотно змінилися й вимоги аудиторії до ЗМІ щодо забезпечення можливості перманентного отримання інформації за допомогою різноманітних носіїв. Тобто читачам, слухачам, глядачам потрібен контент на різних носіях, вільний доступ до нього, причому в будь-який момент. Нині процеси диджиталізації й конвергенції дедалі більш охоплюють і регіональну журналістику. Вони є неминучими реаліями сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій із розглядуваної проблеми. Виклики цифрової журналістики, феномен конвергентних медіа розглядають у своїх працях І.Артамонова, О.Вартанова, Л.Городенко, О.Градюшко, Г.Дженкінс, Д.Дуцик, О.Калмиков, М.Кастельс, Г.Качкаєва, Д.Кінсейд, І.Кірія, Н.Кириллова, Д.Краус, С.Куїнн, М.Луканіна, М.Макеєнко, С.Машкова, В.Різун, В.Солодов, С.Уразова, В.Філак, М.Фоменко, В.Цвік та інші вчені. Сутність медіаконвергенції потребує якнайглибшого вивчення, тому що існує чимало розбіжностей в розумінні цього поняття. Вкрай необхідними є також всебічний аналіз і якомога точніше прог нозування наслідків цього складного процесу — як для журналістів, медіаринку загалом, так і для аудиторії ЗМІ. На особливу увагу науковців заслуговує перебіг процесу конвергенції в регіональній журналістиці, який інколи набуває драматичного характеру для редакційних колективів і їх керівників.

Мета статті — охарактеризувати пов’язані між собою процеси диджиталізації та конвергенції, що охопили сучасний медіаринок і лежать в основі модифікації та трансформації системи ЗМІ, проаналізувати конкретні вияви конвергенції у центральних, регіональних і місцевих мас-медіа, а також вплив цих процесів на масову аудиторію.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасний світ стає цифровим. Він вступив у цифрову добу. Цифрові технології пронизують усі сфери людської діяльності та життя суспільства, формують новий, «цифровий» спосіб життя. Ми стаємо свідками цифрової (диджитальної) революції. Спричинена нею конвергенція ЗМІ традиційно розуміється як стирання меж між мас медіа. У царині інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) фактично зникають межі між телекомунікаціями, теле- і радіомовленням та іншими медіа. Завершальним етапом глобальної цифрової революції стане поява єдиної цифрової мережі, де зіллються воєдино Інтернет, мобільний зв’язок, цифрове телерадіомовлення й інші мережі обміну цифровою інформацією. Цей інтеграційний процес відбувається в сфері комунікацій, а цифрова революція — в самому житті людей. Сьогодні електронні комунікації радикально змінюють життя окремого індивіда та країн, ділового світу й співтовариств. На тлі таких вражаючих змін, приміром, термін «мережі телерадіомовлення» можна вважати застарілим. Натомість доречніше вести мову про конвергентні цифрові мережі, в яких є і телевізія, і радіо, і Інтернет, і голосовий зв’язок, й інші сучасні комунікаційні послуги з усіма можливостями інтерактивного цифрового зв’язку [12].

«Розвиток ІКТ призвів до еволюції традиційних медіасистем. Загалом, аналізуючи технологічний прогрес у медійній галузі, можемо побачити логічні закономірності, які вибудовуються в такий ланцюжок: технологічні зміни ЗМІ → структурні зміни в медіасекторі → нові медіа – продукти → нові медіа послуги» [3, с. 284]. Отже, в умовах світової глобалізації та технологічного прогресу, який завжди був визначальним чинником розвитку журналістики, в соціумі та всередині сучасної системи ЗМІ відбуваються докорінні зміни. «Процес глобалізації — це континуально-безперервна трансформація інформаційного міжсередовищного простору, де переміщується інформація, стимулюючи розвиток нових форм і технологій систем управління. Відповідно до цього визначення, глобалізація передбачає функціонування міжсередовищного інформаційного простору — своєрідної інфраструктури міжрегіональних інформаційних обмінів» [13, c. 13–14].

