Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Політична освіта як чинник ефективного функціонування механізму участі громадян у прийнятті політичних рішень





Ірина Харечко, аспірантка Національного університету «Львівська політехніка»

УДК 32:37.014

 

У статті розкрито значення політичної освіти для становлення громадянського суспільства. Доведено, що між якістю політичної освіти, ступенем її розвитку та рівнем участі громадян у процесі прийняття політичних рішень існує залежність. Автор також пропонує створити державну структуру чи підрозділ, який би ніс відповідальність за реалізацію політичної освіти в Україні.

Ключові словаполітична освіта, участь громадян, прийняття політичного рішення, громадянське суспільство

 

В статье раскрыто значение политического образования для становления гражданского общества. Доказано, что между качеством политического образования, степенью его развитости и степенью участия граждан в процессе принятия политических решений существует зависимость. Автор также предлагает создать государственную структуру или подразделение, которое бы несло ответственность за реализацию политического образования в Украине.

Ключевые словаполитическое образование, участие граждан, принятия политического решения, гражданское общество

 

This article is about the importance of political education for the civil society. It is proved that there’s dependence between the quality of political education, the degree of its development and the level of citizen participation in the political decision-making. The author also proposed the establishment of a state structure or unit that would be liable for the realization of political education in Ukraine.

Key words: political education, civic participation, political decision-making, civil society

 

Постановка проблеми та зв’язок із важливими практичними завданнями. Встановлення демократичного режиму та побудова громадянського суспільства неможливі без участі у процесі прийняття політичних рішень активних і свідомих громадян, які здатні реалізовувати свої права та нести відповідальність перед громадою та суспільством за свої дії. Щоб бути в змозі це здійснювати, громадянин повинен розуміти соціальну та політичну реальність і процеси, що в ній відбуваються. Відповідно політична освіта — діяльність, яка спрямована на досягнення найбільшого числа громадян, які володіють повною та достовірною інформацією про політичну реальність, незалежно і критично формують власну думку та готові до громадської діяльності — виступає життєво важливим елементом не лише побудови та становлення демократичної громадянської держави, але й розвитку та ефективного функціонування всіх сфер суспільної життєдіяльності.

Робота відповідає науковому напряму, яким займається кафедра міжнародної інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблеми політичної освіти тісно пов’язано із політологічним аналізом демократичного транзиту становлення громадянського суспільства в Україні. Проблематиці побудови людиноцентристського суспільства присвячені праці вітчизняних дослідників — В. Бебика [1], В. Горбатенка, В. Цвєткова [6] та ін. Звертаючись до наукових праць, присвячених вивченню значення політичної освіти для суспільних перетворень, окремо варто виділити ґрунтовні дослідження М. Іванова [2]. Окремим аспектам проблеми політичної освіти були присвячені дослідницькі роботи В. Климончука [3], Л. Кучми [4], С. Рябова [5] та ін.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. В даній політологічній постановці проблема політичної освіти розглядається вперше, хоча й існує значний доробок праць науковців, котрі займалися дослідженнями цього питання. Незважаючи на те, що проблематика політичної освіти характеризується багатогранністю та важливістю практичного застосування, дане явище в контексті права громадян на участь у прийнятті політичних рішень проаналізовано в недостатній мірі.

Метою цієї статі є політологічний аналіз політичної освіти як чинника ефективного функціонування механізму участі громадян у прийнятті політичних рішень.

Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити наступні дослідницькі завдання:

проаналізувати поняття «політична освіта»;

охарактеризувати політичне значення освіти для становлення громадянського суспільства;

розкрити залежність між якістю політичної освіти та рівнем участі громадян у процесі прийняття політичних рішень;

запропонувати створення державної структури/підрозділу, яка б несла відповідальність за реалізацію політичної освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу. Складна економічна, політична, соціальна ситуація в Україні протягом всіх років незалежності являється наслідком комплексу чинників, серед яких важливу роль відіграє низький рівень участі простих громадян у процесі прийняття політичних рішень. Відсутність багатолітньої традиції політичної активності громадян стала значним бар’єром на шляху побудови громадянського суспільства в незалежній Україні. У сучасному розумінні громадянське суспільство — це сукупність усіх громадян, їх вільних об’єднань та асоціацій, пов’язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами держави, її директивного регулювання й регламентації, але гарантуються та охороняються державою [1, 24].

Проте, на жаль, пасивне українське суспільство є також результатом браку знань у громадян провласні права й відповідальність за їх дотримання, слабкого інтересу до участі у громадських справах і розв’язанні суспільних проблем, відстороненого ставлення до ухвалення політичних рішень.

Ключовим фактором у процесі політичної трансформації суспільства стає всебічна обізнаність громадян із діяльністю органів публічної влади та її результатами. Побудова демократичного громадянського суспільства та політичне виховання громадян повинні відбуватися паралельно [6, 38].

