Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Науково – методичне обґрунтування методики формування здорового способу життя студентів класичного університету

Тематика: ПЕДАГОГІКА




Ніна Кучук, аспірантка Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

УДК 519.216.3

 

У статті проаналізовано та уточнено поняття «формування», «формування здорового способу жит тя студентів». Відображено підходи, компоненти, педагогічні умови та науково – методично обґрунтовано методику формування здорового способу життя студентів класичного університету. Розглянуто теоретико-методологічні підходи до формування здорового способу життя студентів.

Ключові слова: формування здорового способу студентів, підходи, компоненти, педагогічні умови, мотивація..

 

В статье проанализированы и уточнены понятия «формирование», «формирование здорового образа жизни студентов». Отражены подходы, компоненты, педагогические условия и научно-методически обоснована методика формирования здорового образа жизни студентов классического университета. Рассмотрены теоретико-методологические подходы к формированию здорового образа жизни студентов.

Ключевые слова: формирование здорового образа студентов, подходы, компоненты, педагогические условия, мотивация..

 

The article analyzes and a concept of «formation», «promoting healthy lifestyles of students.» Displaying approaches, components, educational facilities and scientific and methodologically grounded methodology of healthy lifestyle classic university students. The theoretical and methodological approaches to promoting healthy lifestyles of students.

Key words: formation of healthy students, approaches, components, pedagogical conditions, motivation..

 

Оскільки дослідження передбачає методику формування здорового способу життя студентів, існує необхідність уточнення поняття «формування здорового способу життя». Незважаючи на те, що це поняття є одним із ключових у психолого-педагогічній та валеологічній літературі, дотепер залишається невизначеним його чітка дефініція. У результаті аналізу інформаційних джерел з’ясовано, що поняття «формування» є синонімічним до понять «виховання» і «соціалізаціям», тобто створення та реалізація зовнішніх умов впливу на особистість. «Формування — це діяльність, що пов’язана з організацією засвоєння певного елемента соціального досвіду». І. Харламовим відзначено, що формування є результатом розвитку особистості і означає її становлення, перетворення сукупності властивостей [7]. І. Подласий поняття «формування» трактує так: «процес становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без виключення факторів…» [6]. Процес формування потребує спеціально організованої діяльності викладачів та студентів. Вважається, що формування здорового способу життянеобхідно розглядати як період становлення студента в процесі навчання у вищому навчальному закладі, який забезпечує можливість оволодіння вміннями та навичками, розкриває тенденцію до подальших досягнень у покращенні власного здоров’я.

Різні аспекти формування здорового способу життя молоді розглянуті в дослідницьких працях філософів (Г.Царегородцев, В.Петленко, В.Кулініченко, А.Горбунова та інші), педагогів (Т.Бойченко, Ю.Бойчук, М.Гриньова, М.Гончаренко, О.Жабокрицька, О.Іонова, С.Омельченко, В.Оржеховська, С.Страшко, В.Шахненко та інші); психологів (О.Васильєва, В.Максименко, Г.Нікіфоров та інші), спеціалістів у галузі фізичного виховання (Б.Велич ковський, М.Віленський, В.Горащук, В.Дубогай, Т.Крущевич, Л.Сущенко та інші).

Мета статті — визначити та науково обґрунтувати методику формування здорового способу життя студентів класичного університету. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. Дослідити сутність формування здорового способу життя студентів в педагогічній теорії та практиці.

2. Теоретично обґрунтувати методику формування здорового способу життя студентів класичного університету засобами інформаційних технологій.

Формування здорового способу життя студентів із використанням інформаційних технологій, що відповідає вимогам сьогодення, наділений професійними якостями, знаннями та вміннями, необхідними для життєздатності та спроможності самореалізуватися у професії, неможливе без побудови на науковій основі відповідної методики, адекватної завданням професійної підготовки студентів класичного університету.

При формуванні здорового способу життя студентів у процесі навчання в класичному університеті теоретико-методологічним підґрунтям слугують такі концептуальні підходи: системний, особистісно орієнтований, діяльнісний та компетентнісний.

Обґрунтування теоретико методологічних підходів до формування здорового способу життя студентів класичного університету, аналіз та систематизація вимог до власного здоров’я, нових інформаційних технологій та попереднього досвіду підготовки студентів дозволили рзробити методику формування здорового способу життя студентів класичного університету, яка містить чотири взаємопов’язані структурні компоненти (рис. 1).

Цільовий компонент передбачає розробку навчально-пізнавальних цілей та завдань формування здорового способу життя студентів класичного університету з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних факторів. Отже, до цільового компоненту входять вимоги соціального запиту і цільові установки класичного університету, мета, завдання, теоретико-методологічне підґрунтя, принципи формування функціональних компетентностей.

Змістовий компонент методики полягає в узгодженні обраного змісту навчання з процесом його реалізації. Спрямований на забезпечення можливості самовизначення студента, розуміння структури та змісту навчання в університеті, систематизацію та оволодіння знаннями на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях у процесі формування здорового способу життя.