Глобалізація означає загальносвітову тенденцію до взаємозалежності й відкритості. Якщо раніше масштаб діяльності ЗМІ визначався географічними розмірами країни, то сьогодні національні інформаційні кордони вже не мають такого значення. Інтернет, який називають «всесвітнім палацом інформації», є транснаціональним, трансконтинентальним явищем. В умовах «глобального села» він відкриває споживачам ЗМІ, незалежно від їхнього місцезнаходження, широкий доступ до безлічі найрізноманітніших ресурсів,а медіа, в свою чергу, можуть значно розширяти свою аудиторію завдяки оцифруванню пропонованого контенту.

«Диджиталізація інформації — це запис, обробка та передача інформації за допомогою бінарнокодованих знаків, що використовуються у комп’ютерній техніці» [11]. Іншими словами, диджиталізація (від англ. digitalization), або цифровізація, означає переведення змісту медій у всіх його формах — текстової, графічної, звукової — у цифровий формат, зрозумілий сучасним комп’ютерам. Диджиталізація дозволяє легко «транспортувати» зміст того чи іншого ЗМІ по будь-якому каналу електронної комунікації. В результаті Інтернет перетворюється на особливе інформаційно-комунікаційне середовище, в якому медіапродукти, завдяки своєму цифровому формату, здатні долати будь які кордони та обмежувачі, що існували для традиційних ЗМІ. Оцифровування, усуваючи відмінності між окремими мас-медіа та урівнюючи їх зміст, прокладає шлях до їхньої конвергенції.

Конвергенція (від лат. convergere — зближатися, сходитися) стала можливою у медійній царині саме завдяки диджиталізації. Термін «конвергенція» давно поширений у біології, етнографії, мовознавстві для позначення процесів сходження, уподібнення. В суспільно політичних науках він став вживатися у 50-х рр. ХХ ст. Суть цього терміна найточніше передає слово «злиття». В масовокомунікаційній галузі, по перше, — це злиття технологій, яке дає змогу різним технічним носіям — кабельним чи теле- фонним мережам, бездротовому супутниковому зв’язку — доставляти інформацію споживачеві; по друге, злиття раніше роз’єднаних і віддалених один від одного ЗМІ (назвемо хоча б такі форми поєднання, як радіо й ТБ в Інтернеті, стрічка новин на мобільному телефоні тощо), завдяки чому аудиторія має можливість одержувати однакові інформпродукти у різний спосіб, різними каналами — все це радикально змінює попередні уявлення про ЗМІ; по-третє, — злиття ринків: у підсумку створюється новий інтегрований ринок, на якому конкуруючі раніше компанії об’єднуються з метою зниження ризиків на новому ринку (приклад тому — злиття в Україні «Білайну» й «Київстару»), сильніші компанії в галузі комунікацій поглинаютьменш конкурентоспроможних. Отже, процес конвергенції може докорінно змінити найближчим часом не тільки систему ЗМІ, а й пов’язані з ними індустрії. Проте найважливішим наслідком медіаконвергенції є зміна самого інформаційного продукту: текст, графіка, звук, відео інтегруються в єдиний інформаційний продукт, який позначають терміном «мультимедіа». Водночас суть конвергенції бачиться не тільки в тому, щоб створювати контент для всіх видів ЗМІ, а й у тому, щоб «керувати цим потоком із єдиного центру» [7], що має принципове значення.

Зближення ЗМІ, створення спільних для різних каналів інформації змістових продуктів приводить також до виникнення й розвитку нових інтегрованих жанрів. Продуктом телевізійної доби став інфотейнмент (англ. infotainment information (інформація) + entertainment (розваги) — інформаційні програми, в яких новини подаються в максимально розважальній, полегшеній формі (схожі явища на ринку друкованих ЗМІ позначають терміном «таблоїдизація»). Крім того, епоха Інтернету створила едютейнмент (англ. edutainment education (освіта) + entertainment (розвага) — цифровий контент, який поєднує освітні й розважальні елементи, наприклад, комп’ютерні навчальні ігри, інтерактивні ігрові енциклопедії, телевізійні лекції (наприклад, на російському каналі «Дождь»), інтелектуальні телешоу на кшталт «Що? Де? Коли?», «Найрозумніший», «Своя гра», «Поліглот» та ін. Індивідуалізовані канали масової інформації породили також інфорторіал (англ. infortorial — іnformation (інформація) + editorial (редакційна стаття). Це матеріал, в якому інформаційний зміст доповнюється яскраво вираженою точкою зору автора.