Процес політичної освіти повинен ініціюватися та здійснюватися, в першу чергу, представниками влади — безпосередньо або через відповідні інститути громадянського суспільства — систематично, послідовно, на засадах відмови від нав’язування чиєїсь однієї думки та плюралізму, тобто має бути представлена як предмет обговорення вся множина суспільних позицій і поглядів, протиріччя політичних процесів.

Таку практику раціонального поширення і засвоєння громадянами знань про їхні права, свободи та механізми їх здійснення, про шляхи розв’язання проблем суспільного життя, політичну систему й інститути публічного урядування, процедури їхнього функціонування і способи впливу на них, що має наслідком компетентну участь громадян у суспільному житті, позначають терміном «політична освіта». Також під цим поняттям розуміють викладання політичних знань на рівнях практично-політичної взаємодії та повсякденного буття [3].

Досліджувана проблематика відзначається складністю та багатоаспектністю вивчення, проте це не виключає її надзвичайної важливості, адже політична освіта призначена:

— по-перше, ліквідувати політичну безграмотність громадян — прищепити повагу до державних символів держави, дати максимально достовірні та політично незаангажовані знання з історії, ознайомити з принципами сучасного ефективного державного управління, сутністю політичної влади і політичних режимів, виборчих і партійних систем, а також основоположними правами і свободами людини та громадянина, тобто надати базові політичні знання. В ідеалі громадяни повинні володіти таким рівнем обізнаності про політичне життя та діяльність владних структур, який відповідає обсягу їхніх прав та свобод як учасників політичного процесу [4];

— по-друге, сформувати демократичні погляди та цінності — повага до себе та інших, прагнення до мирного вирішення проблем, справедливість, порядок, свобода, рівність тощо;

— по-третє, виробити розуміння політики — процедуру створення, прийняття та реалізації політичних рішень, причинно-наслідкові зв’язки, мотивацію та підводні течії тощо;

— по-четверте, виробити у громадян вміння не просто критикувати діяльність органів влади, а критично мислити, тобто вміння оцінити певну дію і запропонувати більш оптимальне, реалістичне, ефективніше вирішення проблеми, в чому, власне, і полягає участь у прийнятті політичних рішень [5; 7; 9].

Зрозуміло, щоб забезпечити максимальний ефект та користь від проведення просвітницьких заходів в масштабах країни, необхідно реалізовувати освітні програми серед всіх верств населення, зокрема: громадян різних вікових категорій та з різним соціальним статусом; політиків, партійних активістів, громадських діячів; державних службовців; працівників органів охорони порядку та військовослужбовців; науковців [3].

З огляду на вище перелічених споживачів політичної освіти, дослідники виокремлюють три сегменти цілої системи, а саме: 1) політичну освіту пересічних громадян — від дошкільнят до дорослих; 2) політичне навчання тих, хто здійснює професійне керування процесами суспільно-політичного життя — державних службовців і громадсько-політичних діячів; 3) академічне вивчення політики як предмета наукового пізнання, яке здійснюється у вищих навчальних закладах і спрямоване на підготовку фахівців у галузі політичної науки [10].

Уся множина сфер політичної освіти, властивих їм задач, змісту і форм пронизується трьома головними цілями. Першу складають надання знань, інформації про права, закони, політичну систему, суспільні проблеми й політику їх подолання. Другу — формування ставлень до себе та інших, політичної системи і влади, політичного світу, ідеалів, цінностей і принципів демократії. Третю — мотивація до дії і навчання участі у розв’язанні суспільних проблем і захисті власних прав. Саме остання становить найбільший інтерес, адже тільки цілеспрямована стратегічно розроблена політика у сфері громадянської освіти здатна заохотити й навчити людей виявляти проблеми громадського життя і висувати їх до суспільного порядку денного, обговорювати шляхи їх розв’язання, домагатися здійснення необхідних заходів, мобілізовувати ресурси й самим залучатися до їх подолання [3, 15].

Незалежно від сфери здійснення, політична освіта кожного громадянина повинна проходити у кілька вікових етапів, таких як:

дошкільне виховання й початкова освіта, що являється початком соціалізації особистості, коли відбувається формування головних цінностей та установок людської поведінки;

шкільна освіта, яка дає людині базові знання про влаштування суспільства, його інститути й керівні органи, про закони й правила, що визначають стосунки людей між собою та з владою, перебіг суспільних процесів тощо, та формує вміння, необхідні для життя в суспільстві;

вища і професійна освіта — це розширення й поглиблення знань про права людини, осмислення філософських, культурних, юридичних і економічних передумов, формування громадянської позиції та суспільно-політичної орієнтації особистості;

освіта дорослих, яка покликана сприяти безперервній реадаптації дорослої людини до змін, що відбуваються в суспільстві та її власному соціальному статусі [10].

Явище політичної освіти відзначається концептуальною, функціональною, стратегічною тощо складністю, що зумовлює її структуру, адже система політичної освіти не обмежується лише засобами політичного інформування — засоби масової комунікації та інформації, відповідні підрозділи органів публічної влади тощо — шляхом періодичної публікації відповідних матеріалів, випуску навчальних теле- і радіопередач. Так, процес політичного навчання може і повинен проводитися, перш за все, закладами освіти — школами, професійними й вищими навчальними установами, діяльність яких передбачає навчання й виховання майбутніх громадян, а також неформальними освітніми структурами — громадськими (неурядовими) організаціями, профспілками, політичними партіями, різноманітними благодійними та філантропічними фондами/організаціями («третім сектором»), аналітичними центрами, установами культури тощо [8].