Управлінсько – технологічний компонент передбачає формування здорового способу жит тя через активну взаємодію студентів та викладачів, ефективність якої залежить від сформованості цілей та завдань навчання, створення позитивної мотивації до власного здоров’я, відбору доцільних засобів, педагогічних умов організації навчального процесу, спрямованих на позитивний результат.

Оцінювально-результативний компонент розробленої методики спрямований на встановлення відповідності між результатом сформованості здорового способу життя студентів та метою — методикою формування здорового способу життя студентів класичного університету. Він містить критерії та рівні сформованості здорового способу життя, виконує аналітичну, контролюючу, оцінювальну функції, забезпечуючи зворотний зв’язок студента та викладача і отримання інформації про рівень сформованості здорового способу життя.

Головними характеристиками методики є інтегративність та відкритість. Реалізація розробленої методики потребує врахування сукупності принципів, які поєднують теоретичні уявлення про здоров’я з практикою формування здорового способу життя. За В.Загвязинським, принципом є інструментальний вираз педагогічної концепції у категоріях діяльності; знання про цілі, сутність, зміст, структуру навчання, що виражені у формі, яка дозволяє використати їх в якості регулятивних норм практики.

На основі результатів теоретичного аналізу та узагальнення емпіричного матеріалу, спираючись на дослідження В.Загвязинського, В.Носкова, О.Новікова, М.Скаткіна, З.Слепканя, М.Соловей та ін., виокремлено основні принципи формування здорового способу життя студентів класичногоуніверситету та уточнено їх зміст, а саме: принцип гуманізму, принцип науковості, принцип системності та послідовності, принцип наступності, принцип адаптованості та варіативності, принцип провідної ролі спільної діяльності, принцип переходу навчання у самоосвіту.

Формування здорового способу життя стає можливим, якщо студент на всіх етапах становлення в навчальному процесі і подальшій професійній діяльності виступає як суб’єкт свідомого вибору, який самооорганізується.

Мета формування здорового способу життя повинна стати особистісно ціннісною, внутрішньою потребою. Адже для того, щоб по справжньому стати здоровою особистістю, необхідно, щоб завдання, які стають перед людиною в цьому процесі, стали зрозумілими та внутрішньо прийнятими. Якщо людина не усвідомлює потреби в роботі над собою — може взагалі не виконувати її; якщо і виконуватиме, тому що так треба — то за зразком, певним наданим алгоритмом; якщо потреба є — людина в діяльності набуває нових знань і вмінь, прагне до нових досягнень, працюючи на пошуковому чи творчому рівні пізнавальної активності.

 

Завданням формування здорового способу жит тя студентів є створення умов для оволодіння ними на трьох рівнях:

– формування позитивної мотивації;

– формування інтегрованих знань;

– включення в навчальну та в майбутньому — у професійну діяльність.

Виділення змісту формування здорового способу життя студентів дозволяє визначити основні орієнтири організації навчання:

– пізнавальна діяльність спирається на наявний у студентів життєвий досвід і від повідає мотивації;

– навчальна діяльність супроводжується особистісно орієнтованим діалогічним спілкуванням і співробітництвом;

– навчальний процес передбачає повне оволодіння професійною діяльністю студентами;

– діяльність планується, виконується, коректується й оцінюється самим студентом,

групою та викладачем;

– діяльність сприяє максимально широкому сприйняттю реальної дійсності та ви -

робничого процесу;

– результати діяльності інтегруються у практичний емоційно-ціннісний досвід студентів і співвідносяться з можливостями їхнього професійного використання та

саморозвитку, самовдосконалення [3].

Для успішного формування мотивації на здоровий спосіб життя студентів виокремлено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що сприятимуть навчальному процесу і тим самим забезпечать підвищення його якості.

Під педагогічними умовами частіше за все розуміють такі, що свідомо створюються у навчальному процесі та можуть забезпечити протікання цього процесу з найбільшою ефективністю. Причому педагогічні умови, згідно з визначенням В.Андрєєва, М.Дуранова, А.Найна є не лише комплексом зовнішніх впливів у педагогічному процесі (зміст, методи, організаційні форми навчання), а й внутрішніх (рівень мотивації, інтереси та потреби того, хто навчається, рефлексивна позиція, способи діяльності тощо) [4].

Досить обґрунтованим є підхід В.Андрєєва, який визначає педагогічні умови як результат «цілеспрямованого відбору, конструювання та використання елементів змісту, методів (прийомів), а також організаційних форм навчання для досягнення дидактичних цілей» [1].

Педагогічними умовами за Н.Боритко є зовнішні обставини, фактори, що здійснюють суттєвий вплив на перебіг педагогічного процесу, тією чи іншою мірою свідомо сконструйованого педагогом, який інтенціонально передбачає, але не гарантує певний результат процесу [2].