Відповідно, зростають вимоги й до журналіста: зараз він повинен мати мультимедійні на вички, вміти створювати матеріали для будь-якого типу ЗМІ [2; 3, с. 285–289, 327–329, 332; 8; 9, c. 7]. Заступник головного редактора ЗАТ «Сьогодні Мультимедіа» М. Ганицький вважає: «Конвергенція починається саме з журналіста, який

прагне більше заробити, і з компанії, в якої немає грошей, і яка змушена економити» [4]. Норвезькі вчені А. Фагерйорд і Т. Сторсул виокремили якнайменше шість інтерпретацій медіаконвергенції, кожна з яких розглядає певний її аспект: 1) конвергенція мереж, яка передбачає перетворення аналогового сигналу в цифровий; 2) конвергенція терміналів, що означає поєднання різних пристроїв в єдиний мультифункціональний пристрій, призначений для приймання й споживання інформації; 3) конвергенція послуг, яка передбачає появу на базі цифрових мереж і терміналів спільних послуг, що є різними за своєю суттю, але надаються в один і той же «електронний» спосіб; 4) конвергенція ринків, яка безпосередньо випливає з кон вергенції мереж, терміналів і послуг; 5) конвергенція жанрів і форм, котра передбачає, що в результаті зчленування різних медіаплатформ (друкованих, телевізійних, радійних ЗМІ на базі інтернет-порталів), жанри, які раніше були властиві якійсь одній медіаплатформі, проникають в інші та асимілюються з ними; 6) конвергенція регулювання, що прямо випливає з конвергенції ринків, бо внаслідок виникнення спільних ринків, влада запроваджує загальні регулюючі процедури, які є загальними для цих ринків [5, с. 16-17].

«У дослідженні «Newsroom convergence. A transnational comparison» австрійського наукового інституту Medienhaus Wien наведено три моделі конвергенції: повна інтеграція, перехідні медіа, окремі платформи. За умов повної конвергенції архітектура та інфраструктура виробництва новин є скомбінованою в одному ньюзрумі, а потоки інформації та її розповсюдження контролюються єдиним центром. Основним є створення контенту, інформації різними відділами, а вже потім редактор розподіляє її на

різні канали комунікації… Іншою моделлю конвергенції є «перехідні медіа». В цьому випадку редакції з різних платформ працюють окремо, і тільки зрідка редактори координують матеріали в різні канали комунікації. Журналіст у цьому випадку все ще залишається експертом роботи в одному із типів медіа, а універсальні журналісти є швидше винятком із правила. Конвергенція не є стратегічною необхідністю, а лише інструментом. На практиці це виглядає так, ніби кожна окрема редакція живе своїм життям в одному «ньюзрумі». Останнім варіантом конвергенції автори дослідження назвали «відокремлені платформи». За таких умов між редакціями немає систематичної координації ні в зборі новин, ні в їх підготовці та поширенні. Редакційні відділи залишаються повністю розмежованими, співпраця між різними платформами відбувається швидше з власної ініціативи журналістів, є винятком із правила» [10].

Традиційні ЗМІ перетворюються сьогодні в мультимедійні редакції, конвергентні «ньюзруми», медіахолдінги, медіакорпорації, медіа концерни. Переглядаються комунікативні стратегії ЗМІ, розширюється їхнє функціональне поле. Шеф-редактор ТРК «Люкс» П. Дворянин зазначає: «З позиції звичайного журналіста конвергентний ньюзрум — це чудовий вишкіл, бо у такому середовищі журналіст вчиться бути мобільним» [7]. Друковані ЗМІ, перейшовши на платформу новітніх технологій, працюють одночасно в паперовому, онлайновому, мобільному, теле-, радіоформатах. Наприклад, у Росії функціонують міжнародний щомісячник «Совершенно секретно» і цілодобовий канал документальних розслідувань з аналогічною назвою, газета «Комсомольськая правда» та її нові електронні спецпроекти, представлені на сайті «КП»: «Радіо «Комсомольская правда» й телеканал «Комсомольская правда», що позиціонує себе як перше інтерактивне телебачення. Під егідою «Видавничого дому «Коммерсантъ» виходять однойменна газета, кілька журналів, а також функціонує радіо «Коммерсантъ FM», сайт «Комерсантъ-online». А ось мовлення запущеного в жовтні 2011 року телеканалу «Коммерсантъ TV» призупинено влітку 2012 р. за рішенням керівництва медіахолдингу «Ви давничий дім «Комерсантъ». Канал було визнано економічно неефективним: він не зміг вийти на рівень самоокупності, тому вирішено розробити нову модель його розвитку. «Коммерсантъ TV» — це вже другий проект названого медіахолдингу, який зазнав оптимізації у 2012 р. 19 червня того ж року було оголошено про закриття російськомовної версії журналу «Citizen K» Це також пов’язано з комерційними причинами.