Засоби, до яких вдаються суб’єкти політичної освіти, різняться за обсягом людських та фінансових затрат, призначенням, формою проведення — форуми, конференції; навчально-методичні та дидактичні матеріали, аналітичні статті, підручники тощо.

Для кращого розуміння природи політичної освіти важливо наголосити на тому, що зміст і методи викладання політичних знань диференціюються залежно від призначення таких знань та від способу їх використання. Досвід демократично розвинутих держав підказує використовувати не лише ті засоби політичної освіти, які носять теоретичний характер, але й більш активні методи, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, соціограма, метод відкритої трибуни, тренінги, інтелектуальні аукціони, «мозкові атаки», метод аналізу політичних ситуацій, ігри-драматизації тощо [5].

Дієвим засобом політичної освіти також є організація та проведення різних ритуалів: демократичний спосіб передачі влади, дебати, урочисті збори, вручення нагород, паради, демонстрації тощо. Вони покликані формувати в громадян, з одного боку, національний патріотизм і політичну толерантність, а з другого — критичне ставлення до нав’язування будь-яких точок зору [3].

Загалом, техніки, програми, засоби політичної освіти покликані допомогти переводити політичні поняття на загальнодоступну мову. Іншими словами, прості громадяни сьогодні повинні володіти і категоріями, і науковим інструментарієм політики, щоб бути адекватними епосі [2, 200].

У підсумку, політична освіта має давати людині орієнтири — сприяти усвідомленню нею власних інтересів, пошуку шляхів їх прийнятної реалізації та впливу на існуючу політичну ситуацію.

В Україні, яку характеризують як державу із перехідним типом суспільного ладу та нерозвинутим громадянським суспільством, роль та значення політичної освіти важко піддати сумніву [11]. Адже громадянське суспільство передбачає існування громадян, які дебатують проблеми, що їх хвилюють, дискутують з приводу способів їх подолання, критикують уряд і домагаються аби їхня думка була врахована при виробленні державної політики [3, 17]. Так як ще не створено інституційованого громадянського суспільства, яке могло б виступити партнером або (в необхідних випадках) опонентом держави в організації участі громадян в управлінні публічними справами, виникає сприятлива ситуація для маніпулювання громадською думкою з боку влади та нехтування права громадян на участь у прийнятті політичних рішень [3, 16]. Відповідно створення та розповсюдження політично важливих матеріалів, що володіють всіма якостями, необхідними для виховання всебічно обізнаного та інструментально озброєного громадянина, необхідно чітко врегулювати в юридичному плані та захистити від спроб маніпулювання з боку сил, зацікавлених у розподілі влади на свою користь.

Таким чином, вітчизняна політична освіта має бути спрямована на формування компетентної й відповідальної взаємодії, співпраці громадян з владою. Зміст занять з політичної освіти має бути побудований з урахуванням необхідності підвищення рівня відповідальності громадян та їхньої вимогливості, очікування відповідальності від політиків. Політична активність і участь громадян у розв’язанні суспільних проблем, ухваленні суспільних рішень та їх реалізації в кінцевому підсумку є очікуваним результатом політичної освіти, отож, на її формування і розвиток має бути спрямовано

зміст останньої [3, 19].

Зважаючи на надзвичайну важливість та необхідність у сучасних умовах здійснення цілеспрямованої, методично вивіреної, стратегічної політики стосовно політичної освіти, рекомендовано створити в Україні окремий орган або структурний підрозділ центрального органу влади, до пов новажень якого входило б:

проведення систематичних наукових досліджень у галузі політичної освіти;

на основі отриманих результатів вироблення основних завдань, цілей, принципів; навчальних методик та матеріалів політичної освіти;

проведення координації та моніторингу здійснення політичної освіти;

підготовка пропозицій щодо юридичного та організаційного вдосконалення заходів політичної освіти;

видання спеціалізованого друкованого засобу інформації, в якому б оприлюднювалися всі результати діяльності даної структури.

Висновки. Таким чином, на основі проведенного дослідження можна прийти до висновку, що політична освіта є важливою галуззю життєдіяльності суспільства, від ефективного функціонування якої залежить стабільність політичної системи, доцільність рішень, що ухвалюються, якість життя кожної людини. Завдяки програмам політичної освіти виховується громадянин «демократичного зразка», який усвідомлює своє місце і роль у суспільстві, дотримується загальнолюдських цінностей, обізнаний із політичною реальністю своєї держави та має необхідні вміння і навички для участі в прийнятті політичних рішень.

Напрямом подальшого дослідження може стати політологічний аналіз Інтернет-представництва органу публічної влади як інституційного засобу взаємодії суспільства та влади.



Номер сторінки у виданні: 111

Повернутися до списку новин