У дослідженні під педагогічними умовами розуміють сукупність взаємопов’язаних обставин, спрямованих на формування здорового способу життя. Визначенню педагогічних умов, що забезпечують ефективне формування здорового способу життя студентів, допомагає конкретизація закономірностей становлення студента як компетентної особистості.

Теоретичний аналіз широкого кола психолого педагогічних досліджень, зокрема, В.Байденко, М.Гриньової, Л.Давидова, О.Заблоцької, К.Кречетнікова, В.Лозової, Л.Малаканової, П.Новікова, С.Подмазіна, Т.Разіної, В.Семиченко, Т.Тичінкіної та інших дозволив виокремити такі закономірності: оптимальність розвитку, становлення особистості можлива за умови визнання її суб’єктом навчальної діяльності та врахування її індивідуальних особливостей; залежність якості навчання від інтенсивності навчально-пізнавальної діяльності при суб’єктсуб’єктній взаємодії викладача та студента; взаємообумовленість активності особистості і її розвитку; залежність активного саморозвитку особистості від рівня сформованості структурних компонентів освітнього середовища; набуття оптимальності теоретичних, практичних та експериментальнихкомпонентів змісту освіти з розвитком рівня оволодіння певними знаннями про здоров’я тощо [3].

Першою умовою формування здорового способу життя виділено позитивну мотивацію навчальної та професійної діяльності.

При формуванні здорового способу життя студентів мотивація важлива як внутрішнє спонукання до активності, підстава дій, діяльності, вчинків. Виходячи із сучасних психологічних уявлень з приводу категорії «мотивація» (В.Вилюнас, В.Ковальов, Е.Кузьмін, Б.Ломів, К.Платонов і ін.), під мотивацією розуміється процес, внаслідок якого певна діяльність набуває для людини особистісного сенсу, викликає інтерес до неї та перетворює зовнішньо задану мету діяльності у внутрішню потребу. Мотиваційна сфера особистості є сукупністю стійких мотивів, що мають певну ієрархію й виражають спрямованість особистості. Мотив — це те, що зумовлює прагнення людини до певної, а не до будь якої іншої мети. Значення позитивної мотивації для ефективної, успішної навчальної діяльності було доведене дослідженнями Н.Бадмаєвої, Є.Ільїної, А.Кленіної, Н.Костюк, Т.Матіса, О.Орлова, А.Реана та ін. Аналіз робіт, присвячених вивченню факторів, що впливають на мотивацію, дозволив виявити, що вони пов’язані зі змістом діяльності, її процесом, оцінкою та самооцінкою діяльності, можливістю проявити активність, самостійність та наявністю спільної діяльності викладача та студента у навчальному процесі. На основі врахування значущості всіх факторів, виділено основні їх структурні компоненти, взаємозв’язок яких можна використовувати в якості гнучкого ін струмента побудови мотивації студента в конкретних умовах діяльності (рис. 2).

 

Позитивна мотивація накопичує позитивні емоції, і, коли їхня інтенсивність стає значною (індивідуальний поріг для кожної людини), людина переходить до дій. Основними закономірностями розвитку позитивної мотивації до навчання є: єдність діяльності та мотивації; діяльність та поведінка студента залежить від стимулювання, спрямовування та регулювання мотивацією; розвиток мотивації студента та реалізація мотиваційного аспекту навчального процесу здійснюються ефективно при взаємодії викладача та студентів, що організована у відповідно до мотиваційної основи навчальної та позанавчальної діяльності.

Джерелом розвитку особистості стає не лише здійснення діяльності, а й результат, який сприймається як індивідуальне досягнення, успіх. Ситуація успіху може стати свого роду пусковим механізмом подальшого розвитку особистості. Найбільш повно ця проблема висвітлена А. Бєлкіним. Він визначає ситуацію успіху як таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за якого створюється можливість досягти значних результатів у діяльності. Це результат продуманої, підготовленої стратегії, тактики. Використання викладачами ситуації успіху сприяє підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної діяльності, формує творче ставлення до неї, а також допомагає усвідомити себе повноцінним здоровим учасником суспільства. Успіх при виконанні завдання може стати ефективним засобом підвищення результату, закріплення почуття впевненості у своїх силах. Ситуація успіху дозволяє змінити позицію студента, перетворивши його на суб’єкт навчальної діяльності. Отже, другою умовою формування здорового способу життя виділено суб’єкт суб’єктну рефлексивну взаємодію викладача та студентів.

Висновки. Вивчення і аналіз філософської, соціологічної, медичної, психолого педагогічної та валеологічної літератури з проблеми дослідження дали змогу уточнити зміст і сутність понять, що характеризують здоровий спосіб життя. У результаті проведеного дослідження було визначено та доведено ефективність процесу виховання в студентів здорового способу життя. На цей процес впливають педагогічні умови, компоненти та підходи. Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження передбачають упровадження методики формування здорового способу життя студентів класичного університету із застосуванням інформаційних технологій.



Номер сторінки у виданні: 215
Автор:

Повернутися до списку новин