Як бачимо, різні види конвергентних ЗМІ, що входять до складу певного медіахолдінгу (медіагрупи), найчастіше використовують вже добре відомий, «розкручений» бренд. Провідні видання пропонують також для перегляду WAP- і SMS версію, спеціальну версію для портативних ПК, свої сторінки в соціальних мережах, надають таку послугу, як онлайнова передплата тощо. Власне телемовлення в Інтернеті ведуть інформагенції «РИА «Новости», «РБК» та ін. Таким чином, Інтернет, що являє собою величезне інформаційно-комунікаційне поле, зумів поєднати всі типи ЗМІ: в глобальній мережі репрезентовані і мають власні сайти інформагенції, газети, журнали, телекомпанії, радіо станції, власне онлайнові видання, їхні спеціальні проекти. Приміром, інформаційний пор тал «Ірта-Fax» у межах єдиної медіагрупи, яку пов’язують з іменем народного депутата України Володимира Ландика, поєднав сайти громадсько політичного тижневика «Вечірній Луганськ», народного телебачення Луганщини — телеканалу «Ірта» і радіостанції «Europa Plus Україна». «Ірта-Fax» є одним із найбільш відвідуваних луганських порталів.

Отже, інтеграційні процеси в медійному середовищі нині спостерігаються не тільки в центральних ЗМІ. Досвід конвергентного ньюзруму використовується й у регіональних і локальних медіа. Наприклад, у Львові у форматі такого ньюзруму працює колектив холдингу ЗАО «Телерадіокомпанія «Люкс», до якого входять інтернет-видання «Zaxid.net», радіо «Люкс», телередакція «Нашого Репортера», новинний канал «24», а також низка спеціалізованих медіапроектів. Творчий працівник холдингу може позиціонувати себе, принаймні, в трьох іпостасях — як телевізійник, радійник і газетяр. «Попри те, що формально редакції розмежовані, — зауважує шеф-редактор ТРК «Люкс» П. Дворянин, — журналісти не відмовляються від формату конвергентного ньюзруму. Матеріали журналістів-телевізійників є джерелом, з якого постійно черпають інформацію репортери з радіо. Такі ексклюзивні сюжети, адаптовані до радіоформату, підвищують рейтинг... Конвергенція — це насамперед логістика, організація праці журналістського колективу, а не широкопрофільна спеціалізація. Звичайно, кваліфікований журналіст має бути заглибленим у певну тематику. Конвергенція — чудова можливість налагодити механізм роботи колективу, а те, чи не розгубить себе журналіст, чи зуміє втриматися на плаву, — залежить від нього особисто і від його бажання постійно вчитися і удосконалюватися» [7].

Тенденції до поєднання місцевих елект ронних і друкованих ЗМІ спостерігаються й на сході України. «Народний депутат Ігор Шкіря, власник «Першого ділового телеканалу», запропонував створити в Дебальцевому (Донецька область) міський телеканал та інтернет портал… На думку Ігоря Шкірі, у Дебальцевому рівень місцевого медіапростору недостатній — у місті виходить лише одна суспільно політична газета «Трибуна» і працює один любительський інтернет-портал. Водночас немає ані власного телебачення, ані офіційних веб-сайтів органів влади, ані інтернет-видань.

За попередньою домовленістю, нові медіа – проекти будуть створені на базі редакції газети «Трибуна», засновником якої є міськрада… Кінцева мета проекту — створення загальноміського медіахолдингу, який буде першим таким проектом у регіоні. «Усі ЗМІ створюють на одній базі (у випадку з Дебальцевим — на базі газети «Трибуна»). При цьому відбувається єдине управління холдингом (не потрібно мати по 4 ди ректора і по 5 його заступників), працює єдиний творчий колектив (наприклад, журналісти, які формують щоденну стрічку новин для інтернет-порталу, узагальнюють напрацьовану інформацію для газети, аналогічно відбувається взаємозаміна на рівні телебачення), не потрібно тримати для кожного виду ЗМІ окремих коректорів і літредакторів, також достатньо одного менеджера з реклами… Це будуть загальноміські проекти. Й інвесторами виступлять усі охочі — і влада в особі міськради, і підприємці міста, і сторонні інвестори», додав він» [6].

Ще одним прикладом інтеграції місцевих ЗМІ на Донбасі є створена в м. Алчевськ Луганської області медіагрупа «ТОВ «Неделя'BB. До цієї медіагрупи, засновником якої виступив бізнесмен, депутат Луганської обласної ради

Костянтин Петров, входять тижневик «Неделя», газета «Справжнє Прес-вікно», глянцевий молодіжний журнал «Party Zone magazine». Однак останнє видання наразі не виходить. Після респектабельної презентації названого журналу наприкінці 2009 р. лише три його номери побачили світ, випуск видання призупинено з фінансово-економічних міркувань. Це може свідчити також про неефективне використання потенціалу маркетингових можливостей, наявність певних технічних і кадрових проблем. Отже, факт створення подібних медіаструктур, їх потужний «піар» з метою якнайшвидшого просування на медіаринку зовсім не є запорукою їх успішної діяльності.

27 жовтня 2011 р. у м. Бердичів за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні відбулася презентація на тему: «Застосування конвергентних ресурсів у ЗМІ». Його учасники дізналися про інформаційний розвиток Бердичева в мережі Інтернет, про те, хто такий мобільний журналіст, як застосовуються нові медіатехнології в традиційних ЗМІ, як правильно надавати інфор- мацію суспільству, як функціонують сучасні ньюзруми провідних телеканалів світу, як кожен може використовувати інфор маційний майданчик. Презентацію провів журналіст місцевого видання «РІО-Бердичів» О.Побережний. Наголо шу валося також «на необхідності активного впровадження відеоконтенту на місцевих новинних сайтах, що, у свою чергу, вплине на швидшу інтеграцію телевізійної аудиторії в Інтернет» [1].

Висновки і перспективи подальших розвідок у цьому науковому напрямі. Технологічний прогрес, глобалізаційні процеси у світі спричинили такі тенденції розвитку інформаційно комунікаційного середовища, як диджиталізація, конвергенція, еволюція традиційної журналістики, її тотальна інтернетизація. Стрімка міграція в Інтернет великої частки медіааудиторії відбувається разом із переходом преси, ТБ, радіо в онлайн. Змінюються характер журналістської праці, саме розуміння цієї професії, значно розширюються її межі від власне журналістської творчості до медіадіяльності в широкому сенсі. Відповідно, зростають вимоги до журналістів: дедалі частіше їм доводиться бути «багатоверстатниками», тобто фахівцями широкого профілю. Новий (універсальний) журналіст має мислити мультимедійними категоріями та відповідно до цього будувати свою професійну діяльність.

Глобалізація, диджиталізація й конвергенція кардинально трансформують структуру інформаційних потоків, інтегрують масовокомунікаційні системи, уніфікують інформацію. Найважливішим наслідком цього є зміна самого інформаційного продукту, який завдяки технології оцифровування стає єдиним, інтегрованим. Він позначається терміном «мультимедіа». Вищезазначені явища стимулюють інтеграційні процеси не тільки в центральних, а й у регіональнихі місцевих ЗМІ. Зближення медіа призводить також до виникнення й розвитку нових інтегрованих жанрів.

Подальші наукові розвідки в означеному напрямі матимуть вельми важливе значення для ефективного медіапланування, визначення особливостей і перспектив діяльності конвергентних ЗМІ як неминучого загальносвітового явища, творчої спеціалізації їх працівників в умовах інформаційного суспільства.



Номер сторінки у виданні: 164

Повернутися до списку новин